Розділ IV ЦІННІ ПАПЕРИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Стаття 20. Акції товариства

1- Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства,

2. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

(Друге речення частини другої статті 20 набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону— див. п. 1 розділу XVII цього Закону).

3. Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів ■— простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права.

Товариство не може встановлювати обмеження щодо кількості акцій або кількості голосів за акціями, що належать одному акціонеру.

4. Прості акції товариства не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

5. Частина привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

1. Акція є цінним папером, що може емітуватися лише AT (ст. б Закону ПЦПФР [39]) і посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього AT. Зв'язок понять «акція» та «корпоративні права» закріплено у визначенні вживаних у Законі ПАТ понять корпоративних прав (п. 8 ч. 1 ст. 2), акціонерного товариства (ч. 1 ст. 3), а також у ч. 1 ст. 6 Закону ПЦПФР [39] (хоча в останньому згадуються основні корпоративні права акціонера (власника акцій) — майнові та немайнові, проте не застосовується поняття корпоративних прав (універсальне визначення останніх — щодо будь-яких господарських організацій корпоративного типу — міститься у ст. 167 ГК).

2. Коментована стаття (як і ч. 5 ст. 6 Закону ПЦПФР) фактично встановлює заборону емісії акцій на пред'явника, закріплюючи вимогу щодо використання лише іменних акцій. Положення щодо виключно бездокументарної форми акцій (як здійсненого зберігачем облікового запису, який є підтвердженням права власності на цінний папір, — абз.

3. AT може здійснювати розміщення або виключно простих акцій {згідно з ч. 7 ст. б Закону ПЦПФР [39] надають їх власникам однакові права, зокрема: на. отримання частини прибутку AT у вигляді дивідендів, на участь в управлінні AT, на отримання частини майна AT, передбачені Законом ПАТ), або прості та привілейовані (останні відповідно до ч. 8 ст. б Закону ПЦПФР надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку AT у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні AT у випадках, передбачених статутом AT і Законом ПАТ). Привілейовані акції, на відміну від простих, можуть бути двох і більше класів (акції різних класів надають їх власникам різний обсяг прав (щодо розміру і черговості виплати дивідендів, ліквідаційної вартості і черговості виплат у разі ліквідації товариства — ст. 26 Закону ПАТ, ч. 9 ст. б Закону ПЦПФР [39]). Застосування AT емісії привілейованих акцій різних класів має бути передбачено в статуті AT — п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону ПАТ).

4. Частина 4 коментованої статті повторює положення абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону ПЦПФР [39] щодо заборони конвертації простих акцій у привілейовані акції або інші цінні папери (насамперед облігації) AT.

5. Обмеження частки привілейованих акцій у СК AT (не може перевищувати 25 % СК) має на меті захист інтересів і самого товариства (стосовно обов’язку виплати фіксованих дивідендів, що може бути для нього обтяжливим), і власників простих акцій, оскільки вони отримують відповідні виплати (дивіденди, виплати за простими акціями при ліквідації AT) після здійснення таких виплат власникам привілейованих акцій (частини 7 і 8 ст. б Закону ПЦПФР [39], ч. 1 ст. 89 Закону ПАТ). Контроль за дотриманням розміру частки привілейованих акцій в СК AT зазвичай здійснює ДКЦПФР у процесі реєстрації випуску акцій і може застосувати до товариства відповідну санкцію (відмову в такій реєстрації) у разі порушення згаданого припису Закону ПАТ.

Стаття 21. Емісія цінних паперів

1. Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій тільки за рішенням загальних зборів.

Товариство може здійснювати розміщення інших цінних паперів, крім акцій, за рішенням наглядової ради, якщо інше не передбачено його статутом. Рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків вартості активів товариства, приймається загальними зборами акціонерів.

2. Акціонерним товариствам дозволяється емісія акцій та облігацій для переведення зобов’язань товариства у цінні папери в

порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

1. Емісія як установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісій них цінних паперів (у даному випадку — акцій) мас здійснюватися в порядку, що визначається актами законодавства (статті 28—·30 Закону ПЦПФР [39], ст. 21 Закону ПАТ) і мас здійснюватися лише за рішенням загальних зборів акціонерів (п. 5 ч. 2 ст. 33 Закону ПАТ). '

Можливість здійснення товариством емісії інших цінних паперів (зазвичай облігацій) пов’язується з прийняттям відповідного рішення загальними зборами акціонерів або за рішенням наглядової радії AT, якщо це перебачено статутом AT. З метою захисту інтересів акціонерів рішення про розміщення інших ніж акції, цінних паперів на суму, що перевищує 25 % вартості активів товариства, мас прийматися лише загальними зборами акціонерів. Більш ґрунтовні обмеження встановлюються щодо емісії облігацій підприємств (відповідно до частин 3 і 4 ст. 8 Закону ПЦПФР [39] не допускається: 1) розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення СК емітента, а також покриття збитків від його господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності; 2) розміщення таких облігацій на суму, яка не перевищує трикратний розмір власного капіталу емітента або розміру забезпечення, що надається йому з цією метою третіми особами. Умови розміщення облігацій, які розмішуються AT, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції AT — так звані конвертовані облігації (ч.

