Статутний капітал акціонерного товариства: поняття, функції, особливості формування

Статутний капітал акціонерного товариства можна визначити як колективну власність акціонерів у майні товариства, яка дорівнює сумарній номінальній вартості випущених акцій. Згідно із Законом України “Про акціонерні товариства” мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1 250 мінімальних заробітних плат з урахуванням ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства.

Статутний капітал акціонерного товариства формується за рахунок вкладів учасників. Вклад (внески) - це те майно чи відчужувані права, що мають грошову оцінку, які учасник передає товариству до статутного капіталу в обмін на корпоративні права (акції). Предмет вкладу визначається за згодою всіх учасників.

Майно, що є предметом вкладу, має відповідати таким вимогам:

• бути власністю учасника;

• мати грошову оцінку;

• бути відчужуваним;

• належати до майна, яке може використовуватися для формування статутного капіталу створюваної юридичної особи.

На етапі заснування акціонерного товариства кожний засновник зобов’язаний оплатити повну вартість придбаних ним акцій до дати проведення установчих зборів. Вкладами учасників та засновників акціонерного товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Внески в негрошовій формі підлягають обов’язковій незалежній оцінці. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах акціонерного товариства.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу акціонерного товариства:

• боргові емісійні цінні папери, емітентом яких є засновник, а саме: облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, казначейські зобов’язання України, векселі;

• бюджетні кошти;

• кошти, одержані в кредит та під заставу;

• корпоративні права держави, крім передачі до статутних фондів державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній;

• інше майно у випадках, передбачених законодавством.

Грошові кошти є найбільш поширеним видом внесків до статутного капіталу через простоту їх внесення і найвищу ліквідність. Засновники вносять грошові кошти в оплату акцій на поточний рахунок, який відкривається у банківській установі для формування статутного капіталу. Вони мають право відкрити лише один такий рахунок у національній та/або іноземній валюті. Цей рахунок починає функціонувати як поточний тільки після державної реєстрації акціонерного товариства та виконання інших умов (подачі до банку необхідних документів, взяття рахунку на облік у державній податковій інспекції). У разі відмови в державній реєстрації акціонерного товариства або в інших випадках, коли акціонерне товариство вважається нествореним (наприклад, установчі збори не затвердили статут товариства), кошти повертаються засновникам, а рахунок закривається.

Якщо засновником товариства є фізична особа, то внески до статутного капіталу можуть здійснюватися в безготівковому порядку з її поточного рахунку, відкритого в установі банку, або внесенням готівки в касу установи банку за прибутковим касовим ордером (повідомленням) з наступним переказом цих коштів за дорученням платника на рахунок одержувача для формування статутного капіталу товариства.

Щодо готівкових внесків юридичних осіб, то гранична сума готівкового розрахунку юридичної особи, що проводиться через каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв’язку, протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України.

Предметом внеску до статутного капіталу як нерезидентів, так і резидентів України може бути іноземна валюта. Внесення нерезидентами грошових коштів до статутного капіталу акціонерного товариства має особливості. Внесення грошових коштів до статутного капіталу акціонерного товариства в рахунок оплати акцій здійснюється іноземними інвесторами виключно через рахунки, відкриті в уповноважених банках, у вигляді іноземної валюти, яка згідно з Класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України, визнається вільно конвертованою, широко використовується для платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу, і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну (1 група Класифікатора).

Іноземний інвестор має право здійснювати портфельні інвестиції (в тому числі вносити грошові кошти до статутного капіталу акціонерного товариства в рахунок оплати акцій) у такий спосіб:

• перераховувати безпосередньо на поточний рахунок резидента (створюваного акціонерного товариства для формування його статутного капіталу) іноземну валюту із-за кордону;

• відкрити інвестиційний рахунок та перераховувати на нього іноземну валюту із-за кордону;

• перераховувати з інвестиційного рахунку іноземну валюту на поточний рахунок резидента (створюваного акціонерного товариства для формування його статутного капіталу);

• здійснювати продаж іноземної валюти з інвестиційного рахунку та зараховувати на інвестиційний рахунок кошти в гривнях, отримані від продажу іноземної валюти, для подальшого здійснення прямої інвестиції;

