Форми мислення та їх вивчення в психології
Мислення вивчають різні науки. У філософії термін мислення виступає синонімом свідомості, психіки. Характерні дослідження історичного розвитку мислення людства в цілому. Логіка вивчає основні форми мислення - поняття, судження, умовиводи, які виступають результатами чи продуктами мислення.
А психологію цікавить, насамперед, процес мислення, причини, що призводять до тих чи інших його результатів. Так, поняття трикутника всі діти повинні засвоїти однаково, але шляхи у кожного різні. Один учень цілком засвоює поняття на уроці, а другому ще потрібно працювати вдома. Психологія вивчає види й типи мислення, його розгортання у часі як процесу та як діяльності.Кожен мислительний процес має свої результати, які включаються в його подальший перебіг. Ці результати не виступають окремим предметом психологічних досліджень. Вони відіграють роль зв’язної ланки між вивченням мислення у психології із вивченням його у логіці. У психологічному дослідженні результати мислення розглядають як наслідок завершення процесу, а не як готове утворення.
Сам процес мислення розкривається через співвіднесення його продуктів на різних етапах. Вивчати думку як процес - це значить показати, як розгортання мислення призводить до кінцевих результатів - до понять, суджень, умовиводів.
Думка - основна одиниця мислення. Процес становлення думки тісно пов’язаний із вираженням думки в мовленні. Думка і внутрішнє мовлення не тотожні. Ідеї можна виражати невербальними засобами: схемами, малюнками, цифрами тощо. Думка не складається зі слів. Те, що в думці існує одночасно (симультанно), те у мовленні розгортається послідовно (сукцесивно). Думка - це загальна схема змісту, який має бути виражений у висловленнях. Вона кодується в мовленні й завдяки цьому стає зрозумілою для інших. Думка існує у формі понять, суджень, умовиводів.
Поняття - це думка, у якій відображаються загальні, суттєві та одиничні ознаки предметів (прикладом є поняття трикутника).
Поняття відображає не просто сукупність явищ, чи одиничне явище, а вказує, що є у них спільного та відмінного з іншими предметами. Трикутник - фігура, така ж як квадрат, круг тощо і водночас відмінна від них наявністю трьох сторін, трьох вершин та кутів. Поняття передаються словами, але не кожне слово - поняття. Поняття охоплює цілу систему предметів - ширшу чи вужчу. За цією ознакою вирізняють видові, родові поняття та категорії (найширші). Поняття, що співвіднесене з єдиним об’єктом - одиничне («Київ», «Сонце»), з класами предметів - родове («фігура», «сила», «елемент»). У конкретних поняттях відбиваються певні предмети, явища, в абстрактних - істотні ознаки об’єктів відокремлюються від самих цих об’єктів («мужність», «добро»).Судження - це відображення зв’язків між предметами, або їх властивостями. Судження фіксує зв’язок між поняттями, стверджує наявність або відсутність певних ознак, властивостей у об’єктів: «залізо - метал». Це означає, що залізо має всі ознаки металів. Судження - це вираз, про який ми можемо сказати істинне воно, чи хибне. Воно буває одиничним («Київ - столиця України»), частковим («Деякі тварини - ссавці») та загальним («Всі дерева - рослини»).
Через зв’язок двох суджень можемо прийти до третього, яке не потребує досвідної перевірки. Наприклад:
1. Всі учні навчаються.
2. Петро - учень.
3. Петро навчається.
Умовивід - це зв’язок між думками, в результаті якого із кількох відомих суджень ми отримуємо нове судження. Завдяки умовиводам людина пізнає дійсність теоретично, опосередковано. Розрізняютьумо- виводи індуктивні, дедуктивні та за аналогією.
Індуктивним є умовивід, коливластивості деяких предметів з певного класу поширюються на всі предмети даного класу: 1) короп дихає зябрами; 2) короп - риба; 3) всі риби дихають зябрами.
У дедуктивному - властивості класу предметів переносяться на властивості конкретного представника цього класу: 1) усі риби дихають зябрами; 2) короп - риба; 3) короп дихає зябрами.
Умовивід за аналогією грунтується на перенесенні зв’язків, що існують між одними предметами, на зв’язки між іншими. Наприклад, давньогрецький математик Фалес Мілетський виміряв висоту єгипетської піраміди у такий спосіб. Коли довжина його тіні дорівнювала його зросту, він виміряв висоту тіні від піраміди.
3.