2. Положення ч. 2 коментованої статті щодо можливості здійснення AT емісії акцій та облігацій для переведення зобов’язань товариства у цінні папери (тобто розміщення таких цінних паперів серед кредиторів товариства для покриття/ зменшення заборгованості останнього) є новим і, на жаль, не врегульоване відповідним актом ДКЦПФР (хоча його наявність передбачена коментованою статтею). У разі здійснення подібної емісії, на наш погляд, має застосовуватися приватне/закрите розміщення акцій чи облігацій серед заздалегідь визначеного кола осіб — кредиторів товариства. Основні вимоги до приватного/закритого розміщення цінних паперів встановлені статтями 28—32 Закону ПЦПФР і відповідними актами ДКЦПФР: Положенням про

порядок здійснення емісії облігацій підприємств [52]; Положенням про порядок реєстрації випуску акцій [57]), які, проте, не враховують положення ч. 2 коментованої статті. Застосування емісії акцій для переведення зобов’язань товариства в цінні папери тягне зміну СК товариства, з чим Закон ПАТ (п. З ч. 1 ст. 68) пов’язує виникнення у акціонерів, не згодних з подібним рішенням, права вимагати у товариства викупу належних їм акцій. Крім того, положення ч. 2 коментованої статті є винятком з правила, встановленого ч. 5 ст. 15 Закону ПАТ, відповідно до якої збільшення СК AT для покриття збитків не допускається.

Стаття 22. Ціна акцій

1. Акціонерне товариство здійснює розміщення або продаж кожної акції, яку воно викупило, за ціною не нижчою за ЇЇ ринкову вартість, що затверджується наглядовою радою, крім випадків: розміщення акцій під час заснування товариства за ціною, встановленою засновницьким договором;

розміщення акцій під час злиття, приєднання, поділу, виділу товариства;

розміщення акцій за участю торговця цінними паперами, з яким укладено договір про андеррайтинг.

2. Акціонерне товариство не має права розміщувати жодну акцію за ціною нижчою за її номінальну вартість.

1. Меті захисту майнових інтересів і самого AT, і його акціонерів слугує вимога щодо розміщення або продажу товариством викуплених ним акцій за ціною не нижчою за їх ринкову вартість (остання має визначатися відповідно до ст. 8 Закону ПАТ і затверджуватися наглядовою радою AT — п. 7 ч. 2 ст. 52 Закону ПАТ). Винятки щодо застосування зазначеної — не нижчої за ринкову — вартості акцій не поширюються на випадки: 1) розміщення акцій під час заснування AT за ціною, встановленою засновницьким договором (проте п. 7 ч. 5 ст. 9 Закону ПАТ передбачається оплата засновниками повної номінальної вартості акцій, а не якоїсь іншої, навіть визначеної засновницьким договором); 2) розміщення акцій підчас злиття, приєднання, поділу, виділу товариства (особливості такого розміщення передбачені ч. 2 ст. 80 Закону ПАТ); 3) розміщення акцій за участю торговця цінними паперами, з яким укладено договір про андеррайтинг[3] (у такому випадку допускається розміщення акцій за ціною, що

є нижчою за їх ринкову вартість на розмір винагороди цього торговця; при цьому розмір винагороди не може перевищувати 10 % ринкової вартості таких акцій).

2. Заборона розміщувати акції (навіть одну акцію) за ціною, нижчою за її номінальну вартість, зумовлена захистом інтересів кредиторів AT. а також самого AT і тих його акціонерів, які сплатили за акції ринкову чи номінальну вартість. Недотримання цієї заборони призведе до невідповідності СК як номінальної величини та ВК як реальної величини, оскільки в результаті такого розміщення акцій виникаю реальна загроза зменшення ВК порівняно з СК через заниження ціни акцій порівняно з їх номінальною вартістю. Це, в свою чергу, зумовить застосування положень ч. З ст. 14 Закону ПАТ.

Стаття 23. Оплата цінних паперів

1. У разі розміщення акціонерним товариством цінних паперів їх оплата здійснюється грошовими коштами або за згодою між товариством та інвестором — майновими правами, немайнови- ми правами, що мають грошову вартість, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є набувач, та векселів), іншим майном.

