ПЕРЕДМОВА
Зредагована нами публікація є особливим явищем на тлі сучасної української історіографії як з огляду на особу автора, так тим більше в аспекті її методологічно-мериторичного опрацювання.
Степан Мішко, представник старої Гвардії нашої провідної верстви, яка пам’ятала ще часи національно-культурного ренесансу західнього українства на порозі XX ст., народився 29 грудня 1885 р. у Волівці біля Горлиць на Лемківщині. До гімназії ходив у Новім Санчі, у Львові та в Тернополі. Правничі студії закінчив у Львівському університеті 1913 р. і там же одержав докторат з права 1918 р. Покликаний до УГА, служив як польовий суддя в ранзі сотника. На бажання Міністерства УНР був звільнений з армії та працював для Міністерства на різних постах. Був членом комісії для опрацювання ’’Проекту Конституції основних державних законів УНР”. Викладав право та історію в Кам'янець-Поділь- ському Державному Університеті в добі нашої короткої Державности. Від 1921 р. до 1939 р. виконував адвокатську практику в Теребовлі й брав активну участь у громадському житті всього Теребовельського повіту. В роках 1939-1941 працював при Філії Академії Наук УРСР у Львові, а в роках 1941-1943 був зайнятий при Українському Центральному Комітеті у Львові. Від 1943 р. до 1944 р. виконував нотаріальну практику в Сколім. Після того виїхав на еміграцію. Помер 8 жовтня 1977 р. в Ню Йорку. Такі відомі нам короткі біографічні дані про автора.
Однак наша увага скерована особливо на ті моменти з життя автора, що були пов’язані з його науковими зацікавленнями на полі історичних дослідів. Нам невідомо, як це сталося, що Степан Мішко, особливо зацікавлений предметом історії, все таки присвятився університетським студіям права. Зате знаємо з наших особистих розмов з ним та згодом від його найближчої родини, що він, як студент прав, слухав постійно викладів М.
Грушевського у Львівському університеті і належав до кола його студентів. Виклади акад. М. Грушевського і вплив нашого великого історика на Мішка-студента залишили незатерті сліди на його дальшому житті. Виконуючи адвокатську практику, Степан Мішко рівнобіжно з тим присвячував час дослідам над окремими питаннями з історії України, напр., над питанням Гадяцького договору й іншими проблемами, а згодом над історично-мемуарною тематикою Теребовельської Землі в рамцяхрегіональних видань при НТШ на американському ґрунті.
Степан Мішко виніс із класичної гімназії й згодом університетських студій (римське право) перед Першою світовою війною добре знання латинської й грецької мов, що мало значний вплив на його особливі зацікавлення клясичним світом античної доби. Вже на еміграції він зумів гармонійно пов’язати свої зацікавлення античною добою з такими ж зацікавленнями на полі історії України та присвятив близько двадцяти років систематичній науково-дослідній праці над ранньою історією Руси- України, зокрема над питанням антського союзу — першої місцевої, політично-військово-міжплемінної організації державного типу на українських землях. Можна сказати без пересади, що він вклав частину своєї української душі в ту справу, хилячись цілими днями на протязі довгих років у Головній Громадській Бібліотеці Ню Йорку, студіюючи історичні джерела й літературу предмету та роблячи виписки. При цьому допомагала йому довголітня заправа в студійній праці ще від доби М. Грушевського у Львові та здобутий науковий досвід, а сил до праці вже в старшому віці (він писав дану працю головно в сімдесятих і вісімдесятих роках свого довгого й трудолюбого життя) додавала йому любов до рідної історії й Землі своїх предків, яку був змушений залишити в розпалі подій Другої світової війни.
При праці над ранньою історією Руси-України, характерній своєрідною антоцентричною схемою, автор ґравітував — силою випливаючих з його віку інтелектуально-психологічних інклінацій — назагал до критеріїв історичних дослідів, методологічних шляхів і частково навіть термінології з часів перших декад нашого століття.
До того іноді долучувалася контроверсія патріотично-емоційних підходів до справи, з однієї сторони шляхетна у виявах патріотичних почувань, а з другої — часом несумісна з науковим об’єктивізмом. Від того не були й не є цілковито вільні навіть найвизначніші представники світової історіографії. З метою зредагувати працю згідно з духом модерної історіографії та при узглядненні новіших досягнень на сучасному етапі історичних дослідів нашим завданням було доповнити працю, залишаючи все ж таки в основному інтелектуально-дослідне обличчя авторської особовости, тим більше, що сл. пам'яті Степан Мішко виявив багато історіографічного змислу й деякі, висунені ним, т&зи виявляють непересічну вдумливість автора. І дійсно, у процесі двадцятилітньої праці над цією публікацією він зумів вдуматися глибоко в тематику пра- й ранньоісторичної безодні віків, пов’язану з територією України.Степан Мішко ввійде до історії української культури як правник- історик, який любив рідну історичну традицію до глибини своєї душі та присвятив їй велику частину свого трудолюбого життя.
Ми зредагували цю публікацію в дусі висуненої нами нової схеми ранньої історії, Руси-України, де основна увага присвячена автохтонному населенню, тобто русько-українському етносові й ранньоісторич- ним кореням його етногенетйчного процесу, а не, як дотепер було, скито- сярматській проблематиці. Редаґована нами праця сл. п. Степана Мішка була опублікована частинно на сторінках Логосу в Канаді.
ОЛЕКСАНДЕР ДОМБРОВСЬКИЙ
I Iio Иорк, місяць травень, Року Божого 1980 (У П’ятнадцятиліття Українського Ісюричного Товариства)
ОЛЕКСАНДЕР ДОМБРОВСЬКИЙ