Операційно-фінансовий важіль як інструмент управління прибутком акціонерного товариства

Можливості акціонерного товариства щодо нарощення обсягів операційного прибутку та збільшення величини чистого прибутку у розрахунку на одну акцію залежать від структури витрат та структури капіталу. Механізм впливу зазначених факторів прийнято пов’язувати з операційним та операційно-фінансовим важелями.

Важіль в економічному розумінні слід трактувати як певний чинник, незначна зміна якого може призвести до суттєвої зміни результативного показника.

Операційний важіль визначає зміну валового операційного прибутку залежно від зміни валового операційного доходу.

Механізм формування операційного важеля описується моделлю точки беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції. Точку беззбитковості можна знайти графічним методом (рис. 5.13).

Рисунок 5.13 - Вплив операційного важеля на точку беззбитковості та прибуток

Як показано на рисунку 5.13, при однакових умовах отримання доходу від реалізації акціонерне товариство має можливість зменшити точку беззбитковості (збільшити операційний прибуток) за рахунок скорочення питомих змінних витрат. Таке скорочення виражається у зменшенні кута нахилу прямої сукупних витрат товариства, величина якого і характеризує силу впливу операційного важеля.

Силу впливу операційного важеля (CBOB) розраховують як відношення маржинального прибутку до валового операційного прибутку. Вона характеризує величину відносної зміни валового операційного прибутку внаслідок зміни чистого доходу від реалізації на один відсоток і розраховується за формулою:

де BM - маржинальний прибуток (валова маржа), тис. грн.; Пр - валовий операційний прибуток, тис. грн.

Дія операційного важеля полягає у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди генерує більш значну зміну прибутку. Зменшення виручки від реалізації призводить до збільшення сили

операційного важеля. При подоланні точки беззбитковості і подальшому зростанні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля реагує таким чином: кожний відсоток виручки дає все менший і менший відсоток приросту прибутку. На незначному віддаленні від точки беззбитковості сила операційного важеля досягне максимальної величини, а потім почне зменшуватися. Це буде продовжуватися до того часу, доки акціонерне товариство не наростить обсяги постійних витрат, що призведе до перегляду та побудови нової точки беззбитковості.

Врахування залежності сили операційного впливу від постійних витрат товариства дозволяє здійснювати контроль за силою впливу операційного важеля. Чим вищий рівень постійних витрат і чим менший прибуток, тим потужніша дія операційного важеля.

Математично таку залежність можна розрахувати на основі формули, отриманої шляхом перетворення базової:

Однак необхідно враховувати таку ситуацію, за якої збільшення постійних витрат, при відповідних тенденціях у зміні виручки, призведе до зниження прибутку від кожного відсотка втрати виручки від реалізації через реалізацію сильного ефекту операційного важеля. На практиці це означає, що значна питома вага постійних витрат у загальній їх сумі свідчить про послаблення гнучкості товариства щодо зменшення негативного впливу на фінансовий результат, скорочення обсягів та доходів від реалізації. Значна частка постійних витрат підсилює дію операційного важеля та призводить до зниження рівня ділової активності товариства. Наслідком цього є значні втрати прибутку.

Отже, чим більше значення коефіцієнта сили дії операційного левериджу, тим вищий ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продажу викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. В умовах економічної кризи, зниження попиту на продукцію на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між постійними і змінними витратами.

До складу постійних витрат, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в рамках певного часового періоду, можна віднести: суму амортизаційних відрахувань, заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу, витрати на оренду, витрати на рекламу. Чим вища питома вага постійних витрат у загальній сумі операційних витрат акціонерного товариства, тим більшою мірою змінюється сума операційного прибутку щодо темпів зміни обсягу реалізації продукції.

Обсяг здійснення змінних витрат перебуває у прямій залежності від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. До змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо та енергію, оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції, та ряд інших витрат. Слід зауважити, що з врахуванням галузевої приналежності певні види витрат для одних підприємств можуть мати характер постійних, для інших, навпаки, змінних.

Співвідношення постійних і змінних витрат акціонерного товариства в системі операційного левериджу з різною інтенсивністю впливу на операційний прибуток товариства характеризується коефіцієнтом операційного левериджу (Кол), який розраховується за формулою:

де ПВ - постійні витрати, тис. грн.;

OB - загальна сума операційних витрат, тис. грн.

Чим вище значення коефіцієнта операційного левериджу в акціонерному товаристві, тим більшою мірою воно має можливість прискорювати темпи приросту операційного прибутку стосовно темпів приросту обсягу реалізації продукції. Іншими словами, за однакових темпів приросту обсягу реалізації продукції акціонерного товариства, що має більший коефіцієнт операційного левериджу, при інших рівних умовах завжди буде більшою мірою нарощувати суму свого операційного прибутку порівняно з суб’єктом господарювання з меншим значенням цього коефіцієнта.

