Розділ II ЗАСНУВАННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Стаття 9. Створення акціонерного товариства

1. Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

2. Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.

3. Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.

Засновницький договір укладається в письмовій формі. Якщо товариство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню. У разі заснування товариства однією особою засновницький договір не укладається.

4. У разі заснування акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

Особливості створення акціонерного товариства шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариств, державного (державних) та комунального (комунальних) підприємств у акціонерне товариство визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а за участю державних та (чи) комунальних підприємств — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Фондом державного майна України.

5. Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:

1) прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5) укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6) закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

7) оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

8) затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9) реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

11) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13) видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Дії, що порушують процедуру створення акціонерного товариства, встановлену цим Законом, є підставою для прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. У разі прийняття такого рішення Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовом про ліквідацію акціонерного товариства.

1. Засновниками AT можуть бути особи з відповідним обсягом правосуб’єктності, що прийняли рішення про заснування AT, у тому числі: 1) держава, яка діє в особі органу, уповноваженого

управляти державним майном (відповідно до Закону ПУОДВ [36]); 2} територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном (згідно із Законом ПМС [ЗІ] та прийнятим відповідно до нього рішенням щодо управління комунальним майном); 3) фізичні особи, які повніші мати необхідну для цього право- та дієздатність (досягнення віку, з якого настає повна дієздатність, відсутність закріплених у законі заборон/обмежень щодо можливості виступати засновником господарської організації певного виду — залежно від організаційно- правової форми, виду діяльності тощо); 4) юридичні особи, за винятком тих із них, які не відповідають вимогам закону щодо наявності у засновників спеціальної прав о суб’єкти ості (наприклад, такі вимоги встановлені щодо засновників фондової біржі, включаючи й випадки її створення у формі AT — ст. 21 Закону ПЦПФР [39]).

2. Кількісний склад засновників AT може бути будь-яким (одна, дві та більше осіб), якщо інше не встановлено законом (наприклад, заснування фондової біржі у формі акціонерного товариства може здійснюватися щонайменше 20 особами — торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку). Частина 2 коментованої статті підтверджує легалізацію товариства однієї особи, що деталізується іншими положеннями Закону ПАТ (ч, 1 ст. 4, ст. 6, ч. З ст. 9, ст. 49).

3. У разі створення AT двома і більше особами між його засновниками укладається засновницький договір (природно, що подібний договір не може мати місце, якщо засновником AT є одна особа). Засновницький договір AT, попри наявність у нього специфічних ознак (зокрема опосередкування створення AT і пов’язаних з цим вимог щодо його змісту: кількість, тип і клас акцій, які підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, забезпечення його засновниками закритого/приватного розміщення акцій, проведення установчих зборів та державної реєстрації AT) має й частину рис договору про спільну діяльність (статті 1130—1131 ЦК), хоча таким не визнається (ч.

Засновницький договір AT (на відміну від його статуту) не є установчим документом товариства і згідно з положеннями

абз. З ч. З ст. 9 Закону ПАТ має діяти до дати реєстрації ДКЦПФР звіту про результати закритого/приватного розміщення акцій. Однак це є загальним правилом, з якого можуть бути винятки (наприклад, у разі несхвалення загальними зборами акціонерів, проведеними протягом шести місяців після державної реєстрації товариства, пов'язаних з його заснуванням дій засновників, останні мають відповідати на підставі ст. 12 Закону ПАТ як особи, котрі прийняли рішення про заснування AT і уклали між собою засновницький договір).

Форма засновницького договору — повна письмова (тобто він складається як єдиний правовий документ, підписаний всіма сторонами договору). Підписи засновників — фізичних осіб на засновницькому договорі мають бути засвідчені нотаріально відповідно до встановленого порядку (п. 11 ч. 1 ст. 34 Закону про нотаріат [14]; Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій [45]).

4. Розміщення акцій у процесі заснування AT (незалежно від його типу — приватне чи публічне) здійснюється виключно шляхом приватного розміщення серед його засновників, що було вперше закріплено у відповідних положеннях ЦК (ч. 2 ст. 155), а згодом ■— у Законі ПЦПФР [39] (ч. 4 ст. 28). Таке розміщення передбачає відповідну реєстрацію акцій (Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств [61]). ПуАТ вправі застосовувати публічне розміщення своїх акцій після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій відповідно до встановленого порядку (Положення про порядок реєстрації випуску акцій [57]).

