ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОГО РОЗВИТКУ ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ У ПЕРІОД ДО ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ 2008 РОКУ

Після періоду становлення фінансової системи у країнах Центральної та Східної Європи у 1990х роках, яке для багатьох країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) супроводжувалось економічними потрясіннями та банківськими кризами, 2000-ні роки стали роками динамічного розвитку банківського сектору і для окремих країн регіону ринків капіталу.

Розвиток фінансових систем з особливою увагою до країн ЦСЄ є предметом наукового аналізу як зарубіжних (А. Аслунд, Дж. Бонін, Д. Міхайлек, А. Роман, А.Здзеницька, С.Барисиць та інші), так і українських (І.Лютий, В.Шевченко, А. Філіпенко, З. Луцишин, В.Міщенко і інші) науковців. Ця робота продовжує аналіз фінансових ринків регіону і фокусує увагу на актуальних питаннях фінансової стабільності.

Фінансових сектор країн ЦСЄ, що приєдналися до ЄС у 2004 та 2007 роках, зростав значно швидшими темпами за країни зони євро. Так, середній розмір фінансового сектору, розрахований як сума банківських активів та ринкової капіталізації по відношенню до ВВП, у країн ЦСЄ зріс вдвічі між 2000 та 2007 роками, тоді як у країнах Єврозони середній приріст склав лише 13%. Однак, фінансова система країн регіону станом на докризовий 2007 рік все ще значно поступалась країнам старим членам ЄС: розмір фінансової системи країн ЦСЄ становив від 53% до ВВП (Румунія) до 130% до ВВП (Словенія), тоді як в країнах Єврозони від 165% до ВВП (Греція) до 429% до ВВП (Люксембург)^[5].

Країни регіону мають банківсько-орієнтованою фінансовою системою, однак, у більшості країн регіону в 2000-2007 роках ринкова капіталізація зростала швидше за ріст банківського сектору. У регіоні виділилися країни з найбільш розвиненими ринками капіталу. Відповідно до розрахованих індикаторів структури фінансової системи за методикою Р.Левіна та А.

Деміргук-Кант [Ошибка! Источник ссылки не найден.], які вимірюють відносний розмір, активність та ефективність банківського сектору по відношенню до ринків капіталу ми можемо виділити наступні групи країн: 1). Країни регіону з найбільш розвиненими ринками капіталу - Польща, Угорщина та Чеська Республіка; 2). Країни з відносно високою ринкою капіталізацією, але низькою активністю ринків капіталу - Болгарія, Румунія, Словенія; 3) Країни з низьким розвитком ринків капіталу - Естонія, Словаччина, Латвія та Литва.

Розвиток банківського сектору у передкризові 2000-ні роки в країнах ЦСЄ відбувався надстрімкими темпами у формі швидкого зростання банківських кредитів до ВВП. Причинами стрімкого зростання кредитування в країнах ЦСЄ називають як фактори попиту (зростання наявних доходів населення, очікування щодо майбутнього зростання доходів, стабілізація інфляції) так і фактори пропозиції (доступ до дешевших іноземних фінансових ресурсів, поступове зниження відсоткових ставок, зростання конкуренції між банками, розвиток фінансової інфраструктури та інституцій) [Ошибка! Источник ссылки не найден., с.7]. Найшвидше банківські кредити недержавному сектору зростали в Латвії (середнє реальне зростання у 20002007 році 38,6%), Румунії (32,7%), Литві (3І,7%), та Болгарії (3о,3%). Найнижчі темпи у Словаччини (2,4%), Чеської Республіки (4,3%) та Польщі (10%) [Ошибка! Источник ссылки не найден., с.5]. Таким чином, більшість країн регіону демонструвало надмірні швидкі темпи зростання банківських кредитів, тобто кредитного буму. В Болгарії кредитний бум почався з 2003 року, в Естонії та Латвії з 2004 року, Румунія демонструвала надмірні темпи зростання кредитування у 2006 році, Угорщина та Словенія занадто швидко нарощували банківські кредити відповідно у 2006 та 2005 роках [Ошибка! Источник ссылки не найден.].

