Система контролю
У союзній системі розпорошені також і повноваження конт ролю, який здійснюють різні інституції Крім передбаченого угодою права контролю параюрцдичного типу з боку Єврокомісії, крім контролю юридичного типу з боку Суду першої інстанції та Суду ЄС, можна згадати ще контроль Суду аудиторів і Парламенту
- Єврокомісія як “зберігай угод”
За традицією Єврокоміспо визначають як “зберігана угод” — завдяки и правам контролю й нагляду за втіленням у життя законів Співтовариства з боку держав членів, союзних інституцій і, особливо в галузі конкуренції, з боку економшних операторів Вона має різноманітні засоби для виконання цих функцій
У випадку директив, які вимагають застосування через на цюнальні закони, контроль є досить простим, адже зазвичай державам-членам вказується конкретний термін, до якого вони мають прийняти необхідні акти та повідомити про це Комісію
Крім того, Комісія має можливість прямо одержати чи за жадати від держав членів усі дані, які вона вважає за потрібне для виконання своїх функцій
В інших випадках Комісію інформують про непорядок або порушення громадяни, підприємства, організації або держави члени, які вважають себе ураженими в своїх правах віддій іншої держави
Також і Парламент шляхом резолюцій, запитів чи окремих заяв від громадян може звернути увагу Комісії на особливі ви падки, які потребують розслідування
Контроль за державами членами
Коли на підставі інформації, якою вона володіє, Єврокомісія доходить висновку, що певна держава член не виконала свого зобов’язання за правом Співтовариства, вона виголошує моти вовану позицію, запропонувавши попередньо державі членові представити свої міркування, і потім звертається до Суду ЄС у випадках, коли держава член не погоджується з думкою Євро комісії протягом терміну, визначеного останньою (стаття 226) Існує тенденція розв’язувати конфлікти на цьому передсудовому етапі, уникаючи звернень до Суду ЄС Зрештою, держави члени намагаються не допускати відкритого конфлікту з Комісією і приймають відповідні тактики, не доходячи до справжнього спротиву в своєму прагненні захистити й застосувати власну ін терпретацію союзного права8" Навіть і в цій галузі переговори й посередництво переважають У деяких випадках, однак, звер нення до Суду стає неминучим В разі невиконання вироку Суду ЄС з боку певної держави-учасниці, Єврокомісія може подати новий позов, визначивши санкції покарання й залишивши Су дові прийняття остаточного рішення
Контроль за економічними операторами
Єврокомісія має право контролювати окремих юридичних осіб (операторів, підприємства тощо), яке переважно обмежене галуззю політики конкуренції Це та галузь, де Комісія має най більші повноваження і діє як справжня наднаціональна влада, як щодо держав, так і щодо індивідів з метою уникнути зловжи вань або обмежень вільного ринку й для створення сприятливих умов розвитку структур і режиму роботи, спрямованих на забез печення вільної конкуренції всередині спільного економічного простору
Передусім Єврокомісія зобов’язана не допускати угод між підприємствами і пов’язаних з ними дій, “які можуть завдати шкоди торгівлі між державами-членами і які б мали на меті або своїм наслідком перешкоди, обмеження чи викривлення процесу конкуренції” (стаття 81) та “будь-яке використання в своїх цілях з боку однієї або кількох установ панівної позиції на спільному ринку або його частині” (стаття 82)
В разі, коли Комісія доходить висновку, що створилася одна з таких ситуацій, вона відкриває процедуру розслідування й слу хання з трьох етапів Наприкінці кожного етапу Єврокомісія може архівувати цей випадок, може виявити власний намір щодо можливих подальших дій, надіславши листа до зацікавленого підприємства, може перейти до двох наступних етапів
У такому разі Єврокомісія мусить проконсультуватися з державами-членами, зажадавши експертного висновку відлові дного комітету На цьому етапі знову виходить на поверхню пе реговорний процес і постійний діалог між союзною й нацюналь ними адміністраціями Діалог та адміністративна співпраця під
силюються тим фактом, що на національному рівні майже всі держави-члени створили незалежну адміністративну владу, яка має гарантувати вільну конкуренцію й уникати зловживань і панівної позиції на національному рівні на основі законодавства, що значною мірою спирається на право Співтовариства Після того, як держави-члени сформулюють свою точку зору, Єврбко- місія може прийняти остаточне рішення, яким є негативне рі шення (за відсутності порушень конкурентного права), рішення про тимчасове припинення діяльності або заборона В останньому разі Єврокомісія вимагає негайного припинення порушень і може застосувати штрафні санкції Рішення Комісії мо жуть бути оскаржені в Суді ЄС Специфічна процедура передба чена в разі злиття підприємств — із попереднім інформуванням Комісії, консультацією з державами членами, остаточним рішенням Комісії протягом чотирьох місяців та можливістю оска рження його в Суді ЄС
Інший випадок — це контроль за державною допомогою під приємствам На підставі статті 87 угоди “є несумісною зі спіль ним ринком — у тій мірі, у якій вона впливає на обмін між дер жавами членами, фінансова допомога, виділена державами , яка, підтримуючи певні підприємства чи певні види продукції, деформує конкуренцію або загрожує їй деформацією”, за випят ком тих виправданих випадків соціального характеру, коли йдеться про допомогу, виділену окремим споживачам у разі при родних катастроф
Це одна з найсуперечливіших політичних ділянок конкурентного права, і тут часто виникають конфлікти між державами- членами, що хотіли б надати привілеї або спеціальну допомогу в разі кризи або “неконкурентоспроможності” певному підпри ємству, та Комісією, яка мусить уважно вивчати економічні й політичні наслідки таких рішень
Повноваження в сфері конкуренції періодично стають пред метом дебатів в об’єднаній Європі Під час міжурядової конфе ренцп, яка привела до Амстердамської угоди, наприклад, було запропоновано створити “європейське бюро картелів”, за зраз ком німецького Bundeskartellamt або британської Monopolies and Mergers Commission, яке б мало здійснювати незалежно функції Єврокоміси в галузі контролю за випадками утисків і зловживань панівною позицією на ринку Формальна мотивація пропозиції — вивести політику конкуренції з-під перехресних вето і політичного тиску держав-членів на Комісію — насправді приховувала чергову спробу послабити елементи наднацюналь- ності в системі управління Співтовариством, чи не найбільшим вираженням якого якраз і є політика в галузі конкуренції Навпаки, Єврокомісія віддає перевагу широкій децентралізації управління системою, яка дозволяє їй зосередитися на найважливіших і показових явищах європейського рівня, залишаючи адміністративним органам національного контролю завдання розглядати всі інші випадки