Основні засади створення AT, встановлені коментованою статтею, стосуються заснування AT. Разом з тим, останні можуть виникати і в процесі реорганізації (злиття, поділу, виділу, перетворення), що передбачає особливості створення AT, віддзеркалені у статтях 80—83, 85—87 Закону ПАТ, Положенні про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств [60]. Крім того, згідно з ч. 4 коментованої статті особливості перетворення державного (державних) та комунального (комунальних) підприємств у AT визначаються ДКЦПФР, а за участю державних та (або) комунальних підприємств — ДКЦПФР за погодженням з ФДМУ. Разом з тим, такі особливості передбачаються не лише відомчими нормативно-правовими актами (зокрема Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації [59]), а й іншими актами законодавства (щодо державних AT і державних холдингових компаній — статтями 5—8 Закону ПУОДВ [36], ст. 6 Закону ПХК [38], Указом Президента про корпоратизацію підприємств [41], Положенням про порядок корпорати- 4 - 9-931 зації підприємств [43] та ін.). Однак специфіка перетворення комунальних підприємств на AT визначена лише на рівні Закону ПМС [31] — щодо порядку прийняття рішень про використання комунального майна та створення на його базі господарських організацій/підприємств (статті 26, 29 та ін.). Разом з тим, подібність процесів перетворення державних та комунальних унітарних підприємств як таких, що функціонують на публічній (державній та комунальній) власності, дозволяє застосовувати положення наведених актів, які регулюють ці процесі щодо державних підприємств, до комунальних підприємств (на користь цього свідчать і положення ч. 9 ст. 78 ГК, ч. 4 ст. З Закону ППДМ [35].

5. Встановлення у ч. 5 коментованої статті етапів створення AT має практичне значення (визначає порядок основних дій засновників, спрямованих на заснування AT), а також правові підстави для здійснення наступних етапів, що зафіксовано у нижчеперелічених відомчих (зазвичай ДКЦПФР) нормативно- правових актах.

— перший етап заснування AT — прийняття зборами засновників рішення про створення AT і про закрите/приватне розміщення акцій, що фіксується (разом з визначенням уповноважених засновників, на яких покладається вчинення відповідних дій) у засновницькому договорі і є підставою для переходу до наступних дій засновників;

— другим етапом є подання уповноваженим на це засновником/засновниками заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до ДКЦПФР відповідно до вимог Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств [61];

— у разі позитивного рішення ДКЦПФР за результатами попереднього етапу, тобто розгляду документів, поданих для реєстрації випуску акцій, здійснюється їх реєстрація і заявникові (уповновноваженому засновнику/засновникам AT) видається відповідне тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску акцій встановленого зразка (третій етап);

— четвертим етапом є присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів (здійснюється Національним депозитарієм України відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону ПНДС [32], Положення про порядок отримання кодів міждепо- зитарного обліку [53] і підтверджується випискою з відповідного реєстру);

— п’ятим етапом є укладення договору з депозитарієм про обслуговування емісії акцій (в якому, відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону ПНДС [32] та Типового депозитарного договору [77], визначається порядок взяття на обслуговування та обслуговування емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми у бездокументарну тощо) або з реєстратором — про ведення реєстру власників іменних цінних паперів (має відповідати Типовому договору на ведення реєстру [78]);

— шостим етапом є закрите/приватне розміщення акцій серед засновників товариства відповідно до їх часток у СК AT, визначених засновницьким договором; вимоги до такого розміщення акцій, зокрема строку (відповідно до рішення про закри- те/приватне розміщення акцій, але не пізніше двох місяців з дня початку їх розміщення), ціни розміщення, визначаються ст. 32 Закону ПЦПФР [39], п. 7 ч. 5 ст. 9 Закону ПАТ, Положенням про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств [61]; кошти, що сплачуються засновниками за акції, зараховуються на рахунок, відкритий відповідно до пунктів 4.2 і 4.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [46];

— сьомий етап — оплата засновниками поєної (а не часткової чи більшої за повну) номінальної (а не ринкової чи будь- якої іншої) вартості акцій, що може здійснюватися (як це передбачено ч. 1 ст. 11 Закону ПАТ) грошовими коштами або майном, майновими і немайновими правами, що мають оцінку, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, і векселів); затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства, повинно відбуватися на установчих зборах (п. 2 ч. 2 ст. 10);

— восьмий етап — затвердження (відповідно до ст. 10 Закону ПАТ) установчими зборами AT результатів закритого/приватно- го розміщення акцій серед засновників AT, затвердження статуту AT, а також прийняття інших рішень, передбачених законом (наприклад, згідно із ст. 8 Закону ПАТ рішення про залучення суб’єкта оціночної діяльності до оцінки майна, майнових прав, цінних паперів, якими сплачуються акції засновниками у процесі заснування AT, і затвердження їх ринкової вартості приймаються установчими зборами);

