УЯВЛЕННЯ ДАВНІХ ЄГИПТЯН ПРО ПОТОЙБІЧНИЙ СВІТ

Уявлення давніх єгиптян про потойбічний світ змінювалися протягом століть. Найдавнішим є уявлення про існування його під землею. За часів, коли влада фараонів була надто авторитетною, жерцям не до вподоби було поміщати фараона та знатних осіб у понурому світі підземелля разом із звичайними померлими.

У цей час отримала визнання легенда про існування підземного царства померлих, де знаходилися «країна щастя» Іару та «поле очерету» - давньоєгипетський рай. Оскільки загробне життя давні єгиптяни вважали продовженням життя земного, а померлого сприймали як реально існуючого, здатного принести лихо чи допомагати своїм близьким на землі, то живі намагалися іноді встановити контакт з померлими родичами через листи. Завдяки цьому, на їхню думку, земний та потойбічний світи перебували в певному взаємозв’язку та взаємодії.

З XV ст. до н.е. в більш ускладненому вигляді ці тексти з’являються й у гробницях середнього прошарку суспільства. Сама збірка (близько 200 розділів) текстів має назву «Книга Мертвих». Як і більшість релігійних книг, вона складена з текстів, написаних у різний час. Її 125 глава вважалася магічною. Поряд із померлим (або, частіше, на його груди) клали «Книгу Мертвих» і магічні предмети. Деякі формули «Книг и мертвих» начебто допомагали душі померлого набувати втілення тварин. Єгиптяни, як відомо, докладали неабияких зусиль, турбуючись про долю своїх мерців. Усі старання були зосереджені на тому, щоб охоронити груп від гниття. З цією метою вони застосовували ретельне бальзамування трупа, яке мало охоронити його від тління, а також влаштовували обтяжні поховальні приміщення, куди завчасно ховали мумію і де вона могла знаходитись у повній недоторканості.

Багато мумій прекрасно збереглись до наших днів. Але їх кількість була б значно більша, якби в Середні віки не було поширене масове використання мумій у медицині, ймовірно, через смоли й пахощі, якими вони були просякнуті.

Складний поховальний обряд супроводжував поховання лише фараонів та представників давньоєгипетської еліти. Тіла бідних просто закопували в пісок.

Таким чином, у єгиптян були значною мірою розвинуті похо­вальний культ і всі пов’язані з ним уявлення про потойбічний світ.

Ці уявлення являють собою важливий елемент філософсько- релігійної концепції Стародавнього Єгипту, за якою кожна людина є синтезом трьох основних субстанцій: її фізичного тіла, її духовного двійника (єгиптяни позначали його терміном «ка») та її душі («ба»). Тільки спільне існування цих трьох субстанцій може дарувати безсмертя, тобто посмертне існування.

Середнє царство - період, коли виникає ідея потойбічної відплати. Після смерті душа постає перед судом Осіріса. Він зважує серце померлого на особливих вагах. На іншій чаші ваги знаходиться богиня Правди. Осірісу допомагають інші боги - Анубіс, Тот, а також чудовисько, яке мало завданням зжирати засуджених.

За релігійними уявленнями жителів Стародавнього Єгипту схід, де встає сонце, - місце народження і відродження, а захід, де сонце зникає, - місце смерті й потойбічного життя. Схід називали Країною Бога, адже там сонце кожного дня підносилось у славі.

Амарнський період (час реформ Ехнатона) був коротким, але мав важливі наслідки для єгипетської культури. Під впливом релігійної реформи Ехнатона відбулося посилення етичного елемента в давньоєгипетській релігії. Саме тоді з’явилася 125-та глава «Книги мертвих» з її ідеєю морального загробного суду, який відбувався у Чертозі двох істин.

Після цього підсудний запевняв кожного з 42 божеств-демонів, що не робив гріха, яким воно «відає». Володіючи магічними знаннями про цих демонічних істот, підсудний обеззброює їх, а вони не можуть виступити проти нього. Суд може виправдовувати чи прирікати на знищення душі тут же, у пащі чудовиська. Ідея загробного суду, заснованого на моральних принципах, - помітне явище в історії релігійного життя людства.

Після підкорення Єгипту греками (епоха Олександра Македон­ського) та згодом римлянами єгипетська релігія втрачає енергію міфотворення. Єгиптяни починають ототожнювати своїх богів з римськими, вавилонськими.

Релігія Давнього Єгипту вплинула на античний греко-римський світ. Неоціненним є вплив давньоєгипетської релігії на християнство, особливо на символіку та окремі догматичні побудови. За часів панування Візантії тут було прийнято християнство. Єгипет був одним із центрів формування догматики та моралі християнства.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

ПАНТЕОН (від грецьк. - всі боги) - первісно «храм усіх богів» в античних релігіях. З часом термін «паніеон» став означати сукупність богів будь-якої релігії.

ЖРЕЦТВО (від старослов. «жрети» — приносити жертву) — група людей, яка в політеїстичних релігіях виконує функції посеред­ника між віруючими і надприродними силами, а також здійснює релігійні обряди.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ І ЗАПИТАННЯ

- Опишіть систему давньоєгипетських вірувань. Яке місце займали тут уявлення про життя після смерті?

- Яку роль відігравав культ тварин у Давньому Єгипті?

- Які божества входили в давньоєгипетський пантеон?

- Яке місце посідав сонячний культ у Стародавньому Єгипті?

— Проаналізуйте уявлення єгиптян про потойбічний світ. Де знаходилися «країна щастя» та «поле очерету»?

- Які наслідки для єгипетської культури мала діяльність фараона- реформатора Аменхотепа IV? У чому полягала суть його релігійної реформи?

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

- Найважливіші міфи Стародавнього Єгипту.

- Сонячний культ і його роль.

- «Книга мертвих» і її роль у духовній культурі народів світу.

ЛІТЕРАТУРА

Бадж Э.А. Уоллис. Египетская религия. Египетская магия. / Пер. с англ. - М., 2000.

Большаков А.О. Человек и его Двойник. Изобразительность и мировоззрение в Египте Старого царства. - СПб., 2001.

Васильев Л.С. История религий Востока. - М., 2006. - С. 165- 186.

Всемирная галерея. Древний восток. - СПб., 1994. - С. 11-71.

Замаровский В. Их величество пирамиды. - М., 1981.

Коростовцев М.А. Религия Древнего Египта. - М., 1983.

Культура Древнего Египта. — М., 1976.

Матье М.Э. Древнеегипетские мифы / Исследования и переводы текстов с комментариями. - М. -Л., 1956.

Матье М.Э. Проблема изучения «Книги мертвых». - М., 1960.

Монте П. Повседневная жизнь египтян во времена великих фараонов. - М., 2000.

Павлова О.И. Амон Фиванский. Ранняя история культа. - М., 1984.

Релігієзнавство. Підручник. / В.І. Лубський. - К., 2000. - С. 52-58.

Рак И.В. Мифы Древнего Египта. - СПб., 1993.

Рудникова Н.П. Сокровенная мудрость Египта. Солнечный путь. -М, 1995.

Тураев Б.А. Бог Тої. - СПб., 2002.

Элиаде М. Священные тексты народов мира. - М„ 1998.