КАПІТАЛ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Стаття 14. Статутний ї власний капітал акціонерного товариства

1. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства.

2. Власний капітал (вартість чистих активів) товариства — різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов’язань перед іншими особами.

3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений цим Законом, товариство зобов’язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

4. Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5. Статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

1. Вимоги щодо СК AT (в розумінні п. 19 ст. 2 Закону ПАТ) шляхом встановлення його мінімального розміру {становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення/реєстрації AT) традиційно мають на меті гарантування інтересів кредиторів АТ (так звана гарантійна функція СК) з огляду на відсутність у акціонерів субсидіарно! відповідальності за зобов’язаннями AT (що є загальним правилом, винятки з якого передбачаються лише законом — абз.

5 - 9-931

товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів, а отже, має пітримува- тися на певному рівні відповідно до ч. З коментованої статті та

ч. З ст. 155 ЦК.

2. Закріплення поняття власного капіталу AT (або вартості його чистих активів) як різниці між сукупною вартістю активів товариства і вартістю його зобов’язань перед іншими особами має на меті розмежувати суміжні поняття — СК та власного капіталу (ВК). Перше (СК) є закріпленою в статуті AT номінальною величиною, «що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства» (п. 19 ст, 2), а друге (ВК) є відображенням реального майнового стану AT і слугує низці положень Закону ПАТ, у тому числі ч. З ст. 14, ч. 4 ст. 15, ст. 31, ст. 67.

3. Закріплені в ч. З коментованої статті положення аналогічні за змістом положенням ч. З ст. 155 ЦК. Вони є складовою гарантійної функції СК і спрямовані на зменшення розриву між зафіксованою в статуті номінальною величиною — СК AT і його фактичним майновим станом — ВК, а відтак — на попередження неплатоспроможності товариства. Законодавець акцентує увагу на другому та наступних роках діяльності AT (перший рік його функціонування є стартовим, протягом якого організовується та налагоджується господарська діяльність AT), передбачаючи наслідки для AT у разі якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів AT виявиться меншою, ніж розмір його СК: товариство у цьому випадку зобов’язане оголосити про зменшення свого СК та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Проте, якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір передбаченого законом СК, наслідки для AT більш серйозні: товариство зобов’язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію. Разом з тим, у коментованій та інших статтях Закону ПАТ відсутні положення про наслідки невиконання AT подібної вимоги, зокрема про примусову ліквідацію AT за позовом заінтересованих осіб (наприклад кредиторів) або держави в особі уповноважених на те органів, що є прогалиною у правовому регулюванні зазначених відносин.

4. СК може бути збільшено або зменшено (з дотриманням вимог щодо його мінімального розміру) відповідно до порядку, встановленого статтями 15 і 16 Закону ПАТ та відповідним актом ДКЦПФР (Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства [51], яке, на жаль, не приведено у відповідність із Законом ПАТ). Слід зауважити: як коментована, так і дві наступні (15 і 16) статті не містять закріпленого в ч. 4 ст. 39 Закону ПГТ [25] положення про відшкодування товариством власникам акцій збитків, по-

в’язаних зі змінами СК (наприклад, якщо в результаті зменшення СК власники однієї акцій фактично позбавляються статусу акціонера, що може спричинити не лише матеріальну, а й моральну шкоду), а також положень ст. 40 Закону ПГГ [25] щодо оповіщення акціонерів про ключові відомості зміни СК (це їм необхідно для прийняття рішення щодо доцільності реалізації закріпленого ст. 68 Закону ПАТ права вимагати викупу товариством належних акціонеру акцій у разі його незгоди зі зміною розміру СК).

5. Положення ч. 5 коментованої статті стосується можливості формування спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями, що має бути передбачено статутом AT. Цей фонд є необов^уязковим. У разі його відсутності такі виплати здійснюються за рахунок резервного капіталу AT (ч. 2 ст. 19 Закону ПАТ). Передбачається, що порядок формування та використання такого фонду має бути встановлений ДКЦПФР.

Щодо складу майнової бази AT, у тому числі СК, ВК, РК, спеціальних фондів див. схему «Майнова база акціонерного товариства».

Стаття 15. Збільшення статутного капіталу

1. Статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.

3. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій.

Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством, діє лише в процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством.

4. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності викуплених товариством акцій не допускається.

5. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства для покриття збитків не допускається.

Обов’язковою умовою збільшення статутного капіталу акціонерним товариством є відповідність розміру статутного капіталу

після його збільшення вимогам, передбаченим частиною першою статті 14 цього Закону, на дату реєстрації змін до статуту товариства.