— дев’ятий етап є завершенням створення товариства як юридичної особи — його державною реєстрацією в загальному порядку, що здійснюється відповідно до Закону ПДР [26]; спеціальний порядок — як основний — державної реєстрації пе-

редбачається для AT, що здійснюють певні види діяльності, наприклад акціонерних банків (ст. 17 Закону ПЕВД [22]); для корпоративних інвестиційних фондів обов'язковими є і загальний порядок реєстрації — AT, і спеціальний — як інституту спільного інвестування (статті 61, 8 Закону ШСІ [ЗО]; разом з тим, державна реєстрація AT у загальному та/або спеціальному порядку не є завершенням його створення, оскільки товариство є інституційним емітентом цінних паперів — акцій, що зумовлює наявність додаткових етапів, у тому числі:

— десятого етапу — подання уповноваженими представниками AT звіту про результати закритого/приватного розміщення акцій ДКЦПФР (форма звіту затверджена рішенням ДКЦПФР від 15 березня 2007 р. № 487 як додаток 5 до Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств [61]);

— одинадцятого та дванадцятого етапів — відповідно: реєстрації зазначеного звіту ДКЦПФР згідно з вищезгаданим Положенням та отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

— завершальним (тринадцятим) етапом є видача засновникам AT документів, що підтверджують право власності на акції (відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону ПНДС [32] підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі їх емісії в бездокументарній формі — виписка з рахунка у цінних паперах, яку зберігав зобов'язаний надавати власнику цінних паперів).

Порушення зазначеного порядку створення AT є підставою для застосування ДКЦПФР відповідних заходів: прийняття рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закрито- го/приватного розміщення акцій, що, в свою чергу, є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію AT (у разі задоволення судом такого позову і направлення його копії державному реєстратору останній має вчинити передбачені ст. 38 Закону ПДР [26] дії та у встановленому порядку внести до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону ПІТ [25] і п. 2 ст. 8 Закону ПАД [20] фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) ВАТ щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного (складеного) капіталу повинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою). Разом з тим, з дати набуття чинності Законом ПГТ [25], який не передбачає створення та функціонування ВАТ, це положення стає, так би мовити, не витребуваним: раніше (до набуття чинності Законом ПАТ) створені ВАТ уже пройшли цей етап і можуть функціонувати як відкриті до завершення строку, протягом якого AT мають привести свої статути та внутрішні положення у відповідність до Закону ЛАТ (п. 5 Перехідних і прикінцевих положень Закону ПАТ). Положення щодо обов’язкового аудиту фінансового стану засновників ВАТ (крім фізичних осіб) мало на меті захист інтересів акціонерів, які не були засновниками такого товариства, оскільки Законом ПГТ [25] передбачалося створення останніх шляхом проведення відкритої підписки на акції (ч. 1 ст. 25, ст. ЗО). Здійснення закритого/приватного розміщення акцій при створенні AT будь-якого типу (публічного чи приватного) та вимога стосовно повної оплати акцій засновниками ще на етапі заснування товариства, що передбачено Законом ПАТ, знімає проблему, на розв'язання якої були спрямовані вищезгадані положення Закону ПГТ [25] та Закону ПАД [20].

Стаття 10. Установчі збори акціонерного товариства

1. Установчі збори акціонерного товариства мають бути проведені протягом трьох місяців з дати повної оплати акцій засновниками.

Кількість голосів засновника на установчих зборах акціонерного товариства визначається кількістю акцій товариства, які підлягають придбанню цим засновником.

2. На установчих зборах акціонерного товариства вирішуються питання про:

1) заснування товариства;

2) затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства;

3) затвердження статуту товариства;

4) утворення органів товариства;

5) уповноваження представника (представників) на здійснення подальшої діяльності щодо утворення товариства;

6) обрання членів наглядової ради, голови колегіального виконавчого органу товариства (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу товариства), членів ревізійної комісії (ревізора);

7) затвердження результатів розміщення акцій;

8) вчинення інших дій, необхідних для створення товариства.

3. Рішення з питань, зазначених у пунктах 1—3 частини другої цієї статті, вважаються прийнятими, якщо за них проголосували всі засновники акціонерного товариства. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів засновників, якщо інше не передбачено засновницьким договором.

4. У разі заснування акціонерного товариства однією особою рішення, зазначені в частині другій цієї статті, приймаються цією особою одноосібно і оформляються рішенням про заснування товариства. Якщо єдиним засновником товариства є фізична особа, її підпис на рішенні про заснування підлягає нотаріальному засвідченню.

Незатвердження установчими зборами статуту акціонерного товариства вважається відмовою засновників від створення цього товариства та є підставою для повернення засновникам внесків, зроблених ними в рахунок оплати акцій. Повернення внесків здійснюється протягом 20 робочих днів з дати проведення установчих зборів, на яких не було прийнято рішення про затвердження статуту акціонерного товариства.

