2.4. Система критеріїв оцінки глибини розвитку кризи прибутковості

Однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства є фактор прибутковості. Це узагальнюючий показник, який відобра­жає кінцевий результат діяльності і дозволяє оцінити її абсолютну та відносну ефективність.

Охарактеризуємо стадії кризи прибутковості за динамікою чистого прибутку (збитку) підприємства. Якщо у звітному періоді в порівнянні з базовим спостерігається зменшення чистого прибутку, то можна робити висновок про створення передумов розвитку кризи прибут­ковості. Причини скорочення чистого прибутку полягають у вищих темпах росту сукупних витрат над сукупними доходами або більш інтенсивному зниженні останніх. Тобто нерівність обумовлюється або , де – темп росту чистого прибутку; – темп росту сукупних витрат; – темп росту сукупних доходів. Описані зміни супровод­жуються уповільненням приросту нерозподіленого прибутку.

Характерним явищем розвитку кризи прибутковості є утворення збитків. Стадія наростання кризи визначається переходом тенденції зниження прибутковості до збитковості. Якщо у звітному періоді підприємство спрацювало прибутково, а в наступному отримало збиток, це означає, що відбувається наростання кризи. Відмітимо, що формування збитків на цій стадії посилюється за рахунок зменшення сукупних доходів, особливо від основного виду діяльності.

Про розгортання кризи прибутковості свідчить зростання суми збитку внаслідок стійкого збереження негативної різниці в інтенсивності та напрямах зміни витрат і доходів. У випадку, коли коефіцієнт випередження (відставання) темпу росту доходів порівняно з темпом росту витрат стабільно менший за 1, тоді спостерігається зростання суми поточних збитків.

При хронічному характері поточної збитковості у балансі підприємства з’являється сума непокритих збитків. Кумулятивне зростання непокритих збитків поступово вихолощує власний капітал і виступає головним чинником, що призводить до дефіциту чистих активів. Зважаючи на серйозні наслідки розвитку вказаного явища, на нашу думку, ознакою настання кризи слід назвати вже саму появу непокритих збитків у балансі. А їх накопичення буде свідчити про поглиблення кризи прибутковості та наближення економічної системи до втрати фінансової стійкості.

Антикризові заходи мають бути спрямовані на мобілізацію внутрішніх резервів з метою утворення санаційного прибутку для покриття збитків у балансі. Уповільнення росту або зменшення суми непокритих збитків свідчить про заспокоєння кризи прибутковості. Досягти цього можна через утворення санаційного прибутку та(або) відновлення поточної прибутковості на підґрунті того, що . Повна ліквідація непокритих збитків у балансі шляхом забезпечення стабільного збільшення чистого прибутку на основі вищих темпів росту сукупних доходів порівняно з інтенсив­ністю зростання витрат або навіть їх економії – означає подолання кризи прибутковості.

Нерозподілений прибуток виступає основним джерелом попов­нення власних оборотних коштів. У співвідношенні темпів їх зміни можна відстежити ранні прояви кризи прибутковості. Якщо на підприємстві інтенсивність зростання власних оборотних коштів вища за темп росту нерозподіленого прибутку, можна говорити про зарод­ження кризи прибутковості. Це пояснюється тим, що уповільнення процесу накопичення прибутку у балансі обумовлюється поточною збитковістю. Поява непокритих збитків залежить від обсягу нерозподіленого прибутку та швидкості розвитку поточної кризи прибутковості. Ознакою зародження кризи прибутковості є виконання нерівності , де – темп росту нероз­поділеного прибутку; – темп росту власних оборотних коштів.

На стадії наростання кризи прибутковості вказана умова трансформується у . Вплив зменшення нерозподіленого прибутку на суму власних оборотних коштів протягом певного часу може нівелюватися дією інших факторів, від яких залежить її величина. Наприклад, динаміка необоротних активів, додаткового капіталу, іншого додаткового капіталу, резервного фонду тощо. Так, зокрема, при умова зміниться на . Вітчизняна практика свідчить, що серед перелічених факторів найбільш суттєвим і динамічним джерелом власних внутрішніх фінансових ресурсів є нерозподілений прибуток. Прояв його домінуючого впливу на формування власних оборотних коштів реалізується у часі, тобто, стабільне інтенсивне зменшення нерозподіленого прибутку, безумовно, призведе до зменшення власних оборотних коштів.

Розгортання кризи прибутковості характеризується виникненням непокритих збитків при збереженні позитивної величини власних оборотних коштів.

