2. Предмет порівняльного права (правознавства)

Визначення предмета порівняльного правознавства означає встановлення кола правових і інших явищ, інститутів та інституцій, що воно вивчає.

Сама назва даної науки і навчальної дисципліни дає часткову відповідь на це питання, указуючи на те, що порівняльне право (правознавство) має справу, насамперед, з такими явищами, процесами і поняттями, як процес порівняння, порівняльний метод, зіставлення і про-

9

тиставлення, що застосовуються стосовно таких категорій як право, правові явища, правові інститути та інституції.

Але при цьому слід враховувати, що питаннями права в порівняльному сенсі займаються фахівці в галузі історії держави і права закордонних країн, філософії права, соціології права і низки інших юридичних наук. Крім того, порівняльно-правові дослідження широко проводяться не тільки на загальнотеоретичному рівні, але й у рамках різних галузевих юридичних наук (порівняльної цивілістики, порівняльного конституційного права, порівняльної адміністративістики, порівняльного трудового права тощо). Кожна з названих юридичних дисциплін вивчає правові системи різних країн під певним кутом зору, розглядає ту чи іншу їхню сторону, а разом вони створюють цілісну картину, уявлення про правову картину світу в цілому. Отже, як згадувалося вище, предмет компаративістики може бути диференційованим і залежить від мети дослідження, галузі права, інституту чи інших елементів правових систем, що порівнюються.

Крім того, на визначення предмета компаративістики впливає «вертикальний» (історичний) чи «горизонтальний» (сучасні правові системи) напрямки дослідження. У першому випадку предметом є еволюція правових систем, у другому — порівняння на певному статичному рівні.

Деякі правознавці вважають теоретично і практично важливим, розглядаючи питання про предмет порівняльного правознавства, також мати на увазі і питання про об'єкт його дослідження, трактуючи останній як об'єктивно існуючу в різних країнах порівняльно-правову реальність (М.

Прихильники виокремлення категорії «об'єкт порівняльного правознавства» серед таких називають, насамперед, такий об'єкт, як сама «правова дійсність, правова реальність». Разом з тим, до сфери дослідження включається такий феномен, як держава, хоча і не в по-

вному обсязі, і такі інституції як органи юстиції, суд, прокуратура, органи внутрішніх справ, адвокатура, пра-возахисні інституції. Поміж інших об'єктів порівняльного правознавства розглядаються також правові вчення, концепції і правові погляди; питання приналежності правових явищ і інститутів до тієї чи іншої правової родини; правові системи різних держав; правові масиви і комплекси, що регулюють діяльність міждержавних об'єднань; національне законодавство; різні галузі законодавства і нормативні масиви; правові інститути; закони та інші нормативно-правові акти; окремі правові норми; юридична техніка. (Ю. Тихомиров).

Деяку «розмитість», непевність визначення поняття об'єкта компаративістики прихильники його виокремлення пояснюють складністю, багатоаспектністю і суперечливістю розглянутої матерії, а також суб'єктивною неоднозначністю її сприйняття і приходять до висновку про те, що як об'єкт загальної теорії порівняльного правознавства варто розглядати не окремі складові частини (норми, правосвідомість, правовідносини тощо) чи фрагменти правового життя, а всю реально існуючу в різних країнах правову дійсність, якою можна назвати юридичну надбудову чи юридичну структуру суспільства, що включає в себе усі без винятку правові явища, інститути та інституції, у тому числі правові норми як основу будь-якої юридичної надбудови, правову культуру й ідеологію, правосвідомість, правові відносини, правову практику, правову психологію тощо. (М. Марченко).

Говорячи про правові системи різних країн як про об'єкт дослідження порівняльного правознавства, пропонується враховувати ту обставину, що теорія порівняльного правознавства має справу з різними правовими системами винятково в порівняльному плані.

10

11

донного конституційного, цивільного, комерційного, фінансового права ще не означає їхнього дослідження в порівняльно-правовому плані. Це означає лише підготовку об'єктивно необхідних для проведення порівняльно-правових досліджень умов; виявлення всього того правового масиву, на основі і з використанням якого буде надалі вестися порівняльно-правовий аналіз; нарешті, визначення об'єктів дослідження різних галузевих порівняльно-правових дисциплін. Кожний з цих об'єктів є цілісним комплексом, що складається із системи відповідних норм — конституційної, адміністративної, цивільної й іншої галузей права, а також пов'язаних з ними правових ідей, поглядів, юридичної практики, правовідносин тощо (М. Марченко).

Слід зазначити, що питання про предмет порівняльного правознавства, так само як і питання про його об'єкт, у літературі не має однакового рішення.

В одних випадках, ототожнюючи предмет порівняльного правознавства з його метою, як предмет називається з'ясування загальних рис розвитку права. В інших випадках під предметом порівняльного правознавства мається на увазі процес виявлення й аналізу загальних принципів, закладених у різних системах права. Іноді предмет порівняльного правознавства розглядається в розгорнутому виді і формулюється як: а) порівняльний аналіз різних правових систем з метою виявлення їхніх подібних рис і розходжень; б) оперування цими подібними рисами і розходженнями з метою групування правових систем у правові родини, виявлення загальних основ різних правових систем тощо; в) рішення методологічних проблем, що виникають у зв'язку зі зміною закордонного права і його порівняльного вивчення в зіставленні з національним правом.

Деякі компаративісти виходять з того, що предмет порівняльного правознавства як наукового напрямку «правових досліджень у цілому» містить у собі: методологічні проблеми порівняльно-правового дослідження (при цьому значне місце займає теорія порівняльно-правового методу); порівняльне вивчення основних правових систем сучасності; узагальнення і систематизацію результатів конкретних порівняльно-правових досліджень; розробку конкретних методичних правил і процедур порівняльно-правових досліджень; дослідження

12

історико-порівняльних правових проблем тощо.

Співставляючи згадані точки зору щодо об'єкта та предмета порівняльного правознавства, звернемо увагу на те, що ці поняття характеризуються практично як тотожні.

На нашу думку, звідси слідує, що визначальною з цих двох категорій є предмет порівняльного правознавства, котрим є правові системи, взяті у їхній динаміці або статиці як елемент відповідної цивілізації.