1. Проведення установчих зборів з обов'язковим вирішенням на них низки передбачених законом і засновницьким договором питань — восьмий етап в заснуванні AT, від якого значною мірою залежить реалізація намірів засновників AT щодо його створення. Законодавець встановлює строк, протягом якого мають бути проведені такі збори (три місяці), пов’язуючи його з попереднім етапом (з дати повної оплати акцій засновниками), що має оптимізувати діяльність засновників з реалізації їх намірів створити AT. Разом з тим, у Законі ПАТ відсутні положення щодо санкцій, інших негативних наслідків для засновників у разі недотримання такого строку, а також можливості чи неможливості його подовження тощо.

Принцип голосування на установчих зборах, подібний до принципу голосування на загальних зборах (ст. 42 Закону ПАТ) з такими відмінностями: 1) кількість голосів засновника на установчих зборах залежить не від кількості належних йому на праві власності акцій (оскільки акції ще не емітовані, хоча й повністю оплачені), а від кількості акцій товариства, які підлягають придбанню засновником; 2) Закон ПАТ не розрізняє засновників залежно від типу акцій (прості чи привілейовані), які ними вже оплачені і після завершення створення AT мають стати їх власністю. Відтак, права засновників щодо голосування при прийнятті рішень на установчих зборах однакові, на відміну від прав акціонерів, які залежать від типу акцій — прості чи привілейовані (статті 25 і 26 Закону ПАТ).

2. На установчих зборах як етапі створення AT вирішуються ключові питання, необхідні для створення повноцінного AT (за наявності установчого документа — статуту, органів управління та контролю, майнової бази тощо). У ч. 2 коментованої статті закріплено відкритий перелік питань, що мають вирішуватися на таких зборах, а саме:

1) насамперед — про заснування товариства, оскільки за результатами попередніх етапів створення AT і зволікань зі скликанням установчих зборів значна частина засновників може дійти висновку про надмірну ризикованість та/або недоцільність своєї участі в такому AT;

2) про затвердження ціни, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства (від такої ціни залежить розмір фактичної — на відміну від формальної, закріпленої в статуті AT, — майнової бази товариства);

3) затвердження, статуту AT, тобто його установчого документа, що подається (разом з іншими, передбаченими Законом ПДР, документами) для державної реєстрації AT як юридичної особи, а також визначає основні параметри AT та його функціонування {ст. 13 Закону ПАТ);

4) утворення органів товариства відповідно до вимог Закону та положень статуту (органів управління: виконавчого органу — одноосібного чи колегіального, наглядової ради у складі певної кількості осіб, а також органу контролю — ревізора чи ревізійної комісії; в разі необхідності та/або вимог закону — інших органів, наприклад комітетів наглядової ради, посади внутрішнього аудитора (створення служби внутрішнього аудиту), корпоративного секретаря — ст. 56 Закону ПАТ, арбітражної комісії для розгляду внутрішньокорпоративних конфліктів);

5) уповноваження представника (представників) на здійснення подальшої діяльності щодо утворення товариства: хоча засновницьким договором така особа/особи можуть бути визначені, проте за результатами попередніх етапів створення AT може виявитися доцільність чи навіть необхідність надання відповідних повноважень іншим особам, зокрема обраному голові колегіального виконавчого органу чи особі, яка обрана для здійснення повноважень одноосібного виконавчого органу;

6) обрання членів наглядової ради, голови колегіального виконавчого органу товариства (особи, яка реалізує повноваження одноосібного виконавчого органу товариства), членів ревізійної комісії (ревізора), тобто посадових осіб органів AT (у значенні п. 15 ст. 2 Закону ПАТ), крім тих із них, які відповідно до закону та статуту AT обираються наглядовою радою AT (статті 52, 56);

7) затвердження результатів розміщення акцій (рішення, необхідне з огляду на обов’язковість повної оплати акцій засновниками як однієї з умов завершення створення AT і відповідно — державної реєстрації і самого товариства, і випуску акцій;

8) вчинення інших дій, необхідних для створення товариства (передбачаються законом, засновницьким договором або зумовлені обставинами, що склалися в процесі створення певного AT, — наприклад зміною його місцезнаходження).