Найбільша частка приросту банківських кредитів у більшості країн регіону (за виключенням Словенії) припадає на кредити домогосподарствам, насамперед на іпотечні кредити, які на кінець 2007 року в середньому для країн нових-членів ЄС складали 51,4% всіх кредитів домогосподарств або 15,7% ВВП [Ошибка! Источник ссылки не найден., с.75]. При чому частка іпотечних кредитів у іноземній валюті для деяких країн була особливо високою: Румунія - 89,7% всіх іпотечних кредитів у 2007 році, Польща - 55,2%, Угорщина - 46,4%, Болгарія - 37,3%, що робило ці країни уразливими до можливої девальвації національної валюти У Чеської Республіки та Словаччини майже відсутні іноземні кредити у іноземній валюті [Ошибка! Источник ссылки не найден., с.82]. Зростання банківських кредитів країни регіону в основному фінансували за рахунок депозитів та власного капіталу, однак зростаюча частка фінансування за рахунок зовнішніх запозичень була характерна для Угорщини, Румунії та Словенії [Ошибка! Источник ссылки не найден., с.82]. Країни Балтії також фінансували кредитний бум шляхом притоку іноземного капіталу [Ошибка! Источник ссылки не найден., с.80].

У 2000-ні роки активно розвивались фондові ринки країн регіону: в Болгарії ринкова капіталізація зросла з 5% до ВВП у 2000 до 67% в 2008, в Чеській Республіці з 20% до 44%, в Угорщині з 30% до 32%; в Польщі з 18% до 51%; в Румунії з 3% до 25% та у Словенії з 12% до 79%^[6]. Вагомим фактором розвитку ринків капіталу став інтерес іноземних інвесторів, який стимулювався вступом країн до ЄС у 2004 та 2007 роках. Крім того, збільшення іноземної участі, в поєднанні з лібералізацією рахунку операцій з капіталом, стали відчутним стимулом для валютного ринку в регіоні і спонукали розвиток швидко зростаючих, хоча все ще в зародковому стані, ринків похідних інструментів в деяких країнах регіону [Ошибка! Источник ссылки не найден., c. 4]. Але насправді найбільш розвинені ринки акцій, облігацій і похідних інструментів, як ми вже зазначали у поділі країни регіону на групи, мають Польща, Угорщина та Чеська Республіка.

Таким чином, більшість країн регіону у 2000-ні роки демонстрували ознаки перегріву у динаміці розвитку як банківського сектору, так і ринків капіталу, що насамперед стосується Болгарії та Румунії. Ринки капіталу залишилися недорозвиненими у країнах Балтії, де загрози фінансовій стабільності накопичились у домінуючому банківському секторі, що фінансував надмірне зростання кредитів шляхом зовнішніх запозичень. Угорщина та Польща мають більш зрілі у порівняні з іншими країнами регіону ринки капіталу та банківську систему, які демонстрували помірніше зростання. Але висока залежність від іноземного фінансування в Угорщині зробили цю країну чутливою до економічних і фінансових потрясінь 2008 року. Фондова біржа Польщі - Варшавська фондова біржа - закріпилась як лідер серед фондових бірж регіону. В Чеській Республіці та Словаччині через консервативний нагляд та зважену монетарну політику банківські кредити зростали найнижчими темпами за рахунок внутрішніх джерел, що зробило банківську систему стійкою до кризи.

Список використаних джерел

1. Demirguf-Kunt, A., Levine, R. Bank-based and market-based financial systems. Cross-country comparison //World Bank Policy Working Paper - 1999. - №2143

2. Iorgova, S., Ong, L.L. The capital markets of Emerging Europe: Institutions, Instruments and Investors // IMF Working Paper. - 2008 - WP/08/103

3. Sirtaine, S., Skamnelos, I. Credit Growth in Emerging Europe. A Cause for Stability Concerns? //World Bank. Policy Research Paper. - 2007. - №4281

4. Walko, Z. Housing loan developments in the Central and Eastern European EU

Member States //Oesterreichische Nationalbank. Focus on European Economic Integration. - 2008 - №2:

http://www.oenb.at/de/img/feei 2008 2 walko tcm14-95548.pdf

5. Walko, Z. The refinancing structure of banks in selected CESEE countries //Oesterreichische Nationalbank. Financial Stability Report. - 2008 - №16.

6. Zdzienicka, A Re-assessment of Credit Development in European Transition Economies. - 2010: http://mpra.ub.uni-muenchen.de/22692/

7. Zdzienicka, A. Vulnerabilities in Central and Eastern Europe: Credit Growth

//GATE Groupe d’Analyse et de Theorie Economique - 2009:

http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm7abstract id=1405326

Сагайдак І.В.,

аспірант,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка