<<

Інституції

Угоди про партнерство містять стандартні інституційні положення угод ЄС про торгівлю з одним важливим застереженням: Ради з питань співробітництва, які наглядають за виконанням угод, не матимуть права приймати рішення4.

Вони можуть тільки давати рекомендації. Це може призвести до зволікань зі впровадженням рішень стосовно зміцнення зв'язків між сторонами.

Організаційна структура не має якихось особливостей5. Включено два нових положення: будь-які арбітражні рішення згідно угод не є зобов'язуючими (хоч Рада з питань співробітництва має повноваження врегульовувати суперечки, надаючи рекомендації, очевидно за згодою між сторонами)6, і будь-які

1              Див. ст.71-95 (ЄУ).

2              Ст.86-89 (УПС з Росією), ст.51(3) ст.73-76 (УПС), ст.96-101 (ЄУ).

Див. Регламент ЄС щодо заснування програми TACIS: OJ [1991] L 201/5 та

OJ [1993] L 187/1.

3              Пор. ст.59 (УПС з Росією) і ст.47 (УПС) зі ст.67 (ЄУ).

4              Пор. ст.90 (УПС з Росією) і ст.77 (УПС) зі ст.104 (ЄУ). Статті ЄУ

чітко визначають, що Рада асоціації приймає зобов'язуючі для сторін рішення.

Ради з питань співробітництва (що включають членів Ради і Комісії ЄС та міністрів ННД) мають зустрічатися раз на рік і можуть делегувати повноваження комітетам з питань співробітництва старших посадових осіб (ст.91— 93 (УПС з Росією), ст.86—88 (УПС)). Створюються комітети з парламентського співробітництва, де засідають члени Європарламенту та парламентів відповідних ННД (ст.95—97 (УПС з Росією), ст.82—84 (УПС)). Існують застереження щодо безпеки і права на припинення дії угоди через порушення її умов (ст.99 та 107 (УПС з Росією), ст.86 та 94 (УПС).)

6 Ст.101 (УПС з Росією), ст.88 (УПС). Більшість угод ЄС передбачає обов'язковість рішень арбітражу, проте немає повідомлень, що будь-яке питання розглядалося в арбітражі.

Навпаки, ДЕХ передбачає обов'язковість рішень міжнародного арбітражу (ст.27), якщо договірні сторони не можуть врегулювати суперечки неторгового характеру (див. вище про врегулювання торгових спорів).

391

посилання на статті ГАТТ необхідно тлумачити, де це можливо, використовуючи прецеденти з наявної практики1.

Угоди про партнерство вважаються до певної міри угодами "залучення", призначеними допомогти інтеграції ННД у світову економіку. Явне посилання на відповідні статті ГАТТ, схвалення захисту інтелектуальної власності відповідно до УІВТ і включення (або обговорення) зобов'язань щодо послуг, схожих до ГАТС, забезпечує основи для схвалення трьох "стовпів" Світової організації торгівлі (СОТ). Коли ННД стануть членами СОТ і створять ефективну . ринкову економіку, угоди про партнерство трансформуються в угоди про вільну торгівлю.

Щоб створити успішно діючу зону вільної торгівлі, необхідно підвищувати рівень органів співробітництва. На цей час вони мають занадто незначні повноваження, щоб забезпечити впровадження детальних зобов'язань. Ради асоціацій, створені згідно ЄУ, підвищили свій статус завдяки багатостороннім зустрічам з різних питань між міністрами ЄС і Східної Європи2, тоді як Європейський економічний простір передбачав з самого початку багатопланове інституційне співробітництво.

Зараз ЄС більше занепокоєний жахливим економічним станом своїх нових партнерів. Більшість ННД або не розпочали реальних економічних реформ, або перебувають на дуже ранньому складному етапі цих перетворень. Кожна держава зазнала різкого економічного спаду, який супроводжувався крайньою нестабільністю грошового ринку і політичними заворушеннями. Нині обсяги зовнішньої торгівлі цих країн значно скоротились3. Отже угоду про партнерство необхідно розглядати не з точки зору теперішнього стану кожної країни, а в контексті потенційних можливостей.

