Форми реорганізації акціонерного товариства

Одним із напрямів забезпечення фінансово-економічної безпеки акціонерного товариства в кризових умовах є реорганізація бізнесу, проведення якої належить до сфери стратегічних управлінських рішень.

Реорганізація являє собою повну або часткову заміну власників корпоративних прав підприємства, зміну організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідацію окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обоє ’язків правонаступником.

Форма майбутньої реорганізації підприємства визначається насамперед причинами та мотивами, що спонукають власників та керівництво підприємства до реорганізації. Основними причинами здійснення реорганізації діючого акціонерного товариства є.

• суттєве розширення діяльності підприємства та його розмірів;

• згортання діяльності підприємства;

• необхідність проведення фінансової санації;

• необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов’язаннями підприємства;

• диверсифікація напрямків діяльності;

• податкові мотиви;

• необхідність збільшення власного капіталу (покриття потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності підприємства).

Господарським кодексом України (далі - ГКУ) передбачено п’ять правових способів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. З юридичної точки зору ці способи відрізняються залежно від того, до якого суб’єкта права переходять усі майнові права та обов’язки підприємства, що реорганізуються. Розрізняють такі напрямки реорганізації (табл. 10.3):

• укрупнення діючого підприємства (може відбуватися шляхом злиття або приєднання);

• подрібнення діючого підприємства (відбувається шляхом поділу підприємства або виділення окремого підрозділу);

• перетворення підприємства (зміни розмірів підприємства не передбачаються).

M&A (Mergers & Acquisitions, злиття та придбання) - сучасна тенденція консолідації активів та концентрації виробничої діяльності, інтеграції бізнесу, що динамічно розвивається (табл. 10.4).

В англосаксонській практиці господарювання поняттям “M&A” об’єднуються всі операції з передавання корпоративного контролю в усіх формах, включаючи купівлю та обмін активами, а саме: операції типу “merger” (злиття, з’єднання акціонерних товариств в одну компанію), “acquisition” (поглинання, придбання акціонерних товариств), LBO (викуп акцій за рахунок позикових коштів), “takeover” (вороже поглинання),

рекапіталізація, зміна структури власності, “backmerger” (зворотне злиття, створення публічного товариства без /РО-первинного публічного розміщення акцій), “spin-off” (виділення та продаж бізнес-одиниць) та всі інші угоди, які передбачають передавання корпоративного контролю від одних акціонерів іншим та задовольняють такі вимоги:

• об’єктом угоди є пакет акцій (частка) акціонерного товариства або цілісний майновий комплекс;

• об’єкт угоди є діючим бізнесом;

• розмір пакета акцій, що продаються, перевищує 25 %;

• угода здійснюється без участі державних органів;

• угода призводить до зміни власника активу;

• сума угоди перевищує 1 млн. дол. США.

Основною метою злиття та придбання є підвищення ринкової капіталізації та залучення інвестицій. Разом з цим основними мотивами, що стимулюють акціонерні товариства до укрупнення, можуть бути такі:

• реалізація стратегії зростання за рахунок зовнішніх програм і проектів, ліцензій, патентів, ноу-хау, які належать іншому підприємству;

• очікування операційної або фінансової синергії;

• прагнення до диверсифікації активів та діяльності з метою зменшення ризиків та підвищення потенціалу прибутковості діяльності підприємства;

• прагнення до підвищення ефективності господарських операцій за рахунок, наприклад, отримання надійного постачальника факторів виробництва (сировини, комплектуючих, енергоресурсів тощо), зменшення ступеня ризику при виході на нові ринки збуту та їх розширенні;

• зменшення податкових платежів (прибуткове підприємство може придбати інше, збиткове, підприємство з цілями зменшення прибутку, що підлягає оподаткуванню);

• зменшення кількості конкурентів (придбання аналогічних підприємств галузі дає змогу підприємству розширити межі своєї діяльності та зменшити інтенсивність конкуренції);

• придбання активів за ціною, яка нижче за їх справедливу вартість;

• попередження захоплення підприємства крупними корпоративними “хижаками” та збереження контролю над підприємством;

• особисті мотиви вищої ланки керівництва, чий авторитет та престиж підвищується зі збільшенням розмірів підприємства, яким вони керують.

Згідно П(С)БО під злиттям розуміють об ’єднання підприємств шляхом створення нової юридичної особи або приєднання підприємств до головного підприємства, в результаті якого власники (або акціонери) підприємств, що об’єднуються, здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об ’єднаних підприємств з метою подальшого спільного розподілу ризиків та вигід від об’єднання. При цьому жодна зі сторін не може розглядатися як покупець.

У сучасній практиці господарювання традиційно під злиттям розуміють припинення діяльності двох або кількох підприємств як юридичних осіб та передачу належних їм майнових прав та зобов’язань до правонаступника, який створюється в результаті злиття. Бухгалтерські баланси таких підприємств консолідуються.

Під приєднанням розуміють припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому майнових прав та зобов ’язань до іншого підприємства (правонаступника).

Таким чином, головна різниця між злиттям та приєднанням полягає в тому, що у випадку злиття підприємств всі майнові права та обов’язки кількох юридичних осіб концентруються на балансі одного новоствореного підприємства, а у випадку приєднання - на балансі вже діючого на момент прийняття рішення про приєднання підприємства.