1. Збільшення СК AT може відбуватися одним з двох способів: 1) підвищення номінальної вартості акцій (без збільшення кількості емітованих товариством акцій) або 2} розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості (кількість акцій, відповідно, збільшується, а сумарна вартість додаткових акцій має становити розмір збільшення СК), що має відбуватися згідно зі встановленим ДКЦПФР порядком (Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства [51] ).

2. Однією з умов збільшення товариством СК є реєстрація ДКЦПФР звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій. Вищезазначене положення (пункти 1—3) визначає: джерела збільшення розміру СК (додаткові внески/вкла- ди; реінвестиція дивідендів; спрямування прибутку до статутного капіталу), шляхи (способи) збільшення СК (збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості; збільшення номінальної вартості акцій), вимоги до збільшення СК (заборону: поєднувати різні джерела та/або шляхи/способи збільшення СК; приймати рішення про збільшення розміру СК: а) повної оплати всіх раніше випущених акцій за ціною не нижче номінальної; б) до реєстрації звітів про результати розміщення акцій та видачі свідоцтв про реєстрацію випусків акцій відповідно до законодавства України; в) якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів AT виявиться меншою від його СК).

3. У разі залучення додаткових внесків/вкладів для збільшення СК AT здійснюється розміщення додаткових акцій (за термінологією вищезазначеного Положення [51] — шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості та їх розміщення, що передбачено гл. 2 цього Положення).

За цього способу (шляху) збільшення СК переважне право акціонерів на придбання додаткових акцій закріплюється за умови застосування лише закритого / приватного розміщення акцій та дотримання встановленого законом порядку (ст. 27 Закону ПАТ, ч. 2 ст. 28 Закону ПЦПФР [39]).

4. Другим способом/шляхом збільшення СК AT є підвищення номінальної вартості акцій, що належать акціонерам товариства, без залучення додаткових внесків. Джерелом такого збільшення СК може бути реінвестиція дивідендів (гл. З вищезгаданого Положення [51]) або прибуток AT, що спрямовується до СК (глава 4 Положення [51]). Подібний спосіб збільшення СК передбачає емісію акцій нової (збільшеної) номінальної вартості. При

цьому проблеми їх розміщення не виникає, оскільки такі акції вже мають своїх власників — акціонерів товариства, які отримують акції збільшеної номінальної вартості відповідно до їх часток у СК.

Абзац 2 ч. 4 коментованої статті стосується не передбаченого нею (абз. 1 ч. 4) другого способу збільшення СК (шляхом підвищення номінальної вартості акцій), а першого способу (шляхом залучення додаткових внесків/розміщення додаткових акцій), положення щодо якого містяться в ч. З коментованої статті. Залучення додаткових внесків може здійснюватися із застосуванням приватного чи публічного розміщення додаткових акцій. В останньому випадку (публічне розміщення акцій) AT має дотриматися вимоги, що забороняє приймати рішення про збільшення статутного капіталу, якщо розмір власного капіталу AT є меншим ніж розмір його СК.

Закріплена в абз. З вимога (заборона збільшення СК AT у разі наявності викуплених товариством акцій) є загальною щодо всіх способів збільшення СК — як шляхом збільшення номінальної вартості акцій, так і розміщення додаткових акцій.

5. Заборона щодо збільшення СК AT для покриття збитків стосується випадків залучення додаткових внесків, оскільки збільшення номінальної вартості акцій як спосіб збільшення СК має інші джерела (реінвестування дивідендів, прибуток AT, спрямований на збільшення СК), що (за умови дотримання порядку нарахування та виплати дивідендів, порядку використання прибутку AT) свідчить про стабільність майнової бази AT і відсутність загрози платоспроможності товариства.

Положення щодо відповідності розміру СК після його збільшення вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 14 Закону ПАТ, на дату реєстрації змін до статуту товариства стосується випадків зміни (у бік збільшення) закріплених у Законі вимог до мінімального розміру СК.

Стаття 16. Зменшення статутного капіталу

1. Статутний капітал акціонерного товариства зменшується в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства.

2. Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган протягом ЗО днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.

3. Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом ЗО днів після

надходження йому зазначеного в частині другій цієї статті повідомлення може звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів одного з таких заходів на вибір товариства: забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов’язань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між товариством та кредитором.

У разі, якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цією частиною, до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов’язань перед ним.

4. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

1. Порядок зменшення СК AT визначається коментованою статтею і Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства [51]. Способи, що застосовуються AT для досягнення такої мети (зменшення номінальної вартості акцій або анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості), мають бути передбачені його статутом.