Величиною, оберненою до сили впливу операційного важеля, є коефіцієнт запасу фінансової міцності (Кз.ф.м. у

Слід зазначити, що чим вищий рівень даного показника, тим нижчий буде рівень операційного важеля.

З метою оцінки операційного ризику при визначенні збитків, пов’язаних зі структурою витрат товариства, коефіцієнт запасу фінансової міцності може бути розрахований як частка обсягу реалізації:

де ЗФМ - запас фінансової міцності, тис. грн.;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.

Запас фінансової міцності показує, наскільки акціонерне товариство може скоротити обсяг реалізації, щоб не зазнавати збитків. Запас фінансової міцності розглядають як межу безпеки. Це оцінка додаткового обсягу реалізації, який перевищує рівень беззбитковості:

де Тб - точка беззбитковості, тис. грн.

Для аналітичного розрахунку точки беззбитковості вихідним положенням є те, що в точці беззбитковості валова маржа дорівнює постійним витратам, оскільки прибуток нульовий.

Отже, для визначення беззбиткового обсягу продажів у вартісному виразі необхідно суму постійних витрат поділити на коефіцієнт маржинального доходу (KBM) який показує його частку в чистому доході від реалізації:

Для акціонерних товариств, які здійснюють виробництво і реалізацію одного виду продукції, беззбитковий обсяг продажів можна визначити в натуральному вираженні (Qkp) :

де тг - маржинальний прибуток у розрахунку на 1 натуральну одиницю продукції, грош. од./натур. од.; р - ціна продукції (без ПДВ та інших непрямих податків та зборів), грош. од.;

зв - питомі (у розрахунку на 1 натуральну одиницю) змінні витрати, грош. од./натур. од.

Точка беззбитковості - це та межа, яку необхідно подолати підприємству, щоб “вижити” в конкурентному середовищі. Чим вища точка беззбитковості, тим складніше її подолати.

Узагальнюючу систему показників, що характеризують операційний важіль акціонерного товариства, подано в таблиці 5.5.

Одним із основних механізмів реалізації управління прибутком у розрахунку на одну акцію товариства є оцінка фінансового важеля.

Фінансовий важіль є характеристикою фінансового ризику акціонерного товариства. Фінансовий ризик - це додатковий до операційного ризик, який несуть власники звичайних акцій товариства в умовах залучення позикового капіталу.

Якщо капітал акціонерного товариства складається лише з простих акцій, то в цьому випадку всі інвестори несуть однаковий діловий ризик. Однак якщо підприємство капіталізовано частково за рахунок позикового капіталу, то на інвесторів, які вклали кошти в прості акції, розподілиться та частка операційного ризику, яка припадає на позиковий капітал у структурі джерел фінансування діяльності акціонерного товариства.

Таким чином, із залученням позикового капіталу сукупний ризик власників звичайних акцій зростає, що впливає на очікуваний прибуток на акцію (EPS) та ціну акцій.

Співвідношення обсягів позикового та власного капіталу у структурі джерел фінансування прийнято називати гірингом. Збільшення гірингу спочатку призводить до зростання прибутку на 1 акцію, а потім, при надмірному зростанні, викликає зменшення цього показника (рис. 5.14). Це відбувається, коли зростання витрат за позиками перевищує ефект від зниження звичайних акцій в обігу (при використанні позикового капіталу для повного фінансування потреб необхідно менше акцій).

Рисунок 5.14 - Вплив гірингу на прибуток на 1 акцію

Одночасно вказана динаміка прибутку на 1 акцію супроводжується збільшенням коефіцієнта варіації прибутку на акцію, який характеризує рівень сукупного операційно-фінансового ризику акціонерів товариства (рис. 5.15).

У загальному випадку сила впливу фінансового важеля (СВФВ) для заданого обсягу виробництва та продажів виражається у відсотковій зміні прибутку на акцію, зумовленій зміною валового доходу на 1 %, тобто:

де В- проценти за позиками, грош. од.

Операційний та фінансовий ризики нерозривно пов’язані між собою, аналогічно тісно пов’язані операційний та фінансовий важелі. Зростання відсотків за кредит при нарощенні ефекту фінансового важеля збільшує розмір постійних витрат і, відповідно, підвищує ефект операційного важеля. При цьому збільшується не лише фінансовий, але й операційний ризик. Тому в міру одночасного збільшення сили впливу операційного та фінансового важелів все менш вагомі зміни фізичного обсягу реалізації і виручки приводять до більш масштабних змін прибутку на акцію.

