Державне регулювання діяльності акціонерних товариств

Держава відіграє важливу роль у регулюванні корпоративного сектору економіки країни. Відомо, що саме державі належить значна частка в корпоративному секторі. Вона може виступати не лише як акціонер, а й виконувати регуляторні функції стосовно діяльності корпоративного сектору, зокрема через встановлення законодавчих норм функціонування акціонерних товариств, контролю за дотриманням добросовісної конкуренції, захисту прав акціонерів.

Державне регулювання корпоративного сектору економіки передбачає створення такої системи, яка б забезпечила захист прав інвесторів, а також суворий контроль за діяльністю осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів (фондовому ринку).

Регулювання діяльності акціонерних товариств здійснюється уповноваженими органами загальної та спеціальної компетенції. На рівні законодавчих органів видаються правові акти, що мають силу закону і регламентують загальні основи функціонування корпоративного сектору. В Україні одним із органів спеціальної компетенції є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), яка видає підзаконні акти, що є обов’язковими приписами для учасників корпоративного управління. Крім Комісії з цінних паперів та фондового ринку, державне регулювання корпоративного сектору та контроль за діяльністю учасників корпоративного сектору здійснюють Антимоно- польний комітет, Фонд державного майна та інші органи у межах своїх повноважень.

Складові елементи державного регулювання діяльності акціонерних товариств відображено на рис. 1.2.

До функцій державного регулювання діяльності AT входить:

• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

• видання спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

• заборона та припинення на певний термін професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність і притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством.

Рисунок 1.2 - Елементи державного регулювання діяльності акціонерних товариств в Україні

Основні методи державного регулювання діяльності акціонерних товариств наведено в таблиці 1.2.

Правове регулювання корпоративних відносин бере свій початок ще з прийняття перших законодавчих актів та формування економіко- правових концепцій, що прагнули пояснити суть корпорацій та сформувати алгоритми їх створення, діяльності та ліквідації. До таких актів можна віднести: Закон “Про мильні бульбашки” (1720, Англія), Закон про компанії (1855, Англія), Торговельний кодекс Франції (1795, Франція), Закон “Про залізничні підприємства” (1838, Німеччина), Закон “Про акціонерні товариства” (1843, Німеччина), Загальногерманське Торгове положення (1861), Закон “Про цінні папери” (1933, СІЛА), Закон “Про обіг цінних паперів” (1934, СІЛА), Закон “Про підприємницькі корпорації” (1963, СІЛА, штат Нью-Йорк), Загальний закон про корпорації (1967, США, штат Делавер), Загальний закон про корпорації (1977, США, штат Каліфорнія), Громадянський кодекс РФ (1994-1995, РФ), Закон “Про акціонерні товариства” (1996, РФ) та ін.

Регулювання діяльності акціонерних товариств в Україні здійснюється на основі таких законодавчих актів (рис.

Важливим напрямом регулювання корпоративного сектору з боку держави є державне регулювання фондового ринку. В Україні таке регулювання передбачає комплекс заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів, запобігання зловживанню й порушенню чинного законодавства учасниками цього ринку і впливає на діяльність усіх учасників відповідно до цілей і принципів, обраних державою.

Державне регулювання фондового ринку містить:

• законодавчі й підзаконні акти;

• органи державного управління, що забезпечують втручання в діяльність суб’єктів ринку цінних паперів;

• непряме втручання держави в діяльність фондового ринку.

Важливу й пріоритетну роль у законодавчому регулюванні національного ринку цінних паперів відіграють міжнародні правові акти: договори, угоди, укладені міжнародними організаціями і фінансовими інститутами у сфері розвитку, функціонування та регулювання фондового ринку.

Регулювання та контроль на фондовому ринку здійснюють Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Національний банк України і Державна податкова адміністрація.

Серед законодавчих актів України, які регулюють діяльність суб’єктів фондового ринку, слід виділити кілька особливо важливих, а саме: закони України - “Про цінні папери і фондовий ринок”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про акціонерні товариства”, “Про банки та банківську діяльність”, “Про приватизаційні папери”, “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

Рисунок 1.3 - Законодавство у сфері регулювання діяльності акціонерних товариств в Україні

Державне регулювання фондового ринку передбачає:

• реалізацію єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

• створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

• отримання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів;

• забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

• гарантування прав власності на цінні папери, захист прав учасників фондового ринку;

• дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

• запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів, контролю за прозорістю й відкритістю цього ринку.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте історію виникнення акціонерних товариств.

2. Назвіть історичні передумови появи та розвитку акціонерних товариств.

3. Визначте характерні риси акціонерного товариства.

4. Назвіть переваги акціонерної форми організації підприємницької діяльності.

5. У чому полягають недоліки акціонерних товариств?

6. Як поділяються акціонерні товариства залежно від здатності акцій товариства вільно обертатися?

7. Назвіть функції, що виконують фінанси акціонерних товариств.

8. Охарактеризуйте принципи організації фінансів акціонерних товариств.

9. Які принципи організації управління акціонерним товариством існують у світі?

10. Назвіть органи управління акціонерним товариством та охарактеризуйте їх функції.

11. Визначте складові елементи державного регулювання акціонерних товариств в Україні.

12. Які функції виконує державне регулювання в сфері діяльності акціонерних товариств?

13. Назвіть основні методи державного регулювання діяльності акціонерних товариств.

14. Які нормативно-законодавчі акти регулюють діяльність акціонерних товариств в Україні?

Тести

1. Акціонерні товариства виникли в період:

а) первісного ладу;

б) феодального устрою;

в) первинного накопичення капіталу;

г) розвиненого капіталізму.

2. Відправною точкою розвитку сучасного акціонерного руху в Україні є прийняття:

а) Господарського кодексу;

б) Закону України “Про підприємства”;

в) Закону України “Про господарські товариства”;

г) Закону України “Про акціонерні товариства”.

3. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати:

а) 50 осіб;

б) 100 осіб;

в) 150 осіб;

г) не визначено законодавством.

4. Фінанси акціонерних товариств виконують такі функції:

а) розподільну, контрольну;

б) розподільну, контрольну, стимулюючу;

в) розподільну, контрольну, забезпечувальну;

г) розподільну, відтворювальну, соціальну.

5. Основним нормативним актом, що регулює питання управління акціонерним товариством, є:

а) Господарський кодекс;

б) Цивільний кодекс;

в) Закон України “Про господарські товариства”;

г) Закон України “Про акціонерні товариства”.

6. Вищим органом акціонерного товариства є:

а) загальні збори акціонерів;

б) наглядова рада AT;

в) виконавчий орган AT;

г) правління AT.

7. Обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу належить до виключної компетенції:

а) загальних зборів акціонерів;

б) наглядової ради;

в) виконавчого органу;

г) правління AT.

8. Не може бути членом ревізійної комісії:

а) керівник підприємства;

б) головний бухгалтер підприємства;

в) член правління;

г) член наглядової ради.

9. Органом спеціальної компетенції, що здійснює регулювання діяльності акціонерних товариств в Україні, є:

а) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

б) Міністерство фінансів України;

в) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

г) Міністерство економіки України.

10. Створення наглядової ради є обов’язковим:

а) для приватних акціонерних товариств;

б) для публічних акціонерних товариств;

в) з кількістю акціонерів - власників простих акцій - 10 осіб і більше;

г) з кількістю акціонерів - власників привілейованих акцій - 10 осіб і більше.