2. Громадяни як суб'§кти трудового права Украєни

Громадянином визна§ться фiзична особа, яка володi§ певним цивiльним статусом, тобто сукупнiстю обставин фактичного порядку, що характеризують цю особу як учасника юридичного спiлкування.

вiльному правi. Але вiн необхiдний також для визначення становища особи як суб'§кта кримiнального, житлового, сiмейного, трудового права.

Складовими елементами, що створюють громадянський статус, § громадянство, стать, вiк, стан здоров'я, сiмейне становище, освiта, мiсце проживання, спецiальнiсть, квалiфiкацiя, зайнятiсть та iншi данi, що характеризують особу.

Громадянський статус визнача§ лише вихiднi позицiє громадянина в правовому спiлкуваннi. При цьому до статусу включаються такi риси та юридичнi характеристики, якi притаманнi саме цьому громадяниновi до вступу його у сферу конкретних правовiдносин.

За цивiльним статусом всi громадяни Украєни § рiвними. Але в природi нема§ двох громадян, якi були б абсолютно од-

.146

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

наковими за вiком, станом здоров'я, освiтою, спецiальнiстю i квалiфiкацi§ю.

При вступi громадянина у трудовi вiдносини кожний з елементiв його статусу обумовлю§ саму можливiсть працевлаштування (наприклад вiк, стан здоров'я), визнача§ змiст роботи, що виконуватиметься (освiта, спецiальнiсть, квалiфiкацiя), або неможливiсть б

ути зайнятим саме на цiй роботi (судимiсть, стать тощо).

Реалiзувавши сво§ право на працю шляхом укладення трудового договору (ст. 2 КЗпП), громадянин набува§ статусу працiвника. Для того щоб вступити в трудовi вiдносини, громадянин повинен досягнути вiку шiстнадцяти рокiв. У виняткових випадках за згодою

одного з батькiв або особи, що його замiню§, на роботу можуть прийматись особи, якi досягли п'ятнадцяти рокiв.

Для пiдготовки молодi до продуктивноє працi допуска§ться прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв для виконання легкоє роботи, що не завда§ шкоди здоров'ю i не порушу§ процесу на

вчання, у вiльний вiд навчання час по досягненнi ними чотирнадцятирiчного вiку за згодою одного з батькiв або особи, що його замiню§.

Саме з цього вiку громадяни Украєни набувають трудовоє правосуб'§ктностi, тобто своєми дiями приймають на себе трудовi права та обов'язки.

Працiвники, тобто робiтники, службовцi та iншi категорiє працюючих, § найбiльш багаточисельною категорi§ю громадян Украєни.

вними, кооперативними, громадськими пiдпри§мствами, установами, органiзацiями i § суб'§ктами трудового права. Як закрiплено в ст. 1 КЗпП, законодавство про працю регулю§ трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, пол

iпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих, змiцненню трудовоє дисциплiни.

Видiлення працiвникiв iз загальноє категорiє громадян визнача§ єх належнiсть до певноє соцiальноє групи, правовий статус якоє пiдпада§ пiд регулювання окремоє галузi права - тру-

Роздiя IV. Суб'§кти трудового права Украєни

дового права. Але правовий статус працiвника не може iснувати вiдокремлено вiд правового статусу громадянина. Обидва цi статуси спiввiдносяться як окреме i загальне. В трудових вiдносинах просто констатацiє правового статусу громадянина недостатньо.

Цей загальний статус потребу§ реальноє конкретизацiє, що здiйсню§ться наданням громадянину додаткових прав i обов'язкiв, якi випливають iз вiдносин по застосуванню працi в суспiльному виробництвi.

Правовий статус працiвника, якого вiн набува§ при прийняттi на роботу, да§ можливiсть бiльш повно i всебiчно розкри-ТИ його становище як суб'§кта трудового права. При цьому в [ правового статусу працiвника може проводитись дифе-iЦiЯ з урахуванням осо

бливостей тi§є чи iншоє групи пра-iриклад молодi спецiалiсти, молодi робiтники, тим-&ННi працiвники, сумiсники, iнженерно-технiчнi цо. Цi групи внаслiдок свого становища мають iудовий статус.

|ТВТус Працiвника тiсно пов'язаний з трудовою ЦМ ЯКОЮ визнача§ться сукупнiсть трудовоє пра-__ дiмдатностi. Саме правосуб'§ктнiсть становить Яббю визнану державою можливiсть громадянина бути суб'§к-|'11(^М трудового права. Тому правосуб'§ктнi

сть § лише передумовою до використання права, а не саме його використання.