2. Прийняття рішення про зменшення СК належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів (п. 7 ч. 2 ст. 33 Закону ПАТ) і приймається більш як трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості (ч. 5 ст. 42). З огляду на необхідність захисту інтересів кредиторів передбачається обов’язок AT письмово повідомити кожного з них протягом ЗО днів після прийняття загальними зборами відповідного рішення. Виняток становлять кредитори, вимоги яких до AT забезпечені заставою, гарантією чи порукою, оскільки їх ключові інтереси вже захищені згаданими способами.

3. Попереджені про зменшення СК кредитори (а саме кредитори, вимоги яких до AT не забезпечені договорами застави чи поруки) мають можливість протягом встановленого строку (ЗО днів після надходження повідомлення) звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів (від дня отримання вимоги) одного із заходів, спрямованих на захист їх інтересів (забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов’язань перед кредитором). Проте право вибору зазначених заходів належить AT, а умова їх застосування — відсутність у договорі між AT і кредитором положень, що унеможливлюють їх застосування (наприклад, у договорі передбачається конкретний строк його виконання із застереженням про неприпустимість або небажаність для замовника (покупця тощо) дострокового вико-

нання через відсутність відповідних умов: наприклад, монтування вентиляційного устаткування на об’єкті будівництва може бути здійснено лише на певній — зазвичай одній із завершальних — стадії будівництва). Встановлені ч. З коментованої статті обмеження можливості застосування дострокового виконання зобов'язання наявністю чи відсутністю в договорі між кредитором та AT відповідних умов дещо відрізнюється від положень ст. 531 ЦК, згідно з якими боржник має право достроково виконати свій обов’язок, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту).

Відсутність звернення кредитора до AT з відповідною вимогою протягом встановленого строку тягне для нього такий негативний наслідок, як втрата можливості вимагати від AT застосування додаткових (вищезазначених) заходів із забезпечення виконання зобов’язань, а в майбутньому — в разі визнання AT банкрутом чи його ліквідації — зменшення можливості щодо задоволення його (кредитора) вимог у зв’язку з необхідністю дотримання встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів (у разі банкрутства AT — відповідно до ст. 31 ЗПВПБ [24], у разі добровільної ліквідації — ст. 112 ЦК).

4. При зменшенні СК має бути дотримана вимога щодо його мінімального розміру (ч. 1 ст. 14), у разі невиконання якої передбачається така санкція, як ліквідація AT (проте в Законі ПАТ відсутній механізм її застосування, зокрема, не визначена осо- ба/особи чи уповноважений орган/органи, які мають ініціювати ліквідацію). (Див. коментар до ст. 88.)

Стаття 17. Анулювання акцій

1. Акціонерне товариство в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, має право анулювати викуплені ним акції та зменшити статутний капітал або підвищити номінальну вартість решти акцій, залишивши без зміни статутний капітал.

У коментованій та наступній (18) статтях Закону ПАТ ідеться про корпоративні операції, тобто операції, пов’язані з анулюванням, змінами номінальної вартості іменних цінних паперів, а також інші операції емітента, пов’язані зі зміною умов випуску іменних цінних паперів (п. 1 Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів [50]).

Положення коментованої статті присвячені такій корпоративній операції з акціями, як їх анулювання, що може мати місце у разі викупу товариством емітованих ним акцій (ст. 66 Закону ПАТ) з метою або зменшення СК AT, або підвищення номінальної вартості решти акцій без зміни розміру СК AT. Порядок анулювання викуплених товариством акцій передбаче-

ний: щодо випадків анулювання акцій з метою зменшення СК AT — Положенням про придбання, реалізацію та анулювання акціонерними товариствами акцій власного випуску [62]; щодо випадків анулювання викуплених акцій та підвищення номінальної вартості решти акцій без зміни СК — Положенням про порядок реєстрації випуску акцій AT при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду [58] і Положенням про порядок реєстрації випуску акцій [57].

Стаття 18. Консолідація та дроблення акцій

1. Акціонерне товариство має право здійснити консолідацію всіх розміщених ним акцій, внаслідок чого дві або більше акцій конвертуються в одну нову акцію того самого типу ї класу.

Обов’язковою умовою консолідації є обмін акцій старої номінальної вартості на цілу кількість акцій нової номінальної вартості для кожного з акціонерів.

2. Акціонерне товариство має право здійснити дроблення всіх розміщених ним акцій, внаслідок чого одна акція конвертується у дві або більше акцій того самого типу і класу.

3. Консолідація та дроблення акцій не повинні призводити до зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства.