3. За загальним правилом, рішення на установчих зборах приймаються простою більшістю голосів засновників, якщо засновницьким договором не передбачена більша кількість голосів (закріплена в цій частині формула «якщо інше не передбачено засновницьким договором» є некоректною, оскільки «інше»

може означати "будь-яко*, н тому числі -оа

ОуДЬ-ЯКОі КІЛЬКО'Л'і

ГОЛОСІВ*). FinHiiTKOM З ЦЬОГО ЗОГПЛЬНОІ О Прочило Г ЦИОНЬченІ у

пунктах І.. -З ч. 2 от. 10 питання, які зоні па ють інтереси всіх за

сновників. Рішення з них питань (про: заенунанни тонариотпа; затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками и рахунок оплати акцій товариства; затнерджоння статуту товариства) приймаються за умови, що за них проголосували всі засновники AT.

4. Легалізація товариства однієї особи, зокрема створення AT однією особою, зумовила закріплення положень про особливість прийняття рішень, які належать до компетенції установчих зборів (що має місце при створенні AT двома і більше особа мир у разі заснування AT однією особою. За. наявності лише одного засновника AT саме ця особа одноосібно вирішує зазначені в ч. 2 коментованої статті питання з обов’язковим, дотриманням вимоги щодо їх закріплення у формі рішення про заснування AT і нотаріального засвідчення підпису, — якщо єдиним засновником товариства є фізична особа.

В абз, 2 ч. 4 коментованої статті законодавець передбачає негативні наслідки неприйняття позитивного рішення лише з одного питання — щодо затвердження статуту AT. Незатвер- дження установчими зборами статуту AT оцінюється законодавцем як відмова засновників від створення цього товариства, що тягне відповідні наслідки — повернення засновникам внесків, зроблених ними в рахунок оплати акцій, яке обмежується в часі (має відбутися протягом 20 робочих днів з дати проведення установчих зборів, на яких не було прийнято рішення про затвердження статуту AT). Проте не встановлюються санкції для уповноважених на вчинення відповідних дій засновників у разі неповернення зазначених внесків, а також залишається без уваги перше питання порядку денного установчих зборів (прийняття рішення про створення AT), негативне рішення з якого позбавляє сенсу й прийняття інших рішень, зокрема затвердження статуту AT.

Стаття 11. Оплата вартості акцій засновниками акціонерного товариства

1. Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами або майном, майновими і немайновими правами, що мають оцінку, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів).

2. Ціна майна, що вноситься засновниками акціонерного товариства в рахунок оплати акцій товариства, повинна відповідати ринковій вартості цього майна, визначеній відповідно до статті 8 цього Закону.

3. Кожний засновник акціонерного товариства повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій, У разі несплати (неповної оплати) вартості придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій акціонерне товариство вважається не заснованим. До оплати 50 відсотків статутного капіталу товариство не має права здійснювати операції, не пов’язані з його заснуванням.

До реєстрації звіту про результати розміщення акцій засновник має всі права, що засвідчуються акціями, крім права їх відчужувати та обтяжувати зобов’язаннями.

4. Документ, що засвідчує право власності засновника акціонерного товариства на акції, видається йому після повної оплати вартості таких акцій протягом 10 робочих днів з дати отримання товариством свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій.

1. На етапі заснування AT формується його майнова база за рахунок оплати засновниками розмішуваних акцій. Тому, на відміну від загального правила щодо оплати акцій в грошовій формі, під час заснування AT оплата вартості розмішуваних акцій може здійснюватися (і в більшості випадків для майбутнього товариства це бажано) як грошима, так й іншими майновими цінностями: майном у речовій формі (рухомим і нерухомим), «безтілесним майном», тобто нематеріальними активами (майновими і немайновими правами, що мають грошову оцінку, цінними паперами). Слід, однак зазначити, що використання інших, ніж гроші, цінностей при оплаті акцій потребує відповідного погодження між товариством та інвестором (ч. 1 ст. 23), а на етапі заснування — погодження між засновниками має фіксуватися в засновницькому договорі, а згодом — установчими зборами за одностайної згоди всіх засновників затверджується грошова оцінка майнових внесків засновників (п. 2 ч. 2 ст. 9, ч. З ст. 10 Закону ПАТ). Заборона встановлена щодо використання при оплаті акцій засновниками боргових цінних паперів як емісійних (іпотечних сертифікатів, іпотечних облігацій), емітентом яких є засновник, так і векселів. Подібне обмеження набуло особливої актуальності в умовах фінансової кризи, однією з ознак якої є невиконання значною частиною боржників своїх зобов’язань щодо своєчасного повернення боргів, і має на меті захист інтересів засновників, які оплачують акції у грошовій формі чи іншими майном відповідно до його ринкової оцінки.

2. Встановлення вимоги щодо визначення ціни майна, яким засновники сплачують акції у процесі заснування AT, відповідно до його ринкової вартості, має захистити інтереси як засновників, що сплачують акції в грошовій формі, так і кредиторів товариства (стосовно відповідності реальної вартості його майна з встановленою у процесі його оцінки). Відтак, мас бути дотримані передбачені ст. 8 Закону ПАТ вимоги щодо визначення ринкової вартості майна (див. коментар до ст. 8).

