Давньоєгипетська цивілізація розвивалася протягом чотирьох тисяч ліг на території північно-східної Африки, в дельті і долині річки Ніл.

Населення Давнього Єгипту вже з кінця IV тис. до н.е. виробило єдину систему цінностей, і найголовнішими в ній були культ Нілу (бог Хапі) і культ царя (єгип. фараон, що означає «палац»), Ніл розливався в один і той самий час (19 липня), і початок його розливу збігався з появою на небі зірки Сіріус.

Наприкінці IV тис. до н.е. невеликі племінні державні утворення в долині річки Ніл - номи - об’єдналися під владою єдиного фараона. Так виникла Стародавня єгипетська держава, яка проіснувала до 332 р. до н.е., коли була завойована Олександром Македонським.

У формуванні культури раннього Єгипту велику роль відігравало географічне положення цієї країни. Долина Нілу, де й виникла велика цивілізація, в цілому становила замкнутий простір. На півночі - Середземне море, на півдні - перший поріг Нілу, на заході - Лівійська пустеля, на сході - хребги Аравійської пустелі були природними кордонами країни. Ще Діодор Сицілійський, грецький історик (І ст. до н.е.), вказував на те, що Єгипет укріплений з усіх сторін самою природою. Життя в долині цілком залежало від Хапі (так єгиптяни називали Ніл). Специфічні природні умови Єгипту - дуже вузька смужка населеної землі, витягнута вздовж великої ріки, - зумовили виникнення в дуже ранні часи в Єгипті надзвичайно централізованої, всеохоплюючої та єдиної державної влади.

Як тільки Єгипет став відомий грекам, його своєрідна культура і передусім релігія, природно, привернули до себе увагу греків і викликали їх інтерес. Найціннішою пам’яткою грецької літератури про Єгипет, що дійшла до нашого часу, можна вважати твір Плутарха, складений ним, мабуть, на підставі досить достовірних джерел.

Тривалий час релігійно-філософська система Стародавнього Єгипту не була відома людям: вчені не могли розшифрувати таємниче письмо - ієрогліфи. Спроби проникнути в їхню таємницю здійснюва­лися ще в сиву давнину. Над загадкою пірамід замислювались античні філософи, історики, письменники. Римський поет Лукіан, який жив у І ст. н.е., вважав вирізьблені на камені зображення магічними знаками. «Єгипетське письмо має символічний характер. Кожен ієрогліф означає ціле слово або навіть фразу», - вважав історик Плутарх, який жив на межі І і II століть. Писали про єгипетські ієрогліфи й Апулей, Геродот і багато інших.

Геродот писав про надзвичайну релігійність єгиптян, що вирізняла їх з-поміж інших народів.

Але знадобилася копітка праця багатьох поколінь дослідників, щоб до кінця виявити всі таємниці єгипетського письма - знакової системи давньоєгипетської релігії і філософії. Ця важлива подія - одна з найважливіших в історії світової науки - відбулася лише в XIX ст. їй передували роки тривалих пошуків.

3.1.