Розділ XVI ВИДІЛ ТА ПРИПИНЕННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Стаття 79. Припинення акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство припиняється в результаті передан- ня всього свого майна, прав та обов’язків іншим підприємницьким товариствам — правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

2. Добровільне припинення акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів у порядку, передбаченому цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. Інші підстави та порядок припинення акціонерного товариства визначаються законодавством.

1. Припинення AT як юридичної особи може мати місце у разі його реорганізації (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. У результаті застосування будь-якого зі способів реорганізації (чинний ЦК та розроблений у відповідності з ним Закон ПАТ уникає цього терміна, хоча в низці актів законодавства він застосовується, зокрема в частинах 1 і 8 ст. 59 ГК, статтях 2, 3, 7, 16, 19, 10, 26—29, 29 тощо Закону ПББД [22]; ст. 43 Закону про страхування [19]; ст. 20 Закону ПІСІ [ЗО]) відбувається передання майна, прав та обов’язків AT, що зазнає реорганізації, до товариства/товариств, які виникають внаслідок реорганізації і, відповідно, — є його правонаступниками. Якщо в ч. 1 ст. 104 ЦК встановлені особливості злиття, приєднання, поділу, перетворення як способу припинення юридичної особи, то Закон ПББД [22] містить визначення поняття реорганізації банку (ст. 2), а його окрема глава (гл. 5 розділу II, що складається з чотирьох статей — 26—29) визначає особливості реорганізації банку як різновиду фінансової установи незалежно від його організаційно-правової форми (більшість банків функціонують у формі AT, можливість використання якої передбачена ст. 6 Закону ПББД [22]).

Закон ПАТ (як і ЦК — статті 104, 106—109 та ін.) оперує поняттями «злиття», «поділ», «приєднання», «перетворення» як способами припинення AT, хоча в результаті застосування трьох із

них (злиття, поділу, перетворення) виникає нове/нові товариство/товариства, як і при виділі.

Ліквідація AT означає його припинення як юридичної особи без правонаступники!ва,

2. Припинення (залежно від його підстав) може бути добровільним (за рішенням загальних 33 — п. 21 ч. 2 ст. 33 Закону ПАТ, а у товаристві з одним акціонером — за рішенням останнього, що має бути оформлено как наказ відповідно до вимог

ч. 2 ст. 49 Закону ПАТ) або примусовим (зазвичай — за рішенням суду, що може бути винесене у визначених законом випадках, один з яких передбачений частинами 2 і 3 ст. 32 Закону ПВПБ [24]: господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута, якщо за результатами ліквідаційної процедури у справі про банкрутство та складеного ліквідатором ліквідаційного балансу виявляється, що після задоволення вимог кредиторів у банкрута не залишилося майна, необхідного для продовження ним своєї діяльності, або залишилося майнових активів менше, ніж потребується для його функціонування згідно із законодавством).

Порядок припинення AT шляхом реорганізації та ліквідації визначається Законом ПАТ (статті 79—85, 87—89), з дотриманням вимог ЦК (статті 104—112), інших актів законодавства, що встановлюють особливості: а) застосування певного способу припинення AT (Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств [60]); б) припинення AT, що здійснюють певні види діяльності, — банківську (статі 26—29, 87—98 та ін. Закону ПББД [22]), страхування (ст. 43 Закону про страхування [29]), спільне інвестування (статті 20, 21 Закону ПІС1 [ЗО]) та ін.; в) ліквідації підприємницьких організацій, визнаних у встановленому порядку банкрутами, якщо після задоволення вимог кредиторів у банкрута не залишилося майна, необхідного для продовження його господарської діяльності (частини 2 і 3 ст. 32 Закону ПВПБ [24]).

Відповідно до ЦК (статті 104, 105), який визначає основні засади припинення юридичної особи (без врахування організаційно-правової форми такої особи та особливостей, притаманних певному способу чи шляху припинення), процедура припинення AT як юридичної особи має влючати:

— прийняття 33 юридичної особи/AT (а у разі наявності в AT лише одного акціонера — останнім) рішення: а) про припинення юридичної особи/АТ (ч.

яка вправі виступати в суді від імені юридичної особи, що припиняється; в) про порядок і строки припинення юридичної особи (з дотриманням вимог законодавства, зокрема Закону ПАТ та ЦК);

— негайне повідомлення зазначеним органом/єдиним акціонером товариства про прийняття вищезазначеного рішення органу, що здійснює державну реєстрацію; останній має внести до державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення (ч. 1 ст. 105 ЦК);

— забезпечення комісією з припинення (ліквідаційною комісією) юридичної особи відповідної публікації у призначених для цього друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявления кредиторами вимог до юридичної особи (такий строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи);

— вжиття зазначеною комісією заходів на захист інтересів кредиторів, що включають: виявлення кредиторів юридичної особи; обов’язкове їх повідомлення у письмовій формі про припинення юридичної особи;

— інші етапи, які залежать від способу припинення (статті 106—112 ЦК і полягають у забезпеченні реалізації прав: а) закріплених за кредиторами юридичної особи у разі припинення останньої; б) учасників/акціонерів юридичної особи та в) забезпеченні публічних інтересів (подання відповідних документів уповноваженим органам, що задіяні в процедурі припинення AT як юридичної особи згідно з вимогами законодавства: в тому числі органу/органам державної реєстрації, ДКЦПФР — у разі реорганізації AT і пов’язаною з цим емісією акцій та/або їх конвертацією, антимонопольним органам — у разі якщо в процесі реорганізації має місце економічна концентрація, що потребує відповідного дозволу).

Стаття 80. Злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення

товариства

1.

У випадках, передбачених законом, поділ акціонерного товариства або виділ з його складу одного чи кількох акціонерних товариств здійснюється за рішенням відповідних державних органів або за рішенням суду.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних державних органів на припинення акціонерного товариства шляхом злиття або приєднання.

Акціонерне товариство не може одночасно здійснювати злиття, приєднання, поділ, виділ та/або перетворення.

2. Акції товариства, яке припиняється внаслідок поділу, конвертуються в акції товариств-правонаступників та розміщуються серед їх акціонерів.

Акції товариств, що припиняються внаслідок злиття, приєднання, конвертуються в акції товариства-правонаступника та розміщуються серед його акціонерів.

Акції товариства, що перетворюється, конвертуються в частки (паї) підприємницького товариства-правонаступника та розподіляються серед його учасників.

При виділі акції товариства, з якого здійснюється виділ, конвертуються в акції цього акціонерного товариства і акціонерного товариства, що виділилося, та розміщуються між акціонерами товариства, з якого здійснюється виділ.

Не підлягають конвертації акції товариств, що беруть участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі, перетворенні, власниками яких є акціонери, які звернулися до акціонерного товариства з вимогою про обов’язковий викуп належних їм акцій та які мають таке право.

Порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції новоствореного (новостворених) акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3. Емісійні цінні папери (крім акцій) акціонерних товариств, що беруть участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, повинні надавати своїм власникам обсяг прав не менший, ніж той, що надавався ними до злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення.

4. При конвертації акцій під час злиття, приєднання, поділу або виділу акціонерного товариства акціонери товариств, що беруть участь у злитті, приєднанні, поділі або виділі, можуть також отримувати грошові виплати, що не повинні перевищувати розміру визначеного статутом товариства.

Порядок здійснення таких виплат встановлюється договором про злиття (приєднання) або планом поділу (виділу).

5. На зборах учасників підприємницького товариства-правонаступника кожний учасник отримує кількість голосів, що надаватимуться йому акціями (частками, паями) підприємницького товариства-правонаступника, власником яких він може стати

внаслідок злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення акціонерного товариства.

6. Злиття, поділ або перетворення акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення акціонерного товариства та про реєстрацію підприємницького товариства-лравонаступника (то- вариств-правонаступників).

Приєднання акціонерного товариства до іншого акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців про припинення такого акціонерного товариства.

Виділ акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про створення акціонерного товариства, що виділилося.

Приєднання акціонерного товариства до іншого акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення такого акціонерного товариства.

1. Реорганізація (незалежно від її способу — злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення) як один із шляхів припинення AT (у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення) та/або створення нового товариства (злиття, виділу, поділу, перетворення) може бути:

добровільною (тобто рішення про її застосування з визначенням конкретного способу приймається 33 товариства відповідно до п.

1) органом/особою, уповноваженою виконувати функції власника майна/всіх акцій товариства. До них, зокрема, належать суб’єкти управління об’єктами державної власності — щодо державних AT, 100 відсотками акцій яких володіє держава, а функції власника майна виконує уповноважений орган, що вправі приймати подібні рішення згідно із Законом ПУОДВ [ЗО];

2) органи місцевого самоврядування як такі, що виконують функції власника комунального майна. У разі якщо 100 відсотками акцій товариства володіє територіальна громада, рішення про застосування щодо такого товариства зазначених способів

реорганізації має приймати відповідна місцева рада/уповнова- жений нею орган згідно із Законом ПМС [31]);

примусовою, що може мати місце у випадках, передбачених законом, — за рішенням суду або відповідних органів влади (антимонопольных органів — щодо AT як суб’єкта господарювання, який зловживає своїм монопольним становищем на ринку, якщо відповідно до встановлених ст. 53 Закону ПЗЕК [28] вимог такий поділ є можливим; страхових компаній — за рішенням Уповноваженого органу/ДКРРФП відповідно до ч. З ст. 43 Закону про страхування [19]; банків — за рішення НБУ відповідно до ч. 1 ст. 26 та пп. «з» п. 4 ч. 1 ст. 73 Закону ПББД [22]).

Крім того, абз. 2 ч. 1 коментованої статті передбачена можливість поділу AT або виділу з його складу одного чи кількох AT — а) за рішенням відповідних державних органів (зокрема, у вищезгаданому випадку зловживання АТ-монополістом своїм домінуючим становищем на ринку) або б) за рішенням суду (наприклад, у разі невиконання рішення антимонопольних органів про примусовий поділ AT, що займає монопольне /домінуюче становище на ринку).