• перераховувати кошти в гривнях, отримані як прибутки, доходи, інші кошти, одержані ним від інвестиційної діяльності в Україні, з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента (створюваного акціонерного товариства для формування його статутного капіталу);

• зараховувати ввезену в Україну в межах, визначених Національним банком України, і задекларовану митному органу під час в’їзду в Україну готівкову іноземну валюту 1 групи Класифікатора (за наявності митної декларації або документа банку про одержання іноземним інвестором готівкової іноземної валюти) на власний поточний рахунок фізичної особи - нерезидента в уповноваженому банку;

• перераховувати іноземну валюту з власного поточного рахунку фізичної особи - нерезидента в уповноваженому банку на власний інвестиційний рахунок іноземного інвестора - фізичної особи.

Засновники товариств при його заснуванні можуть застосовувати такі способи для оформлення оплати акцій у негрошовій формі:

• до засновницького договору входять відомості про склад і порядок передачі майна в рахунок внесків до статутного капіталу. Засновницький договір набуває характеру договору на користь третьої особи - створюваного акціонерного товариства і договору про відчуження майна в обмін на акції. Засновники складають акт прийо- му-передачі майна чи інші документи, які відповідають ознакам первинних документів, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;

• у рішенні про заснування акціонерного товариства та/або в засновницькому договорі один із засновників уповноважується на приймання внесків від інших засновників і їх зберігання до державної реєстрації акціонерного товариства. Внески передаються за актом прийому-передачі майна;

• засновник, який прийняв від інших внески, на підставі рішення установчих зборів “передає” їх обраним посадовим особам товариства - керівникові, заступнику керівника.

Відомості про склад і вартість (оцінку) майна, яке передається до статутного капіталу, містяться в актах оцінки, складених оцінювачами.

Для забезпечення бухгалтерського обліку при внесенні до статутного капіталу майна оформляються первинні документи, призначені для відповідного майна: акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - для об’єктів основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів; накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів - для запасів; акт довільної форми тощо із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів первинного документа, встановлених Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” - для нематеріальних активів.

Оформлення внеску до статутного капіталу у вигляді цінних паперів має такі особливості:

• засновники мають право відкрити у зберігана рахунок у цінних паперах для формування статутного капіталу товариства, яке перебуває на стадії створення;

• при внесенні до статутного капіталу акцій приватних акціонерних товариств необхідно звернути увагу на те, чи передбачене установчими документами такого товариства переважне право акціонерів і самого товариства на придбання акцій, які відчужуються іншими акціонерами;

• документом, який посвідчує внесення до статутного капіталу товариства цінних паперів, є копія документа, що підтверджує право власності на цінні папери особи, яка вносить такі цінні папери в оплату за акції.

При формуванні статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок внесків - корпоративних прав (часток) засновників,

якими вони володіють в іншому господарському товаристві, повинна відбуватися зміна складу засновників існуючого товариства з урахуванням переважного права інших учасників, якщо таке встановлено.

При внесенні до статутного капіталу об’єктів нерухомого майна передбачена спеціальна процедура реєстрації прав власності на майно, яке було внесено до статутного капіталу: реєстрація проводиться БТІ після отримання юридичною особою свідоцтва про право власності від місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, тобто після державної реєстрації товариства. При цьому нотаріальне посвідчення правочину з передачі нерухомого майна до статутного капіталу не вимагається, що негативно позначається на стабільності цивільного обороту і достовірності речових прав на нерухоме майно.

Щодо внесення до статутного капіталу земельних ділянок і права користування земельними ділянками, то слід зазначити, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається внесення до статутних капіталів земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства. За загальним правилом право оренди земельної ділянки може вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки на строк до 50 років. Законодавство встановлює обмеження на відчуження права користування земельними ділянками державної і комунальної форм власності. Так, право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного фонду, передано в заставу.

Передача прав користування майном може бути проведена на підставі договорів оренди, сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, істотною умовою яких є строк користування майном. Вартість права користування майном може відповідати сумі орендної плати (плати за користування) за певний період. З метою забезпечення стабільності майнового стану акціонерного товариства доцільно детально прописувати у відповідному договорі умови передачі права користування майном в оплату акцій.