Протягом певного проміжку часу, визначеного швидкістю процесу зростання непокритих збитків, формується дефіцит власних оборот­них коштів – друга ознака настання кризи прибутковості. Це означає, що поточне фінансування господарського обороту відбувається пов­ністю за рахунок позикового капіталу. Поглиблення кризи прибутко­вості виявляється в одному з таких співвідношень: або , де – темп росту дефіциту власних оборотних коштів. Одночасне виконання обох умов можливе у таких варіантах: або . Особливістю виконання другої нерівності є збільшення необоротних активів, яке в умовах кризи носить тимчасовий характер. Збереження вказаних тенденцій протягом тривалого періоду загрожує знеціненням вартості власного капіталу та втратою чистих активів.

Характерним для стадії заспокоєння кризи прибутковості є уповільнення росту або зменшення суми непокритих збитків з одночасним скороченням дефіциту власних оборотних коштів у будь-якому з двох можливих варіантів співвідношення між ними: або . Ця стадія триває до формування у звітному періоді позитивної величини власних оборотних коштів.

Про вихід підприємства з кризи свідчитиме тенденція росту нерозподіленого прибутку, інтенсивність якої буде вища за темп росту власних оборотних коштів, а саме: .

При дослідженні розвитку кризи прибутковості важливо враховувати не тільки абсолютну величину прибутку та її динаміку. Інтерес представляє також рівень рентабельності – це узагальнюючий відносний ефективності фінансово-господарської діяльності.

Валова рентабельність активів характеризує суму валового прибутку, отриманого на одну гривню авансованого в господарську діяльність майна. Формула його розрахунку:

,

де – рівень валової рентабельності активів;

– сума валового прибутку;

– середньорічна вартість активів.

Цей показник дозволяє оцінити ефективність використання всіх активів підприємства. Крім того, він застосовується для обґрун­тування економічної доцільності залучення кредитних ресурсів.

На стадії зародження кризи прибутковості валова рентабельність активів буде знижуватися. Визначальним фактором такої тенденції виступатиме скорочення валового прибутку. Зауважимо, що зарод­ження кризи прибутковості проходить одночасно із розгортанням кризи ліквідності та наростанням кризи платоспроможності, харак­терним явищем яких є зменшення активів підприємства. Тому одно­часно зі зменшенням валового прибутку відбуватиметься скорочення майна, але менш інтенсивно, тобто умови зародження кризи прибут­ковості за третім критерієм її оцінки мають вигляд: при або , де – темп росту валової рентабельності активів; – темп росту валового прибутку.

Слід зазначити, що зменшення валової рентабельності активів може супроводжуватися і відносним зростанням вартості майна. При­чинами цього можуть бути, наприклад, додатково введені виробничі потужності для випуску нових рентабельних видів продукції, оскільки існуючий асортимент не повністю задовольняє сучасні потреби споживачів. Розвиток матеріальної бази не можна розглядати як нега­тивну тенденцію, а зменшення прибутковості, яке при цьому спосте­рігається, є тимчасовим явищем, оскільки у майбутньому викорис­тання майна принесе економічну вигоду.

Якщо собівартість реалізованої продукції перевищує чистий дохід від реалізації, то формується валовий збиток. Тоді відношення фінан­сового результату до середньорічної вартості активів характери­зується як збитковість.

Період, у якому виник валовий збиток, є стадією наростання кризи прибутковості. Отже, її умова має вигляд: ; .

Причиною виникнення валового збитку є недосконалий механізм ціноутворення, що не забезпечує отримання прибутку через переви­щення собівартості одиниці продажу над її ціною. При такому співвід­ношенні ціни та витрат прискорення оборотності оборотних коштів виступить як мультиплікатор збитків. Іншою причиною росту вало­вого збитку може бути суттєве зменшення виручки при одночасному зростанні собівартості. Якщо динаміка валового збитку свідчить про інтенсивне його зростання, чим одночасно обумовлюється підвищення збитковості активів, то економічна система знаходиться на стадії розгортання кризи прибутковості. Її ознакою є виконання нерівності при , де – коефіцієнт випередження (відставання) темпу росту валового збитку від темпу росту активів; – темп росту валового збитку.

Поглиблення кризи оцінюється величиною коефіцієнта виперед­ження (відставання) темпу росту валового збитку порівняно з темпом росту активів, яка перевищує 1. Це призводить до формування висо­кого рівня збитковості майна. При нераціональній структурі майна та невеликому його розмірі навіть 5 % збитковості може представляти межу, яку подолати власними силами підприємство неспроможне. За кількісну оцінку настання кризи прибутковості визнається стан економічної системи, якому притаманна стійка у часі тенденція росту валової збитковості майна, а саме: коли у двох послідовно взятих кварталах за даним критерієм спостерігається збереження стадії розгортання кризи прибутковості. Визначений період може бути зменшений для підприємств, кризова ситуація яких розвивається досить швидко і за прогнозом підприємству загрожує банкрутство в поточному періоді.

