7. Диференцiацiя трудового законодавства Украєни

|i* Диференцiацiя трудового законодавства - це встановленi i державою вiдмiнностi в змiстi i обсязi прав та обов'язкiв суб'§ктiв Трудових вiдносин на певних пiдставах. Сучасний цивiлiзований свiт намага§ться бiльш послiдовно здiйснювати принцип рiвно

стi громадян.

В Украєнi §днiсть правового регулювання трудових вiдносин базу§ться на ст. 2' КЗпП, яка юридичне закрiплю§ принцип рiвностi трудових прав, що конкретизуються в iнших статтях КЗпП та законодавчих актах про працю.

У той же час з цiлого ряду причин виника§ необхiднiсть диференцiйованого пiдходу до регулювання трудових вiдносин. Така диференцiацiя проводиться за допомогою прийняття спецiальних нормативних актiв, що поширюються тiльки на певну групу працюючих, шл

яхом включення в загальнi законодавчi акти про працю спецiальних положень, що вiдносяться лише до тi§є чи iншоє групи працiвникiв, а також шляхом виключен-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

84

ня можливостi застосування окремих положень загального законодавства про працю до деяких категорiй трудящих.

Диференцiацiя трудового законодавства не суперечить iдеє соцiальноє рiвностi, оскiльки встановленi вiдмiнностi у змiстi та обсязi прав i обов'язкiв працiвникiв та роботодавцiв мають сво§ю метою не створення привiлеєв вiдповiдним соцiальним прошаркам,

а досягнення бiльшоє вiдповiдностi норм трудового права особливостям трудових вiдносин. Диференцiацiя дозволя§ досягти бiльш реальноє рiвностi у порiвняннi з тi§ю, що встановлю§ться загальним законодавством про працю, яке поширю§ться на всiх працююч

их. Бiльш того, за деякими винятками сама диференцiацiя виправдана саме тому, що вона спрямована на встановлення такого рiвня соцiальноє рiвностi, який вище за рiвень, визначений принципом рiвноправ'я.

певних соцiальних груп, котрi за фактичними умовами працi або внаслiдок iнших обставин опинилися в соцiальне обмеженому станi.

Законодавство Украєни використову§ рiзнi критерiє диференцiацiє правового регулювання працi. Це ставлення працiвника до майна пiдпри§мства, установи, органiзацiє (в подальшому скорочено - пiдпри§мство); нацiональна належнiсть засобiв виробництва (май

на пiдпри§мства); належнiсть пiдпри§мства до державноє (загальнодержавноє) форми власностi;

суспiльна значущiсть трудовоє функцiє, що викону§ться працiвником; особливi природнi географiчнi i геологiчнi умови; умови пiдвищеного ризику для здоров'я; тривалiсть строку дiє трудового договору (тимчасова чи сезонна робота); можливiсть укладення к

онтракту, коли це передбачено законом; соцiально-демографiчнi критерiє.

Ставлення до майна пiдпри§мства - один з найважливiших критерiєв диференцiацiє трудового права. На пiдпри§мствi переважно працюють найманi працiвники. Але поряд з ними може працювати й власник цього пiдпри§мства. В такiй ситуацiє § очевидним соцiальн

е призначення трудового права - захист найманих працiвникiв перед роботодавцем. Досягнення балансу iнтересiв мiж найманими працiвниками i власником виключа§ §днiсть правового регулювання трудових вiдносин цих суб'§ктiв.

Якщо пiдпри§мство приватне, то працю власника на сво§му пiдпри§мствi взагалi можна було б виключити iз сфери пра-

Роздiл Пi. Джерела трудового права Украєни

85

вового регулювання працi, оскiльки в цьому разi втрача§ться сама мета правового регулювання. Тiльки роздуми юридичноє технiки i потреба в органiзацiйнiй простотi, бажання унiфiкувати правове регулювання диктують вибiр варiанта, при якому на власника

приватного пiдпри§мства, що працю§ на сво§му пiдпри§мствi поряд з найманими працiвниками, поширю§ться законодавство про працю.

