ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ

Незважаючи на задекларовані Конституцією України гарантії, система охорони здоров’я (СОЗ) не забезпечує рівного безкоштовного доступу населення до якісного медичного обслуговування.

При збільшенні обсягу видатків на охорону здоров’я у 2010 та 2011 роках до 39,4 млрд. грн. та 42 млрд. грн. відповідно, їх частка не перевищувала 4% ВВП, що майже у 3 рази нижче середньосвітових витрат на медико-санітарну допомогу [1]. Недостатнє фінансування СОЗ зумовлює необхідність вдосконалення існуючої системи фінансування галузі, пошук нових організаційних форм фінансового забезпечення медичних закладів.

Окремим питанням реформування СОЗ в Україні, вдосконалення системи фінансування галузі присвячені праці таких науковців, як Богуш Л.Г., Виноградов О. В., Вороненко Ю.В., Левицький О.І., Рудень В.В., Тощенко Ж.Т. На разі, в літературних джерелах ще не проведено комплексного аналізу перших результатів процесу реформування СОЗ.

З метою покращення здоров’я населення, забезпечення рівного і справедливого доступу усіх громадян до медичних послуг належної якості у рамках програми економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентна економіка, ефективна держава” було розпочато реформу медичного обслуговування. Реформа, поміж іншого, передбачає зміну організації фінансового забезпечення галузі, приведення її у відповідність до програмно-цільового методу бюджетування. Зокрема: впровадження медичних стандартів надання медичної допомоги на засадах доказової медицини, скорочення чотирьохрівневої системи фінансування до двох, трьох рівнів, підвищення частки первинної медичної допомоги в загальному обсязі фінансування медичних послуг, формування національної системи єдиних економічно обґрунтованих тарифів на медичні послуги, перехід від кошторисного фінансування до самостійного перерозподілу коштів.

Медичні стандарти включають в себе чотири типи взаємопов’язаних документів: клінічні настанови, стандарти медичної допомоги, уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги, локальні протоколи медичної допомоги (клінічний маршрут пацієнта) [2].

Перехід на двох та трьохрівневу систему фінансування охорони здоров’я відпрацьовується у пілотних областях - Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській та м. Києві. Скорочення рівнів фінансування відбувається завдяки чіткій класифікації послуг медичної допомоги на первинну, вторинну, третинну та екстрену допомогу. Організація фінансового забезпечення здійснюється в розрізі видів медичної допомоги: забезпечення первинної медичної допомоги відбувається на районному та міському рівнях, а вторинної та третинної - на обласному. Кошти державного бюджету передбачається сконцентрувати на рівні МОЗ, що забезпечить більш гнучке їх використання.

Запропонована модель організації фінансового забезпечення перерозподіляє фінансові ресурси між первинною та вторинною медичною допомого на користь первинної. Фінансові ресурси бюджетів сіл, селищ, міст районного значення концентруються на районному рівні, а розпорядниками бюджетних коштів стають центри первинної медико-санітарної допомоги. Краще фінансування первинної ланки медичного обслуговування робить пріоритетним попередження та профілактику захворюваності і, як наслідок, зменшує видаткові потреби на вторинну та третинну допомогу.

Методика визначення видаткових потреб на фінансування первинної допомоги, як і раніше, базується на нормативах фінансування на одного пацієнта помноженого на кількість жителів відповідної територіальної одиниці. Фінансування вторинної та третинної допомоги відбувається за новим принципом - шляхом оплати вартості наданих медичних послуг або, так званого, “глобального бюджету”. Фінансування закладів охорони здоров’я здійснюється не на основі кошторисів, а на основі договорів про медичне обслуговування населення, укладених між розпорядником бюджетних коштів та медичною установою. Кошти спрямовуються на пацієнта, а не на утримання медичних закладів.

Для розрахунку вартості послуг з охорони здоров’я використовується витратний метод, який заснований на розрахунку виробничої собівартості та адміністративних витрат для надання послуги за видами захворювань (рис. 1).

Рис. 1. Розрахунок вартості медичної допомоги в закладах вторинної та третинної допомоги за новою методикою МОЗ України

Джерело: складено автором за проектом наказу МОЗ України “Про затвердження Методики розрахунку вартості медичної допомоги” від 21.12.2011

Запропонована методика дозволить встановити єдині методологічні принципи при розрахунках по визначенню вартості медичної допомоги для закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, визначенню бюджетних асигнувань при фінансуванні їх з бюджетів усіх рівнів, контролю за їх ефективним та раціональним використанням.

Наказом МОЗ вже затверджено Методику розрахунку вартості лікування хворих на хронічну хворобу нирок V стадії із застосуванням гемодіалізу та підготовлено проект наказу “Про затвердження Методики розрахунку вартості медичної допомоги” по всім іншим захворюванням [3, с.122].

Таким чином, в рамках реформування СОЗ в пілотних областях вдоконалено методику визначення видаткових потреб галузі. Впроваджено елементи програмно-цільового методу бюджетування, розроблено систему медичних стандартів, розпочато формування національної систему єдиних економічно обґрунтованих тарифів на медичні послуги, збільшено частку первинної медичної допомоги в загальному обсязі фінансування медичних послуг, проведено перехід від кошторисного фінансування до фінансування на договірних засадах тощо. Для успішного реформування СОЗ в подальшому необхідно продовжити роботу з впровадження елементів програмно-цільового методу бюджетування в пілотних областях із залученням фахівців профільного міністерства та суміжних галузей. Необхідно завершити підготовку нормативної бази, що регулює правові відносити в сфері охорони здоров’я.

Список використаних джерел

1. Щодо пріоритетних напрямів вдосконалення вітчизняної сфери охорони здоров’я: Аналітична записка Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України [Електронний ресурс] / - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua

2. Про затвердження уніфікованої методики з розроби клінічних настанов, стандартів медичної допомоги, уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги, локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнта) на засадах доказової медицини (частина перша): Наказ МОЗ України № 102,18 від 19.02.2009. [Електронний ресурс] / - Режим доступу : http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn 20090219 102 .html

3. Про затвердження Методики розрахунку вартості лікування хворих на хронічну хворобу нирок V стадії із застосуванням гемодіалізу: Наказ Міністерства охорони здоров’я №129 від 02.03.2011 // Офіційний вісник України. - 2011. - №22. - С. 122

Руських К.М.,

аналітик,

Центр соціально-економічних досліджень - CASE Україна