Можливість і порядок передачі до статутного капіталу прав користування природними ресурсами (водою, лісами, надрами тощо) визначаються спеціальними законами (Водним кодексом України, Лісовим кодексом України, Кодексом про надра, законами України “Про мисливське господарство та полювання”, “Про тваринний світ” тощо).

Внесення майнових прав до статутного капіталу відбувається шляхом заміни кредитора в зобов’язанні. Новим кредитором у зобов’язанні стає у цьому випадку акціонерне товариство після його державної реєстрації. Не допускається відчуження майнових прав, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Майнові права інтелектуальної власності (на твір, виконання, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, комерційну таємницю чи інший об’єкт) можуть, відповідно до законодавства, бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи. Майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законодавством. Особисті немайнові права інтелектуальної власності відчуженню не підлягають і не можуть бути внеском до статутного капіталу.

Ураховуючи, що розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється виключно на підставі договорів у письмовій формі, після державної реєстрації акціонерного товариства необхідно укласти відповідний договір і провести його реєстрацію у випадках і порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до Закону “Про акціонерні товариства” ціна майна, яке вноситься засновниками акціонерного товариства в рахунок оплати акцій, повинна визначатися на засадах незалежної оцінки.

Отже, на етапі заснування акціонерного товариства залучення незалежного оцінювача обоє ’язкове. Незалежною оцінкою майна вважається його оцінка, що проведена суб’єктом, що має ліцензію на здійснення такої оціночної діяльності. Він складає звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), що містить висновки про вартість майна. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Ціна, за якою розміщуються акції, може перевищувати їх номінальну вартість. Суми перевищення внеску засновника над номінальною вартістю належних йому акцій (емісійний дохід) не включатимуться до валового доходу емітента.

У разі заснування акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню лише серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій виключно за рішенням загальних зборів акціонерів.

Статутний капітал акціонерного товариства є складовою власного капіталу товариства. Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов ’язань перед іншими особами.

Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законодавством порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений законодавством, товариство зобов’язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Статутному капіталу притаманні певні функції: стартова, гарантійна, емісійна, інтеграційна, нагромаджувальна, індивідуалізації, усуспільнення, інформаційна (табл. 3.1).

Для того, щоб статутний капітал виконував усі функції, покладені на нього, необхідно, щоб його функціонування ґрунтувалося на певних принципах (табл. 3.2).

3.2 Порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерного товариства

Акціонерні товариства мають право змінювати розмір (збільшувати чи зменшувати) статутного фонду (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 - Шляхи зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства

Основні цілі збільшення статутного капіталу акціонерного товариства зводяться до такого:

• збільшення частки капіталу, в межах якої власники акціонерного товариства відповідають за його зобов’язаннями перед кредиторами. Таким чином, підвищується кредитоспроможність суб’єкта господарювання та його фінансова незалежність;

• мобілізація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, планів санації, модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;

• поліпшення ліквідності та платоспроможності акціонерного товариства, оскільки збільшення статутного капіталу пов’язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів;

• акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тому числі з метою посилення впливу на дані підприємства, їх поглинання чи придбання їхніх потужностей.

Серед інших причин збільшення статутного капіталу слід виокремити зменшення ринкової ціни акцій. Недоліком високого курсу є те, що він перешкоджає широкій диверсифікації акцій, оскільки приватні інвестори, як правило, побоюються вкладати кошти в акції з високою купівельною ціною.

Збільшення статутного капіталу підприємств може відбуватися за рахунок зовнішніх фінансових джерел (внески учасників і засновників) та в результаті зміни структури власного капіталу у напрямі збільшення номінального капіталу. В останньому випадку збільшення відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного чи додаткового капіталу.

Акціонерне товариство має право приймати рішення про збільшення статутного капіталу після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій. Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу у разі наявності викуплених товариством власних акцій на день прийняття такого рішення.

Акціонерне товариство може здійснити збільшення статутного капіталу лише за рішенням загальних зборів акціонерів.