Заспокоєння кризи прибутковості вимагає одночасної роботи по усуненню її специфічних першопричин та зупинки синхронного роз­витку форм фінансової кризи. Результат ефективної реалізації антикризових заходів проявлятиметься у зниженні збитковості акти­вів. Обов’язковою умовою слід назвати зростання вартості майна або уповільнення динаміки її зменшення, оскільки це передбачено заспокоєнням кризи ліквідності, яка виступає передумовою подолання валової збитковості активів, тобто при . Цей процес триває до виходу підприємства на валову рентабельність активів.

Подолання кризи прибутковості здійснюється при дотриманні таких співвідношень: при або тимчасовому . Інтенсивність росту валового прибутку має перевищувати темп росту активів. У такий спосіб забезпечується зростання валового рівня рентабельності, що свідчить про динамічний розвиток діяльності підприємства.

Механізм формування чистого прибутку передбачає чотири рівні фінансових результатів: валовий прибуток (збиток), прибуток (збиток) від операційної діяльності, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до та після оподаткування, прибуток (збиток) від надзвичайної діяль­ності. Надзвичайна діяльність здійснюється під впливом форс-мажорних обставин, у результаті яких підприємство може взагалі при­пинити своє функціонування чи буде суттєво зруйноване, що й обумовить його банкрутство. Специфіка формування фінансових результатів від надзвичайної діяльності проявляється у відсутності зв’язку із звичайною діяльністю, але має прямий вплив на чистий прибуток. Збитки, отримані від надзвичайної діяльності, виступають як самостійний безпосередній фактор розвитку не тільки кризи прибутковості, а й банкрутства взагалі. У дослідженні критеріїв планомірного розвитку фінансової кризи увагу заслуговує взаємозв’я­зок між трьома рівнями фінансових результатів звичайної діяльності підприємства.

На стадії зародження кризи прибутковості у звітному періоді на підприємстві спостерігається така нерівність: , де – сума валового прибутку; – сума прибутку від операційної діяльності; – сума прибутку від звичайної діяльності. Вона означає що, по-перше, валовий прибуток, отриманий після вирахування з чистого доходу від реалізації собівартості реалізованої продукції зменшується внаслідок перевищення адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат над іншими операційними доходами; по-друге, втрати, здійснені в ході фінансової та інвестиційної діяльності, перевищують отримані доходи.

В силу того, що кожне підприємство індивідуальне в своїх слабких та сильних сторонах, встановлення чіткої послідовності виникнення збитків на трьох вказаних рівнях фінансових результатів буде еконо­мічно невиправданим. Розглянемо можливі варіанти, що характе­ризують стадії кризи прибутковості.

Стадія наростання кризи прибутковості характеризується виник­ненням збитків на одному з трьох рівнів фінансових результатів, що розглядаються. При цьому можливі такі варіанти:

1) формування у звітному періоді валового збитку внаслідок перевищення собівартості продукції над чистим доходом від її реалізації при , що фактично означає збитковість, або при – отримання прибутку від фінансової та інвестиційної діяльності;

2) утворення у звітному періоді збитку від операційної діяльності внаслідок високих постійних витрат підприємства, що входять до складу адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат. Одночасно буде спостерігатися або , або . Перша нерівність обумовлюється отриманням у звітному періоді операційного збитку при відсутності фінансової та інвестиційної діяльності, тоді ; або невисокій їх прибутковості – чи збитковості – , де – прибуток від фінансової та інвестиційної діяльності; – збиток від фінансової та інвестиційної діяльності;

3) формуванням у звітному періоді збитку від звичайної діяльності при або . У першому випадку утворення збитку від звичайної діяльності відбулося під впливом високих постійних витрат операційної діяльності та понесених збитків від фінансової та інвестиційної діяльності. У другому – виключно за рахунок збитків від фінансової та інвестиційної діяльності.

На стадії розгортання кризи прибутковості виникає два види збитків у таких варіантах:

1) сума збитку від операційної діяльності вища за розмір валового збитку за умов прибутковості фінансової та інвестиційної діяльності, тобто або ;

2) отримання прибутку від операційної діяльності одночасно при валовому збитку та збитку від звичайної діяльності. Це можливо, якщо інші операційні доходи перевищують валовий збиток та витрати операційної діяльності. Але збитки від фінансової та інвести- ційної діяльності перекривають операційний прибуток, тобто ;

3) отримання валового прибутку при збитках від операційної та звичайної діяльності. Реалізація такої ситуації відбувається при виконанні першої (обов’язкової) умови – перевищення суми адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат над сумою валового прибутку та доходу від іншої операційної діяльності, а також другої (додаткової) умови – понесення збитків чи невисоких прибутків від фінансової та інвестиційної діяльності, а саме: або .

