16.1.  Гармонізаці я прав а інтелектуально ї   власност і  в  Співтовариств і

Упродовж останніх років Європейська Комісія намагалася прискорити процес гармонізації законодавства з питань інте- лектуальної власності в межах ЄС. Національне законодавство з інтелектуальної власності держав-членів було дуже різним, і це шкодило розвитку та тлумаченню  конкурентного права Спів- товариства та принципу вільного руху товарів.

16.1.1. Винаходи

Європейська  патентна  конвенція  (набула   чинності  1977  р.) не є конвенцією Співтовариства, проте всі держави-члени ЄС є її учасниками (всього учасниками цієї конвенції наразі є 32 держави).   Конвенці я  дає  можливість  отримати  європейський патент в деяких або всіх державах, що приєдналися до цієї Конвенції, шляхом подачі єдиної заяви до Європейського па- тентного відомства  в м. Мюнхені  (Німеччина). Конвенція вста- новлює строк дії європейського патенту 20 років.

Конвенція про патент Співтовариства, підписана в 1975 p., передбачала, що Європейське патентне відомство видаватиме патент  Співтовариства, яки й матиме силу на території всього ЄС. Конвенція також передбачала створення патентних судів Співтовариства в кожній державі-члені та Апеляційного ЄСП .

Патент Співтовариства не мав замінити собою ані національ- ні, ані європейські патенти (у перехідний період) — усі системи мали співіснувати. Аргументувалося,  що національний  патент є найбільш доцільним тоді,  коли запатентований винахід плану- ється використовувати лиш е в одній державі-члені ЄС. У певних випадках є сенс отримати європейський  патент,   враховуючи, Що він діє не лиш е в державах-членах ЄС (наприклад,  Кіпр,

275

Ліхтенштейн,  Монако і   Швейцарія).  Проте патент Співтова- риства передбачався як найбільш привабливий, оскільки мав надавати повний захист на території всього ЄС.

Однак така ініціатива провалилася, оскільки  держави-члени ЄС  відмовилися  ратифікувати  Конвенці ю про  патент  Спів- товариства. У 1997 р. прийнято Зелену книгу про патент Спів- товариства і патентну систему Європи, що відродило  дискусії про необхідність прийняття нових ініціатив у сфері правової охорони  винаходів.  Наступним  кроком   Європейської   Комісії став запропонований у  серпні 2000 р. для подальшого обгово- рення проект Регламенту Ради Міністрів про патент Співтова- риства. Проте через суттєві розбіжності  між державами-членами ЄС цей проект не прийнято й до сьогодні.

16.1.2. Промислові  зразк и

Директива 98/71 про правову охорону промислових зразків у Співтоваристві1   спрямована на гармонізацію національного зако- нодавства держав-членів ЄС у сфері правової охорони про- мислових  зразків. Директива 98/71 визначає промисловий зразок як зовнішній вигляд виробу в цілому або його частини, яки й надає йому, зокрема, характеристики ліній, контурів, кольорів, форми текстури і/чи матеріалу/чи його орнаменту. Директива

98/71 також закріплює критерії правової охорони  промислового зразка, а також виключні права власника патенту.

Регламент 40/94 про промисловий  зразок Співтовариства2 , доповнений Регламентами 3288/94, 807/2003,  1653/2003,  1992/

2003 та 422/2004 ,  уніфіку є систем у отриманн я  патентів  на промисловий зразок в ЄС.   Регламент 40/94 запроваджує про- цедуру реєстрації промислового зразка Співтовариства шляхом подачі заявки до   Відомства промислових знаків Співтоварис- тва. Строк дії патенту на промисловий зразок Співтовариства становить 5 років.  Цей строк може бути   подовжений ще на один  або декілька п'ятирічних періодів, проте загальний строк правової охорони не може перевищувати 25 років.  Регламент

40/94 також встановлює окремий правовий режим для незаре- єстрованих промислових зразків, яким правова охорона надається без виконанн я будь-яких формальностей, і строк правової охо- рони яких становить 3 роки.

' Див. : Директив а 98/71 про правову охорону промислови х зразків у Співто- варистві від 13 жовтн я 1998 p. (O.J. 1998 L289/28).

2 Див. : Регламент 40/94 від 20 грудня 1993 р. про промислови й зразок Спів -

товариства (O.J. 1994 L11).

276

16.1.3. Торгові марки

Директива  89/104 про торгові марки1    спрямована   на гармо- нізацію законодавства держав-членів  ЄС  про торгові  марки. Вона  не  передбачає  повної уніфікації законодавств держав - членів,  проте визначає  певні  положення,  щодо яких законо - давство повинно бути гармонізованим.  Положення Директиви

89/104 застосовуються до всіх зареєстрованих торгових марок держав-членів  ЄС. Директива 89/104 встановлює   низку умов, за яких держави-члени   можуть відмовити  в реєстрації торго- вих марок, а також визначає права власника торгової марки.

Регламент  40/94 про торгову марку  Співтовариства2,   допов- нений  Регламентами   1992/2003,    422/2004,  запроваджує  уніфі- ковану систему реєстрації торгових марок, які є дійсними на території всього Співтовариства. Регламент встановлює про- цедуру реєстрації торгової  марки Співтовариства шляхом подачі єдиної   заявки до  Відомства  торгових  маро к Співтовариства. Свідоцтво   на торгову марку Співтовариства видається   на  10 років з можливістю подальшого його продовження на  десяти- річні строки. Проте торгова марка Співтовариства не ліквідує національних торгових марок, які існуватимуть паралельно.