Удосконалення механізму державного стимулювання добровільного об'єднання територіальних громад в Україні

Аналіз утворення та функціонування об’єднаних територіальних громад виявляє деякі особливості та проблемні питання, які необхідно вра­хувати в процесі подальшого реформування:

- інтенсивність реформування в окремих областях є дуже різною;

- створені сільські об’єднані територіальні громади суттєво відрізня­ються за чисельністю населення та кількістю об’єднаних територіальних громад.

- в окремих регіонах місцевим громадам для того, щоб об’єднатися, доводиться долати значний спротив органів влади районного й обласного рівнів. Наприклад, депутати Тернопільської обласної ради лише 11 грудня 2015 р. схвалили перспективний план формування територій громад облас­ті, до якого увійшли 26 громад, в яких 25 жовтня вже відбулися перші міс­цеві вибори;

- понад 30 об’єднаних територіальних громад, рішення щодо утворен­ня яких прийняли місцеві ради, не змогли провести вибори в органи місце­вого самоврядування у жовтні 2015 року, оскільки треба було внести зміни у межі адміністративних районів.

Все це свідчить про необхідність посилення державного забезпечення та підтримки об’єднання територіальних громад, застосування заходів їх зацікавлення та стимулювання до об’єднання.

На сучасному етапі добровільного об’єднання територіальних відсутні важелі для мобільності підтримки органами державної влади добровільного об’єднання.

Крім того, удосконалення потребує механізм контролю за використанням коштів, виділених на стимулювання добровільного об’єднання територіаль­них громад.

Необхідно також забезпечувати інституційну та інформаційну спро­можність реформи. Так, на деяких етапах процесу добровільного об’єднання територіальних громад з тих чи інших причин відбувається певне зволікан­ня, що є перешкодою на шляху до переходу місцевого самоврядування на якісно новий рівень. Зокрема, органи місцевого самоврядування обласного рівня не завжди своєчасно та раціонально приймають рішень щодо ухвален­ня Перспективних планів формування спроможних громад.

Таким чином, в механізм підтримки формування територіальних громад доцільно включити додаткового суб’єкта - Кабінет Міністрів, який зможе визнавати створені відповідно Закону «Про добровільне об’єднання терито­ріальних громад» об’єднані територіальні громади такими, що відповідають Перспективному плану формування територій громад.

Також необхідно надати допомогу об’єднаним територіальним громадам з підготовки стратегічних та програмних документів щодо соціально-еконо­мічного розвитку громад, в тому числі, із залученням коштів міжнародної фінансової та технічної допомоги.

Окремої уваги потребує поступове збільшення на користь об’єднаних територіальних громад матеріально-фінансової основи. Для забезпечення фінансової спроможності громад здійснювати належні їм функції вони мають володіти можливістю розпоряджатися власним бюджетом включно з кошта­ми, отриманими від сплати за користування належними їм природними ресурсами.

- визначення податкової бази, яка дасть змогу забезпечити виконання територіальними громадами власних повноважень з урахуванням об’єктивних критеріїв фінансової підтримки державою наданих повноважень;

- приведення до економічно обґрунтованих норм рентних платежів, а також упорядкування пільг щодо використання природних благ територі­альних громад (земельних, водних, мінеральних ресурсів);

- удосконалення механізмів реалізації екологічної політики на місцево­му рівні для забезпечення сталого розвитку територіальних громад.

Важливо продовжити процес передачі частини загальнодержавних по­датків та зборів на користь доходів місцевих бюджетів. Серед запропонова­них зборів та різних платежів до місцевих бюджетів доцільно конкретизу­вати складові позицій щодо державного мита, орендної плати за водні об’єкти та їх частин; плату за надання місцевих гарантій. Не ясно, що мається на увазі і який розподіл між бюджетами буде раціональним. Така позиція, як збір у вигляді 10% вартості питної води від суб’єктів підприємницької ді­яльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи централізо­ваного водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів має не тільки низький фіскальний потенціал, а містить в собі екологічні ризики. Крім того, дуже низьким є процент (1,5%) коштів, що повинні надходити до бюджетів громад у випадку видобування газу та нафти на їх території. Є види плат та зборів, які необхідно залишати у повному обсязі в бюдже­тах об’єднаних територіальних громад виходячи з їх місцевого наповне­ння: плата за надання адміністративних послуг, адміністративні штрафи та штрафні санкції; збір за місця паркування транспортних засобів; туристич­ний збір; надходження від орендної плати за користування майновим комп­лексом та ін. майном, що перебуває в комунальній власності.

Як показує практика, рівень адміністрування місцевих податків є досить низьким, внаслідок недостатньої зацікавленості фіскальної служби у їх на­лежному справлянні (на відміну від податків, що формують державний бюджет) та ускладненому механізмі адміністрування (відсутності належних реєстрів з інформацією, необхідною для організації податкового процесу). Тому необхідно стимулювати та удосконалювати процес адміністрування місцевих податків.