Настання кризи прибутковості характеризується виконанням нерівності . Це критична ситуація, в якій підприємство у звітному періоді несе збитки від усіх видів діяльності. Відновлення діяльності такого підприємства потребує застосування заходів комбінованої реструктуризації.

Ознакою заспокоєння кризи прибутковості є справедливість у звітному періоді однієї і більше нерівностей: , , або утворення прибутку хоча б на одному з основних рівнів механізму формування фінансових результатів. Як правило, першою відновлюється валова прибутковість за рахунок зниження частки собівартості продукції в сумі чистого доходу від її реалізації. Цілком ймовірною є також поява позитивного фінансового результату від операційної і звичайної діяльності внаслідок підвищення їх ефективності через скорочення постійних витрат та активізації джерел доходів.

Умова стадії усунення кризи прибутковості полягає в отриманні прибутків від усіх видів діяльності. Вона реалізується при вста­новленні у звітному періоді одного з таких співвідношень: або . Перша означає, що інші операційні доходи перекривають адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати в умовах рентабельності фінансово-інвестиційної діяльності. Друга нерівність характеризує такий абсолютний рівень прибутковості, який дозволяє покрити всі операційні витрати при рентабельній фінансово-інвестиційній діяльності.

Причина появи збитків криється в неефективному використанні ресурсів. Так, основою накопичення прибутку є підвищення оборот­ності оборотних коштів, звичайно, при суворому дотриманні співвід­ношення: ціна продажу вища за собівартість. В іншому випадку прискорення швидкості обороту оборотних коштів буде сприяти росту збитків.

Згідно третього критерію оцінки кризи прибутковості на стадії її зародження відбувається зменшення валового прибутку. А наростання кризи платоспроможності супроводжується зниженням коефіцієнта оборотності оборотних коштів. Ці два фактори впливають на скорочення прибутку від основного виду діяльності. Отже, стадія зародження кризи прибутковості характеризується одночасним виконанням трьох нерівностей: та при або , де – темп росту операційного прибутку; – темп росту коефіцієнта оборотності оборотних коштів; – коефіцієнт прискорення (уповільнення) оборотності оборотних коштів.

Уповільнення оборотності своїм наслідком має утворення суми додатково залучених в оборот коштів, джерелом яких при низькому рівні прибутковості виступають кошти кредиторів. Таким чином, зростають зобов’язання та витрати підприємства, наслідками чого виявляється зниження рівня платоспроможності та падіння прибут­ковості.

Наростання кризи прибутковості характеризується зменшенням суми вивільнених з обороту коштів або виникненням (збільшенням) додатково залучених в оборот коштів при одночасному уповільненні їх оборотності: . Збільшення періоду обороту оборотних коштів обумовлює зменшення виручки, а додаткове залучення зовнішнього фінансування – зростання витрат. Як результат цього спостерігається зменшення валового прибутку до величини, що не може покрити інші витрати операційної діяльності. Тому утво­рюються збитки від операційної діяльності: ; .

На стадії розгортання кризи прибутковості формуються валові збитки при збереженні тенденцій: , , , де – темп росту операційних збитків.

Настання кризи прибутковості можна оцінити за однією з умов:

- коефіцієнт випередження (відставання) темпу росту збитків від операційної діяльності порівняно з темпом росту валових збитків більший за 1, тобто при ;

- прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок більш інтенсивного скорочення їх середнього залишку відносно темпу зниження виручки, а саме: внаслідок .

Стадія заспокоєння кризи прибутковості характеризується:

- подоланням валового порогу збитковості;

- відновленням росту чистого доходу від реалізації та зростання на цій основі коефіцієнту оборотності оборотних коштів, навіть якщо їх сума зменшується: за рахунок ;

- формуванням обсягу коштів, вивільнених з обороту;

- зменшенням операційного збитку або вихід на операційну точку беззбитковості.

Усунення кризи прибутковості має такі ознаки:

- приріст валового прибутку та операційного прибутку;

- прискорення оборотності оборотних коштів при ;

- зростання суми вивільнених з обороту оборотних коштів.

У додатку Г узагальнено критерії кількісної оцінки глибини розвитку кризи прибутковості.