Реорганізація шляхом злиття або приєднання оцінюється як економічна концентрація (п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону ПЗЕК [28]), відтак, у передбачених випадках необхідним є отримання попередньої згоди на таку концентрацію (ст. 24 Закону ПЗЕК). Необхідність одержання згоди відповідних державних органів на подібну реорганізацію може мати місце і в інших випадках, наприклад у разі реорганізації AT як банку необхідним є отримання попереднього дозволу НБУ (ст. 27 Закону ПББД [22]).

Абзац 4 ч. 1 коментованої статті встановлює заборону поєднувати різні способи реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділ та/або перетворення); таким чином, не може мати місця, наприклад, застосування водночас поділу AT на два нових товариства, але вже іншого виду (наприклад товариства з обмеженою відповідальністю).

2. Оскільки поєднання різних способів реорганізації AT забороняється, а в результаті застосування трьох із них (поділ, виділ, злиття) можуть утворитися лише AT, то постає проблема конвертації акцій (крім випадків перетворення AT в інший вид підприємницького товариства). Поняття конвертації як обміну емітентом цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску згідно з умовами їх випуску (п. 4 розд. III Положення про депозитарну діяльність [47]) слід скорегувати з врахуванням можливої (принаймні у разі злиття, приєднання, поділу) особи емітента (йдеться про конвертацію акцій товариства, що зазнає реорганізації, в акції товариства, що утворюється в ре-

зультаті реорганізації чи до якого здійснюється приєднання, а у разі перетворення AT в інше підприємницьке товариство — про конвертацію акцій в частки/паї новоствореного товариства). Разом з тим, Закон ПАТ визначає особливості такої конвертації акцій залежно від способу реорганізації та кількості учасників реорганізації та товариств, що утворилися в результаті реорганізації:

— акції товариства, яке припиняється внаслідок поділу, конвертуються в акції товариств-правонаступників і розмішуються серед їх акціонерів;

— акції товариств, що припиняються внаслідок злиття, приєднання, конвертуються в акції товариства-правонаступника та розмішуються серед його акціонерів;

— акції товариства, що перетворюється, конвертуються в частки (паї) підприємницького товариства-правонаступника та розподіляються серед його учасників;

•— при виділі акції товариства, з якого здійснюється виділ, конвертуються в акції цього AT і AT, що виділилося, та розміщуються між акціонерами товариства, з якого здійснюється виділ.

За будь-якого способу реорганізації не підлягають конвертації акції товариств — учасників реорганізації, власниками яких (акцій) є акціонери, котрі звернулися до AT з вимогою про обов’язковий викуп належних їм акцій і які мають таке право (відповідно до статей 68—69 Закону ПАТ).

Конвертація акцій у разі застосування реорганізації здійснюється відповідно до встановленого ДКЦПФР порядку (на час написання цього коментарю чинним є Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств [60], яке і визначає такий порядок).

3. Товариства — учасники реорганізації можуть бути емітентами не лише акцій, а й інших цінних паперів (найчастіше — облігацій підприємств). У зв’язку з цим ч. З коментованої статті містить вимогу щодо обсягу прав, які надаються їх власникам: він не повинен бути меншим, ніж той, що надавався такими цінними паперами до злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення (тобто зменшення обсягу прав власників таких цінних паперів не допускається). Наявність спеціального порядку конвертації таких цінних паперів не передбачається, оскільки їх власники залишаються тими самими, а йдеться лише про зміну емітента.

4. Закон ПАТ (ч. 4 коментованої статті) припускає можливість здійснення шротових виплат акціонерам товариств, що беруть участь у злитті, приєднанні, поділі або виділі, при кон-

вертації акцій під час застосування цих способів реорганізації, з дотриманням встановлених вимог щодо розміру цих виплат (вони не повинні перевищувати розміру, визначеного статутом товариства) та порядку їх здійснення (він встановлюється договором про злиття/приєднання або планом поділу /виділу, що затверджуються 33 товариств — учасників реорганізації при прийнятті рішення про застосування відповідного способу реорганізації). Подібні виплати можуть бути компенсацією акціонерам за можливі ризики, пов’язані з реорганізацією товариства (недарма прийняття рішення про реорганізацію зумовлює появу у акціонера права вимагати у товариства викупу належних йому акцій згідно з п. 1 ч. 1 ст. 68 Закону ПАТ; у разі реалізації цього права значною кількістю акціонерів зменшуються активи товариств — учасників реорганізації та, відповідно, — у товариств, що утворюються у процесі реорганізації).

5. Положення ч. 5 коментованої статті стосується принципу визначення кількості голосів, яку матиме кожний учасник/акціонер на 33 товариства-правонаступника після завершення реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення) : така кількість має відповідати кількості голосуючих акцій товариства-правонаступника або розміру частки/паю, що належатиме учаснику/акціонеру в СК/пайовому фонді това- риства-правонаступника.

6. Завершення процесу реорганізації пов’язується з державною реєстрацією, відповідно до Закону ПДР [26]: а) припинення товариства — учасника реорганізації та/або б) створення товариства, що виникло в процесі реорганізації, з уточненням у ч. 6 коментованої статті особливостей визначення моменту завершення реорганізації залежно від її способу (злиття, поділ, виділ, приєднання, перетворення):

— злиття, поділ або перетворення AT вважаються завершеними з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення AT і про реєстрацію підприємницького товариства-правонаступника (товариств-правонаступників);

—- приєднання AT до іншого AT вважається завершеним з дати внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців про припинення AT, що приєдналося (порядок такої реєстрації передбачено ст. 37 Закону ПДР [26]);

— виділ AT вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про створення AT, що виділилося.

Частина 6 коментованої статті містить два аналогічних за змістом положення (абзаци 2 і 4) — щодо дати завершення приєднання одного AT до іншого.

1Є*

Стаття 81. Договір про злиття (приєднання) акціонерних

товариств та план поділу (виділу, перетворення) акціонерного товариства

1. Наглядова рада кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, розробляє умови договору про злиття (приєднання) або план поділу (виділу, перетворення), які повинні містити:

1) повне найменування та реквізити кожного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні;

2) порядок і коефіцієнти конвертації акцій та інших цінних паперів, а також суми можливих грошових виплат акціонерам;

3) відомості про права, які надаватимуться підприємницьким товариством-правонаступником власникам інших, крім простих акцій, цінних паперів товариства, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, та/або перелік заходів, які пропонується вжити стосовно таких цінних паперів;

4) інформацію щодо запропонованих осіб, які стануть посадовими особами товариства у підприємницькому товаристві — правонаступнику після завершення злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення, та запропоновані до виплати таким особам винагороди чи компенсації.

2. Наглядова рада кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, повинна підготувати для акціонерів пояснення до умов договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення).

Таке пояснення повинне містити економічне обґрунтування доцільності злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення, перелік методів, що застосовувалися для оцінки вартості майна акціонерного товариства та обчислення коефіцієнта конвертації акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства.

3. Наглядова рада акціонерного товариства з кількістю акціонерів — власників простих акцій більше 100 осіб, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі або виділі, повинна отримати висновок незалежного експерта (аудитора, оцінювача) щодо умов злиття, приєднання, поділу або виділу. Такий висновок має містити оцінку щодо обґрунтованості та адекватності методів, застосованих для оцінки вартості майна кожного з акціонерних товариств і обчислення коефіцієнтів конвертації акцій та Інших цінних паперів.

4. Матеріали, що надсилаються акціонерам товариства, що бере участь у злитті (приєднанні), поділі (виділі, перетворенні), при підготовці загальних зборів, на які виноситься питання про затвердження умов договору про злиття (приєднання), плану поділу (виділу, перетворення), передавального акта повинні включати:

1) проект договору про злиття (приєднання), плану поділу (виділу, перетворення);

2) пояснення до умов договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення);

3) висновок незалежного експерта щодо умов злиття, приєднання, поділу або виділу у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті;

4) у разі злиття (приєднання) — річну фінансову звітність інших товариств, що беруть участь у злитті (приєднанні), за три останні роки.

5. За поданням наглядової ради загальні збори кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, вирішують питання про припинення (злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення), а також про затвердження умов договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення), передавального акта (у разі злиття, приєднання та перетворення) або розподільного балансу (у разі поділу та виділу).

Істотні умови договору про злиття (приєднання), затверджені загальними зборами кожного із зазначених товариств, повинні бути ідентичними.

1. Коментована стаття визначає основні вимоги до договору про злиття/приєднання та плану поділу/виділу товариств у процесі їх реорганізації, а саме:

— орган, який розробляє ці правові документи: ним відповідно до ч. 1 коментованої статті визнається HP кожного AT, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні (у разі відсутності HP такий орган визначається на локальному рівні — в статуті чи рішенні 33);

— вимоги до змісту цих документів, тобто до інформації, яку вони повинні містити (повне найменування та реквізити кожного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні; порядок і коефіцієнти конвертації акцій та інших цінних паперів, а також суми можливих грошових виплат акціонерам; відомості про права, які надаватимуться підприємницьким товариством—правонаступником власникам інших, крім простих акцій, цінних паперів товариства, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, та/або перелік заходів, які пропонується вжити стосовно таких цінних паперів; інформацію щодо запропонованих осіб, які стануть посадовими особами у підприємницькому товаристві — правонаступнику після завершення реорганізації, та запропонованих до виплати таким особам винагород чи компенсацій).

2. З огляду на затвердження зазначених документів 33 кожного з товариств — учасників реорганізації, акціонерам має бути надана можливість не лише ознайомитися з ними, а й отримати пояснення щодо окремих умов договору (аби свідомо голосувати за чи проти прийняття рішення про затвердження вказаного документа). Відтак, на HP кожного з товариств — учасників реорганізації покладається обов’язок підготувати для акціонерів пояснення до умов договору про злиття/приєднання або плану поділу (виділу, перетворення), а у разі відсутності в товаристві HP — цю роботу має виконати орган/посадова особа, уповноважений нате статутом чи рішенням 33 відповідного товариства.

Встановлені абз. 2 ч. 2 коментованої статті вимоги до такого пояснення (має містити: економічне обґрунтування доцільності застосування певного способу реорганізації — злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення; перелік методів, що застосовувалися для оцінки вартості майна AT й обчислення коефіцієнта конвертації акцій та інших цінних паперів AT) мають на меті забезпечення інтересів акціонерів щодо їх поінформованості про найбільш істотні умови реорганізації та, відповідно, — прийняття на підставі цієї інформації рішення про доцільність реалізації закріпленого в статтях 68, 69 Закону ПАТ права вимагати викупу товариством належних їм акцій з огляду на незгоду з реорганізацією взагалі (для власників простих акцій) або зі зміною обсягу прав власників привілейованих акцій.

3. У разі наявності в AT, що бере участь в реорганізації, значної кількості акціонерів — власників простих акцій (понад 100 осіб), на його HP (а вона обов’язково має бути сформована відповідно до вимог ч. 2 ст. 51 Закону ПАТ) покладається додатковий обов’язок — отримати висновок незалежного експерта (аудитора, оцінювача) щодо умов реорганізації (відповідно — злиття, приєднання, поділу або виділу). Такий висновок має відповідати вимогам, встановленим до нього Законом ПАТ (ч. З коментованої статті передбачає, що цей висновок повинен містити оцінку обґрунтованості та адекватності методів, застосованих для оцінки вартості майна кожного з AT і обчислення коефіцієнтів конвертації акцій та інших цінних паперів, Закону ПАД [20] (ст. 7), Закону ПОМ [33] (Статті 12, ІЗ).

4, 3 метою забезпечення можливості отримання акціонером інформації, пов’язаної з реорганізацією AT, і, відповідно, свідомої (як обізнаною із суттю відповідного питання особою) реалізації ним права участі в голосуванні за прийняття 33 рішення (про затвердження умов договору про злиття/приєднання чи плану поділу/виділу /перетворення, передавального акта), передбачено обов’язкове надіслання акціонерам товариств — учасників реорганізації комплекту матеріалів, які мають включати: 1) проект договору про злиття (приєднання), плану поділу (виділу, перетворення); 2) пояснення до умов договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення); 3) висновок незалежного експерта щодо умов злиття, приєднання, поділу або виділу у випадках, передбачених ч. З коментованої статті; 4) у разі злиття (приєднання) — річну фінансову звітність інших товариств, що беруть участь у злитті (приєднанні), за три останні роки.

5. Коментована стаття (ч. 5) закріплює (на додаток до визначених ч. 2 ст. 33 Закону ПАТ питань виключної компетенції 33) необхідність прийняття рішень з усіх питань реорганізації AT (у тому числі про затвердження умов договору про злиття/приєднання або плану поділу/виділу/перетворення, передавального акта — у разі злиття, приєднання та перетворення або розподільного балансу — в разі поділу та виділу) лише вищим органом/33 кожного товариства — учасника реорганізації за поданням HP. При цьому вимагається, щоб істотні умови договору про злиття/приєднання, затверджені 33 кожного з товариств — учасників такої реорганізації, були однаковими (ідентичними). Недотримання цієї вимоги робить ймовірним визнання недійсними таких договорів за позовом заінтересованої особи (цією особою може бути будь-яке з товариств — учасників реорганізації, його акціонер / акціонери та кредитори — за певних обставин, що свідчать про порушення їх законних інтересів у зв’язку з недотриманням вимог закону щодо реорганізації AT). На жаль, Закон ПАТ не визначає наслідків недотримання вимоги ч. 5 коментованої статті для самого процесу реорганізації та його учасників, що на практиці може спричинити конфлікти/ спори за участю товариств — учасників реорганізації, їх акціонерів і кредиторів.

Стаття 82. Захист прав кредиторів при злитті, приєднанні,

поділі, виділі або перетворенні акціонерного товариства

1. Протягом ЗО днів з дати прийняття загальними зборами рішення про припинення акціонерного товариства шляхом поділу, перетворення, а також про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання — з дати прийняття відповідного рішення загальними зборами останнього з акціонерних товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство зобов’язане письмово повідомити про це кредиторів товариства І опублікувати в офіційному друкованому органі повідомлення про ухвалене рішення. Публічне товариство зобов’язане також повідомити про прийняття такого рішення кожну фондову біржу, на якій воно пройшло процедуру лістингу.

2. Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 20 днів після надіслання йому повідомлення про припинення товариства може звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов’язань перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не передбачено правочином між товариством та кредитором. У разі якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цією частиною, до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов’язань перед ним.

Злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Якщо розподільний баланс або передавальний акт не дає можливості визначити, до кого з правонаступників перейшло зобов’язання або чи залишилося за ним зобов’язаним товариство, з якого був здійснений виділ, правонаступники та товариство, з якого був здійснений виділ, несуть солідарну відповідальність за таким зобов’язанням.

Коментована стаття дублює встановлені в ст. 107 ЦК механізм захисту прав кредиторів у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації {щодо права кредитора вимагати від такої особи припинення або дострокового припинення виконання зобов’язання), конкретизуючи та доповнюючи деякі його елементи. Порядок реалізації цього механізму щодо AT передбачає:

— необхідність повідомлення (у письмовій формі) товариством, що припиняється шляхом реорганізації або до якого застосовується виділ, протягом встановленого строку (ЗО днів з дати прийняття 33 рішення про реорганізацію шляхом поділу, перетворення, виділу, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання — з дати прийняття відповідного рішення 33 остан- нього з AT, що беруть участь у злитті або приєднанні), своїх кредиторів (а ІІуАТ · ще й кожну фондову біржу, на якій воно пройшло процедуру лі стишу) про прийняття такого рішення і опублікування в офіційному друкованому органі повідомлення про ухвалене рішення (ч. 1 коментованої статті);

— реалізацію кредитором AT, що зазнає реорганізації, закріпленого за ним (кредитором) права вимагати (з обов’язковим дотриманням письмової! форми вимоги) від такого AT додаткових дій на забезпечення інтересів кредитора; при цьому товариство має право обрати одну з дій, передбачених абз. 1 ч. 2 коментованої статті: забезпечити виконання зобов’язань товариства перед кредитором шляхом укладення договорів застави чи поруки, достроково припинити або виконати зобов’язання перед кредитором і відшкодувати збитки, якщо інше не передбачено правочином між товариством і кредитором. Умови реалізації цього права: дотримання письмової форми вимоги до AT про застосування додаткових заходів щодо забезпечення інтересів кредитора та дотримання встановленого строку для подання такої вимоги (протягом 20 днів після надіслання кредитору повідомлення про припинення товариства); наслідком недотримання вимог щодо строку подання зазначеної вимоги є втрата акціонером можливості реалізації цього права, оскільки вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов’язань перед ним (абз. 2 ч. 2 коментованої статті);

— наслідок недотримання положень цієї статті щодо задоволення вимог вчасно заявлених вимог кредиторів: процедура реорганізації (з використанням відповідного її способу) не може бути завершена до задовленння таких вимог.

Абзац 3 ч. 2 коментованої статті дублює положення ч. 5 ст. 107 ЦК, що спрямовані на захист інтересів кредиторів і передбачають солідарну відповідальність AT, яке зазнало реорганізації, і товариств, що утворилися в результаті виділу з нього, якщо розподільний баланс або передавальний акт не дає можливості визначити, до кого з правонаступників перейшло зобов’язання або чи залишилося за ним зобов’язаним товариство, з якого був здійснений виділ (щодо порядку реалізації солідарної відповідальності слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 196, ст. 227 ГК і статей 543 і 544 ЦК).

Слід, однак, зазначити, що коментована стаття не передбачає такого способу захисту інтересів кредиторів (принаймні тих, які не заявляють про свої вимоги щодо вжиття товариством, яке зазнає реорганізації, додаткових дій), як дотримання вимог щодо встановленого законом (ч. 1 ст. 14 Закону ПАТ) мінімального розміру СК кожного з товариств, що створюється в процесі реорганізації або продовжує функціонувати після завершення реорганізації. Це може бути досить актуальним у разі якщо більшість акціонерів реалізує своє право вимоги до товариства про обов’язковий викуп акцій (статті 68 і 69), які після цього повинні бути анульовані, що, у свою чергу, має позначитися на СК товариства чи СК товариств, що створюються або продовжують функціонувати після завершення процедури реорганізації. Тоді постають питання щодо: 1) правомірності реорганізації, якщо вона призведе до створення товариств з меншим, ніж передбачено законом, розміром СК, і 2) можливості її зупинення (із зазначенням етапу), визнання недійсною та пов’язаних з цим наслідків.

Стаття 83. Злиття акціонерних товариств

1. Злиттям акціонерних товариств визнається виникнення нового акціонерного товариства-правонаступника з передачею йому згідно з передавальними актами всіх прав та обов’язків двох або більше акціонерних товариств одночасно з їх припиненням.

Акціонерне товариство може брати участь у злитті лише з іншим акціонерним товариством.

2. Наглядова рада кожного з акціонерних товариств, що бере участь у злитті, виносить на затвердження загальних зборів кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, питання про припинення товариства шляхом злиття, затвердження договору про злиття, статуту товариства, створюваного в результаті злиття, затвердження передавального акта.

3. Утворення органів акціонерного товариства-правонаступника проводиться на спільних загальних зборах акціонерів товариств, що беруть участь у злитті. Порядок голосування на спільних загальних зборах акціонерів може бути визначений договором про злиття товариств.

4. Не підлягають конвертації акції товариств, що припиняються внаслідок злиття, які викуплено товариством-емітентом або власником яких є товариство, що бере участь у злитті разом з товариством-емітентом.

Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5. При злитті товариств усі права та обов’язки кожного з них переходять до товариства-правонаступника відповідно до передавального акта.