4. У разі консолідації або дроблення акцій до статуту акціонерного товариства вносяться відповідні зміни в частині номінальної вартості та кількості розміщених акцій.

5. Порядок здійснення консолідації та дроблення акцій товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

1. До операцій AT з емітованими ним акціями, крім анулювання акцій, належать їх консолідація та дроблення, що об’єднуються поняттям деномінації акцій як зміни номінальної вартості всіх випущених одним емітентом акцій відповідно до коефіцієнта деномінації (показник, який характеризує співвідношення кількості акцій з номінальною вартістю акцій, — п. 2 Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду [58] — далі Положення від 14.09.2000 р.). Внаслідок консолідації акцій дві або більше акцій конвертуються в одну нову акцію того самого типу (типи акцій: прості чи привілейовані — ч. 6 ст. 6 Закону ПЦПФР [39], ч. З ст. 20 Закону ПАТ) і класу (стосується привілейованих акцій, якщо різні класи таких акцій передбачені статутом AT, — ч. 9 ст. 6 Закону ПЦПФР [39], ч. З ст. 20 Закону ПАТ).

Відповідно до п. 2 Положення від 14.09.2000 р. [58] консолідація акцій — це зменшення загальної кількості акцій відповідно до заданого коефіцієнта деномінації (повинен бути менше оди-

ниці) водночас із пропорційним збільшенням номінальної вартості всіх випущених АІ акцій. Операція консолідації не призводить до зміни сумарної номінальної вартості акцій, а відтак — в результаті її проведення мас відбутися обмін акцій старої номінальної вартості (наприклад 10 гри) па акції нової номінальної вартості (скажімо 20 грн). При проведенні консолідації акцій повинно бути забезпечено виконання умов обміну акцій старої номінальної вартості на цілу кількість акцій нової номінальної вартості для кожного акціонера. Пунктом 8 згаданого Положення [58] забороняється проведення консолідації акцій у разі якщо існують власники цінних паперів, яким належить кількість акцій, що не може бути обмінена на. цілу кількість акцій нової номінальної вартості, тобто добуток коефіцієнта деномінації на кількість належних власнику цінних паперів, що підлягають консолідації, не є цілим числом. Зазначене Положення [58] передбачає право акціонера, який не згоден з прийняттям товариством рішення про деномінацію акцій (не голосував за прийняття загальними зборами рішення про деномінацію акцій або голосував проти цього рішення), вимагати у товариства в письмовій формі викупу належних йому акцій і виконання обов’язку товариства задовольнити таку вимогу. Закон ПАТ містить закритий перелік випадків, за наявності яких акціонери отримують право вимагати у товариства викупу належних їм акцій (ст. 86), однак прийняття рішення про деномінацію акцій не входить до кола таких випадків.

2. Закріплене за AT право здійснювати в установленому порядку дроблення акцій стосується всіх розміщених ним акцій і полягає у зменшенні номінальної вартості акцій (того самого типу і класу) шляхом ділення на визначений уповноваженим органом AT (загальними зборами) коефіцієнт деномінації (має бути більше одиниці). При цьому кількість акцій збільшується пропорційно коефіцієнту деномінації, а сумарна номінальна вартість акцій не змінюється (абз. З п. 2 Положення від 14.09.2000 р. [58]);

3. Однією з основних умов деномінації (будь-яким шляхом — консолідації чи дроблення) акцій є відсутність зміни розміру СК AT,

4. Деномінація акцій пов’язана з внесенням відповідних змін до статуту AT, оскільки відомості про акції (номінальна вартість і загальна кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, кількість кожного класу привілейованих акцій — у разі їх наявності) обов’язково мають включатися до установчого документа AT (п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону ПАТ), Прийняття рішення про внесення змін до статуту AT належить до виключно! компетенції загальних зборів акціонерів (п. 2 ч. 2 ст. 33 Закону ПАТ) і приймається більш як трьома чвертями голосів шцциіерш від загально! їх кількості (ч. 5 ст. 42 Закону ПАТ).

5. Порядок проведення операцій з деномінації акцій (шляхом їх дроблення чи консолідації) визначається Положенням від 14.09.2000 р. [58], яке має застосовуватися з урахуванням норм Закону ПАТ (зокрема щодо порядку прийняття пов’язаних з цим рішень).

Стаття 19. Резервний капітал

1. Акціонерне товариство має право формувати резервний капітал у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства. Резервний капітал формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік.

2. Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо.

