МЕСОПОТАМСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ. ДУАЛІЗМ РЕЛІ­ГІЙНОГО МИСЛЕННЯ

Початок месопотамській цивілізації (Давнього Межиріччя - регіону між великими річками Азії Тигр і Євфрат) поклали шумери - народ, який жив у Південній Месопотамії в IV—II тис. до н.е.

У Месопотамії з безліччю державних утворень, що змінювали одне одного (Шумер, Аккад, Ассирія, Вавилонія), не було централізо­ваних деспотій. І це позначилося на релігійній системі. Через порів­няно невисокий рівень централізації політичної влади і відповідно обожнювання правителя легко співіснували багато богів з присвяче­ними їм храмами і жерцями.

Месопотамія була в давнину болотистою, глинистою рівниною з дуже несприятливим для людини кліматом. У численних очеретах водився дикий звір, гадюки, малярійні комарі. Але людей приваблю­вало те, що земля після розливу річок ставала надзвичайно родючою, удобрюючись товстим шаром мулу.

З часом до піумерів почали просочуватися й осідати в їхніх містах вихідці з Аравії, семітські племена аккад. Аккадці поступово взяли гору в країні, перейнявши при цьому культуру, віру й звичаї шумерів, їхні храми й навіть мову. Столицею нової держави стало місто Вавилон, яке особливо розквітло за царя Хамурапі. Він дав державі писані закони, проголосивши справедливість нормою суспільного життя.

Згодом у регіоні посилилась Ассирія, яка з неймовірною жорстокістю утверджувала свою владу на всьому Стародавньому Сході. Ассирійці захопили Вавилон, утворивши Ассиро-Вавилонську державу; пізніше вавилоняни взяли реванш, запанувавши в Ассирії. Впав Вавилон від навалою персів (539 р. до н.е.).

Шумери і аккадці передали своїм наступникам вавилонянам і ассирійцям, а через них - грекам і євреям не тільки технічні досягнення і юридичні норми, а й свої уявлення про світ, відображені в міфах. Шумерські оповіді про всесвітній потоп, про створення людини із землі та інші епічні сюжети і образи стали прототипами старозавітних оповідей.

Релігія шумер була заснована здебільшого на громадських культах, що поширились у містах-державах. Пізніше, у вавилонський період вона втратила багато громадських рис і набула характеру державної ідеології.

Своєрідність релігії шумерів і народів, що її успадкували, полягала в тому, що свій релігійний досвід вони пов’язували насамперед із зірковим небом і космічним порядком. З цим світосприйняттям були пов’язані і величезні успіхи в астрономії та астрології.

Месопотамська релігія - це релігія зірок, оскільки божества уособлювали стихійні сили природи й ототожнювалися з зірками та планетами. Великі боги - Наннар (аккадський Син), У гу (Шамаш) та Інанна (Іштар), втілені в Місяці, Сонці та Венері, за уявленнями, панували над усім зодіаком. Наприклад, бога Сина зображували у вигляді бика, що пасеться на зоряному пасовищі; Інанна була богинею кохання і плодючості; бог Нергал відповідав за війни, хвороби та смерть, а верховного вавилонського бога Мардука ототожнювали з планетою Юпітер.

Пізніше цей звичай перейняли греки і римляни. У Вавилоні також була розроблена дванадцятирічна система числення часу, якою ми користуємося дотепер. На ній засновано вчення про священні числа (З, 7, 12, 60).

4.2.