Якщо ж власникiв пiдпри§мства декiлька, то виника§ потреба в правовому регулюваннi трудових вiдносин працiвникiв-власникiв зi створюваними ними пiдпри§мством i уповноваженим власниками органом.

ерiв. Очевидно, що у даному разi нема§ потреби в такому ступенi захисту, який держава зобов'язана забезпечити найманому працiвнику, бо працiвник-власник ма§ можливiсть захищати своє iнтереси, беручи участь у зборах власникiв пiдпри§мства. Стаття 3 КЗ

пП встановлю§, що законодавство про працю регулю§ трудовi вiдносини працiвникiв усiх Пiдпри§мств незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевоє належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами. Особливостi п

рацi членiв кооперативiв та єх об'§днань, колективних сiльськогосподарських Пiдпри§мств, селянських (фермерських) господарств, працiв-^ i никiв пiдпри§мств з iноземними iнвестицiями визначаються законодавством та єх статутами. При цьому гарантiє щодо

зайнятостi, охорони працi, працi жiнок, молодi, iнвалiдiв надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Коли власники пiдпри§мства становлять велику групу людей, кожний з них окремо значно менше може впливати на прийняття рiшень зборами власникiв. Чим бiльше коло власникiв або доля окремого власника становить малу частину, тим менше такий власник може

впливати на прийняття рiшення власниками пiдпри§мства. Тому в таких умовах трудовi вiдносини працiвникiв-власникiв повиннi пiдпадати пiд сферу дiє трудового законодавства.

Викладенi формальнi критерiє розмежування сфер повноє i частковоє дiє законодавства про працю мають, на наш погляд, Грунтовну соцiально-економiчну пiдставу. Але навряд чи вони можуть бути сприйнятi законодавцем у даний час. Усяка iдея до того, як вон

а буде взята в арсенал законодавця, повинна бути визнана наукою.

86

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Законодавство Украєни в принципi визна§ необхiднiсть диференцiацiє працi за критерi§м вiдносин до засобiв виробництва. При цьому особливостi правового регулювання працi повиннi бути встановленi не тiльки щодо членiв кооперативiв, а й щодо iнших працi

вникiв, якi в складi малих груп § спiввласниками пiдпри§мства (колективного пiдпри§мства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, закритого акцiонерного товариства, командитного, повного товариства).

Держава як власник засобiв виробництва ма§ право широко втручатись у трудовi вiдносини пiдпри§мств загальнодержавноє власностi.

краєни вiд 16 грудня 1993 р. <Про державну службу> iз сфери дiє цього Закону повнiстю виключа§ Президента Украєни, Голову Верховноє Ради i його заступникiв, голiв постiйних комiсiй Верховноє Ради та єх заступникiв, народних депутатiв. Голову i членiв

Конституцiйного Суду, Голову i членiв Верховного Суду Украєни, Голову i суддiв Вищого арбiтражного суду, Генерального прокурора Украєни та його заступникiв. На трудовi вiдносини iнших державних службовцiв, крiм вказаних вище, загальне законодавство

про працю поширю§ться у частинi, що не суперечить Закону Украєни <Про державну службу>.

Змiнами, внесеними до ст. 7 КЗпП Законом Украєни вiд 15 грудня 1993 р., виключенi як критерiє диференцiацiє трудового законодавства галузевi особливостi умов працi. У зв'язку з цим регулювання робочого часу i часу вiдпочинку на транспортi, на пiдпри§

мствах i органiзацiях зв'язку здiйсню§ться загальним законодавством про працю. Але це не перешкоджа§ включати в колективнi договори i угоди положення, якi в межах законодавства регулюватимуть вiдповiднi питання у цих галузях.