6. Процедура злиття акціонерних товариств здійснюється за таким порядком:

1) прийняття загальними зборами кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, рішення про припинення товариства шляхом злиття, про створення комісії з припинення товариства, а також про обрання персонального складу комісії з припинення;

2) задоволення вимог кредиторів, заявлених до акціонерного товариства, відповідно до статті 89 цього Закону;

3) реалізація акціонерами товариства права вимоги обов’язкового викупу належних їм цінних паперів акціонерного товариства в порядку, передбаченому статтями 66, 67 цього Закону;

4) складення комісією з припинення товариства передавального акта;

5) прийняття наглядовою радою кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, рішення про затвердження проекту статуту акціонерного товариства, створюваного в результаті злиття акціонерних товариств, про затвердження проекту договору про злиття акціонерних товариств, про затвердження пояснень до умов договору про злиття, про схвалення передавального акта, підготовленого комісією з припинення товариства, а також про затвердження умов конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції товариства, створюваного в результаті злиття акціонерних товариств;

6) отримання наглядовою радою акціонерного товариства висновку незалежного експерта щодо умов договору про злиття акціонерних товариств;

7) прийняття загальними зборами кожного товариства, що бере участь у злитті, рішення про затвердження передавального акта, про затвердження договору про злиття акціонерних товариств, про затвердження статуту акціонерного товариства, а також про обрання уповноважених осіб акціонерного товариства на здійснення подальших дій щодо припинення акціонерного товариства шляхом злиття;

8) подання уповноваженими особами акціонерних товариств, що беруть участь у злитті, заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

9) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

10) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

11) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії акцій;

12) обмін акцій товариства, створюваного в результаті злиття, на акції товариств, що припиняються;

13) затвердження результатів розміщення (обміну) акцій уповноваженими особами акціонерних товариств, що беруть участь у злитті;

14) державна реєстрація статуту акціонерного товариства, створюваного в результаті злиття, в органах державної реєстрації;

15) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення (обміну) акцій;

16) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення (обміну) акцій створюваного в результаті злиття товариства на акції товариств, що припиняються, та скасування Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску акцій товариств, що припинилися;

17) державна реєстрація припинення акціонерних товариств, що припинилися шляхом злиття;

18) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій товариства, створюваного в результаті злиття.

1. Коментована стаття закріплює визначення поняття «злиття акціонерних товариств» (таким визнається виникнення нового АТ-правонаступника з передачею йому, згідно з передавальними актами, всіх прав та обов’язків двох або більше AT одночасно з їх припиненням} і пов’язані з цим обмеження (AT може брати знаетъ у злитті лише з іншим AT). Злиття заборонено поєднувати з іншими способами реорганізації (абз. 4 ч. 1 ст. 80 Закону ПАТ), отже, внаслідок злиття має утворитися нове AT (про це свідчать й положення ч. 2 ст. 80 Закону ПАТ щодо конвертації акцій у процесі реорганізації).

2. Частина 2 коментованої статті передбачає (у відповідності та на додаток до ст. 81 і пунктів 2 і 17 ч. 2 ст. 52 Закону ПАТ) покладення на HP кожного з AT, що бере участь у злитті, обов’язку винести на затвердження 33 кожного з таких AT договору про злиття, статуту AT, що створюється в результаті злиття, затвердження передавального акта.

3. Одним з етапів злиття є обрання органів AT, що є правонаступником товариств, які припиняються в результаті застосування даного способу реорганізації. Це має бути здійснено на спільних 33 акціонерів товариств, що беруть участь у злитті. Такі спільні 33 значною мірою виконують роль установчих зборів у процесі заснування AT, проте Закон ПАТ не передбачає застосування до спільних 33 відповідних положень ст. 10 Закону ПАТ

. встановлюючи лише необхідність фік

ком яких єтовариство

щодо установчих

сації в договорі про ЗЛИТТЯ Ї 4. На захист інтересів к· ться внаслідок злиття, ч. 4 заборона конверти ції а к пі зації, які (акції) викуплено

то рядку голосування на спільних 33. реднторів товариств, що припиняю- КОМОПТОВ..ШОЇ статті встановлюється й топаригтв -- учасників реоргані- товариством · емітентом або власни

що пере участь у злитті разом з товари-

ством-емітентом (йдеться про акції, за рахунок розміщення яких вибувалося формування статутних капіталів товариств —- учасників реорганізації — незалежно від того, яке з них е власником таких акцій — емітент чи інший учасник реорганізації). Такі акції мають бути анульовані відповідно до встановленого ДКЦПФР порядку (на час написання коментарю чинним було Положення про придбання, реалізацію та анулювання AT акцій власного випуску [62]).

5. З огляду на обов’язковість правонаступництвау разі застосування злиття як способу реорганізації ч. 5 коментованої статті передбачає перехід усіх прав та обов’язків товариств—-учасників злиття до АТ-правонаступника відповідно до затвердженого спільними 33 товариств, що беруть участь у злитті передавального акта (ч. 2 коментованої статті).

6. Встановлена ч. 6 коментованої статті процедура злиття AT значною мірою подібна до послідовності дій товариств під час емісії акцій при їх реорганізації шляхом злиття (передбаченої п. 2.2 Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств [60]) і включає такі етапи:

1) прийняття 33 кожного AT, що бере участь у злитті, рішення про припинення товариства шляхом злиття, про створення комісії з припинення товариства, а також про обрання персонального складу комісії з припинення;

2) задоволення вимог кредиторів, заявлених до AT, відповідно до ст. 89 Закону ПАТ (cm. 89 передбачає черговість розподілу майна між кредиторами та акціонерами платоспроможного товариства, що ліквідується, а в процесі реорганізації розподілу майна між акціонерами не відбувається, оскільки за його рахунок формується майнова база новостворюваних товариств чи товариства, до якого здійснюється приєднання; на цьому етапі доцільно вести мову про задоволення вимог кредиторів, заявлених відповідно до ст. 82 Закони ПАТ; див. коментар до ст. 89 щодо її проблемних положень);

3) реалізація акціонерами товариства права вимоги обов’язкового викупу належних їм цінних паперів AT в порядку, передбаченому статтями 66, 67 Закону ПАТ {див. коментар до цих статей);

4) складення комісією з припинення товариства передавального акта;

5) прийняття HP кожного AT, що бере участь у злитті, рішення про затвердження проекту статуту AT, створюваного в результаті злиття акціонерних товариств, про затвердження проекту договору про злиття акціонерних товариств, про затвердження пояснень до умов договору про злиття, про схвалення передавального акта, підготовленого комісією з припинення товариства, а також про затвердження умов конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції товариства, створюваного в результаті злиття акціонерних товариств;

6) отримання HP AT висновку незалежного експерта щодо умов договору про злиття акціонерних товариств;

7) прийняття 33 кожного товариства, що бере участь у злитті, рішення про затвердження передавального акта, про затвердження договору про злиття акціонерних товариств, про затвердження статуту AT, а також про обрання осіб, уповноважених AT на здійснення подальших дій щодо припинення AT шляхом злиття;

8) подання уповноваженими особами AT, що беруть участь у злитті, заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до ДКЦПФР (перелік таких документів передбачений Положенням про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств [60]);

9) реєстрація ДКЦПФР випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (відповідно до згаданого Положення);

10) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

11) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії акцій;

12) обмін акцій товариства, створюваного в результаті злиття, на акції товариств, що припиняються;

13) затвердження результатів розміщення (обміну) акцій уповноваженими особами AT, що беруть участь у злитті;

14) державна реєстрація AT, що створюється в результаті злиття (а не лише його статуту, як зазначається в п. 14 ч. 6 коментованої статті), в органах державної реєстрації (відповідно до вимог статей 24—26 Закону ПДР [26]);

15) подання ДКЦПФР звіту про результати розміщення (обміну) акцій;

16) реєстрація ДКЦПФР звіту про результати розміщення (обміну) акцій створюваного в результаті злиття товариства на акції товариств, що припиняються, та скасування ДКЦПФР реєстрації випуску акцій товариств, що припинилися;

17) державна реєстрація припинення AT, що припинилися шляхом злиття (відповідно до вимог ст, 37 Закону ПДР [19]);

18) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій товариства, створюваного в результаті злиття.

При здійсненні процедури злиття, крім положень Закону ПАТ (у тому числі коментованої статті), мають бути враховані положення: Закону ПДР [26] (щодо порядку державної реєстрації но- воствореної та припиненої юридичної особи); Закону ПЗЕК [28] (щодо отримання попереднього дозволу на кваліфіковану економічну концентрацію); Закону ПАД [20] і Закону ПОМ [33] (щодо висновку незалежного експерта стосовно умов договору про злиття AT); Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств [60] (щодо реєстрації акцій); Положення про порядок отримання зберігачем, депозитарієм та іноземною депозитарною установою кодів міждепозитарного обліку [53] (щодо присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів).

Стаття 84. Приєднання акціонерного товариства

1. Приєднанням акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства (кількох товариств) з передачею ним (ними) згідно з передавальним актом усіх його (їх) прав та обов’язків іншому акціонерному товариству-правонаступнику.

Акціонерне товариство може приєднатися лише до іншого акціонерного товариства.

2. Наглядова рада кожного акціонерного товариства, що приєднується, виносить на затвердження загальними зборами питання про приєднання і про затвердження договору про приєднання.

Наглядова рада товариства, що приєднується, виносить також на затвердження загальних зборів акціонерів питання про затвердження передавального акта.

3. Спільні загальні збори акціонерів товариств ухвалюють рішення про внесення змін до статуту та, у разі потреби, з інших питань. Порядок голосування на спільних загальних зборах акціонерів визначається договором про приєднання.

4. Якщо акціонерному товариству, до якого здійснюється приєднання, належать більш як 90 відсотків простих акцій товариства, що приєднується, і приєднання не спричиняє необхідності внесення змін до статуту товариства, до якого здійснюється приєднання, пов’язаних із змінами прав його акціонерів, від імені товариства, до якого здійснюється приєднання, рішення про приєднання, затвердження передавального акта та умов договору про приєднання може прийматися його наглядовою радою, У такому разі підготовка пояснень до умов договору про приєднання та отримання висновку незалежного експерта стосовно договору не вимагаються.

