- К., 1995. - С. 99. Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27 березня 1992 р.-Там само.

Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27 березня

1992 р.-Там само. - С. 99.

197

Ддя вiдповiдальностi за згвалтування не має значення,

через якi причини виник безпорадний стан потерпiлої - чи

його створив винний, чи вiн виник незалежно вiд нього,

його дiй.

Для визначення, чи була потерпiла в безпорадному станi

внаслiдок застосування лiкарських препаратiв, наркотичних

засобiв, отруйних, токсичних чи iнших сильнодiючих речовин, призначається вiдповiдна експертиза.

Не визнається згвалтуванням:

а) статевий акт iз застосуванням обману (наприклад, брехливої обiцянки одружитися) або зловживання довiрям ;

б) вимагання вчинити статевий акт будь-яким чином,

окрiм застосування фiзичного насильства, погрози чи

використання безпорадного стану потерпшої.

Потерпiлою вiд згвалтування визнається будь-яка жiнка

незалежно вiд її взаємостосункiв iз винним (знайома, дружина, родичка чи зовсiм не знайома), незалежно також вiд

того, були чи не були перед тим мiж потерпiлою та винним

статевi стосунки.

значення нi її вiк, нi її попередня поведiнка, нi її моральне

обличчя, нi попереднi статевi стосунки.

Закiнченим згвалтування вважається з моменту початку

статевого акту в фiзiологiчному розумiннi, тобто з моменту

заходження статевого органа чоловiка у статевi органи жiнки,

незалежно вiд дефлорацiї i сiмявиливу. Якщо ж винний не

змiг, за причин вiд нього незалежних, ввiйти своїм органом

у статевi органи жiнки, то його дiї квалiфiкуються як замах

на згвалтування за ст. 17 та ч. I ст. 117 КК України.

Спроба вчинити статевий акт iз застосуванням фiзичної

сили, погроз чи з використанням безпорадного стану потерпiлої визнається замахом на згвалтування i в тих випадках,

коли винний через малолiтнiсть чи старiсть або фiзичнi недолiки обуктивно не мiг вчинити фiзiологiчний статевий акт.

Наприклад, вироком судової колегiї Миколаївського обласного суду М. засуджено за ч.

що вiн, перебуваючи у станi спянiння, завiз до лiсу ученицю 4-го класу С. i, застосовуючи фiзичне насильство, згвалтував її. Судова колегiя Верховного Суду України, розглянувши справу, визнала, що за ч. 4 ст. 117 КК України М.

засуджено безпiдставно. Квалiфiкуючи таким чином дiї

засудженого, суд виходив iз того, що М. довiв до кiнця свiй

намiр. Але цей висновок суду у помилковим. Як засвiдчила

потерпiла С., М. намагався вчинити з нею насильницький

статевий акт, але вона кричала, вiдштовхувала його. За висновком судово-медичної експертизи, у потерпiлої не виявлено тiлесних ушкоджень статевих органiв, характерних для

вчинення насильницького статевого акту. Ушкодження на

поверхнi статевих органiв потерпiлої свiдчить лише про намагання М. здiйснити статевий акт, чого вiн не мiг зробити через

фiзiологiчну невiдповiднiсть. Отже, М. свiй злочинний намiр

до кiнця не довiв iз незалежних вiд нього причин. За таких

обставин Судова колегiя визнала, що в даному випадку мав

мiсце замах з боку М. на згвалтування малолiтньої потерпiлої. У звязку з цим вирок щодо М. змiнено, дiї засудженого переквалiфiковано наст. 17 i ч. 4 ст. 117 КК України.

У тих випадках, коли винний вiдмовивсявiд згвалтування

добровiльно, хоча мав можливiсть це зробити, вiн звiльняуться вiд вiдповiдальностi за замах на згвалтування (ст.