Стаття 7 КЗпП встановлю§ такий критерiй диференцiацiє трудового права, як особливi природнi географiчнi i геологiчнi умови. Пунктом 1 ст. 6 Закону Украєни вiд 15 лютого 1995 р. <Про статус гiрських населених пунктiв Украєни> встановлюються пiльги в о

платi працi для осiб, якi працюють у гiрських районах. На виконання цього Закону Кабiнет Мiнiстрiв Украєни постановою вiд 11 серпня 1995 р. № 648 визначив, що на пiдпри§мствах, розташованих на територiє гiрських районiв, тарифнi ставки i посадовi окл

ади працiвникiв передбачаються

Роздiл III. Джерела трудового права Украєни

87

генеральною, галузевими та регiональними угодами як мiнiмальнi гарантiє, а також Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни або iншим органом за його дорученням пiдвищуються на 25 вiдсоткiв.

Наступним критерi§м диференцiацiє трудового права, що визначений ст.

ку, нормування працi, єє оплати тощо. Передбачено також пiльги при пенсiйному забезпеченнi таких 'робiтникiв i службовцiв.

iстотне практичне значення ма§ i такий критерiй диференцiацiє трудових вiдносин, як можливiсть укладення з працiвни-.КШИ контрактiв. Частина 3 ст. 21 КЗпП встановлю§, що сфера ^Контракту визнача§ться законодавством. Термiн "^ Мiому разi вжива§ться

в розумiннi, що зас-ЙМФИ оформленнi трудових вiдносин може iМПЯ <аконами, в й пiдзаконними норма-зд'о<<"

нормативних актiв, якими передбачена можливiсть гоня' контракту, дозволя§ зробити висновок, що зако-иодавець не завжди намага§ться знаходити будь-якi об'§ктивнi Г 'пiдстави, якi б обгрунтували необхiднiсть укладення контрактiв. Дозвiл укладати контра

кти з працiвниками товарноє бiржi, пра-' цiвниками системи освiти, з усiма працiвниками нацiональних навчальних закладiв свiдчить про вiдсутнiсть об'§ктивних пiдстав, що це питання вирiшувалось виходячи з чисто суб'§ктивних мiркувань.

На нашу думку, диференцiацiя правового регулювання працi шляхом дозволу укладати трудовi контракти повинна допуска-.тись у разi виконання працiвниками особливо значущих трудових функцiй, таких як державнi службовцi високого рангу, керiвники державних

пiдпри§мств. Саме змiст ч. З ст. 21 КЗпП да§ пiдстави стверджувати, що сторони контракту можуть за своєм розсудом при спiльнiй згодi встановлювати для себе права i брати обов'язки. Виходячи з принципу добровiльностi оформлення трудових вiдносин, сто

рони можуть досягнути угоди про рiзнi види договору - трудовий договiр чи контракт - навiть тодi, коли сфера застосування контракту на певну категорiю працiвникiв не поширю§ться. Тим бiльше контракт може застосовуватись на пiдпри§мствах з новими форм

ами органi-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

88

зашi та оплати працi - на орендних, акцiонерних, кооперативних i спiльних пiдпри§мствах, в господарських товариствах, на приватних пiдпри§мствах, тобто там, де суб'§кти мають бiльшу самостiйнiсть в питаннях органiзацiє та стимулювання працi.

Важливою умовою диференцiацiє правового регулювання § також соцiально-демографiчнi ознаки працiвника.

расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв та релiгiйних переконань, держава одночасно встановлю§ додатковi гарантiє працездатним громадянам у працездатному вiцi, що потребують соцiального захисту. До таких громадян вiдн

осяться жiнки, якi мають дiтей вiком до шести рокiв або дiтей-iнвалiдiв, а одинокi матерi - при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв; молодь, яка закiнчила середню загальноосвiтню школу, професiйнi навчально-виховнi заклади; воєни-iнтернацiон

алiсти; особи передпен-сiйного вiку та деякi iншi категорiє працюючих.