Інвестор не може здійснювати оплату цінних паперів шляхом взяття на себе зобов’язань щодо виконання для товариства робіт або надання послуг.

Статутом акціонерного товариства можуть встановлюватися й інші обмеження щодо форм оплати цінних паперів. Товариство не може встановлювати обмеження або заборону на оплату цінних паперів грошовими коштами.

2. До моменту затвердження результатів розміщення акцій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, розміщені акції мають бути повністю оплачені.

3. У разі розміщення цінних паперів публічного акціонерного товариства чи у разі, якщо майно, що вноситься як плата за цінні папери, перебуває в державній або комунальній власності, грошова оцінка такого майна повинна дорівнювати його ринковій вартості. Ринкова вартість зазначеного майна визначається суб’єктом оціночної діяльності і підлягає затвердженню наглядовою радою. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від визначеної оцінювачем, рішення наглядової ради обов’язково відповідним чином мотивується.

Грошова оцінка вимог до товариства, які виникли до розміщення цінних паперів і якими оплачуються цінні папери товариства, проводиться у порядку, встановленому абзацом першим цієї частини для оцінки майна.

4. Під час розміщення цінних паперів право власності на них виникає у набувача в порядку та строки, що встановлені законодавством про депозитарну систему України.

5. Акціонерне товариство не може надавати позику для придбання його цінних паперів або поруку за позиками, наданими третьою особою для придбання його акцій.

1. Вимоги щодо оплати акцій (виду майна, порядку його оцінки, вартості — ринкової чи номінальної тощо) залежать від низки обставин: 1) етапу виникнення відповідних відносин —у процесі заснування AT чи при розміщенні додаткових акцій; 2) типу товариства — публічне чи приватне; 3) перебування майна, що вноситься як плата за цінні папери, у публічній (державній чи комунальній) власності; 4) виду цінних паперів, що емітуються товариством (так, облігації мають оплачуватися в грошовій формі — ч. 9 ст. 7 Закону ПЦПФР [39]); 5) вимог спеціального законодавства щодо AT, які діють у відповідних сферах (банківській — ст. 32 Закону ББД [22], ч. 6 ст. 2 Закону про страхування [19], ст. 10 Закону ПІСІ [ЗО] та ін.).

У більшості випадків оплата цінних паперів у разі їх розміщення AT здійснюється грошовими коштами (універсальний засіб платежу, застосування якого не може бути обмежено самим товариством) або за згодою між товариством та інвестором (зазвичай де відбувається у процесі заснування товариства і, відповідно, — за наявності у товариства потреби у певному майні, на базі якого AT буде здійснювати свою діяльність), — так званим безтілесним майном, що має грошову вартість: майновими правами (правом користування певним майном, наприклад), немайновими правами (зокрема правом на використання фірмового найменування чи торгової марки), цінними паперами (винятки — з огляду на значний ризик для AT такої оплати — встановлені для боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є набувач, і векселів), іншим майном.

Заборона встановлена для такої форми оплати цінних паперів, як взяття інвестором на себе зобов’язань стосовно виконання для товариства робіт або надання послуг, що є вельми ризикованим для AT (власне, оцінюється не майно, а обіцянка збільшити або поліпшити його в результаті виконання в майбутньому робіт чи надання послуг) та порушує інтереси акціонерів, які оплатили акції грошима, майном у речовій формі чи у формі нематеріальних активів з грошовою оцінкою.

AT може встановити (з фіксацією у своєму статуті) інші, крім передбачених у коментованій статті, обмеження щодо форм оплати цінних паперів — за винятком оплати цінних паперів грошовими коштами (оскільки за останні можна придбати більшість необхідних для функціонування AT цінностей).

2. Частина 2 коментованої статті встановлює вимогу, яка стосується не лише розміщення акцій у процесі заснування AT (ці відносини регулюються пунктами 7 і 8 ч, 5 ст. 9, ч. З ст. 11 Закону ПАТ), а розміщення додаткових акцій: акції мають бути повністю оплачені до моменту затвердження результатів їх розміщення органом AT, уповноваженим приймати таке рішення (оскільки Закон ПАТ подібне питання не відносить до виключної компетенції загальних зборів чи наглядової ради, то рівень його розгляду і відповідно — орган AT, мають визначатися в статуті AT (оптимальним варіантом такого органу є наглядова рада, яка — у разі її створення в AT — може забезпечити більш оперативне прийняття рішень, ніж загальні збори, а з іншого боку — кращий захист інтересів і акціонерів, і самого товариства, ніж виконавчий орган).

