Мішко С.. Нарис ранньої історії Руси-України. Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен: Українське Історичне Товариство,1981. - 228 с.. 1981
Сучасний етап розвитку модерної української історіографії, особливо на відтинку дослідів пра- й ранньої історії Руси-України, має за собою довгий шлях студійних зусиль як зі сторони українських, так і чужих дослідників над виявленням тайн людського буття й діяльности на згаданій території з пра- й ранньоісторичної безодні віків. Почавши від аналітично-студійних праць над текстами античних і ранньо-середньовічних авторів, через перші етапи розвитку археологічних дослідів, а впарі з тим і розвитку інших допоміжних дисциплін історії, аж до чергових успіхів на полі історичних наук у перших декадах нашого століття, — пророблено велику й успішну працю на тому полі. Але історія по своїй суті є політичною наукою, з усіми дальшими консеквенціями вищесказаного. Крім проблем на полі самого розвитку історичних наук як у мериторичному, так і методологічному аспекті, долучувався ще й політичний чинник, бо історики є лише недосконалими людьми, обтяженими більше чи менше балястом патріотичних емоцій і вслід за тим політичних тенденцій, всупереч стереотипному повторюванні декляра- тивно-паперової фрази про необхідність строгого наукового об’єктивізму на полі дослідів. На політично-етнопсихологічній базі теоретиків і будівничих Російської імперії виросла й скристалізувалася російсько- великодержавна схема східньоевропейської історії, постулятом якої було за всяку ціну, навіть коштом історичної правди, зфабрикувати "науково”- ідеологічні підстави концепції Російської імперії на ґрунті утопічного погляду про один "русскій” народ від Білого до Чорного моря зі спільною історичною традицією. Але з часом і в Росії почали в кінці назрівати, нехай і спізнено, перші, несміливі прояви лібералізації наукової думки.