ЄВРОПЕЙСЬКІ УГОДИ З КРАЇНАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Дуже скоро після швидкого підписання угод про співробітництво з'явилися плани стосовно змістовнішого і амбіційнішого документа — Європейської угоди. У грудні 1991 р. угоди з Польщею та Угорщиною були парафійовані і набули чинності у лютому 1994 р.4 З Чехією, Словаччиною, Болгарією та Румунією парафійовані 1993 р.
і наступного року набули чин-ності1. Європейські угоди були також укладено з Естонією, Латвією та Литвою2 і парафійовані з Словаччиною3. Разом ці держави створюють ЦЄ-10 або ЦЄСЄ, тобто десять країн Центральної та Східної Європи. Європейські угоди мають схожу структуру з такими характерними особливостями:
а) спільна правова база і форма;
б) політичний діалог та установи асоціації;
в) вільний рух товарів;
г) свобода пересування робочої сили;
д) право на створення підприємств і облаштування;
є) надання послуг;
є) правила дії конкуренції і державна допомога;
ж) зближення законодавства;
з) економічне співробітництво;
и) культурне співробітництво;
і) співробітництво у сфері фінансів.
Правова основа і форма
Європейські угоди є широкомасштабними і включають далекосяжні взаємовигідні зобов'язання. Це знайшло відображення у правовій базі, згідно якої угоди набули чинності. Способи укладання кожного з трьох базових договорів були різними4. Очевидно, європейські угоди можна розглядати як форму змішаної угоди, оскільки вони включають сфери, де Співтовариство має ексклюзивну компетенцію, наприклад, торговельна політика, і такі, які залишаються в основному в межах компетенції країн ЄС, наприклад, культура. Необхідна ратифікація угод з боку парламентів країн-членів забирає багато часу, і з метою заощадження часу було запроваджено тимчасові угоди стосовно деяких питань, що належать до ком-
Напр., ст.10(1) Угоди між ЄЕС та Угорщиною.
п
Спільні комітети не мають реальних повноважень приймати зобов'язуючі рішення, вони можуть, однак, надавати рекомендації.
о
Це можна протиставити використанню угод змішаної срорми та правової основи ст.238 (ЄС) при укладанні європейських угод.
Європейські угоди з Польщею, OJ 1993 L 347/1, Угорщиною OJ 1993 L 348/1.
362
Європейські угоди з Чехією, OJ 1994 L 360/1; Словаччиною, OJ 1994 L 359/1; Болгарією, OJ 1994 L 358/1;'Румунією, О) 1994 L 357/1.
2 СОМ (95) 207 final.
3 СОМ (95) 341.
Згідно Договору про ЄС відповідною правовою базою є ст.228 (ЄС), яка передбачає, що Рада може укладати угоду після того, як вона отримає згоду від Європарламєнту. Згідно Договору про ЄОВС правовою базою є ст.95, для Євратома — ст.101(2).
363
петенції ЄС1. Наприклад, тимчасові угоди з Польщею та Угорщиною набули чинності у 1992 p., тобто за декілька років до набуття чинності самих європейських угод.
Угодами передбачався поступовий розвиток співробітництва впродовж двох п'ятирічок. ЄС обґрунтовує такий "повільний підхід" необхідністю застосування протекціонізму: виникає потреба у захисті асоційованих країн від суворої дійсності ринкової економіки і наданні їм можливості спокійно розвивати свою промисловість і демократичні інститути2.
Хоча нині більшість східноєвропейських країн стикаються з рядом спільних проблем, вирішують вони їх по-різному. Наприклад, можна побачити, що серед новоутворених республік Чехії та Словаччини остання відчуває більші труднощі при переході від командної до ринкової економіки. Чехія користується тим, що її економіка та промисловість вже були досить диверсифіковані. Словаччина, навпаки, занадто залежала від важкої промисловості і виробництва озброєнь, призначених для гарантованого, але тепер розваленого ринку країн РЕВ. Те, що Польща та Угорщина є економічно сильнішими за більшість їхніх сусідів, знайшло відображення в тому, що їхні Європейські угоди набули чинності раніше. Маючи спільну форму, кожна з угод містить частини, призначені відображати конкретні вимоги кожної окремої асоційованої країни.