3. Положення ч. З коментованої статті щодо обов’язку кожного засновника AT оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій відповідає п. 8 ч. 5 ст. 9 стосовно затвердження установчими зборами результатів закритого/приватного розміщення акцій серед засновників АТ. Неоплата чи неповна оплата засновниками вартості таких акцій до відповідної дати (затвердження установчими зборами результатів розміщення акцій між засновниками) тягне негативні наслідки: AT у цьому разі «вважається не заснованим» (за термінологією ч. З ст. 11 Закону ПАТ), відтак —· проведення решти етапів його заснування (від 9 до 13) не має ні сенсу, ні правової підстави.

Відповідно до ст. 32 Закону ПЦПФР [39] при закритому/приватному розміщенні пайові цінні папери (а саме до них належать акції) не можуть продаватися за ціною меншою, ніж їх номінальна вартість (ч. 3); емітент повинен закінчити закрите (приватне) розміщення цінних паперів у строк, передбачений рішенням про їх закрите (приватне) розміщення, але не пізніше ніж протягом двох місяців з дня початку розміщення (ч. 2).

Закріплена в ч. З ст. 11 норма щодо заборони товариству здійснювати операції, не пов’язані з його заснуванням, до оплати 50 відсотків статутного капіталу є некоректною, оскільки на всіх етапах створення AT до його державної реєстрації (9-й етап) товариство ще не існує як суб’єкт права, а спрямовані на заснування AT дії вчиняють або уповноважені засновницьким договором засновники, або призначені установчими зборами особи. Отже, саме цих осіб має стосуватися зазначена заборона, а для AT вона є актуальною, якщо згадані особи, всупереч цій забороні та вимозі щодо повної оплати засновниками акцій, забезпечують проведення установчих зборів, подання передбаченого Законом ПДР [26] комплекту документів для державної реєстрації AT і така реєстрація відбувається, попри недостовір- ність поданих відомостей про повну оплату акцій чи халатність державного реєстратора, який належним чином не перевірив зміст поданих документів (якщо в них було зазначено фактичну, тобто неповну, оплату акцій). Подібне порушення може бути підставою для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації і, відповідно, — для ліквідації AT у судовому порядку (ст. 38 Закону ПДР [26]), а угоди, укладені таким (створеним всупереч встановленому порядку) товариством, — можуть бути визнані недійсними (ст. 215 ЦК).

Затверджений установчими зборами звіт про результати закритого/приватного розміщення акцій має бути зареєстрований ДКЦПФР, для чого AT (не пізніше 60 календарних днів з да ти його державної реєстрації як юридичної особи) повинно подати до ДКЦПФР документи для реєстрації звіту про результати розміщення акцій (п. 3.1 Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств [61)). До реєстрації такого звіту засновники AT мають всі корпоративні права, що засвідчуються акціями, крім права їх відчужувати та обтяжувати зобов'язаннями.

4. Можливість вчинення щодо акцій відповідних дій з розпорядження акціями пов'язана з наявністю документа, який засвідчує право власності засновника AT на акції. Таким документом відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону ПНДС [32] є сертифікат, а в разі їх емісії в бездокументарній формі — виписка з рахунка у цінних паперах, яка видасться власнику іменних цінних паперів зберігачем. Умовами видання засновнику такого документа є повна оплата акцій, державна реєстрація їх випуску (протягом 10 робочих днів з дати отримання товариством свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій засновники мають одержати такий документ і, відповідно, — набувають статусу акціонера як власника акцій товариства).

Згідно з абз. 15 ч. 5 ст. 9 Закону ПАТ дії, що порушують встановлену цим Законом процедуру створення AT, є підставою для прийняття ДКЦПФР рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій; у свою чергу, в разі прийняття такого рішення ДКЦПФР звертається до суду з позовом про ліквідацію AT.

Слід також згадати положення абз. 1 ч. 2 ст. НО ЦК щодо права визначеного в ній кола осіб (органу, що здійснює державну реєстрацію, учасників юридичної особи і щодо акціонерних товариств — також ДКЦПФР) вимагати ліквідації в судовому порядку юридичної особи у разі визнання судом недійсною її державної реєстрації через допущені при створенні такої юридичної особи недоліки. (Див коментар до ст. 88.)

Стаття 12. Відповідальність засновників акціонерного товариства

1. Засновники акціонерного товариства несуть солідарну відповідальність за пов’язаними з його заснуванням зобов’язаннями, що виникли до його державної реєстрації.