Загальний рівень такого спільного впливу операційного та фінансового важелів, який показує на скільки відсотків змінюється чистий прибуток на одну акцію при зміні валового доходу від реалізації на 1 %, визначається за формулою:

Таким чином, управління операційним прибутком базується на використанні елементів операційного та фінансового левериджу та врахуванні впливу їх змін на результати фінансової діяльності акціонерного товариства.

При прийнятті управлінських рішень важливо мати на увазі, що поєднання сильного операційного важеля із сильним фінансовим важелем згубне для підприємства, оскільки підприємницький та фінансовий ризики взаємно помножуються. Отже, головна задача зниження загального ризику акціонерного товариства зводиться до того, щоб вибрати один із трьох варіантів:

• високий рівень ефекту фінансового важеля в поєднанні з низьким рівнем ефекту операційного важеля;

• низький рівень ефекту фінансового важеля в поєднанні з високим рівнем ефекту операційного важеля;

• помірні рівні ефектів операційного та фінансового важелів, але цього варіанта найчастіше досягнути досить важко.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте сутність і характерні ознаки формування доходів акціонерного товариства.

2. Назвіть види та класифікацію доходів акціонерного товариства відповідно до видів діяльності.

3. Охарактеризуйте сутність та класифікаційні ознаки витрат акціонерного товариства.

4. Як класифікуються витрати акціонерного товариства від здійснення операційної діяльності?

5. Які операції характеризують здійснення витрати від іншої звичайної діяльності акціонерного товариства?

6. Дайте визначення прибутку та вкажіть його ознаки.

7. Укажіть, як формуються фінансові результати діяльності акціонерного товариства.

8. Назвіть мету та завдання управління прибутком товариства.

9. У чому полягає використання операційного аналізу в системі управління прибутком?

10. Охарактеризуйте сутність механізму операційного та фінансового важелів і вкажіть основні елементи.

Тести

1. Дохід суб’єкта господарювання - це виручка:

а) від реалізації виготовленої продукції;

б) отримана від реалізації матеріальних цінностей товариства та послуг невиробничого характеру;

в) від підприємницької діяльності за вирахування операційних витрат;

г) підприємства від реалізації продукції, надання послуг, виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного податку;

д) від реалізації нематеріальних активів.

2. Операції з придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів, належать до:

а) основної діяльності;

б) фінансової діяльності;

в) операційної діяльності;

г) інвестиційної діяльності;

д) надзвичайної діяльності.

3. До складу витрат, пов’язаних зі здійсненням операційної діяльності, належать:

а) матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати;

б) собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати;

в) змінні, постійні витрати;

г) витрати на проценти за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою;

д) втрата від участі в капіталі.

4. Найбільшу питому вагу в загальних витратах акціонерного товариства мають:

а) витрати на продукцію;

б) витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю;

в) операційні витрати;

г) витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю;

д) інші операційні витрати.

5. Чистий прибуток товариства відрізняється від прибутку від звичайної діяльності на величину:

а) витрат з надзвичайних подій;

б) непрямих податків;

в) процентів за кредити;

г) доходів з надзвичайних подій;

д) податку на прибуток.

6. Під управлінням формування прибутком акціонерного товариства розуміють:

а) процес розробки та прийняття ефективних управлінських рішень за всіма основними аспектами формування доходів і витрат з метою оптимізації їх обсягів, складу та структури для максиміза- ції добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періодах;

б) процес планування, прогнозування, організації, аналізу та контролю за управлінськими рішеннями;

в) процес формування, розподілу та використання прибутку;

г) виявлення основних факторів, які впливають на обсяг прибутку і пошук резервів його зростання;

д) підвищення рівня ефективності діяльності.

7. Основною метою управління прибутком товариства є:

а) максимізація чистого прибутку;

б) оптимізація розподілу прибутку;

в) забезпечення постійного зростання інвестицій;

г) врахування інтересів власників товариства;

д) забезпечення ліквідності підприємства та його платоспроможності.

8. Валовий операційний прибуток - це:

а) фінансовий результат, що залишається в розпорядженні акціонерного товариства після оподаткування валового операційного прибутку податком на прибуток;

б) різниця між маржинальним прибутком та постійними витратами;

в) частина валового операційного доходу, що спрямовується на формування валового операційного прибутку та покриття постійних витрат;

г) різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт чи послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт та послуг);

д) різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

9. Коефіцієнт фінансового левериджу відображає:

а) вартість капіталу;

б) склад капіталу;

в) структуру капіталу;

г) обсяг прибутку;

д) ефективність діяльності.

10. Співвідношення постійних операційних і загальної величини операційних витрат характеризує:

а) коефіцієнт фінансового левериджу;

б) ефект фінансового левериджу;

в) коефіцієнт операційного левериджу;

г) ефект операційного левериджу;

д) рівень прибутковості діяльності.