Поняття та класифікація акціонерних товариств

В умовах реалізації ринкових відносин в Україні найбільш ефективною організаційно-правовою формою господарювання є акціонерне товариство, в межах якого поєднуються фінансові можливості та узгоджуються економічні інтереси власників.

Відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства” акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Власником корпоративних прав акціонерних товариств є акціонер.

Акціонер - це фізична, юридична особа (в тому числі акціонерне товариство), іноземна організація (в тому числі та, яка немає статусу юридичної особи, але володіє цивільною правоздатністю відповідно до законодавства іноземної держави), муніципальне утворення, яке володіє однією або декількома акціями в капіталі акціонерного товариства.

Акціонерні товариства виникли в період первісного нагромадження капіталу. Першими акціонерними товариствами були англійська Ост- Індійська компанія (1600 р.) та голландська Ост-Індійська компанія (1602 р.), створені для ведення колоніальної торгівлі. У XVH-XVHI століттях були започатковані акціонерні компанії у Франції, Німеччині, Данії та інших країнах. Перший період формування акціонерного капіталу в Європі супроводжувався спекулятивною лихоманкою, відсутністю законодавчого регулювання випуску акцій, що дозволяло будь- яким компаніям у необмеженій кількості випускати цінні папери. Це в кінцевому підсумку створювало передумови для банкрутств.

Першою російською акціонерною компанією може бути названа створена 24 лютого 1757 р. “Російська в Константинополі торгуюча компанія”, яка проіснувала до 1762 р., на практиці підтвердивши переваги акціонерного об’єднання капіталів. Перші акціонерні компанії в Україні виникли в 70-х роках XIX ст. Створення акціонерних товариств певною мірою вирішувало проблему об’єднання індивідуальних капіталів і компенсувало нестачу грошей у підприємців.

Основні історичні передумови виникнення та розвитку акціонерних товариств:

• розвиток виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, перетворення всіх основних видів людської діяльності на суспільний процес, у спільну діяльність багатьох людей;

• розвиток капіталістичних відносин, який призводить до перетворення товарів і грошових коштів на форми існування капіталу або в активи, призначення яких - виробництво будь-яких форм доходів для їх власників;

• поява організаційних можливостей об’єднання багатьох приватних капіталів у сукупний капітал;

• виникнення ринку цінних паперів у формі вексельного ринку та ринку державних облігацій.

Становлення акціонерних товариств - це результат багатовікового розвитку підприємництва. У міру зростання масштабів виробничої діяльності і розширення торгівлі виникла об’єктивна потреба як у великому капіталі, так і в наявності досконалих форм його організації.

Tенденції формування і функціонування акціонерних товариств майже повністю відображають закономірності розвитку світового виробництва. У цьому полягає їх універсальність: акціонерне товариство як форма організації бізнесу отримало розвиток завдяки об’єктивним умовам розвитку світового господарства та завдяки своїм якостям змінюється відповідно до змін середовища свого існування. Об’єднуючи на єдиній правовій основі всіх учасників, воно забезпечує унікальну форму реалізації колективної власності, створюючи при цьому зацікавленість у кінцевих результатах роботи.

Характерними рисами акціонерного товариства є такі:

• воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;

• належить до товариств - об’єднань капіталів, в яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок - оплатити акцію, а персональна участь - трудова, в управлінні справами товариства - зазвичай є нео бов ’язковою);

• статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;

• має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску;

• фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, набувають статусу акціонерів, права і обов’язки яких визначаються законом;

• особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних акцій.

Акціонерні товариства в Україні формувалися трьома основними шляхами: роздержавлення існуючих державних підприємств, створення нових акціонерних товариств юридичними та фізичними особами і реорганізація існуючих недержавних юридичних осіб (приватних та колективних підприємств) у корпоративні підприємства.

Відправною точкою розвитку сучасного акціонерного руху в Україні є прийнятий у 1991 році Закон України “Про господарські товариства”, який визнав акціонерне товариство як самостійну форму діяльності і закріпив правові основи його створення і функціонування. Масовий характер цей рух отримав із визначенням Законом України “Про приватизацію майна державних підприємств” (1992) продажу акцій відкритих акціонерних товариств як одного із засобів приватизації, яка стала могутнім каталізатором створення таких товариств. Так, якщо в 1991 році в Україні було лише 38 акціонерних товариств, то в 1993 році їх кількість зросла до 3 342, тобто в 88 разів. Із 1998 до 2007 р. кількість AT залишалася на позначці 33-35 тис. одиниць. Дещо зменшується їх кількість у 2008-2010 рр., що обумовлено насамперед проявами фінансової кризи та зростанням кількості банкрутств суб’єктів господарювання. Динаміка розвитку акціонерних товариств в Україні в 1997-2010 рр. відображена в таблиці 1.1.

У діяльності акціонерних товариств виділяють позитивні та негативні аспекти акціонерної форми організації господарської діяльності. Саме їх поєднання розкриває внутрішню сутність AT як найбільш складної і водночас найбільш гнучкої організаційно-правової форми підприємницької діяльності.

