1.6. Облікова політика банку

Облікова політика банку — це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються банком для складання та подання фінансової звітності.

Загальні вимоги щодо облікової політики банків визначені у Положенні про органі-зацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України, затвердженому постановою Правління НБУ від 30.12.1998 р.

Відповідно до цього нормативно-правового акту, в кожному банку має бути розроб-лено Положення про облікову політику банку, яке затверджується наказом до початку нового календарного року і доводиться до відома всіх філій та підрозділів банку. Поло-женням про облікову політику банку встановлюється порядок ведення бухгалтерського обліку операцій, які здійснює банк згідно з чинним законодавством, особливості ор-ганізації та ведення бухгалтерського обліку банку. Внесення змін до Положення про облікову політику банку протягом року, як правило, не допускається (окрім випадків істотних змін у діяльності або правовій базі).

Облікова політика банку базується на основних принципах бухгалтерського обліку, яких банки повинні дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та вну-трішньої звітності. Банки ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України на дату здійснення операції або складання звітності. Операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, незалежно від дати руху коштів за ними

Банки висвітлюють обрану ними облікову політику шляхом опису:

принципів обліку статей звітності;

методів оцінки окремих статей звітності;

фактів, що стосуються змін в обліковій політиці.

Облікова політика банку має враховувати методи оцінки активів та зобов'язань.

Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України вимагає, щоб активи і зобов'язання були оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому становищу банку, на наступні звітні періоди. Активи і зобов'язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення (за первісною або справедливою вартістю). При обліку за первісною (історичною) вартістю активи визнаються за сумою фактично сплачених за них коштів, а зобов'язання — за сумою мобілізованих коштів в обмін на зобов'язання. При обліку за справедливою (ринковою) вартістю активи ви-знаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання таких ак-тивів у поточний час, а зобов'язання — за тією сумою коштів, яка б вимагалася для проведення розрахунку у поточний час. Приведення вартості активів у відповідність із ринковою здійснюється шляхом їх переоцінки.

J^L

ХАЙ-ТЕК ПРЕС

Облікова політика має передбачати такі процедури бухгалтерського обліку, які ви-ключають можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

кредитів, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості різних юридичних та фізичних осіб;

кредитів, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих же юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах та з різними строками погашення;

депозитів та кредитів, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповід-ними законодавчими актами;

витрат та доходів тієї ж юридичної особи.

Облікова політика банку обов'язково має охоплювати такі основні складові, як:

характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;

додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції (крім тих, що визначені в загальному порядку), включаючи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

правила документообороту та технології обробки облікової інформації;

перелік визначених прав працівників банку на підписування документів;

перелік операцій, що потребують додаткового контролю;

порядок проведення інвентаризації і методи оцінки активів та зобов'язань;

порядок контролю за здійсненими внутрішніми банківськими операціями;

порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку (внутрі- шньосистемні розрахунки);

порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів банку;

порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;

порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку, створення та використання резервів);

політика банку щодо роботи з цінними паперами (як придбаними, так і емітованими);

процедури вивірки та контролю (операцій, звітності тощо);

порядок реєстрації договорів;

інші документи та рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку. Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані з зазначенням їх причин і змін у відповідних статтях.

яка облікова політика змінюється, причини та суть змін, статті звітів, у яких відображені коригування;

факт повторного надання зіставленої інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку;

зміст та суму помилки;

статті фінансової звітності минулих періодів, які були перераховані з метою повторного надання зіставленої інформації;

• факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність їх повторного оприлюднення.

Не вважається зміною в обліковій політиці: 1) нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими; 2) нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від попередніх і не здійснювалися раніше. Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.