5. Не підлягають конвертації акції товариства, що приєднується, які були викуплені цим товариством або власником яких є товариство, до якого здійснюється приєднання, або власником яких є інше товариство, що приєднується.

Не підлягають конвертації акції товариства, до якого здійснюється приєднання, власником яких було товариство, що приєднується.

Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

6. Процедура приєднання акціонерних товариств здійснюється аналогічно порядку, визначеному частиною шостою статті 83 цього Закону.

Коментована стаття в ч. 1 закріплює визначення поняття приєднання AT (ним визнається припинення АТ/кількох AT з передачею ним/ними згідно з передавальним актом усіх його/їх прав та обов’язків іншому АТ-правонаступнику) та необхідність дотримання обмеження щодо учасників такої реорганізації: ними можуть бути лише АТ — і ті, що приєднується, і те, до якого здійснюється приєднання.

Інші положення коментованої статті значною мірою подібні до встановлених у попередній — ст. 83 Закону ПАТ — виходячи з подібності злиття та приєднання як способів реорганізації (ч. 6 даної статті — щодо застосування при приєднанні передбаченої ч. 6 ст. 83 процедури злиття).

Відмінні положення (притаманні саме для приєднання) стосуються, зокрема:

— закріпленої в ч. 2 необхідності затвердження 33 кожного АТ, що приєднується, питань: про приєднання і про затвердження договору про приєднання та передавального акта (однак чомусь не згадується товариство, до якого здійснюється приєднання, хоча воно та його акціонери є також заінтересованими особами, можливості і ризики яких змінюються в результаті приєднання іншого товариства/товариств, — адже при цьому збільшуються не лише активи, а й пасиви товариства, до якого здійснено приєднання; до того ж цей процес передбачає внесення змін до статуту такого АТ, зміни його СК, кількості акцій та відомостей про них, що згідно з пунктами 2, 6 ч. 2 ст. 33 Закону ПАТ належить до виключної компетенції 33 АТ); положення ч. 2 коментованої статті не враховує положень ч. 5 ст. 81, відповідно до якої, за поданням HP, 33 кожного AT, що бере упасть у приєднанні, вирішують питання про затвердження умов договору про приєднання, передавального акта;

— положень, передбачених ч. З коментованої статті, щодо ухвалення спільними 33 акціонерів товариств — учасників такої (шляхом приєднання) реорганізації рішення про внесення пов'язаних з приєднанням змін до статуту AT, до якого здійснюється приєднання, а у разі потреби -— і з інших питань; голосування на спільних 33 має відбуватися відповідно до порядку, визначеного договором про приєднання;

— положення ч. 4 коментованої статті про особливість приєднання товариства/товариств, понад 90 відсотків простих акцій якого/яких перебувають у власності товариства, до якого здійснюється приєднання, при цьому відсутня необхідність внесення змін до статуту товариства, до якого здійснюється приєднання, пов’язаних із змінами прав його акціонерів: рішення про приєднання, затвердження передавального акта та умов договору про приєднання від імені товариства, до якого здійснюється приєднання, може прийматися його HP; у такому разі не вимагаються підготовка пояснень до умов договору про приєднання та отримання висновку незалежного експерта стосовно договору (хоча ч, 4 коментованої статті передбачає таку особливість лише щодо товариства, до якого здійснюється приєднання, проте наявність у останнього переважаючої кількості голосуючих акцій забезпечує йому прийняття 33 товариств, які приєднуються, позитивного для нього рішення з усіх пов’язаних з приєднанням питань; однак у акціонерів товариств, які приєднуються, залишається передбачене статтями 68, 69 право вимагати викупу товариством належних їм акцій у разі прийняття 33 останнього рішення про приєднання);

— положень ч. 5 коментованої статті щодо заборони конвертувати акції товариства, що приєднується, які були викуплені цим товариством або власником яких є товариство, до якого здійснюється приєднання, або власником яких є інше товариство, що приєднується; такі акції мають бути анульовані відповідно до встановленого ДКЦПФР порядку;

— положень ч. 6 коментованої статті щодо дотримання при приєднанні процедури, передбаченої ч. 6 ст. 83 Закону ПАТ щодо злиття (див. коментар до ст. 83).

Стаття 85. Подія акціонерного товариства

1. Поділом акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства з передачею усіх його прав та обов’яз- 17 - 9-931

ків більше ніж одному новому акціонерному товариству-право- наступнику згідно з розподільним балансом.

Акціонерне товариство може ділитися лише на акціонерні товариства.

2. Наглядова рада акціонерного товариства, що припиняється шляхом поділу, виносить на затвердження загальних зборів акціонерів питання про припинення товариства шляхом поділу, порядок і умови поділу, створення товариств-правонаступників і порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції створюваних товариств, затвердження розподільного балансу.

3. Загальні збори акціонерів товариства, що припиняється шляхом поділу, ухвалюють рішення про припинення товариства шляхом поділу, затверджують порядок і умови поділу, створення нових товариств, порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції створюваних товариств, затверджують розподільний баланс. Загальні збори кожного створюваного акціонерного товариства ухвалюють рішення про затвердження статуту і утворення органів товариства.

4. Розміщення акцій товариств-правонаступників повинно здійснюватися із збереженням співвідношення, що було між акціонерами у статутному капіталі акціонерного товариства, що припинилося шляхом поділу. Кожен акціонер товариства, що припинилося, отримує акції кожного з товариств-правонаступників.

Не підлягають конвертації акції товариства, що припиняється шляхом поділу, викуплені цим товариством. Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5. Товариство-правонаступник несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями акціонерного товариства, діяльність якого припиняється шляхом поділу, що виникли до поділу та перейшли до іншого акціонерного товариства-правонаступника. Якщо акціонерних товариств-правонаступників, які несуть субсидіарну відповідальність, два чи більше, вони несуть таку відповідальність солідарно.

6. Процедура поділу акціонерних товариств здійснюється аналогічно порядку, визначеному частиною шостою статті 83 цього Закону.

Коментована стаття визначає поняття поділу AT (це припинення AT з передачею усіх його прав та обов’язків більше ніж одному новому АТ-правонаступнику згідно з розподільним балансом) та основні особливості, притаманні цьому способу реорганізації, в результаті якого не лише припиняється AT, а й на його базі створюються два і більше нових товариств:

— можливість поділу AT лише на AT (виходячи із встановленої

в абз. 4 ч. 1 ст. 80 Закону ПАТ заборони поєднувати два і більше способів реорганізації, зокрема поділ і перетворення);

— підготовка HP AT, що припиняється шляхом поділу, та винесення на затвердження 33 акціонерів питання/питань про:

а) припинення товариства шляхом поділу; б) порядок і умови поділу; в) створення товариств-правонаступників; г) порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції створюваних товариств; д) затвердження розподільного балансу;

— ухвалення 33 акціонерів товариства, що припиняється шляхом поділу, рішення/рішень про: а) застосування цього способу реорганізації (припинення товариства шляхом поділу);

б) затвердження порядку і умов поділу; в) створення нових товариств, г) порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції створюваних товариств; д) затвердження розподільного балансу (ч. 2 коментованої статті);

— ухвалення загальними зборами кожного AT рішення про затвердження статуту і утворення органів товариства (ч. З коментованої статті);

— розміщення акцій товариств-правонаступників із збереженням співвідношення, що було між частками акціонерів у СК AT, яке припинилося шляхом поділу; при цьому кожен акціонер товариства, що припинилося, отримує акції кожного з товариств-правонаступників (абз. 1 ч. 4 коментованої статті);

— заборона конвертувати акції товариства, що припиняється шляхом поділу, викуплені цим товариством, та вимога анулювати такі акції у встановленому ДКЦПФР порядку (визначається Положенням про придбання, реалізацію та анулювання акціонерними товариствами акцій власного випуску [62]);

— субсидіарна відповідальність товариства-правонаступни- ка за зобов’язаннями AT, яке припиняється шляхом поділу, що виникли до поділу та перейшли до іншого АТ-правонаступника (тобто у разі недостатності активів товариства, що припиняється шляхом поділу, для задоволення вимог кредиторів, поданих відповідно до ст. 82 Закону ПАТ, товариства-правонаступники мають нести додаткову відповідальність; оскільки в результаті поділу виникає щонайменше два, а то й більше нових AT, то вони як правонаступники мають нести таку відповідальність солідарно — згідно зч. 2 ст. 196, ст. 227 ГК і статтями 543 і 544 ЦК);

— здійснення процедури поділу AT у порядку, аналогічному визначеному ч. 6 ст. 83 Закону ПАТ (див. коментар до статей 82 і 83).

Крім того, при поділі AT має бути дотримана вимога щодо

17*

мінімального розміру СК товариств утворилися в результаті поділу.

Закону ПАТр що

Стаття 86. Виділ акціонерного товариства

1. Виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини прав та обов’язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства.

З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство.

2. Наглядова рада акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, виносить на затвердження загальних зборів акціонерів товариства питання про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій створюваного товариства самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу, придбання), затвердження розподільного балансу.

3. Загальні збори акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, ухвалюють рішення про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій створюваного товариства товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу, придбання), затвердження розподільного балансу.

Загальні збори акціонерів кожного створюваного акціонерного товариства ухвалюють рішення про затвердження статуту і утворення його органів.

4. Розміщення акцій товариства, що виділилося, здійснюється із збереженням співвідношення, що було між акціонерами в статутному капіталі товариства, з якого здійснено виділ.

Акції товариства, з якого здійснюється виділ, викуплені товариством, не можуть передаватися до складу активів товариства- правонаступника та не підлягають конвертації. Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5. Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом.

Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.

6. Процедура виділу акціонерних товариств здійснюється аналогічно порядку, визначеному частиною шостою статті 83 цього Закону.