Перевагами акціонерної форми організації підприємницької діяльності є такі:

• необмеженість процесу об’єднання капіталів. Акціонерна форма дозволяє об’єднати практично необмежену кількість вкладників і їх капіталів, у тому числі дрібних. Це дає можливість швидко зібрати значні кошти, розширювати виробництво і мати усі переваги великого виробництва;

• вибір акціонером розмірів власного ризику. Купуючи акції, акціонер вибирає і розмір прийнятного для нього рівня ризику втрати вкладеного капіталу. Обмежений ризик проявляється в тому, що акціонери не несуть відповідальності за зобов’язаннями суспільства перед його кредиторами. Майно акціонерного товариства повністю відособлене від майна окремих акціонерів. У разі банкрутства акціонерного товариства акціонери втрачають лише той капітал, який вони вклали в його акції;

• стійкість об’єднання капіталів у часі. Акціонерне товариство є найбільш стійкою формою об’єднання капіталу. Вибуття з товариства будь-якого з акціонерів або у будь-якій кількості не спричиняє за собою припинення діяльності суспільства;

• професіоналізм управління, обумовлений відокремленням власності на капітал від управління ним. В акціонерному товаристві не кожен акціонер управляє своїм капіталом, а команда професійних менеджерів управляє об’єднаними капіталами як єдиним цілим;

• демократизація управління - рішення приймаються загальними зборами акціонерів;

• можливість вільно повернути вкладений капітал. Акціонер має право у будь-який момент продати свої акції і повернути повністю або частково свій вклад.

Поряд із перевагами акціонерним товариствам притаманні такі

недоліки:

• можливість недоцільного залучення та неефективного використання акціонерного капіталу;

• складна процедура організації та значні витрати зі створення;

• зниження можливостей контролю за діяльністю AT дрібних акціонерів та можливі труднощі щодо визначення та отримання належних дивідендів;

• можливі фінансові зловживання, фінансові махінації на фондових біржах;

• необхідність забезпечення контролю акціонерів за діями менеджерів і, як наслідок, обмеження їхньої ініціативи та оперативності прийняття управлінських рішень;

• ускладнення управління AT порівняно з іншими формами підприємств, що призводить до збільшення витрат на структуру управління і непродуктивних витрат на проведення зборів акціонерів, підготовку річних звітів тощо;

• професіоналізм управління може призвести до конфлікту інтересів між менеджерами компанії та її акціонерами, оскільки мета акціонерів - максимізація дивідендів і зростання капіталізації товариства, а одна з можливих цілей менеджменту - перерозподіл результатів діяльності товариства на свою користь;

• можуть виникати труднощі із вилученням капіталу, що пов’язано із процедурою викупу акцій і можливою несприятливою кон’юнктурою ринку цінних паперів;

• обмежена відповідальність засновників вимагає забезпечення високого рівня довіри в господарських відносинах із діловими партнерами;

• відкритість акціонерного товариства означає втрату його закритості, приватності.

• можлива втрата контролю над товариством, оскільки вільний продаж акцій акціонерного товариства може спричинити такі зміни у складі акціонерів, які призведуть до зміни контролю над акціонерним товариством.

Залежно від здатності акцій товариства вільно обертатися (тобто змінювати власника без згоди інших акціонерів або товариства) акціонерні товариства поділяються на публічні та приватні. Статус товариства як публічного або приватного відбивається на можливості залучення товариством капіталу на фондових ринках, ступені захисту прав мінори- тарних акціонерів товариства, стабільності відносин власності і контролю в товаристві, гнучкості інструментів корпоративного управління товариством. Акціонери не мають абсолютної свободи при виборі типу товариства, оскільки приватна форма товариств може бути використана лише для тих з них, кількість акціонерів в яких не перевищує певну величину. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Акціонерні товариства можна класифікувати за основними ознаками:

• за способом створення та порядком відчуження акцій - публічні та приватні акціонерні товариства;

• за формою власності, на базі якої утворюються та функціонують акціонерні товариства - державні, комунальні, колективні, приватні;

• за метою створення - комерційні та некомерційні;

• за характером здійснюваної ними діяльності - здійснення господарської діяльності (підприємства у формі акціонерного товариства) чи управління господарською діяльністю інших суб’єктів господарювання (холдингова компанія);

• за сферою діяльності - виробничі підприємства різних галузей у формі акціонерного товариства, акціонерні банки, страхові організації, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії тощо;

• за процесом реформування економіки, з яким пов’язане створення акціонерного товариства - корпоратизація, приватизація, започат- кування господарської діяльності.

Кожне акціонерне товариство володіє повною господарською самостійністю як в оплаті праці, так і в ціноутворенні, порядку розподілу чистого прибутку. При цьому акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім майном, але не несе відповідальності щодо зобов’язань акціонерів. Акціонерне товариство є юридичною особою, воно має право здійснювати будь-які види господарської діяльності згідно із законом.

На сьогоднішній день акціонерні товариства стали провідною формою господарювання в усіх розвинутих країнах світу. Ця форма організації підприємницької діяльності виявилася найбільш універсальним і ефективним організаційним інструментом капіталу, що дозволяє в короткі терміни мобілізовувати значні кошти приватних осіб для інвестування в промислові і торгові підприємства.

1.1