1. Резервний капітал (РК) (резервний/страховий фонд — згідно із ст. 14 Закону ПГТ [25] та ч. 4 ст. 87 ГК виконує стабілізаційну щодо самого товариства (за його рахунок покриваються збитки AT, збільшується СК AT), гарантійну функцію щодо власників привілейованих акцій (кошти РК використовуються для виплати дивідендів за такими акціями, якщо спеціальний фонд для цього не створений або бракує його коштів) і певною мірою щодо кредиторів AT (у разі ліквідації AT РК використовується для погашення заборгованості AT). Попри назву — резервний капітал, останній є спеціально створеним фондом, кошти якого мають використовуватися за цільовим призначенням (ч. 2 коментованої статті). Законодавець, на жаль, нечітко сформулював положення щодо РК, застосувавши конструкцію «акціонерне товариство має право формувати резервний капітал у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства;*, з якої важко визначити: є цей капітал/фонд обов’язковим; чи передбачені вимоги до його розміру (не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу) можуть корегуватися товариством у будь- якому напрямі — як збільшення, так і зменшення — аж до

4с

На відміну від згаданих положень вітчизняного Закону ПАТ щодо резервного капіталу, Закон Російської Федерації «Про акціонерні товариства» [82] (ч. 1 ст. 35) містить більш чіткі положення щодо резервного фонду, передбачаючи його створення (а не право товариства створювати такий фонд) у розмірі, не меншому за визначений у законі, та встановлюючи заборону використовувати кошти резервного фонду на інші, ніж встановлено цим Законом, цілі.

мізерної величини, що фактично не відіграватиме для AT, влас ників привілейованих акцій (адже за рахунок РК сплачуються дивіденди за такими акціями, якщо у товариства бракує для цього прибутку) та його кредиторів ніякої ролі). Тому доводиться викласти авторське бачення положень ч. 1 коментованої статті:

1) РК є обов’язковим, оскільки в низці положень Закону ПАТ зазначається його наявність (п. 4 ч. 2 ст. 13 — щодо обов’язкового включення до статуту AT відомостей про розмір його РК;

ч. 2 коментованої статті — щодо призначення РК; абз. 2 ч. 2 ст. ЗО — щодо виплати дивідендів за привілейованими акціями за рахунок РК у разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років; ст. 31 — щодо обмеження на виплату дивідендів, якщо власний капітал товариства менший, ніж сума його СК, РК та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю; п. З ч. 1 ст. 67 — щодо заборони викупу товариством емітованих ним акцій, якщо власний капітал є меншим, ніж сума його СК, РК та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, або стане меншим внаслідок такого викупу);

2) мінімальне співвідношення РК зі СК встановлене ч. 1 коментованої статті (не менше ніж 15 % СК), а більше (в тому числі передбачене ст. 14 Закону ПГТ [2] та ч. 4 ст. 87 ГК не менше 25 % СК) — може бути закріплене в статуті AT. Крім того, слід враховувати період створення AT (до чи після набуття чинності Законом ПАТ) та приведення чи неприведення у відповідність до Закону ПАТ статуту і внутрішніх положень AT. Якщо AT було створене до набуття чинності Законом ПАТ і його документи ще не приведені у відповідність з останнім (оскільки ще не закінчився передбачений п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону ПАТ 2-річний термін з дня набрання ним чинності), то воно має дотримуватися вимог, вставлених Законом ПГТ [25] (у нашому випадку — ст. 14 — щодо обов’язкової наявності в товаристві резервного фонду в розмірі не менше 25 % СК). Це відповідає роз’ясненням ДКЦПФ від 14 липня 2009 р. № 8 [75], а саме такому їх положенню: «Акціонерні товариства до приведення у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства» статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності з ЗО квітня 2009 р. по ЗО квітня 2011 р. Законом України «Про господарські товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами».

Порядок формування РК AT залишається подібним до передбаченого ч. 2 ст. 14 Закону ПГТ [25] і ч. 4 ст. 87 ГК, але з деякими новаціями: РК формується шляхом щорічних відрахувань

від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку; при цьому розмір щорічних відрахувань до РК не може бути меншим ніж 5 % суми чистого прибутку товариства за рік, якщо РК не досяг встановленого статутом AT розміру (однак відсутнє уточнення про право AT відповідно скори- іувати розмір чистого прибутку AT, який відраховується до РК, якщо невідповідність його фактичного та закріпленого в статуті розміру є меншого, ніж 5 % чистого прибутку товариства — наприклад усього 0,5 %).

2. Призначення коштів РК цільове: покриття збитків товариства; збільшення статутного капіталу; виплата дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо. Більш ґрунтовно відносини, пов’язані з використанням РК, мають регулюватися статутом AT та/або таким локальним документом AT, як положення про РК товариства. (Див. також додаток 3 «Майнова база акціонерного товариства».)