Коментована стаття містить визначення поняття виділу AT (ним визнається створення одного чи кількох AT із передачею йому/їм згідно з розподільним балансом частини прав та обов’язків AT, з якого здійснюється виділ, без припинення такого AT) і визначаються особливості цього способу реорганізації:

— можливість виділу з AT лише АТ/кількох АТ (ч. 1);

— підготовка наглядовою радою AT, з якого здійснюється виділ, та винесення на розглід 33 акціонерів питання/питань про: а) виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств); б) конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюєтьс5і виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій створюваного товариства самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу, придбання); в) затвердження розподільного балансу (ч. 3);

— ухвалення 33 кожного створюваного AT рішення про затвердження статуту і утворення його органів (проте правомір- ніше було б такі збори назвати установчими, оскільки йдеться про товариства, що перебувають у стадії формування, яка передує їх державній реєстрації як юридичних осіб);

— розміщення акцій товариства, що виділилося, із збереженням співвідношення, що було між акціонерами в СК товариства, з якого здійснено виділ:

— дотримання вимог щодо викуплених товариством, з якого здійснюється виділ, емітованих ним акцій; такі акції мають бути анульовані відповідно до встановленого ДКЦПФР порядку, оскільки забороняється передавати їх до активів товариства- правонаступника та конвертувати;

— субсидіарна відповідальність: 1) AT, з якого здійснюється виділ, за зобов’язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом; 2) AT, що виділилося, за зобов’язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося; якщо товариств, котрі виділилися, два ти більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ;

— здійснення процедури виділу AT у порядку, аналогічному визначеному ч. 6 ст. 83 Закону ПАТ (див. коментар до ст. 83).

При виділі AT має бути дотримана, вимога щодо мінімального розміру СК (ч. 1 ст. 14 Закону ПАТ) товариств: 1) що утворилися в результаті виділу та 2) товариства, з якого відбувся виділ.

Стаття 87. Перетворення акціонерного товариства

1. Перетворенням акціонерного товариства визнається зміна його організаційно-правової форми з припиненням та передачею всіх його прав і обов’язків підприємницькому товариству— правонаступнику згідно з передавальним актом.

Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив.

2. Наглядова рада акціонерного товариства, що перетворюється, виносить на затвердження загальних зборів акціонерного товариства питання про перетворення товариства, про порядок і умови здійснення перетворення, порядок обміну акцій товариства на частки (паї) підприємницького товариства—правонаступника.

3. Загальні збори акціонерів товариства, що перетворюється, ухвалюють рішення про перетворення товариства, про порядок і умови здійснення перетворення, порядок обміну акцій товариства на частки (паї) підприємницького товариства—правонаступника.

Учасники створюваного при перетворенні нового підприємницького товариства ухвалюють на своєму спільному засіданні рішення про затвердження установчих документів такої юридичної особи І обрання (призначення) органів управління відповідно до вимог законодавства.

4. Розподіл часток (паїв) підприємницького товариства—правонаступника відбувається із збереженням співвідношення між частками акціонерів у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворюється.

Не підлягають обміну акції товариства, що перетворюється, викуплені цим товариством, які на дату прийняття рішення про припинення товариства шляхом перетворення не продані та/або не погашені в порядку, визначеному цим Законом. Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно зч. 1 коментованої статті перетворенням AT є зміна його організаційно-правової форми (на господарське товариство іншого виду чи виробничий кооператив) з припиненням та передачею всіх його прав і обов’язків підприємницькому товариству—правонаступнику згідно з передавальним актом. Проте, на відміну від Акціонерного закону Німеччини [81], який детально (параграфи 362—393 третьої частини четвертої книги) визначає особливості перетворення AT у підприємницьку організацію іншої (і навіть — певної) організаційно-правової форми (акціонерну командиту, ТОВ, товариство гірничого права, корпорації/установи публічного права, спілки взаємного страхування, кооператив), і навпаки (перетворення зазначених підприємницьких організацій на AT), вічизняний Закон ПАТ присвячує перетворенню AT лише окрему (коментовану) статтю, визначаючи в ній особливості застосування цієї форми реорганізації щодо AT:

а) можливість перетворення AT лише на інше підприємницьке (в розумінні ст. 84 ЦК) товариство, тобто на господарське товариство іншого, ніж AT, виду або виробничий кооператив. Слід, однак, зауважити, що згаданий Закон Німеччини не припускає можливості перетворення АТ на ПТ чи звичайне КТ (на відміну від нього, акціонерна командита, про яку йдеться в німецькому законі, — це своєрідне господарське/торгове товариство, що має ознаки і AT, і КТ; акціонерна командита українським законодавством не легалізована); перетворення AT на ПТ чи КТ тягне за собою зміну обсягу та характеру відповідальності всіх (у ПТ) чи частини (у КТ) учасників; крім того, при перетворенні AT в КТ має бути визначено, які акціонери в результаті такого перетворення набувають статусу повного учасника, а які — статусу вкладника; відтак, на нашу думку, подібні рішення мають прийматися одностайно всіма акціонерами товариства, до якого застосовується таке перетворення, а в іншому випадку існує значна ймовірність виникнення спорів, пов’язаних, наприклад, з поділом акціонерів на повних учасників та вкладників створюваного в процесі такої реорганізації (перетворення) КТ;

б) підготовка HP AT, що перетворюється (іншим уповноваженим органом у разі відсутності в товаристві HP), та винесення на затвердження 33 товариства питання/питань про: а) його перетворення, порядок і умови перетворення; б) порядок обміну акцій товариства на частки (паї) підприємницького товариства—правонаступника. Однак у ч. 2 коментованої статті, що містить це положення, не згадується про необхідність дотримання вимоги ч. 7 ст. 80 РК, відповідно до якої учасниками

ПТ і повними учасниками XT можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприєммицтва; відтак, HP при підготовці зазначених питань та винесенні їх на- розгляд 33 товариства повинна визначитися з можливістю перетворення АТ на ПТ чи КТ (якщо, наприклад, серед акціонерів відсутні суб’єкти підприємництва) та намітити шляхи розв’язання даної проблеми (визначити, хто з акціонерів може і бажає набу ти статусу підприємця/ підприємницької організації і, відповідно, — отримати статус повного учасника);

в) ухвалення загальними зборами AT, що перетворюється, рішень з вищезазначених питань;

г) ухвалення учасниками новостворюваного підприємницького товариства (це можуть бути їх 33, якщо йдеться про ТОВ, ТДВ, ВК, або спільне засідання учасників — у ПТ і КТ) рішення про затвердження установчого документа такого товариства (ним є статут — для ТОВ, ТДВ, ВК або засновницький договір — для ПТ, КТ чи меморандум — для КТ з одним повним учасником) і обрання/призначення органів управління відповідно до вимог законодавства. Однак зазначимо, що органи управління передбачені законодавством для ТОВ, ТДВ, ВК (статті 58—63, 65 Закону ПГТ [25] і статті 15—18 Закону про кооперацію [13],), а в ПТ і КТ ведення справ товариства покладається на всіх повних учасників або на тих із них, які засновницьким договором визначені як уповноважені на ведення справ товариства (статті 68, 77 Закону ПГТ [25]/· крім того, мають місце особливості прийняття подібного рішення, про що вже зазначалося;

д) обов’язковість розподілу часток (паїв) підприємницького товариства—правонаступника із збереженням співвідношення між частками акціонерів у СК AT, що перетворюється (проте зазначена вимога абз. 1 ч. 4 коментованої статті не враховує зміну статусу акціонерів при перетворенні AT у КТ та пов’язану з цим ситуацію, за якої одні з них/ повні учасники отримують можливість вести справи товариства, інші/вкладники — усуваються від ведення справ, хоч і з переважним правом на участь у розподілі прибутку товариства і без тягаря повної відповідальності за зобов’язаннями товариства у разі недостатності його майна для задоволення вимог кредиторів);

е) обмеження щодо викуплених товариством, яке перетворюється, емітованих ним акцій, які не були на встановлену дату (прийняття рішення про припинення товариства шляхом перетворення) продані та/або погашені: зазначені акції підлягають анулюванню у встановленому ДКЦПФР порядку як такі, що не підлягають обміну.

Стаття 88. Ліквідація акціонерного товариства

1. Добровільна ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, у тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який товариство створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося, у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Інші підстави та порядок ліквідації товариства визначаються законодавством.

2. Якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію акціонерне товариство не має зобов’язань перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами відповідно до статті 89 цього Закону.

3. Рішення про ліквідацію акціонерного товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, вирішують загальні збори акціонерного товариства, якщо інше не передбачено законом.

4. З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає затвердженню загальними зборами.

5. Ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної

_______________________________ і· ■ ■ w _ і · И*

реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації.

1. Ліквідація AT (як одна з форм його припинення) може бути добровільною або примусовою (див. коментар до ст. 79). Відповідно, добровільна ліквідація AT має здійснюватися за рішенням 33 (а в AT з одним акціонером — за рішенням такого акціонера, що має бути оформлене згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 Закону ПАТ). Це стосується й випадків ліквідації товариства у зв’язку із закінченням строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, з якою воно створювалося.

Примусова ліквідація AT як юридичної особи може мати місце у разі прийняття судом рішення про визнання недійсною державної реєстрації AT через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст. ПО ЦК). У цьому випадку вимога про ліквідацію AT може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо AT —також ДКЦПФР (ч. 2 ст. ПО ЦК).

Останнім абзацом ч. 5 ст. 9 Закону ПАТ передбачено, що порушення процедури створення AT, встановленої цим Законом, є підставою для прийняття ДКЦПФР рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій, що, в свою чергу, надає право ДКЦПФР звернутися до суду з позовом про ліквідацію AT. Зазвичай ініціаторами примусової ліквідації AT є уповноважені органи держави, що мають захищати її інтереси, зокрема щодо дотримання AT як суб'єктами господарювання встановленого правопорядку у сфері економіки.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону ПАТ зменшення AT СК нижче встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію першого, однак цим Законом не визначаються особи/уповноваже- ні органи, які мають право ініціювати примусову ліквідацію AT. Таким органом може бути Державна податкова служба.

