8. Мiжнароднi правовi акти про працю

Украєна як самостiйна держава проголосила визнання загальнолюдських цiнностей i тому зобов'язалась дотримуватись загальновизнаних принципiв мiжнародного права. Стаття 8' КЗпП визначила спiввiдношення мiжнародних договорiв про працю i законодавства Ук

раєни.

До таких договорiв в галузi працi в першу чергу вiдносяться належним чином ратифiкованi або схваленi конвенцiє та рекомендацiє МОП, офiцiйно опублiкованi в Украєнi.

МОП була створена в 1919 р. Пiсля закiнчення першоє свiтовоє вiйни в сiчнi 1919 р. в Парижi зiбралась конференцiя краєн, що перемогли у вiйнi, щоб пiдготувати проект мирного договору з Нiмеччиною. Поряд з розподiлом здобичi - подiлом нiмецьких колонi

й в Африцi i господарюванням в Саарському вугiльному басейнi - краєни, що перемогли у вiйнi, на першому ж пленарному засiданнi конференцiє створили комiсiю з питань мiжнародного трудового законодавства.

Роздiл Нi. Джерела трудового права Украєни

89

Така <зацiкавленiсть> капiталiстичних держав поясню§ться тим, що перша свiтова вiйна призвела до зубожiння народiв i надзвичайно загострила суперечностi. Революцiя 1917 р. в Росiє показала можливiсть створення держави без капiталiстiв. Пiд безпосеред

нiм впливом цi§є революцiє сталися революцiє в Нiмеч-ЧИНi, Угорщинi, Фiнляндiє. В багатьох краєнах були створенi i Комунiстичнi та робiтничi партiє.

За таких умов, намагаючись змiцнити сво§ панування i при-днити революцiйнi виступи трудящих, свiтова буржуазiя ила застосувати полiтику дрiбних поступок i провести деякi ми. Тому й була створена комiсiя з питань мiжнародного юго законодавства.

i Складу цi§є комiсiє увiйшли по два представники вiд США, ранцiє, iталiє, Японiє та Бельгiє i по одному представнику ^Польщi та Чехословаччини.

ОКЛИВiСТЬ спiльних дiй держав з питань ' новоє мiжнародноє органiзацiє. ввiйшов до роздiлу XIII Вер-а сам день пiдписання договору одночасно став i днем створення МОП. i порах членами МОП стали 44 держави: 31 член тобто краєни-переможцi в першiй свi

товiй вiйнi, пiдписали Версальський мирний договiр, та 13 держав, що ЕИ запрошенi при§днатися до статутiв Лiги Нацiй i МОП. '1954 р. членами МОП стали Радянський Союз, Украєнська щянська Соцiалiстична Республiка i Бiлоруська Радянська оцiалiстична Ре

спублiка.

i< Вiдповiдно до ст.ст. З та 4 Статуту МОП кожна держава - член Органiзацiє Об'§днаних Нацiй може бути членом МОП. Дяя цього необхiдно лише сповiстити Генерального директора Мiжнародного бюро працi про прийняття зобов'язань, що випливають iз Статуту

МОП.

Кожна краєна в МОП презентована чотирма делегатами:

два делегати вiд уряду, один - вiд пiдпри§мцiв i один - вiд трудящих. Кожний з чотирьох делегатiв ма§ право голосувати iндивiдуально по кожному питанню, що розгляда§ться МОП.

Мета i завдання МОП викладенi в преамбулi до Статуту органiзацiє та в Декларацiє, що прийнята на 26-й сесiє Генеральноє конференцiє МОП в Фiладельфiє 10 травня 1944 р. В Дек-

90

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИШ

ларацiє проголошенi основнi принципи, на яких повинна базуватись дiяльнiсть МОП.

МОП склада§ться з трьох основних органiв. Вищим органом органiзацiє § Генеральна конференцiя, або Мiжнародна конференцiя працi. Головним змiстом роботи конференцiє § розробка i прийняття конвенцiй i рекомендацiй по працi.

Виконавчим органом МОП § Адмiнiстративна Рада. До єє складу входять 56 членiв: 28 презентують уряди, 14 - представники пiдпри§мцiв i 14 - представники трудящих. iз 28 представникiв урядiв 10 призначаються урядами найбiльш важливих в промисловому вiдн

ошеннi краєн. До єх числа входять Бразилiя, iндiя, КНР, США, ФРН, Францiя, Росiя, Японiя.

Постiйним секретарiатом МОП § Мiжнародне бюро працi на чолi з Генеральним директором, який признача§ться Адмiнiстративною Радою.

.

Крiм основних органiв до складу МОП входять ряд постiйних i тимчасових комiтетiв та комiсiй. До них вiдносяться, наприклад, промисловi комiтети, що створенi для вивчення умов працi в рiзних галузях промисловостi, комiтет по свободi об'§днань, комiтет

експертiв по застосуванню конвенцiй i рекомендацiй, кореспондентськi комiтети та iн.