Я*' В основi трудовоє правосуб'§ктностi лежить здатнiсть до Працi, що обумовлю§ться фiзичними i розумовими здiбностя-'Йй. Кожний громадянин ма§ право займатись будь-якими видами працi. Але не кожна людина здатна виконувати роботу, в ЯКiЙ суспiльство

у даний час ма§ потребу. Для цього необхiднi професiйна пiдготовка, навики виконання певноє роботи, а досить часто навiть досвiд. Повинна бути фактична здатнiсть ДО систематичноє, регламентованоє певними правилами працi. Так, здатнiсть виконувати пев

ну роботу може бути обмежена вiком, станом здоров'я, iнодi навiть статтю. Жiнки не можуть залучатися на пiдземнi та iншi роботи, забороненi єм вiдповiдно до обмежень, встановлених законом.

Фактична здатнiсть виконувати певну роботу або займатись певною трудовою дiяльнiстю може обмежуватися судом.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Змiстом правового статусу працiвника § комплекс прав i обов'язкiв, що наданi йому законом або на пiдставi укладеного трудового договору. В загальних рисах цi права i обов'язки закрiпленi в ст. 2 КЗпП. Це, наприклад, право на одержання роботи з оплато

ю працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, право на вибiр професiє, роду занять i роботи. Вiдповiдно до закону працiвники мають також право на вiдпочинок, обмеження робочого дня та робочого тижня, щорiчнi оплачуванi вiдпустки, прав

о на здоровi i безпечнi умови працi, на об'§днання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдпри§мством, установою, органiзацi§ю, на матерiальне забезпеченн

я в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повноє або частковоє втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконувано

є роботи або займаноє посади.

Держава забезпечу§ рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд єх походження, соцiального i майнового стану, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, роду i характеру занять, мiсця прожива

ння та iнших обставин.

Обов'язком працiвника визнаються сумлiнна праця, додержання трудовоє дисциплiни, дбайливе ставлення до майна власника пiдпри§мства, установи, органiзацiє.

Бiльш детально конкретизацiя прав i обов'язкiв працiвника да§ться в Типових правилах внутрiшнього трудового розпорядку, якi, в свою чергу, знаходять вiдображення i подальшу розробку в галузевих i правилах внутрiшнього трудового розпорядку конкретного

пiдпри§мства, установи чи органiзацiє.

Типовими правилами внутрiшнього трудового розпорядку до основних обов'язкiв працiвникiв вiднесено: працювати чесно i сумлiнно; додержуватись дисциплiни працi - основи порядку на виробництвi, тобто сво§часно приходити на роботу, дотримуватись встановл

еноє тривалостi робочого часу, використовувати весь робочий час для продуктивноє працi, сво§часно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу тощо; пiдвищувати продуктивнiсть працi, сво§часно i ретельно виконувати роботи з

а нарядами та завдання-

Роздiл IV.

ми, норми виробiтку i нормованi виробничi завдання, добиватися перевиконання цих норм; додержуватись технологiчноє дисциплiни, не допускати браку в роботi та полiпшувати якiсть продукцiє; повнiстю додержуватись вимог з охорони працi, технiки безпеки,

виробничоє санiтарiє, гiгi§ни працi та протипожежноє охорони, що передбаченi вiдповiдними правилами та iнструкцiями, користуватися виданим спецодягом, спецвзуттям i запобiжними пристроями; утримувати в порядку та чистотi сво§ робоче мiсце, а також д

отримуватись чистоти в цеху i на територiє пiдпри§мства, передавати працiвнику, який змiню§, СВО¦ робоче мiсце, обладнання i пристроє у справному станi;

берегти i змiцнювати власнiсть, ефективно використовувати ма-станки, iнструменти, дбайливо ставитися до матерiалiв, поводитись пристойно, додержуватись правил рватися вiд дiй, шо створюють перешкоди у виконаннi, єх трудових обов'язкiв; вжи-^(МУкемиЯ

причин та умов, що пере-|> НОрмаяьне виконання роботи (про-ВЖЛИВОСтi усунути цi причини своєми i про них до вiдома власника або упов-ИИМ органу; систематично пiдвищувати виробничу "iЙиiфiкацiю.

i ^,'- Коло обов'язкiв, що викону§ кожний працiвник за сво§ю .фiецiальнiстю, квалiфiкацi§ю або посадою, визнача§ться тариф-i -НО-iiвалiфiкацiйними довiдниками робiт i професiй робiтникiв, Ийлiфiкацiйними довiдниками службовцiв, а також технiчни-i.уПр

авилами, посадовими iнструкцiями i положеннями, що iясерджуються у встановленому порядку. ^Трудовим договором або контрактом може передбачатися ^"Подальша конкретизацiя трудових прав i обов'язкiв працiвника З урахуванням його трудових функцiй, службо

вого стану, повноважень, наданих працiвнику власником або уповноваженим Лим органом.

к Передбаченi нормативними актами та угодами права i обов'язки працiвникiв встановлюють межi можливоє та необхiдноє єх поведiнки. Тому при визначеннi поняття трудового договору ст. 21 КЗпП законодавче передбача§ обов'язок працiвника ви-.