Для порівняння: колишні члени РЕВ у Східній Європі досягли досить незначних результатів на шляху економічних реформ 1991 р.

і наприкінці 1992 p., коли з ними укладались європейські угоди. На час підписання ЄУ їхні економіки пере-

1              Ст.94 (УПС з Росією), ст.81 (УПС). Див. вище стислий виклад і дебати

щодо посилання в судах иа норми ГАТГ.

2              Див. останній додаток до висновків Ради з загальних питань, 6 лютого

1995 p., EN 4551/95.

3              Серед ННД тільки Росія є в списку серед 50 найбільших торгових

партнерів ЄС 1994 p. (Eurostat, 7/95, р.14.)

392

бували у стані занепаду, як і до 1993—1994 pp. ЄС все ж мало намір встановити вільну торгівлю промисловими товарами і надати поступки для цих країн щодо сільськогосподарської продукції. ЄС навіть запропонував створити величезну багатосторонню європейсько-середземноморську зону вільної торгівлі, яка б включала ряд країн, що розвиваються, хоча він утримався від пропозиції про вступ до неї ННД1.

У цьому контексті здається, що для початку переговорів стосовно заснування зони вільної торгівлі останнім терміном є 1998 р. Враховуючи, що переговори триватимуть майже рік, а також десятирічний перехідний період, безмитна торгівля буде запроваджена не раніше 2009 р. (хоча внаслідок зняття бар'єрів ЄС до 2004 р. стала б можливою асиметрична лібералізація). Якщо деякі ННД зроблять значні кроки на шляху економічних реформ у 1996 — 1998 pp., вони перебуватимуть у становищі, яке можна порівняти з ситуацією, коли підписувались європейські угоди з державами Східної Європи. У будь-якій угоді про партнерство немає жодного положення щодо просування переговорів до 1998 p., проте вони могли б розпочатися, звичайно, раніше, якщо б ЄС продемонструвало своє бажання.

Тарифи ЄС вже дуже низькі і зменшуватимуться у подальшому (до нуля для більшості товарів) завдяки Уругвайському раунду, хоча у ННД вони вірогідно залишатимуться значно вищими. Так само, ринок послуг ЄС є набагато від-критішим, ніж у Росії та інших ННД. Отже ЄС нічого не виграє від надмірної затримки переговорів стосовно лібералізації торгівлі з державами — наступниками СРСР. Як тільки у ННД розпочнеться економічне піднесення, значна частка їхнього імпорту припадатиме, можливо, на продукцію ЄС2. Ця частка була б ще більшою, якби ЄС мав преференційні угоди з ННД і вони розпочали знижувати тарифи для експорту товарів Є С Можна тільки сподіватися, що Європейський Союз захоче продемонструвати свою рішучість і передбачливість та скористається сприятливою можливістю, щойно вона з'явиться.

1 СОМ (94) 427, 19 жовтня 1994 р. СОМ (95) 72, 8 березня 1995 р.

о У 1994 р. серед 12 країн ЄС Росія займала восьме місце як експортер та імпортер товарів ЄС (Eurostat, 7/95, р.14.)

393

<< |
Источник: Татам Алан. Право Європейського Союзу; Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Переклад з англійської. — К.: "Абрис",1998. - 424 с. 1998

Еще по теме Інституції:

  1. Інституції Європейського Союзу
  2. 2. Державні інститути (інституції)
  3. Розділ ІІ ІНСТИТУЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
  4. ДОДАТКИ Додаток 1 ІНСТИТУЦІЇ ГАЯ КНИГА ПЕРША Про право цивільне і право природне
  5. Тема 16: Міжнародні фінанси
  6. Зміст
  7. ЗМІСТ
  8. МАРКЕТИНГОВЕ УПРАВЛІННЯ ҐМІНОЮ
  9. ВСТУП
  10. Система контролю
  11. “Постійні переговори”: нова інституційна реформа
  12. Демократизм Європарламенту та демократична легітимність системи
  13. 11.2. Органи управління Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища
  14. “Міжінституційні” угоди
  15. Період “після Ніццької у годи”
  16. 2. Предмет порівняльного права (правознавства)
  17. 6.2.4. Рішення Суду Європейського Союзу.
  18. 9.4. Речеве право