Операції придбання інших суб’єктів господарювання в економічній літературі мають назву аквізиції. Аквізиція (від лат. acquisitio - прид- бавати, досягати) - це скупка корпоративних прав підприємства, в результаті чого покупець набуває контролю над чистими активами та діяльністю такого підприємства. Придбання може здійснюватися в обмін на передачу активів, прийняття покупцем на себе зобов ’язань або випуску акцій.

Покупцем вважають суб’єкта господарювання, до якого переходить контроль над господарською діяльністю іншого підприємства. При цьому в результаті класичної операції аквізиції підприємство - об’єкт поглинання зберігає статус юридичної особи, існуючу правову форму організації бізнесу. Змінюються суб’єкти контролю над ним, тобто власники, які контролюють підприємство.

Певні цілі реорганізації, такі як диверсифікація діяльності, вихід на нові ринки, одержання доступу до ресурсів, створення концернів, холдингів тощо можна досягти не тільки на основі приєднання або злиття підприємств, айв результаті придбання великого пакета корпоративних прав іншого суб’єкта господарювання - поглинання.

У міжнародній практиці терміни “злиття” та “поглинання” досить часто використовуються як синоніми або у словосполученні, що позначає одне економічне явище. Разом з тим більшість вітчизняних дослідників звертають увагу на те, що злиття, на відміну від поглинання, є об’єднанням акціонерних товариств з приблизно однаковими економічними параметрами, тобто в такій угоді відбувається інтеграція декількох рівноцінних бізнесів, а не придбання однією зі сторін, що має більш сильні фінансово-економічні позиції, інших.

Головні відмінні риси злиття та поглинання, що доцільно використовувати для класифікації та в аналізі особливостей оцінки відповідних угод, подані в табл. 10.5.

Основна класифікація операцій зі злиття та поглинання базується на типах взаємодії бізнесів, що об’єднуються, відповідно до яких виділяють:

• горизонтальні злиття та поглинання (horizontal merger), які відбуваються між акціонерними товариствами, які працюють на одному сегменті ринку (в одній галузі) та спеціалізуються на виробництві подібної продукції або наданні подібних послуг, з метою розширення масштабів діяльності;

• вертикальні злиття або поглинання (vertical merger), які передбачають інтеграцію товариств, що здійснюють свою діяльність на різних етапах ланцюга процесу виробництва та реалізації продукції, товарів, послуг;

• конгломератні злиття або поглинання (conglomerate merger), які передбачають об’єднання компаній, що функціонують у різних сферах економічної діяльності або галузях економіки.

Подрібнення підприємства (поділ, виділення) дає можливість сконцентруватися на окремих стратегічних сферах діяльності акціонерного товариства і здійснюється, як правило, в таких випадках:

• у процесі проведення фінансової санації акціонерного товариства, якщо його фінансове оздоровлення вимагає виділення збиткових виробництв в окрему організаційну структуру, яка з часом оголошується банкрутом;

• для забезпечення можливості зниження інвестиційних ризиків при залученні додаткового акціонерного капіталу, якщо акціонерне товариство має високий рівень диверсифікації сфер діяльності, що характеризуються різною інвестиційною привабливістю;

• при проведенні передприватизаційної підготовки державних підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості;

• за рішенням антимонопольное органів, якщо акціонерне товариство зловживає монопольним становищем на ринку;

• з метою створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів), наприклад у результаті виділення з материнської компанії дочірніх підприємств.

Розрізняють дві основні форми подрібнення підприємства: поділ та виділення.

Поділ - це спосіб реорганізації, за якого одна юридична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридичних осіб.

Згідно із Господарським кодексом України підприємство може бути створене в результаті виділення зі складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об ’єднань за рішенням їх трудових колективів, за згодою власників або уповноваженого ними органу.

Під час реорганізації шляхом виділення частина активів і пасивів підприємства, що реорганізується, передається правонаступникові або кільком правонаступникам, які створюються внаслідок реорганізації. Підприємство, що реорганізується, продовжує свою фінансово- господарську діяльність. Воно не виключається з державного реєстру і не втрачає статусу юридичної особи, а лише вносить зміни до установчих документів згідно з чинним законодавством.

Виокремлення власників при реорганізації юридичної особи шляхом виділення не є обов’язковим. Засновником (чи співвласником) юридичної особи, яка створюється в результаті виділення (чи до якої здійснюється приєднання виділеної частини активів та пасивів), може бути реорганізоване підприємство. При цьому юридична особа, якій передано частину майнових прав та обов’язків, може набути вигляду дочірнього підприємства, у результаті чого організовується інтегрована корпоративна структура.

У разі поділу та виділення до нових підприємств, які виникли в результаті цього процесу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов’язки реорганізованого акціонерного товариства.

Подрібнення досить часто використовується як захід щодо усунення порушення антимонопольного законодавства, що застосовується стосовно монопольних утворень на ринку в добровільному або примусовому порядку. При цьому примусовий поділ не застосовується у випадках:

• неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

• наявності щільного технологічного зв’язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства становить менше ЗО %).

Під час функціонування підприємств змінюються як внутрішні, так і зовнішні умови їх господарювання, що призводить до необхідності зміни форми організації бізнесу. Основними причинами потреби у зміні організаційної форми підприємства є зміни податкового законодавства, потреби у розширенні доступу до фінансових ресурсів, залучення нових інвесторів, коригування стратегічних цілей тощо. Для приведення у відповідність існуючої правової форми організації господарської діяльності новим потребам застосовують таку форму реорганізації, як перетворення.

Перетворення - це спосіб реорганізації, який передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обоє ’язки колишнього підприємства.

10.4