Джерелами збільшення статутного капіталу акціонерного товариства є:

а) додаткові внески;

б) додатковий капітал або його частина (крім банків і небанківських фінансових установ);

в) прибуток або його частина.

Шляхами збільшення статутного капіталу акціонерного товариства є:

а) підвищення номінальної вартості акцій;

б) розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок залучення додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості. Додатковими внесками можуть бути грошові кошти та/або майнові права, немайнові права, що мають грошову вартість, цінні папери, інше майно.

Обмеження щодо форм оплати акцій установлюються законодавством і статутом акціонерного товариства.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок спрямування до статутного капіталу додаткового капіталу (його частини) та/або спрямування до статутного капіталу прибутку (його частини) здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій.

Збільшення статутного капіталу товариства за рахунок спрямування до статутного капіталу прибутку (його частини) можливе за умови затвердження загальними зборами акціонерів розподілу прибутку, який (частина якого) спрямовується на збільшення статутного капіталу.

Акціонерне товариство при збільшенні статутного капіталу не має права:

• поєднувати вищезазначені шляхи збільшення статутного капіталу;

• поєднувати додаткові внески з іншими джерелами збільшення статутного капіталу.

Чинним законодавством передбачений певний порядок дій щодо збільшення (зменшення) статутного капіталу. Так збільшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом публічного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості включає послідовність таких етапів:

• затвердження ринкової вартості акцій наглядовою радою або загальними зборами акціонерів товариства у випадках, передбачених законодавством;

• здійснення повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів;

• публікація в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів;

• прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішень про: затвердження результатів діяльності товариства за період, в якому отримано прибуток, який є джерелом збільшення статутного капіталу (якщо вони не були затверджені); розподіл прибутку товариства та визначення частини прибутку, що направляється на збільшення статутного капіталу; збільшення статутного капіталу товариства шляхом підвищення номінальної вартості акцій за рахунок спрямування до статутного капіталу додаткового капіталу (його частини) та/або прибутку (його частини); випуск акцій нової номінальної вартості; внесення змін до статуту товариства, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій;

• складення списку акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов’язкового викупу належних їм акцій;

• повідомлення акціонерів згідно з переліком про право вимоги обов’язкового викупу акцій;

• здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством в акціонерів належних їм акцій у порядку та в строк, що передбачені чинним законодавством;

• подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій та проспекту їх емісії до центрального апарату НКЦПФР або її територіальних органів відповідно до делегованих повноважень;

• реєстрація НКЦПФР випуску акцій, проспекту емісії акцій та видача товариству тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій разом із зареєстрованим проспектом емісії акцій;

• внесення, у разі потреби, уповноваженим органом емітента змін до проспекту емісії акцій;

• подання до центрального апарату НКЦПФР або її територіальних органів відповідно до делегованих повноважень заяви та всіх необхідних документів для реєстрації змін до проспекту емісії акцій (у разі прийняття уповноваженим органом товариства рішення про внесення таких змін);

• реєстрація НКЦПФР змін до проспекту емісії акцій (у разі прийняття уповноваженим органом товариства рішення про внесення таких змін);

• присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера;

• укладання з депозитарієм договору про обслуговування емісії за відсутності діючого договору;

• оформлення та депонування тимчасового глобального сертифіката;

• розкриття емітентом інформації, що міститься в проспекті емісії акцій та змін до проспекту емісії акцій (у разі внесення таких змін), шляхом опублікування зареєстрованого проспекту емісії акцій та змін до проспекту емісії акцій (у разі внесення таких змін) в повному обсязі в офіційному друкованому виданні НКЦПФР;

• публічне розміщення акцій;

• затвердження наглядовою радою акціонерного товариства ринкової вартості майна, немайнових прав, що мають грошову оцінку, визначену відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства”, у тому випадку, якщо акції оплачувалися майном, немайновими правами, що мають грошову оцінку;

• затвердження результатів публічного розміщення акцій уповноваженим органом акціонерного товариства;

• внесення загальними зборами акціонерів змін до статуту, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства, з урахуванням результатів розміщення акцій;

• реєстрація змін до статуту товариства, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства, в органах державної реєстрації;

