Діагностика фінансової кризи. Фінансова санація та антикризове управління в системі забезпечення фінансової безпеки акціонерного товариства

З позиції фінансового менеджменту фінансова криза для акціонерного товариства полягає у його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Можна виділити такі три головні фінансові причини неплатоспроможності і банкрутства акціонерних товариств·.

• істотне порушення фінансової стійкості товариства, що характеризується перевищенням зобов’язань над його активами;

• тривале перевищення обсягів вихідного грошового потоку над вхідним і відсутністю перспектив зміни цієї негативної тенденції;

• тривала неплатоспроможність, яка викликана низькою ліквідністю акціонерного товариства.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи:

• фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню товариства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

• фаза, яка загрожує подальшому існуванню товариства і потребує негайного проведення фінансової санації;

• кризовий стан, який несумісний з існуванням товариства і призводить до його ліквідації.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб’єкта господарювання експрес-діагностика банкрутства в Україні здійснюється за допомогою коефіцієнта Вівера:

де K- коефіцієнт Вівера;

ЧП- чистий прибуток;

А - амортизація;

З - довгострокові і поточні зобов’язання.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище товариства, в якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2.

У табл. 10.1 подано шкалу попередньої оцінки масштабів фінансової кризи акціонерного товариства за основними індикаторами окремих об’єктів оперативного спостереження.

Фундаментальна діагностика банкрутства здійснюється за такими основними етапами:

1. Систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.

2. Проведення комплексного фундаментального аналізу впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства.

У процесі здійснення такого аналізу використовуються такі основні методи оцінки імовірності банкрутства:

• повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів;

• кореляційний аналіз;

• СВОТ-аналіз (SWOT-analysis) - дослідження характеру сильних та слабких сторін підприємства в розрізі окремих внутрішніх факторів, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства;

• розрахунок індексу платоспроможності (модель Альтмана, модель Тафлера, JIica тощо).

3. Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів, що являють собою найбільшу загрозу банкрутства підприємства в майбутньому періоді.

4. Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу. У процесі такого прогнозування визначається, наскільки швидко та в якому обсязі акціонерне товариство здатне:

• забезпечити зростання чистого грошового потоку;

• знизити загальну суму фінансових зобов’язань;

• реструктуризувати свої фінансові зобов’язання шляхом переводу їх з короткострокової форми в довгострокову;

• знизити рівень поточних витрат і коефіцієнт операційного левериджу;

• знизити рівень фінансових ризиків у своїй діяльності;

• позитивно змінити інші фінансові показники, незважаючи на негативний вплив окремих факторів.

Узагальнюючу оцінку здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства в короткостроковому перспективному періоді дозволяє отримати коефіцієнт можливої нейтралізації поточної загрози банкрутства, який розраховується за такою формулою:

де КНзб - коефіцієнт можливої нейтралізації загрози банкрутства в короткостроковому перспективному періоді;

ЧГП - очікувана сума чистого грошового потоку;

ФЗ - середня сума фінансових зобов’язань.

З метою попередження та уникнення загрози банкрутства акціонерне товариство розробляє спеціальну політику антикризового фінансового управління, яка є складовою загальної фінансової стратегії та полягає в розробці і використанні системи методів попередньої діагностики фінансової кризи і механізмів фінансового оздоровлення, які забезпечують захист акціонерного товариства від ризиків втрати платоспроможності.

Фінансова стабілізація акціонерного товариства передбачає послідовне використання оперативних, тактичних і стратегічних механізмів антикризового управління (табл. 10.2).

Сукупність усіх можливих заходів, внутрішніх і зовнішніх механізмів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, прийнято називати санацією (від лат. sanare - оздоровлення, видужання).

Залежно від глибини кризового стану підприємства і умов надання йому зовнішньої допомоги розрізняють два основні види санації:

• без зміни статусу юридичної особи підприємства, що санується (така санація здійснюється звичайно для допомоги підприємству, якщо його кризовий стан розглядається як тимчасове явище);

• зі зміною статусу юридичної особи підприємства, що санується (ця форма санації має назву реорганізації підприємства, здійснюється при глибокому кризовому стані підприємства).

10.3