ЛЮДИНА Й БОГИ В МЕСОПОТАМСЬКІЙ СВІДОМОСТІ
Релігією були просякнуті і життя, і вчинки, і психологія жителів стародавньої Месопотамії, оскільки постійна боротьба за існування й приборкання природи тримала людину в неослабній напрузі.
Виснажлива праця, нездоровий клімат, соціальний утиск давньосхідного володаря-деспота - усе це породжувало страх і невпевненість.У вавилонському міфі, який успадкував від свого шумерського попередника передання про всесвітній потоп, «уточнюються» деталі походження людини: Мардук убив зрадника-бога Кінгу, що перейшов на бік старших, і замісив на його крові глину, щоб створити людину. Людей було створено для того, аби годувати богів жертвами, що вони й виконували. Але після обіду боги любили спати, а людський галас їм заважав. Отож вони, роздратовані, й потопили своїх годувальників великим потопом. Уцілів лише один Утнапішті (шумерський Зіасуд- ра), й коли він приніс жертву після того, як вода спала, боги налетіли на неї, мов голодні мухи: адже весь цей час їх ніхто не годував.
Стрижнем релігії стало вчення про те, що головне призначення людей - служіння богам працею і жертвопринесеннями. У відповідь на це боги можуть спускатися з небес у свої земні будинки-храми, в той же час перебуваючи в них в образах своїх статуй.
Цар вважався представником людей перед богами. З ним було пов’язане інше вчення - про єдину, вічну і божественну царственість, яка спустилася з небес на початку часів і потім переходила від одного царя до іншого.
Для релігій Месопотамії характерне наступне: богів жителі Двуріччя уявляли у вигляді людей (антропоморфні боги), а не тварин чи напівлюдей-напівтварин (зооморфні боги). Еа, людина-риба, і Нергал були рідкісним винятком. У Месопотамії також не існувало розвинутого культу тварин, та й узагалі тотемізм грав незначну роль у місцевій релігії. Деяких тварин (биків, змій) там все ж таки вважали священними.
Інша характерна риса релігій Месопотамії полягає в тому, що культи різних богів уживалися достатньо мирно. Причина криється в тому, що влада в Межиріччі дуже часто мінялася і не відрізнялася централізованістю (як, скажімо, в Єгипті). Проте вважалося, що боги захищають правителів Месопотамії і царі правлять від імені богів. Згідно з легендою, старовавилонський цар Хаммурапі (28 ст. до н.е.) отримав «закони» від бога Шамаша.
4.3.