Загальна характеристика мислення
Пізнання починається із відчуття та сприймання. Інформація, сприйнята за допомогою органів чуттів, узагальнюється, осмислюється, тобто є матеріалом мислительної діяльності. Мислення через відчуття і сприймання пов’язане із зовнішнім світом.
Через це його називають опосередкованим відображенням. У ході мислення людина пізнає дійсність більш глибоко, виходить за межі своїх чуттєвих вражень йвиявляє такі предмети й явища, зв’язки між ними, що безпосередньо не сприймаються. Так, Д.І.Менделєєв залишив у своїй системі хімічних елементів порожні клітинки для тих елементів, які будуть відкриті у майбутньому. Сьогодні передбачення видатного вченого підтверджується - клітинки заповнюються новими елементами. Елементарні частки не можна побачити навіть у найпотужніший мікроскоп, але вчені вивчають їх через дослідження їх слідів.Чуттєві (відчуття, сприймання) й раціональні (мислення) компоненти пізнавальної діяльності людини нерозривно пов’язані і взаємозумов- лені. Суперечність між ними дозволяє людині проникати вглиб явищ, розкривати їх сутність та істинні зв’язки між ними. Прикладом є так звані випадки наукових парадоксів, сутність яких передає приказка «очам своїм не вірю». Тобто висновки з міркувань суперечать тому, що людина безпосередньо сприймає. Так, довгий час панувала думка, що Земля є центром Всесвіту, не рухається, а зірки обертаються довколо неї. Вчених, що довели протилежне - Д.Бруно та Г.Галілея - сучасники ладні були стратити, бо вважали, що вони знущаються або неприховано глузують з науки. Адже всі бачать, що Земля нерухома, а зірки переміщуються небом. У цьому й полягав парадокс, у висновках з якого сучасна наука не сумнівається.
Мислення— це процес пізнавальної діяльності людини, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності.
Людське мислення неможливе без мовлення. Примітивне мислення тварин стосується лише предметів, які безпосередньо їх оточують, і характеризується як ситуативне. Слово допомагає абстрагуватись від наявної ситуації, зобразити її за допомогою мовних засобів. Цим мислення людини стає ситуативно незалежним. Думка формулюється і формується в мовленні. Слово допомагає зафіксувати думку, що дозволяє повернутись до неї, удосконалити її. Намагаючись сформулювати думку якомога точніше, людина знаходить у ній нові нюанси, суперечності. За допомогою слова найточніше передається інформація від людини до людини.
Мислення має соціальну природу. Людина не народжується з готовою здатністю до мислення, а оволодіває його способами й засобами, знаннями, мовою в тому вигляді, в якому вони існують на сучасному їй етапі суспільного розвитку.
2.