2. Акціонерне товариство відповідає за пов’язаними з його заснуванням зобов’язаннями засновників тільки у разі схвалення їх дій загальними зборами акціонерів. Загальні збори акціонерів, що схвалюють такі зобов’язання засновників товариства, мають бути проведені протягом шести місяців після державної реєстрації товариства.

Інформація про такі зобов’язання товариства має бути відображена у статуті товариства.

1. Передбачені ч. 1 коментованої статті положення щодо солідарної відповідальності засновників AT за зобов'язаннями, які пов’язані із заснуванням AT та виникли до його державної реєстрації, подібні до відповідних положень Закону ПІТ [25] (ч. З ст. 26 ), ЦК (ч. З ст. 153). Отже, такі зобов’язання засновників слід визнати солідарними (ст. 54 І ЦК), а засновників — солідарними боржниками, щодо яких мають застоенвуватися положення ст. 543 ЦК стосовно солідарного обов’язку боржників та

відповідних прав кредиторів, а також ст. 544 ЦК -....... щодо права

боржника, який виконав солідарний обов’язок, на зворотну вимогу.

2. Доля зобов'язань засновників (а відтак, і їх відповідальності за цими зобов’язаннями) залежить від рішення загальних зборів акціонерів, що мають бути проведені протягом шести місяців після державної реєстрації товариства. Лише у разі схвалення загальними зборами акціонерів дій засновників відповідальною особою (боржникож) за такими зобов’язаннями стає AT, що відрізняється від загального правила, зафіксованого в ст. 520 ЦК (можливість заміни боржника у зобов’язанні лиша за згодою кредитора). Специфіка відповідальності за зобов’язаннями засновників AT, пов’язаними з його заснуванням, зумовлена спрямованістю таких зобов’язань — створення товариства, а отже, відповідністю дій засновників (якщо вони добросовісно виконують свої зобов’язання) інтересам товариства. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону ПГТ [25] і ч. 2 ст. 84 ГК угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників.

Оскільки схвалення зобов’язань засновників зазвичай відбивається на майновому стані товариства, що зачіпає інтереси його акціонерів і кредиторів, законодавець закріплює спеціальне (на додаток до загальних, зафіксованих у ст. 13 Закону ПАТ) положення про необхідність відображення в статуті AT інформації про такі зобов’язання товариства.

Стаття 13. Статут акціонерного товариства

1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

2. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про:

1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою;

2) тип товариства;

3) розмір статутного капіталу;

4) розмір резервного капіталу;

5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов’язань з викупу акцій;

6) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій;

7) права акціонерів — власників привілейованих акцій кожного класу;

В) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації;

9) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

10) порядок скликання та проведення загальних зборів;

11) компетенцію загальних зборів;

12) спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів;

13) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;

14) порядок внесення змін до статуту;

15) порядок припинення товариства.

3. Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень.

4. Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

1. AT належить до статутних господарських організацій, установчим документом яких визнається лише статут — навіть за наявності двох і більше засновників, відносини між якими регулюються засновницьким договором. Саме статут AT як його установчий документ подається в комплекті документів, необхідних для його державної реєстрації (ст. 24 Закону ПДР [26]). На відміну від засновницького договору, який закріплює зобов’язання засновників щодо створення AT і діє до схвалення зобов’язань засновників загальними зборами акціонерів, статут визначає основні параметри AT, його функціонування та діє з моменту виникнення AT як суб’єкта права, тобто його державної реєстрації та внесення відомостей про нього до відповідного реєстру. Якщо на етапі заснування статут приймається за одностайної згоди всіх засновників (п. 2 ч. З ст. 10, ч. З ст. 10 Закону ПАТ), то у процесі функціонування AT внесення змін до статуту чи його прийняття в новій редакції потребує кваліфікованої більшості голосів — більш як три чверті голосів акціонерів від загальної їх кількості (ч. 5 ст. 42 Закону ПАТ).

2. Як установчий документ статут AT повинен містити основні відомості про товариство, а саме про:

1) повне та скорочене иайжєнування товариства українською мовою;

2) тип товариства (приватне чи публічне);

3) розмір статутного капіталу, який повинен відповідати вимогам Закону ПАТ (ст. 14) чи спеціального закону (наприклад щодо акціонерних банків — ст. 31 Закону ПББД; щодо фондових бірж та інших професійних учасників фондового ринку — статті 17, 20 Закону ПЦПФР [39]);

4) розмір резервного капіталу (має відповідати вимогам ст. 19 Закону ПАТ, якщо спеціальний закон не визначає інших вимог, наприклад щодо розміру резервного фонду акціонерних банків — ст. 36 Закону ПББД [22] або заборони створювати резервний фонд у корпоративному інвестиційному фонді — ст. 12 Закону ПІСІ [ЗО]); відомості про акції товариства;