Підстави для примусової ліквідації (крім згаданих положень ЦК і статей 88, 89 Закону ПАТ) визначаються також іншими актами законодавства, зокрема:

— ГК, статті 247 і 248 якого передбачають можливість застосування до суб’єкта господарювання, діяльність котрого суперечить закону та установчим документам, адміністративно-господарської санкції у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта, що, в свою чергу, є підставою для ліквідації останнього відповідно до ст. 59 ГК (частини 6 і 7) і застосування положень його статей 60 і 61 щодо порядку ліквідації та черговості задоволення вимог кредиторів;

— Законом ПГТ [25], статті 19—22 якого визначають підстави припинення господарського товариства, повноваження ліквідаційної комісії, розподіл коштів товариства при його ліквідації, час припинення діяльності товариства (положення цих статей є чинними для AT, які були створені до набуття чинності Законом ПАТ і не привели свої локальні документи у відповідність з цим Законом, — абз. 14 роз’яснення ДКЦПФР від 14 липня 2009 р. № 8 [75]; див. коментар до ППП Закону ПАТ і додаток «Дія Закону «Про акціонерні товариства»);

— Законом ПДР [26], ст. 38 якого визначає порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи, в тому числі визначає підстави для постановления судового рішення про таке припинення (ч. 2):

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або Такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність у Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за її вказаним місцезнаходженням;

— Законом про Державну податкову службу [8], п. 17 ч. 1 ст. 11 якого встановлює право цього органу звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності; п. 8.6 Порядку обліку платників податків/обов’язкових платежів [67] передбачені підстави та умови для звернення до суду керівника органу державної податкової служби із заявою про скасування державної реєстрації платника податків і постановления судового рішення про його припинення як юридичної особи, якщо платник податку не має заборгованості перед бюджетом та в разі вчинення таких порушень: 1} неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкової декларації, документів податкової звітності; 2) установчі документи суперечать чинному законодавству; 3) провадження діяльності, яка суперечить установчим документам і законодавству; 4) наявні інші підстави для постановления судового рішення щодо припинення/ліквідації та скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;

— Законом про Службу безпеки України [18], п. 4 ч. 2 ст. 25 якого передбачає право цього органу подавати за матеріалами оперативно-розшукової діяльності до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб’єктів підприємництва;

— Законом про прокуратуру [16], відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 якого прокурор має повноваження на звернення до суду з позовом про ліквідацію підприємства (наявність у прокурора такого повноваження була підтверджена Рішенням КСУ у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді);

— Законом про державне пенсійне страхування [10], згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 якого виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право вносити пропозиції щодо скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності в разі систематичної несплати ним страхових внесків;

— Законом про охорону праці [15], відповідно до ст. 21 якого місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням спеціально уповноваженого центрально- го органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації підприємства, діяльність якого пов’язана з виконанням робіт та експлуатацією об’єктів підвищеної небезпеки і яке не одержало відповідного дозволу на початок роботи та види робіт, зджійснюваних підприємством, а також протягом місяця від часу виявлення цього порушення не усунуло його;

— Законом «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» від 11 червня 2009 р. (ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. З, ст. 7): до юридичної особи за вчинення від її імені та в її інтересах керівником такої юридичної особи, її засновником, учасником чи іншою уповноваженою особою самостійно або у співучасті будь-якого із злочинів, передбачених ст. 209,

ч. 1 або 2 статей 235⁴, 235⁵, статтями 364, 365, 368, 369 і 376 Кримінального кодексу України, судом може бути застосована така санкція, як ліквідація юридичної особи (в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»).

Частиною 3 ст. ПО ЦК передбачено, що в разі коли вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом ПВПБ [24]. Разом з тим, законодавець детально не врегулював зазначені відносини, оскільки, закріпивши в Законі ПВПБ [24] (п. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 51) обов’язок боржника (у процесі його ліквідації за загальною процедурою — ліквідатора/ліквідаційної комісії) звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення обставин, що свідчать про його неплатоспроможність або загрозу такої (зокрема, якщо при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі), не передбачив уповноважений орган, який ініціював би порушення такої справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону ПВПБ [24] право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають лише боржник і кредитор /кредитори боржника. Оскільки у процесі ліквідації AT повноваження його органів переходять до ліквідаційної комісії, то вона повинна від імені боржника звернутися до суду з такою заявою. Наслідки за невиконання вимоги ч. 5 ст. 7 і ч. 1 ст. 51 Закону ПВПБ [24] передбачені в частинах 5 і 6 ст. 51 цього Закону: відмова у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також покладення на власника майна боржника/уповноваженої ним особи, керівника боржника, голову ліквідаційної комісії/ліквідатора, які допустили зазначені порушення, солідарної відповідальності за незадоволееі вимоги за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів/обов’язкових платежів.

Порядок ліквідації (незалежно від підстав) визначається: ЦК (статті 111—112 — щодо юридичних осіб); ГК (статті 60, 61 — щодо суб’єктів господарювання); іншими актами законодавства (які визначають особливості ліквідації з врахуванням: організаційно-правової форми юридичних осіб, предмета діяльності — зазвичай як виключної, прикладом якої можуть бути фінансові, зокрема банківські операції (статті 87—98 Закону ПББД [22]), спільне інвестування (статті 20, 21 Закону ПІСІ

[30] ); належності товариства до публічних секторів економіки ■— державного (Закон ПУОДВ [36]) та комунального (Закон ПМС

[31] ) тощо) з обов’язковим урахуванням особливостей, встановлених Законом ПАТ (у тому числі статей 88, 89).

Відповідно до ЦК (статтті 105, 111) порядок ліквідації юридичної особи включає:

— прийняття уповноваженою особою /органом (у разі добровільної ліквідації таким органом/особою є 33 товариства або його єдиний акціонер; у разі примусової ліквідації — зазвичай суд, а ініціатором відкриття судового провадження, як правило, є уповноважені органи, що виявили несумісні з функціонуванням товариства порушення) рішення/рішень: а) про ліквідацію AT; б) про призначення ліквідаційної комісії/ліквідатора або покладення Ті обов’язків на певний орган управління AT (особливості притаманні ліквідації товариства-боржника у справі про банкрутство, яке може мати місце лише у разі коли за результатами специфічної ліквідаційної процедури, що має на меті ліквідацію не самого банкрута, а його заборгованості, не залишається майна, необхідного для продовження банкрутом підприємницької діяльності, — ч. 2 і 3 ст. 32 Закону ПВПБ [24]);

— повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття відповідного рішення, на підставі якого цей орган вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення (обов’язок повідомити орган державної реєстрації покладається на 33 товариства/його єдиного учасника як орган/особу, що прийняв рішення про ліквідацію);

— вжиття ліквідаційною комісією/ліквідатором відповідних заходів, а саме: а) щодо забезпечення опублікування у відповід-

них (призначених для публікації відомостей державної реєстрації) друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявления кредиторами вимог до неї (цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи); б) щодо виявлення кредиторів, а також письмового повідомлення їх про припинення юридичної особи;

— розгляд ліквідаційною комісією / ліквідатором (або органом управління AT, на який покладено обов’язки такої комісії) вимог кредиторів, поданих протягом встановленого в повідомленні строку;

— складення ліквідаційною комісісю/ліквідатором (або органом управління AT, на який покладено обов’язки даної комісії), після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами, проміжного ліквідаційного балансу, який має містити відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду;

— затвердження проміжного ліквідаційного балансу 33 AT (або його єдиним акціонером);

— виплата грошових сум кредиторам відповідно до ч. 2 ст. 111 і встановленої ст. 112 ЦК черговості (у першу чергу задовольняються вимоги стосовно відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу — вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу — вимоги щодо податків, зборів/обов’язкових платежів; у четверту чергу — всі інші вимоги); спеціальна черговість передбачена, наприклад, для корпоративного інвестиційного фонду і банку — відповідно до ст. 96 Закону ПББД [22] та ст. 21 Закону ПІСІ [ЗО]); у разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія повинна здійснити продаж майна юридичної особи;

— складання ліквідаційною комісією (особою/органом, що виконує її функції) після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційного балансу та його затвердження органом/осо- бою, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи;

— розподіл майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів відповідно до встановленої черговості між учасниками ліквідованої юридичної особи;

— подання відповідних документів до органу державної ре-

ВИДІЛ ТА ПРИПИНЕННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА 271 єстрації (згідно з вимогами Закону ПДР [26]), внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, з чим і пов’язується завершення ЇЇ ліквідації.

2. Коментована стаття (ч. 2 ) встановлює особливість ліквідації AT, у якого, на момент ухвалення рішення про ліквідацію, відсутні зобов’язання перед кредиторами (що на практиці трапляється доволі рідко). У такому випадку майно товариства має розподілятися між акціонерами відповідно до ст. 89 Закону ПАТ (проте в ч. 1 ст. 89 зазначається, що нею встановлюється черговість задоволення вимог кредиторів платоспроможного AT, а не товариства, у якого відсутні зобов’язання перед кредиторами, — як це зазначено у ч, 2 коментованої статті; див. коментар до ст. 89).

3. Наступні частини коментованої статті (3—5) встановлюють основні вимоги до процедури ліквідації платоспроможного AT:

— рішення про ліквідацію AT, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, а також порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, вирішують загальними зборами AT, якщо інше не передбачено законом (ч. 3);

— з моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження HP та ВО АТ (ч. 4);

— ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, має бути затверджений 33 товариства (ч. 4);

— завершення ліквідації AT пов’язується з датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації, і саме з цієї дати товариство вважається таким, що припинилося (порядок державної реєстрації ліквідації передбачається Законом ПДР [26] (ст. 36).

