Мотивація та детермінація мислення

Мотиваціямислення - це те, що зумовлює процес мислення і спо­нукає людину включитись у пізнавальну діяльність, почати міркувати.

Мотиви мислення бувають двох типів:

1) специфічно-пізнавальні (внутрішні), що є проявами пізнавальних потреб (інтересів, допитливості).

2) неспецифічні (зовнішні) - коли мислення здійснюється заради ре­зультату, важливого для досягнення інших цілей (виконання вимоги дорослих, бажання отримати оцінку, винагороду; заради престижу).

Проте у ході мислення завжди з’являються і власне пізнавальні мо­тиви (інтерес виникає у процесі розв’язання задачі). Мислення виникає за умови, коли нові цілі недосяжні відомими способами й потрібно їх знайти. Такі ситуації - проблемні. Проблемна ситуація переходить у за­дачу (проблему). Це різні поняття. Проблемна ситуація переживається людиною як стурбованість, занепокоєність, викликані переважно емо­ційним враженням, що «щось не так», яке спонукає до осмислення об­ставин. У результаті формулюється задача з чіткою структурою. В ній відоме й невідоме відокремлено, сформульовано питання.

Розгортання процесу мислення має свою послідовність - внутрішню логіку. Ніхто за власним бажанням не може її встановлювати, вона продиктована об’єктивними закономірностями, які називають детермі­нацією мислення.

Початкове формулювання задачі лише приблизно визначає шукане. В ході розв’язання воно стає більш чітким і в результаті розкривається вповні. Вихідні умови задачі зумовлюють лише перші кроки в пошуку рішення, а не його в цілому. Кожна дія задачі продиктована поперед­ньою й сама зумовлює наступну. Таким чином, процес розв’язання за­дачі сам себе визначає, тобто детермінує. Іноді процес розв’язання ви­являється для людини непоміченим, а знаходження рішення сприймається як раптове (інсайт). Психологію цікавить саме те, що призводить до такого результату, умови виникнення інсайту.

4.