Найважливiшою стороною дiяльностi МОП § розробка i прийняття конвенцiй i рекомендацiй. Саме можливiсть вiдкритого висування i обговорення вимог щодо створення мiжнародних правових актiв, а потiм i норм, котрi якоюсь мiрою можуть послужити полiпшенню

умов працi, умов життя працюючих, притягу§ до участi в МОП представникiв трудящих усiх краєн. Цi конвенцiє i рекомендацiє про працю § тими основними формами, за допомогою яких МОП здiйсню§ мiжнародне правове регулювання працi.

Мета конвенцiє - створити для держави, що єє ратифiкувала, зобов'язання по внесенню певних змiн в нацiональне законодавство про працю. Статут МОП передбача§, що пiсля прийняття конвенцiє <а) конвенцiя надсила§ться всiм членам органiзацiє для ратифiка

цiє; б) кожний член органiзацiє зобов'язу§ться протягом року пiсля закриття конференцiє... винести конвенцiю на розгляд влади або влад, в компетенцiю яких входить це питання, для оформлення єє як закону або для вжиття заходiв

Роздiл III. Джерела трудового права Украєни

91

iншого порядку... Якщо член органiзацiє одержав згоду компетентноє влади або влад, вiн повiдомля§ про ратифiкацiю конвенцiє, що вiдбулася, Генерального директора, i вжива§ таких заходiв, якi будуть необхiднi для ефективного застосування положень дано

є конвенцiє> (п. 5 ст. 19 Статуту МОП).

Конвенцiя - правовий акт, який набува§ сили мiжнародного зобов'язання тiльки пiсля ратифiкацiє єє не менш як двома краєнами - членами МОП. Норми конвенцiй, що ратифiкованi, мають обов'язкову силу по вiдношенню до тих членiв МОП, ЯКi ратифiкували цю к

онвенцiю.

Рекомендацiя МОП не поклада§ на держави будь-яких зобов'язань.

I у вiдповiднiсть з нормами, що закрiпленi в рекомендацiє.

логiчний характер мають i конвенцiє для держав, якi єх не

дфiкували.

Прийнято вважати, що в своєй сукупностi конвенцiє i реко-вндацiє створюють Мiжнародний кодекс працi. У формi сис-i^хмомного, але позбавленого обов'язковоє сили збiрника iжН&рОДНИХ норм, прийнятих Генеральною конференцi§ю МОП, Мiжнародний кодекс працi

видавався в 1939, 1941 та 1951 рр. Виданий в 1951 р. том 1 Мiжнародного кодексу працi роздiлений на 12 книг за тематичним принципом. Книги, в свою чергу, подiленi на глави та роздiли, кожний з яких склада§ться з двох частин: а) зобов'язання краєн, я

кi ратифiкували дану конвенцiю, i б) рекомендацiє краєнам, що вмiщенi в нормах МОП. При цьому зазнача§ться, з якоє конвенцiє чи рекомендацiє взята та чи iнша норма.

Мiжнародний кодекс працi охоплю§ такi питання, як тривалiсть робочого часу, охорона материнства, соцiальне забезпечення, нiчна праця жiнок, охорона працi пiдлiткiв, мiграцiя у пошуках роботи, iнспекцiя працi, лiквiдацiя примусовоє працi, право працiв

никiв створювати своє професiйнi органiзацiє, рiвна оплата жiночоє працi, вза§мовiдносини мiж трудящими i адмiнiстрацi§ю, охорона працi морякiв, охорона працi рибакiв. Кодекс регулю§ також питання оплачуваних вiдпусток, безробiття, мiнiмальних ставок

заробiтноє плати, виробничого травматизму i професiйних захворювань.

Важливе мiсце в галузi захисту, змiцнення i розвитку соцiального страхування займа§ Мiжнародна асоцiацiя соцiального

92

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

забезпечення - автономна органiзацiя, що спiвпрацю§ з Мiжнародним бюро працi.

Джерелом трудового права мiжнародного походження § також двостороннi i багатостороннi договори, що мають за мету регулювання певних питань в галузi трудового права. Так, в 1994 р. мiж краєнами Спiвдружностi Незалежних Держав з участю Украєни була пiд

писана Угода про вза§мне визнання прав на вiдшкодування шкоди, завданоє працiвникам калiцтвом, професiйним захворюванням або iншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ними трудових обов'язкiв.

пiдписано Угоду про спiвробiтництво в галузi трудовоє мiграцiє та соцiального захисту трудящих-мiгрантiв, укладену в рамках СНД.

9 сiчня 1995 р. в Тбiлiсi було пiдписано Угоду мiж урядом Украєни i урядом Республiки Грузiя про спiвробiтництво в галузi пенсiйного забезпечення.

8 квiтня 1996 р. в Ханоє пiдписано Угоду мiж Урядом Украєни i Урядом Соцiалiстичноє Республiки В'§тнам про вза§мне працевлаштування громадян. Аналогiчна угода пiдписана мiж Урядом Украєни та Урядом Словацькоє Республiки 7 березня 1997 р. в Ужгородi.

Таких двостороннiх чи багатостороннiх угод Украєною уклада§ться багато. Якщо вони встановлюють iншi правила, нiж тi, що єх мiстить законодавство Украєни про працю, то застосовуються правила цих угод, i вiдповiдно вони також виступають джерелом трудов

ого права Украєни.