Стаття 89. Розподіл майна акціонерного товариства, що ліквідується, між кредиторами та акціонерами

1. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, Іншими ушкодженнями здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

У другу чергу — вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

у третю чергу — вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

у четверту чергу — виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;

у п’яту чергу — виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 68 цього Закону;

у шосту чергу — виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;

у сьому чергу— виплати за простими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 68 цього Закону;

у восьму чергу — розподіл майна між акціонерами — власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій;

у дев’яту чергу — всі інші вимоги.

2. Розподіл майна кожної черги здійснюється після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі розміщення товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами — власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно сумам вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.

1. Встановлена коментованою статтею черговість стосується задоволення вимог кредиторів та акціонерів у разі ліквідації платоспроможного AT (про що зазначається в абз. 1 ч. 1 цієї статті) і лише частково збігається з черговістю, передбаченою ст. 112 ЦК. Збіг стосується кредиторів перших трьох черг (у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу — вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу — вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів).

Щодо наступних черг положення ст. 112 ЦК і коментованої статті кардинально відрізняються:

а) відповідно до ч. 1 ст. 112 ЦК у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги, а про розподіл майна між учасниками (в тому числі акціонерами AT) юридичної особи, що ліквідується, йдеться в іншій нормі — ч, 4 ст. 111, відповідно до якої майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом;

б) згідно з положеннями коментованої статті четверта—восьма черги стосуються виплат акціонерам і розподілу між ними майна AT (у четверту чергу здійснюються виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями; у п’яту чергу — виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу відповідно до ст. 68 Закону ПАТ; у шосту чергу — виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій; у сьому чергу — виплати за простими акціями, які підлягають викупу відповідно до ст. 68 Закону ПАТ; у восьму чергу — розподіл майна між акціонерами — власниками простих акцій товариства пропорційно кількості належних їм акцій; при цьому в разі розміщення товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами — власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом товариства) , тоді як усі інші вимоги (і, як про це свідчить аналіз коментованої статті, — насамперед більшості традиційних кредиторів як осіб, що мають право вимоги до товариства) нібито мають задовольнятися в останню — дев’яту чергу.

Отже, коментована стаття встановлює черговість розподілу майна між акціонерами та деякими категоріями кредиторів платоспроможного AT, хоча в попередній статті Закону ПАТ (ч. 2 ст. 88) зазначається, що передбачена в ст. 89 черговість застосовується до товариства, у якого відсутні зобов’язання перед кредиторамиі. Проте відсутність зобов’язань і платоспроможність — суміжні, але відмінні поняття. Платоспроможною є особа, яка має реальну можливість (виходячи з її майнового стану) задовольнити всі вимоги кредиторів (тобто її зобов’язання не перевищують її активів, що можна визначити за результатами такого етапу процедури ліквідації товариства, як виявлення його кредиторів протягом строку, встановленого в опублікованому повідомленні про ліквідацію AT), тоді як відсутність зобов’язань у товариства означає відсутність кредиторів у традиційному розумінні (як осіб, котрі мають право вимоги до товариства). Тому встановлена коментованою статтею черговість має бути застосована після етапу затвердження загальними зборами AT проміжного ліквідаційного балансу (ч. 2 ст. 111 ЦК), який свідчить про відсутність визнаних ліквідаційною комісією вимог кредиторів, хоча існує значна ймовірність наявності пред’явлених з порушенням встановленого 18-9-931 строку та/або не визнаних такою комісією вимог кредиторів, які можуть оспорити в судовому порядку відмову ліквідаційної комісії у визнанні заявлених ними вимог і, відповідно, — у включенні до переліку вимог кредиторів.

На жаль, ні ЦК, ні Закон ПАТ цих нюансів належним чином не враховує, що створює значну ймовірність зловживань з боку ліквідаційної комісії, яка (з метою створення ситуації, що нібито свідчить про відсутність вимог кредиторів, безпідставно відмовляє у врахуванні вчасно пред’явлених вимог, аби уникнути застосування передбаченої cm. 112 ЦК черговості, відкривши шлях для більш вигідної для акціонерів черговості, передбаченої ч. 2 cm. 89 Закону ПАТ; при цьому для членів ліквідаційної комісії існує мінімальний ризик відповідальності за подібні дії, якщо судом згадані вимоги будуть визнані обґрунтованими: якщо такі вимоги не відбиваються на платоспроможності товариства — ризик відповідальності відсутній, оскільки члени ліквідаційної комісії — як правило, наймані працівники, а отже, вони можуть бути притягнені до дисциплінарної та матеріальної відповідальності лише за ініціативою роботодавця — самого AT, від імені якого в процесі ліквідації AT діє така комісія у зв’язку з переданням їй повноважень органів управління AT; таким чином, виникає замкнене коло, вихід з якого законодавець чітко не вказав (а це, у свою чергу, створює простір для зловживань з боку ліквідаційної комісії).

Другий варіант результатів етапу виявлення кредиторів AT, що ліквідується: подані та враховані ліквідаційною комісією вимоги кредиторів свідчать про перевищення сукупного розміру зобов’язань товариства над його активами, що зумовлює необхідність застосування до такого товариства процедур, передбачених Законом ПВПБ [24] (ст. 51). Однак законодавець не передбачає щодо ліквідації AT, на відміну від випадків припинення шляхом реорганізації AT з кількістю акціонерів — власників простих акцій понад 100 осіб (ч. З ст. 81 Закону ПАТ), необхідності отримання аудиторського висновку (ст. 7, 8 Закону ПАД [20]), або визначення ринкової вартості майна при ліквідації AT (ст. 8 Закону ПАТ), або незалежної оцінки його майна (ст. 7 Закону ПОМ [33]), крім випадків ліквідації державних, комунальних підприємств і підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна/часткою комунального майна (у цьому разі проведення такої оцінки є обов’язковим). Отже, існує ймовірність завищення ліквідаційною комісією вартості активів товариства (що має свідчити про можливість

покриття товариством заборгованості за рахунок власного май на) з метою уникнення процедури банкрутства.

Положення коментованої ета п і не передбачають захис т інтересів кредиторів, які заявили свої вимоги після публікації по відомлення про ліквідацію AT: якщо згідно зі ст. І 12 ЦК вимоги зазначеннях кредиторів мають задовольнятися у четверту чергу і обов’язково — до розподілу майна між акціонерами, то відповідно до коментованої статті такі вимоги мають задовольнятися в останню — дев’яту чергу. Проте, як слушно зауважує в своїй статті П. О. Повар[7], «кредиторам дев’ятої черги за жодних обставин не залишиться майна, оскільки за правилами попередньої (восьмої) черги все майно буде розподілено між акціонерами — власниками простих акцій товариства пропорційно кількості належних їм акцій».

2. Положення ч. 2 коментованої статті щодо значення черговості (розподіл майна кожної черги може мати місце лише після повного задоволення вимог кредиторів/акціонерів попередньої черги, за недостатності майна AT, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами/акціонерами відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно сумам ви- мог/кількості належних їм акцій кожного кредитора/акціонера цієї черги) суперечать положенням ч. 1 цієї ж статті (у ній йдеться про черговість задоволення вимог кредиторів та акціонерів у разі ліквідації лише платоспроможного AT, тобто здатного задовольнити всі вимоги кредиторів за рахунок свого майна, в іншому ж разі, — якщо виявляється неплатоспроможність товариства, тобто його нездатність задовольняти вимоги кредиторів за рахунок свого майна, — таке товариство має ліквідовуватися відповідно до вимог Закону ПВПБ [24], що передбачає порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, —

ч. З ст. ПО ЦК, ч. 1 ст. 51 Закону ПВПБ [24]).

Отже, коментована стаття є однією з найбільш проблемних у Законі ПАТ, що дістане вияв у процесі застосування останнього, оскільки ідеальні випадки — відсутності у товариства зобов’язань перед кредиторами (навіть у вузькому розумінні, в якому це поняття застосовується в Законі ПВПБ [24] (ст. 1) на практиці трапляються доволі рідко. Крім того, залишаються відкритими проблеми оцінки майна товариства у разі його ліквідації, визначення підстав для відхилення ліквідаційною комісією заявлених кредиторами вимог до товариства, продажу майна товариства у разі недостатності його коштів для задоволення вимог кредиторів, відповідальності членів ліквідаційної комісії/ ліквідатора у разі завідомо необгрунтованого відхилення вимог кредиторів з метою уникнення застосування спеціальної процедури ліквідації згідно із Законом ПВПБ [24] та/або невжиття заходів щодо виявлення майна товариства, яке перебуває у інших осіб, чи застосування неконкурентних способів продажу майна товариства, яке має попит, замість застосування конкурентних процедур, здатних забезпечити отримання більшої суми за продане майно, та ін.

Для порівняння (і певною мірою — з’ясування значення передбаченої коментованою статтею черговості) можна навести відповідні положення російського Закону «Про акціонерні товариства» [82]: як передбачено ч. 6 ст. 22, виплати грошових сум кредиторам AT, що ліквідується, здійснюється ліквідаційною комісією відповідно до черговості, встановленої Цивільним кодексом Російської Федерації, згідно з проміжним ліквідаційним балансом; ст. 23 цього Закону присвячена розподілу між акціонерами майна такого AT, що залишилося після розрахунків з його кредиторами. Отже, в російському законі містяться більш чіткі положення щодо черговості задоволення вимог кредиторів та можливості розподілу майна товариства, що ліквідується, між його акціонерами лише після завершення розрахунків з кредиторами товариства. Розробники проекту вітчизняного Закону ПАТ мали на увазі значною мірою подібний порядок задоволення вимог кредиторів і розподілу майна AT між його акціонерами в процесі ліквідації товариства, про що свідчать статті 85 «Ліквідація акціонерного товариства» і 86 «Розподіл майна акціонерного товариства, що ліквідується, між акціонерами» проекту Закону ПАТ (номер і дата реєстрації: № 0952 від 23 листопада 2007 р.; номер і дата акта: 514-VI від 17 вересня 2008 р,). У процесі прийняття цього Закону до його проекту були внесені корективи, що спричинили появу вищезгаданих, досить проблематичних, положень щодо ліквідації AT.