Аналіз фінансового стану акціонерного товариства, його необхідність і значення

В умовах ринкової економіки забезпечення інвестиційної привабливості та конкурентноздатності акціонерних товариств потребує своєчасного та якісного аналізу формування, розподілу та ефективності використання ними фінансових ресурсів. За допомогою аналізу вивчається динаміка розвитку товариства, розробляються стратегічні економічні рішення та фінансові плани, виявляються та усуваються недоліки фінансової діяльності, здійснюється пошук резервів зростання вартості акціонерного товариства.

Зміст аналізу фінансового стану полягає в оцінці фінансового стану і результатів діяльності, а також виявленні потенційних можливостей підвищення ефективності використання капіталу та стійкого розвитку акціонерного товариства. За допомогою чітко організованого аналізу вчасно відстежуються погіршення фінансового стану підприємства, з’ясовуються негативні тенденції у господарській діяльності.

Акціонерів і потенційних інвесторів насамперед цікавить стабільність фінансового стану об’єкта інвестування та політика керівництва щодо виплати дивідендів як на сучасному етапі функціонування, так і в довгостроковій перспективі, що формують його інвестиційну привабливість.

У традиційному розмінні під аналізом фінансового стану акціонерного товариства розуміють комплексне вивчення фінансового стану товариства з метою оцінки досягнутих фінансових результатів, що проводиться за допомогою спеціальних методів за даними бухгалтерської (фінансової) звітності.

У практиці існують різні види аналізу фінансового стану акціонерного товариства, які можна систематизувати за такими класифікаційним ознаками (табл. 7.1).

Важливою характеристикою фінансово-економічної діяльності акціонерного товариства в зовнішньому середовищі є його фінансовий стан, який визначає конкурентоспроможність товариства, його фінансовий потенціал, оцінює рівень забезпечення економічних інтересів акціонерів.

Фінансовий стан акціонерного товариства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин товариства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів, реальні й потенційні фінансові можливості акціонерного товариства.

Метою аналізу фінансового стану акціонерного товариства є

інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані щодо динаміки формування, розподілу та використання фінансових ресурсів.

Завдання аналізу фінансового стану акціонерного товариства формуються під впливом руху фінансових ресурсів у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (табл. 7.2).

При цьому основними завданнями проведення аналізу фінансового стану є:

• оцінка інвестиційної привабливості акціонерного товариства;

• дослідження рентабельності та фінансової стійкості;

• об’єктивна оцінка платоспроможності;

• дослідження ефективності використання майна (капіталу), забезпечення товариства власними оборотними коштами;

• аналіз діяльності акціонерного товариства на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

• визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Об’єктами аналізу фінансового стану є акціонерне товариство або його окремі фінансові операції, що пов’язані зі зміною складу та структури капіталу.

Суб’єктами аналізу фінансового стану акціонерного товариства

можуть бути замовники та користувачі, які з певних причин зацікавлені в результатах діяльності об’єкта аналізу (табл. 7.3).

Досягнення мети та виконання основних завдань аналізу фінансового стану акціонерного товариства можливе за умови використання методів, прийомів і моделей його проведення. Від обраного інструментарію аналізу фінансового стану залежить якість його проведення та ефективність дослідження фінансового розвитку товариства.

Методи, що застосовуються в процесі аналізу фінансового стану, поділяються на логічні (неформалізовані) та математичні (формалізовані) (рис. 7.1).

Рисунок 7.1 - Класифікація методів аналізу фінансового стану

Неформалізовані методи базуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні. Математичні методи базуються на достатньо чітких формалізованих аналітичних залежностях.

Методи фінансового аналізу реалізуються через сукупність прийомів дослідження. У практичній діяльності застосовують такі прийоми аналізу фінансового стану: прийом зведення й угруповання, прийом абсолютних і відносних величин, прийом динамічних рядів, прийом суцільних і вибіркових спостережень, прийом деталізації та узагальнення.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують такі основні типи моделей аналізу фінансового стану:

• дескриптивні (описового характеру);

• предикативні;

• нормативні.

Методологію аналізу фінансового стану регулюють принципи його здійснення:

• своєчасність - аналіз фінансового стану необхідно проводити до появи або створення кризової ситуації з урахуванням динамічності діяльності акціонерного товариства;

• комплексність - окремі фінансові операції та процеси доцільно досліджувати в комплексі з усіма іншими взаємопов’язаними факторами;

• науковість - аналіз фінансового стану має базуватися на науково обґрунтованих принципах, поняттях, категоріях, закономірностях та методології його здійснення;

• автентичність - процес аналізу фінансового стану базується на достовірній фінансовій інформації;

• точність - відповідність реального фінансового стану цілям і вимогам щодо аналізу фінансового стану акціонерного товариств;

• об’єктивність - аналіз фінансового стану має здійснюватися за чітко визначеними базовими параметрами з мінімальним впливом фактора суб’єктивізму;

• ефективність - результативність здійснення аналізу фінансового стану акціонерного товариства має порівнюватися з витратами на його проведення.

Діяльність акціонерного товариства повинна бути спрямована на досягнення позитивного фінансового стану, тобто створення достатнього обсягу фінансових ресурсів та забезпечення інвестиційної привабливості.

7.2