• подання до центрального апарату НКЦПФР або її територіальних органів, відповідно до делегованих повноважень, заяви та всіх необхідних документів для реєстрації звіту про результати публічного розміщення акцій;

• реєстрація НКЦПФР звіту про результати публічного розміщення акцій;

• отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій та зареєстрованого звіту про результати публічного розміщення акцій;

• переоформлення глобального сертифіката, що раніше був оформлений та депонований до депозитарію, з урахуванням розміщених акцій, випуск яких був оформлений тимчасовим глобальним сертифікатом;

• розкриття емітентом інформації, що міститься у звіті про результати публічного розміщення акцій, шляхом опублікування звіту в офіційному друкованому виданні НКЦПФР.

Збільшення статутного капіталу публічного акціонерного товариства або приватного акціонерного товариства шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості здійснюється за такими етапами:

• затвердження ринкової вартості акцій наглядовою радою або загальними зборами акціонерів товариства;

• здійснення повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів у спосіб, передбачений статутом товариства;

• публікація в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів;

• прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішень про: збільшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків; приватне розміщення акцій; затвердження переліку інвесторів, серед яких передбачено розміщення акцій, відповідно до яких прийнято рішення про приватне розміщення; визначення за необхідності уповноваженого органу емітента (виконавчий орган, наглядова рада), якщо це не визначено статутом;

• складення переліку акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов’язкового викупу належних їм акцій;

• повідомлення акціонерів згідно з переліком про право вимоги обов’язкового викупу акцій;

• здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством у акціонерів належних їм акцій у порядку та строк, що передбачені чинним законодавством;

• письмове повідомлення про порядок реалізації переважного права кожного акціонера, який має таке право, не пізніше ніж за ЗО днів до початку розміщення акцій;

• публікація в офіційному друкованому органі повідомлення про порядок реалізації акціонерами переважного права на придбання розміщуваних акціонерним товариством акцій не пізніше ніж за

30 днів до початку розміщення акцій;

• подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до центрального апарату НКЦПФР або її територіальних органів відповідно до делегованих повноважень;

• реєстрація НКЦПФР випуску акцій та видача товариству тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

• присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера;

• реалізація переважного права акціонерів на придбання акцій, щодо яких прийнято рішення про приватне розміщення;

• видача акціонерним товариством на підставі отриманих від акціонерів письмових заяв про придбання акцій та коштів у сумі вартості акцій, що ними придбаваються, письмових зобов’язань про продаж відповідної кількості акцій;

• отримання акціонерним товариством від акціонерів письмових підтверджень про відмову від використання свого переважного права на придбання акцій, стосовно яких прийнято рішення про розміщення (якщо це передбачено умовами розміщення акцій), у строки, передбачені в рішенні про розміщення акцій, не пізніше дня, що передує дню початку приватного розміщення акцій;

• укладання з депозитарієм договору про обслуговування емісії у разі відсутності діючого договору;

• оформлення та депонування тимчасового глобального сертифіката;

• приватне розміщення акцій;

• затвердження наглядовою радою акціонерного товариства ринкової вартості майна, немайнових прав, що мають грошову оцінку, визначеної відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства”, у випадку, якщо акції оплачувалися майном, немайновими правами, що мають грошову оцінку. Якщо наглядова рада не затвердила ринкову вартість внесених в оплату за акції майна, немайнових прав, що мають грошову оцінку, така ринкова вартість затверджується загальними зборами акціонерного товариства;

• затвердження результатів приватного розміщення акцій уповноваженим органом акціонерного товариства;

• внесення загальними зборами акціонерів змін до статуту, пов’язаних

31 збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства, з урахуванням результатів розміщення акцій;

• реєстрація змін до статуту товариства, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства, в органах державної реєстрації;

• подання до центрального апарату НКЦПФР або її територіальних органів відповідно до делегованих повноважень заяви та всіх необхідних документів для реєстрації звіту про результати приватного розміщення акцій;

• реєстрація НКЦПФР звіту про результати приватного розміщення акцій;

• отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій та зареєстрованого звіту про результати приватного розміщення акцій;

• переоформлення глобального сертифіката, що раніше був оформлений і депонований до депозитарію, з урахуванням розміщених акцій, випуск яких був оформлений тимчасовим глобальним сертифікатом.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок спрямування до статутного капіталу частини або всієї суми додаткового капіталу, прибутку (його частини) здійснюється лише шляхом підвищення номінальної вартості акцій. Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового капіталу (його частини), прибутку (його частини) може здійснюватися із поєднанням цих джерел.

