Види та індивідуально-психологічні особливості мислення

Види мислення вирізняють за різними критеріями.

Генетичний критерій бере до уваги послідовність появи видів мис­лення в філогенезі та онтогенезі й визначає наступні види.

а) наочно-дійове, коли аналіз і синтез відбувається в процесі прак­тичних дій з предметом (переддошкільний вік, до 3-х років);

б) наочно-образне - не обов’язково наочно діяти з предметом, але необхідно його сприймати або уявляти (дошкільний вік, до 7 років);

в) абстрактне (виникає у школярів) - це мислення поняттями.

За характером узагальнень вирізняють:

а) теоретичне (узагальнення думок);

б) практичне (ситуативні узагальнення). Приклад ситуативного уза­гальнення: дівчинка, повернувшись додому з дитячого садка, лійкою поливає песика, бо вихователька поливала квіти і говорила, що все жи­ве любить водичку.

За характером перебігу: а) інтуїтивне (процес мало усвідомлений без виділення чітких етапів); б) аналітичне (послідовність етапів добре усвідомлене).

За типом розв 'язуваних задач мислення буває:

а) теоретичне, що передбачає знаходження закономірностей;

б) практичне, що полягає у розв’язанні конкретних задач. Так, у класі, де навчався майбутній математик Гаусс, учні виконували завдан­ня знайти суму всіх натуральних чисел від 1 до 100. Більшість викорис­товувала звичайний спосіб: 1+2+3 і т.д., тобто розв’язувала конкретну задачу. Гаусс розв’язав її як теоретичну, знайшовши закономірність, що сума крайніх чисел послідовного ряду натуральних чисел завжди одна­кова, її слід помножити на кількість пар чисел у ряду (рис.8).

Рис. 8. Відкриття Гаусса

За переважаючими засобами мислення: а) аналітичне (краще розви­нена здатність до поділу матеріалу на складові частини); б) синтетичне (краще розвинена здатність до мислення про цілісний об’єкт).

Індивідуально-типологічні особливості мислення існують у трьох варіантах:

1) індивідуальний стиль мислительної діяльності;

2) спрямованість мислительної діяльності;

3) особистісна своєрідність.

Причини відмінностей зумовлені фізіологічними (властивості вищої нервової діяльності), соціальнимий особистіснимичинниками. Серед особистісних чинників найбільш значущими є такі:

— стать (жінки більш обережні у рішеннях);

— самооцінка (при завищеній - переважають імпульсивні, погано продумані рішення; при заниженій - обережні, невпевнені);

— освіта (найбільше врівноважених продуманих рішень у людей з вищою освітою);

— співвідношення першої та другої сигнальних систем (художники, теоретики, мислителі);

— приналежність до інтра- або екстраверта;

— когнітивний стиль, що виявляється у здатності до переключення (вміння по-новому побачити явище, відмовитись від попередньої дум­ки), у змозі розрізняти різноманітність аспектів, багатство нюансів явища, яке вивчається.

Мислення людини характеризується певними властивостями. На­звемо головні з них.

Критичність та самостійність - здатність об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища, не покладаючись на думку ін­ших людей. Залежать від життєвого досвіду людини, багатства та гли­бини знань, рівня пізнавальної активності та мотивації.

Гнучкість - уміння швидко орієнтуватись на зміни ситуації, готов­ність переключатися з одного способу розв’язання завдання на інші, знаходити варіативні шляхів розв’язання. Протилежна до стереотипно­сті та шаблонності мислення. Особливо яскраво виявляється при розв’язанні ломиголовок. Наприклад, за однією з легенд, російський цар Петро І наказав за одну ніч прибрати з дороги величезнукам’яну брилу. Найкращі інженери намагались зробити це всілякими способа­ми, але сил кожен раз не вистачало. Тоді один з простих робочих поо­біцяв виконати завдання. Чолов’яга наказав вирити біля каменя величе­зну яму. Підійшовши до брили, зіштовхнув їїу викопану яму - шлях було звільнено.

Глибина - вміння проникати в сутність складних питань, розкрива­ти причини явищ, приховані за зовнішніми ознаками, передбачати мо­жливі наслідки подій та процесів.

Широта - здатність охопити широке коло питань у творчому мис­ленні в різних галузях знання та практики. Є показником ерудованості особистості. Так, розум деяких учених називають енциклопедичним, маючи на увазі його широту. До них належать Л. да Вінчі, М. В. Ломоносов, Гьоте, Б.Рассел.

Послідовність - уміння дотримуватись наступності у міркуваннях, їх плану, відсутність логічних помилок. До останніх належать пере­стрибування з однієї думки на іншу, відхилення від теми, необгрунто­вані умовиводи, бездоказовість суджень.

Швидкість, кмітливість - здатність швидко розібратися в складній ситуації, прийняти правильне рішення.

Якості мислення формуються в процесі навчання та виховання при організації змістовної розумової діяльності учнів.