К., 1993. - С. 187-188; постанова президiї Закарпатського обласного суду вiд 25 сiчня 1991 р. у справi Г. - Там

суду вiд 25 сiчня 1991 р. у справi Г. - Там само. - С. 188-189; ухвала

Судової колегiї Верховного Суду України вiд 5 березня 1985 р.

К.-Там само.-С. 189-190.

445

його суспiльно-юридичнi особливостi, не те, що в ньому у

вiдмiнного, властивого лише йому.

Центральною, головною ознакою складу злочину, що

передбачений ст. 206 КК України, у його мотив - хулiганськi спонукання.

У лiтературi вже давно вiдзначалось, що хулiганство у

особливий, специфiчний мотив антигромадської поведiнки,

що <воно у не дiя, а лише властивiсть дiї>.

Хулiганський мотив - це прагнення до самоствердження, самовиразу особи людини низької культури, невихованої, з нестримним i вкрай розбещеним егоїзмом; це спосiб

самовиразу хама, варвара, дикуна. У грунтi хулiганських

спонукань лежить розгнузданий егоїзм, злобнiсть i незадоволенiсть, що сягають до беззвiтної лютi i тупого вiдчаю,

викликаного розбiжнiстю мiж рiвнем домагань особи та

наявними можливостями їх здiйснення.

Прагнення особи до самовираження i самоствердження у

нормальною i природною потребою кожної людини. Кожна людина прагне до самовираження, до самоствердження

своуї особи, але рiзнi люди обирають для цього рiзнi засоби. Суспiльна оцiнка такого прагнення повнiстю залежить

вiд того, як, якими засобами i способами ця потреба задовольняуться.

Однi задовольняють її самовiдданою працею, наєковими

чи спортивними досягненнями, сумлiнним служiнням громадським iнтересам, самопожертвою заради загальної

справи, iншi - бiганиною за модою, <гарним життям>, за

престижними речами, третi - пияцтвом, жорстокiстю, глумом над слабким, похилим чи хворим.

Грунтом хулiганських спонукань у безкультурнiсть, невихованiсть, жорстокiсть. Дикi намiри i вчинки народжую

ться дикими норовами i звичками. Але така характеристика хулiганських спонукань не викриває їх першопричини,

генезису, не дає вiдповiдi на запитання: чому людина веде

себе таким чином, яку мету вона прагне досягти, ради чого

вона протиставить себе суспiльству.

Разом з тим хулiганськi спонукання не зводяться до

фрустрацiї - стану гнiтючої напруги, вiдчаю i викликаного

цим прагнення подолання почуття власної неповноцiнностi,

оскiльки, по-перше, воно не притаманне всiм чи навiть

бiльшостi осiб, винних у вчиненнi хулiганства, а, по-друге,

рiвень домагань не завжди буває завищеним, по-трету, це

почуття у багатьох випадкахвзагалi не може бути задовiльненим за рахунок вчинення хулiганських дiй (наприклад, за

наявнiстю фiзичних вад особи).