Загальна сума додаткового капіталу (його частини) та/або прибутку (його частини), що направляється на збільшення статутного капіталу, повинна забезпечувати цілісне значення номінальної вартості акції після завершення процедури збільшення статутного капіталу з урахуванням вимоги щодо мінімальної номінальної вартості акції.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом підвищення номінальної вартості акцій за рахунок спрямування до статутного капіталу частини або всієї суми додаткового капіталу, прибутку (його частини) здійснюється за такими етапами:

• прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішень про: а) затвердження результатів діяльності товариства за період, в якому отримано прибуток, який є джерелом збільшення статутного капіталу (якщо вони не були затверджені); б) розподіл прибутку товариства та визначення частини прибутку, що направляється на збільшення статутного капіталу; в) збільшення статутного капіталу товариства шляхом підвищення номінальної вартості акцій за рахунок спрямування до статутного капіталу частини або всієї суми додаткового капіталу та/або прибутку (його частини); г) випуск акцій нової номінальної вартості; д) внесення змін до статуту товариства, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій. Рішення, передбачені підпунктами “а” та “б” цього етапу, приймаються, якщо джерелом (одним із джерел) збільшення статутного капіталу є прибуток;

• реєстрація змін до статуту товариства, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства, в органах державної реєстрації;

• подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій нової номінальної вартості до центрального апарату НКЦПФР або її територіальних органів відповідно до делегованих повноважень;

• реєстрація НКЦПФР випуску акцій та видача товариству свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

• присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера, якщо такий номер не був присвоєний раніше;

• оформлення (переоформлення) та депонування глобального сертифіката;

• здійснення депозитарієм та зберігачами операцій у системі депозитарного обліку щодо обслуговування процесу зміни номінальної вартості акцій.

У випадку прийняття рішення про збільшення статутного капіталу зобов’язання учасників акціонерного товариства щодо формування статутного капіталу до часу фактичного надходження відповідних внесків акціонерів є неоплаченим капіталом, обсяг якого відображається в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності товариства.

До основних цілей зменшення статутного капіталу слід віднести такі:

• підтримання курсу корпоративних прав, якщо він падає (зменшення статутного капіталу здійснюється для зрівноваження (або перевищення) номінальної вартості акцій (часток) з їх ринковою ціною);

• одержання санаційного прибутку, який спрямовується на покриття балансових збитків;

• концентрація статутного капіталу у власності найбільш активних акціонерів;

• зменшення високого рівня капіталізації підприємства (зменшення капіталу при цьому є складовою обраної підприємством дивідендної політики чи політики диверсифікації інвесторів);

• зменшення надлишку ліквідності (якщо чистий грошовий потік перевищує інвестиційні можливості підприємства, то доцільно спрямувати вільні кошти на повернення внесків власників з тим, щоб вони могли вкласти отримані кошти в інші інвестиційні проекти).

Акціонерне товариство може здійснити зменшення статутного капіталу виключно за рішенням загальних зборів акціонерів.

Шляхами зменшення статутного капіталу акціонерного товариства є:

а) зменшення номінальної вартості акцій;

б) анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості.

Акціонерне товариство при зменшенні статутного капіталу не має права поєднувати вищезазначені шляхи зменшення статутного капіталу.