3. Частина 3 коментованої статті встановлює особливості оцінки майна, яке вноситься як плата за цінні папери, у разі

1) розміщення цінних паперів ПуАТ чи у разі 2) якщо таке майно перебуває в державній або комунальній власності. У цих випадках грошова оцінка зазначеного майна повинна дорівнювати (як загальне правило) його ринковій вартості (остання визначається суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог Закону ПОМ [33]) і має бути затверджена наглядовою радою AT (згідно з п. 7 ч. 2 ст. 52 це питання належить до виключної компетенції наглядової ради AT) чи загальними зборами (у разі якщо в AT не створюється цей орган з огляду на незначну — менше 10 осіб — кількість акціонерів, що передбачено ч. 2 ст. 51 Закону ПАТ). Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Допускається можливість затвердження більшої або меншої — порівняно з визначеною оцінювачем — ринкової вартості майна за умови відповідного мотивування подібного рішення уповноваженим на це органом AT.

Вищезазначений (закріплений в абз. 1 ч. З коментованої статті) порядок оцінки стосується й грошових вимог до AT, які виникли до розміщення цінних паперів (наприклад вимога стосовно сплати орендної плати за користування майном, що орендується товариством у іншого суб’єкта) і якими оплачуються цінні папери товариства.

4. Виникнення у набувача права власності на цінні папери при їх розміщенні пов’язується з дотриманням порядку, встановленого Законом ПНДС [32] (ст. 5) і прийнятими відповідно до них актами ДКЦПФР (у тому числі положеннями про депозитарну діяльність [47], про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів [50]).

5. Встановлення заборони для AT щодо надання набувачеві акцій позики або поруки за позиками, наданими третьою осо-

бою для придбання акцій, обумовлено необхідністю захисту інтересів AT (з огляду на виникнення у нього додаткових обов’язків, що можуть негативно позначитися на його майновій базі) і тих його акціонерів, які оплатили акції без використання подібних засобів (така форма підтримки на практиці застосовується не до пересічних акціонерів/потенційних акціонерів, а до афі- лійованих осіб, які використовують свої зв’язки в AT для отримання переваг перед іншими акціонерами).

Стаття 24. Особливості обігу цінних паперів акціонерних товариств

1. Публічне акціонерне товариство зобов’язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі.

Укладання договорів купівлі-продажу акцій публічного акціонерного товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі з урахуванням положень частини першої цієї статті.

2. Акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

3. Акціонерне товариство не має права приймати в заставу власні цінні папери.

4. Правочини щодо акцій вчиняються в письмовій формі.

1. Коментована стаття визначає особливості обігу цінних паперів — зазвичай, акцій власне AT (частини 3 і 4) та окремих його типів — ПуАТ і ПрАТ (частини 1 і 2). Так, на ПуАТ покладається обов’язок проходити лістинг (сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам і вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі, — абз. 8 ст. 1 Закону ПЦПФР [39]) і залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Біржовий реєстр є складовою біржового списку, що містить інформацію стосовно лістингових цінних паперів; біржовий список — це документ фондової біржі, який містить інформацію щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, які в конкретний момент часу на відповідну дату допущені до торгівлі на фондовій біржі за категорією лістингових цінних паперів або за категорією позалістингових цінних паперів та інших фінансових інструментів (п. 1 розд. 1 Положення про функціонування фондових бірж [65]).

Проходження процедури лістингу на певній фондовій біржі тягне відповідні наслідки: лише на цій фондовій біржі укладаються договори купівлі-продажу акцій ПуАТ, яке пройшло на ній процедуру лістингу.

2. Одна з відмінностей ПрАТ та його акцій — заборона їх ку- півлі-продажу на фондовій біржі, крім випадків продажу акцій цього товариства шляхом проведення на біржі аукціону (конкурентного способу визначення покупця). Останнє може мати місце, наприклад, у разі продажу ПрАТ викуплених ним у акціонерів власних (емітованих цим товариством) акцій з метою їх продажу інвесторам, які сплатять найвищу ціну за акції й у такий спосіб забезпечать надходження до ПрАТ додаткових коштів.

3. Заборона приймати в заставу власні цінні папери стосується AT будь-якого типу і має на меті захист інтересів і товариства, і акціонерів, і кредиторів, оскільки фактично може призвести до набуття AT власних акцій поза межами процедури їх викупу, передбаченої статтями 66—69 Закону ПАТ.

4. Вимога про вчинення правочинів щодо акцій у письмовій формі є тим випадком обов’язкового застосування цієї форми, який передбачається законом (ст. 208 ЦК). Оскільки Закон ПАТ не визначає наслідки недотримання письмової форми правочину щодо акцій, слід застосовувати положення ч. З ст. 215 і ст. 218 ЦК.