4. Гармонізація законодавства
Гармонізація в широкому розумінні — це процес приведення у відповідність, побудований на наукових методологічних основах єдності, завершеності, цілісності, пропорційності, узгодження і досконалості2.
1 Большой юридический словарь / Под ред.
А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских.— 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2004. — С. 112.
2 Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М.: НОРМА, 1996.
- С. 75.
124
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
125
Гармонізація законодавства, як найважливіша форма зближення правових систем, є дуже тонким і трудомістким процесом, що не приводить правові системи до повної єдності, проте максимально зближує законодавства різних держав у вирішенні правових проблем. Відмінність національних законодавств випливає з відмінностей у національних традиціях, рівнях розвитку і підходах до правових проблем.
При здійсненні процесу гармонізації використовуються різноманітні прийоми. При цьому важливо виявити, і якомога повніше, особливості регулювання в конкретних системах права і враховувати їх у процесі застосування, у контактах із нормами законодавства інших держав. Відмову від специфіки національних правових традицій, що відображають різноманітність і унікальність організації життя в різних державах, не є метою гармонізації законодавства.
З погляду порівняльного правознавства, процес гармонізації нормативно-правової бази може мати місце як усередині однієї правової сім'ї, так і між правовими системами, що належать різним правовим сім'ям.
Гармонізація законодавства передбачає наявність об'єктивних умов зближення в тій чи іншій сфері — наявність підстав для гармонізації. Право лише або створює стимул, або оформляє вже існуючі умови.
Разом із тим, за наявності об'єктивних умов зближення і узгодження правового регулювання велику роль відіграє юридична техніка. Перш за все, для реалізації гармонізації особливе значення має термінологічна уніфікація, пов'язана з розробкленням понятійного апарату.
Це сприяє виробленню механізмів досягнення цілей і визначає способи їх забезпечення. Вироблення єдиної термінології, необхідної для здійснення гармонізації, установлює і закріплює єдині вимоги до використання термінів, систематизує поняття, виключає з обороту застарілі терміни і сприяє раціональній організації нормотворчої діяльності. Повна уніфікація юридичної термінології — важлива передумова підвищення формальної визначеності права, ліквідації суперечностей у розумінні правових текстів, підвищення їх доступності.Як приклади гармонізації законодавства на регіональному рівні можуть бути численні конвенції і модельні законодавчі акти,
підготовлені в рамках одного з перших регіональних об'єднань — Панамериканського союзу, створеного в 1889 р. і перетвореного після другої світової війни на Організацію американських держав'.
Безліч прикладів гармонізації законодавства на регіональному рівні в даний час дає Європейський Союз. Гармонізація в рамках ЄС здійснюється шляхом підготовки директив, обов'язкових для держав — членів ЄС. Проте визначення форм і методів її реалізації залишається прерогативою держави — члена ЄС. Таким чином, директива є найважливішим джерелом права ЄС, що виступає як правовий інструмент, за допомогою якого відбувається регулювання інтеграційних процесів у багатьох державах Європейського Співтовариства.
Отже, кінцева мета гармонізації — встановлення єдиного результату дії норми права. Проведення гармонізації здійснюється в руслі інтеграційних процесів, що передбачають зближення законодавств і національних правових систем.