Акціонерне товариство має право приймати рішення про зменшення статутного капіталу шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості в обсязі, який не перевищує кількості викуплених акцій, наявних на балансі акціонерного товариства на момент прийняття рішення про зменшення статутного капіталу.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій здійснюється за такими етапами:

• затвердження ринкової вартості акцій наглядовою радою або загальними зборами акціонерів товариства;

• здійснення повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів;

• публікація в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів;

• публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістинга, а також не пізніше ніж за ЗО днів до дати проведення загальних зборів розміщує на власній веб-сторінці в мережі Інтернет інформацію, що міститься у повідомленні про проведення загальних зборів;

• прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішень про: а) зменшення статутного капіталу товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій; б) випуск акцій нової номінальної вартості; в) внесення змін до статуту товариства, пов’язаних зі зменшенням статутного капіталу шляхом зменшення номінальної вартості акцій;

• складення переліку акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов’язкового викупу належних їм акцій;

• повідомлення акціонерів згідно з переліком про право вимоги обов’язкового викупу акцій;

• повідомлення кредиторів, вимоги яких до акціонерного товариства не забезпечені заставою чи порукою, про прийняття рішення про зменшення статутного капіталу в порядку, передбаченому статтею 16 Закону України “Про акціонерні товариства”;

• здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством в акціонерів належних їм акцій у порядку та строк, що передбачені чинним законодавством;

• реєстрація змін до статуту товариства, пов’язаних зі зменшенням статутного капіталу акціонерного товариства, в органах державної реєстрації;

• подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до центрального апарату НКЦПФР або її територіальних органів відповідно до делегованих повноважень;

• реєстрація НКЦПФР випуску акцій та видача товариству свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

• присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера, якщо такий номер не був присвоєний раніше;

• оформлення (переоформлення) та депонування глобального сертифіката;

• здійснення депозитарієм та зберігачами операцій у системі депозитарного обліку щодо обслуговування процесу зміни номінальної вартості акцій.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства

шляхом анулювання раніше викуплених акцій та зменшення їх

загальної кількості здійснюється за такими етапами:

• затвердження ринкової вартості акцій наглядовою радою або загальними зборами акціонерів товариства;

• здійснення повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів;

• публікація в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів;

• прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішень про: а) анулювання викуплених акцій; б) зменшення статутного капіталу товариства на обсяг сумарної номінальної вартості акцій, що анулюються; в) внесення змін до статуту, пов’язаних зі зменшенням статутного капіталу товариства;

• складення переліку акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов’язкового викупу належних їм акцій;

• повідомлення акціонерів згідно з переліком про право вимоги обов’язкового викупу акцій;

• повідомлення кредиторів, вимоги яких до акціонерного товариства не забезпечені заставою чи порукою, про прийняття рішення про зменшення статутного капіталу в порядку, передбаченому статтею 16 Закону України “Про акціонерні товариства”;

• здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством в акціонерів належних їм акцій у порядку та строк, що передбачені чинним законодавством;

• реєстрація змін до статуту товариства, пов’язаних зі зменшенням статутного капіталу акціонерного товариства, в органах державної реєстрації;

• подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до центрального апарату НКЦПФР або її територіальних органів відповідно до делегованих повноважень;

• реєстрація НКЦПФР випуску акцій та видача товариству свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

• присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера, якщо такий номер не був присвоєний раніше;

• оформлення (переоформлення) та депонування глобального сертифіката.

Акціонерне товариство має право викуповувати в акціонерів оплачені ними акції з метою їх наступного анулювання, перепродажу чи поширення серед своїх працівників. У цьому випадку фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товариством у його учасників, відображається у фінансовій звітності товариства як вилучений капітал.

Викуплені акції, що формують вилучений капітал, мають бути реалізовані або анульовані протягом року. У цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без врахування викуплених власних акцій. Якщо вилучені акції анулюються, то статутний капітал зменшується на величину їх номінальної вартості.

Якщо в результаті зменшення товариством статутного капіталу його розмір стає меншим від визначеного законодавством мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

3.3 Фонди акціонерного товариства та їх призначення

Регулювання формування та використання коштів фондів в акціонерних товариствах здійснюється відповідно до законодавчих положень, пунктів установчих документів, розроблених і затверджених положень про фонди.

Акціонерне товариство може створювати такі фонди (табл. 3 .3):

• резервний;

• фонд сплати дивідендів;

• фонд розвитку виробництва;

• фонд соціального розвитку;

• фонд заохочення. hspace=0 vspace=0 align=center> Таблиця 3.3 - Фонди акціонерного товариства