5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у томр числі кількість кожного класу привілейованих акцій (якщо їх випуск передбачений), наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій;

6) умови й порядок конвертації акцій одного класу в акції іншого класу (привілейованих акцій певного класу — у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу), що стосується AT, які планують випуск таких акцій;

7) права акціонерів — власників привілейованих акцій кожного класу (основні права таких акціонерів закріплені у ст. 26 Закону ПАТ, проте наявність різних класів привілейованих акцій зумовлює необхідність фіксації в статуті особливостей обсягу прав за кожним класом таких акцій, наприклад визначення розміру і черговості виплати дивідендів, черговості виплату разі ліквідації товариства тощо — ч. 2 ст. 26);

8) наявність переважного права акціонерів ПрАТ на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації (з дотриманням вимог ст. 7 Закону ПАТ, у тому числі реалізації передбачених у ній можливостей, зокрема щодо закріплення в статуті наявності у AT переважного права на придбання акцій, котрі продаються його акціонерами, якщо акціонери не використали своє переважне право на придбання акцій);

9) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів (має відповідати положенням ст. ЗО Закону ПАТ);

10) порядок скликання (зокрема, підстави скликання позачергових загальних зборів — з дотриманням вимог ч. 2 ст. 32, ст. 47 Закону ПАТ) і проведення загальних зборів (такий порядок може бути визначений статутом чи рішенням загальних збо-

рів — ч. 1 ст. 40, у тому числі можливість проведення загальних зборів у формі заочного голосування — ст. 48 Закону ПАТ);

11) компетенцію загальних зборів (з дотриманням вимог ст. 33 Закону ПАТ);

12) спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів (може мати місце у разі врахування пропозицій акціонерів щодо питань, включених до порядку денного загальних зборів, — ст. 38 Закону ПАТ);

13) склад (кількісний) органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції (з дотриманням вимог статей 51—61, 73 Закону ПАТ);

14) порядок внесення змін до статуту (відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 33 внесення змін до статуту належить до виключної компетенції загальних зборів, а згідно з ч. 5 ст. 42 Закону ПАТ рішення з цього питання приймається більш як трьома чвертями голосів акціонерів від їх загальної кількості);

15) порядок припинення товариства, що може відбуватися шляхом ліквідації (статті 88, 89 Закону ПАТ) чи реорганізації у формі злиття (ст. 83 Закону ПАТ), поділу (ст. 85 Закону ПАТ), приєднання (ст. 84 Закону ПАТ) чи перетворення (ст. 87 Закону ПАТ) з дотриманням вимог зазначеного Закону щодо порядку припинення AT (статті 79—80), захисту інтересів його кредиторів (ст. 82 ), не згідних з реорганізацією акціонерів (статті 68— 69) і загальних засад укладення договору про злиття/приєднання (ст. 81).

3. Частина 3 коментованої статті встановлює заборону щодо включення до статуту AT положень про надання його засновникам додаткових прав чи повноважень, попри наявність у зазначених осіб заінтересованості в цьому. Подібна заборона є значущою не лише для ПуАТ (адже в процесі публічного /відкритого розміщення додаткових акцій залучаються до участі в товаристві особи, які не були його засновниками), а й для ПрАТ (його акціонери можуть продавати акції останнього третім особам — з дотриманням переважного права інших акціонерів і самого товариства на придбання таких акцій, якщо це право закріплено в статуті товариства; відсутність у статуті зазначених положень дозволяє акціонерам, які бажають продати свої акції, не зважати на заінтересованість інших акціонерів щодо придбання таких акцій). Відтак, у складі акціонерів і ПуАТ, і ПрАТ згодом з’являються чи можуть з’явитися особи, які не брали участі у заснуванні товариства. Ця обставини не відбивається на правовому статусі таких акціонерів; вони повинні мати той самий обсяг прав, що і акціонери—засновники товариства.

4. Закріплений у коментованій статті перелік відомостей, що мають бути відображені в статуті AT, є відкритим. Статут AT може містити й інші положення, що не суперечать законодавству, а також повинен включати інформацію, передбачену іншими статтями Закону ПАТ (зокрема абз. 2 ч. 2 ст. 12 — про зобов’язання засновників, пов’язані із заснуванням товариства і схвалені в установленому порядку товариством). Статути AT, що діють у певних сферах економіки (банківській, спільному інвестуванні, страхуванні та ін.) повинні містити відомості, визначені відповідними законами (ст. 16 Закону ПББД [22], ст. 9 Закону ПІСІ [ЗО] та ін.).