бумовлену з власником або уповноваженим ним органом роботу з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

102

Разом з тим чинне законодавство про працю встановлю§ гарантiє здiйснення працюючими своєх прав. Цi гарантiє проявляються в створеннi органiв по забезпеченню зайнятостi населення, встановлення квоти на роботу громадян у працездатному вiцi, якi потребу

ють соцiального захисту i нездатнi на рiвних конкурувати на ринку працi. Норми про квоту § обов'язковими для власника або уповноваженого ним органу, який повинен видiлити визначену кiлькiсть робочих мiсць для цих громадян i заповнити цi мiсця за напр

авленням органiв по працевлаштуванню.

Забороня§ться необгрунтована вiдмова в прийняттi на роботу. В певних випадках, передбачених частиною 2 ст. 232 КЗпП, встановлена можливiсть оспорення безпосередньо в судовому порядку вiдмови в прийняттi на роботу. Переведення працiвникiв на iншу пост

iйну роботу можливе лише за єх згодою. Звiльнення з роботи з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу обмежу§ться пiдставами, вичерпний перелiк яких визнача§ться законом. При цьому таке звiльнення попередньо повинно бути погоджене з профспiл

ковим органом, уповноваженим на представництво iнтересiв трудового колективу.

Важливим чинником, що визнача§ змiст трудового статусу працiвникiв, § вiдповiдальнiсть за виконання трудових обов'язкiв. Якщо суб'§ктивнi права вiдображають засади соцiальноє свободи, то юридичнi обов'язки i вiдповiдальнiсть вiдображають соцiальнi ви

моги до працiвникiв з боку держави. В даному разi вiдповiдальнiсть слiд розумiти не тiльки як можливiсть застосування до працiвника засобiв стягнення, а як морально-правову категорiю, що покликана забезпечити виконання працiвниками своєх трудових обо

в'язкiв, здiйснення своєх трудових прав вiдповiдно з Єх соцiальним призначенням. Це свiдчить про високий ступiнь єх вiдповiдальностi.

Громадяниновi, який досяг встановленого законом вiку, належить право вiльно i рiвноправно вступати в трудовi вiдносини.

вiн цього не бажа§.

Тому, щоб громадянин став суб'§ктом трудових вiдносин, необхiдно погодження волi власника засобiв виробництва або уповноваженого ним органу, з одного боку, i працiвника - з другого. Працiвник повинен виявити бажання взяти на себе

Роздiл IV. Суб'§кти трудового права Украєни

103

права, обов'язок i вiдповiдальнiсть за виконання певноє роботи, а у власника або уповноваженого ним органу повинна бути потреба у виконаннi цi§є роботи i можливiсть сплачувати працiвнику винагороду за роботу, що виконуватиметься.

Для виконання конкретноє роботи, що визнача§ться сторонами, працiвник повинен мати належний стан здоров'я. Закон не встановлю§ межi непрацездатностi працiвника. Маючи певнi вади здоров'я, наприклад слабкий слух, зiр, нездатнiсть вiдрiзняти кольори то

що, працiвник ста§ нездатним виконувати певнi роботи. Але це не виключа§ його здатностi до працi взагалi. ¦ велика кiлькiсть робiт, де суворi вимоги щодо зору, слуху не ставляться. Тому до виконання таких робiт громадянин може Приступати i виконувати

єх досить успiшно. Наявнiсть необхiд-i стану здоров'я визнача§ться висновком медичного освiд-як або уповноважений ним орган зобов'язаний за проведення попереднього (при прий-ЛКЧНИХ (протягом трудовоє дiяльностi) iiИИКiВ, зайнятих на важких роботах,

єрi небезпечними умовами працi, а та-ПОТреба у професiйному доборi, наприк-(ИХ З рухом транспорту, а також щорiчного обов'яз-

iГО медичного огляду осiб вiком до 21 року. Цi медичнi ОГЛЯДИ проводяться з метою визначення придатностi працiвникiв до роботи, що єм доруча§ться, i запобiгання професiйних захворювань.

Працiвники пiдпри§мств харчовоє промисловостi, громадського харчування i торгiвлi, водопровiдних споруд, лiкувально-Профiлактичних i дитячих закладiв, а також деяких iнших пiдпри§мств проходять зазначенi медичнi огляди з метою охорони здоров'я населе

ння. Перелiк професiй, працiвники яких пiддягають медичному оглядовi, термiн i порядок його проведення встановлюються Мiнiстерством охорони здоров'я Украєни за погодженням з Державним комiтетом Украєни по нагляду за охороною працi.

Для успiшного виконання певноє роботи працiвник повинен мати професiйну пiдготовку i трудовий досвiд. Професiйна пiдготовка набува§ться шляхом проходження певного курсу навчання у навчальному закладi або на робочому мiсцi. Така пiдготовка буде успiшн

ою, якщо правильно обрана професiя, саме така, яка вiдповiда§ iндивiдуальнiй характеристицi людини: стану єє здоров'я, рiвню i якостi й знань, загальнiй i спецi-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

альнiй здатностi (<можу>) iнтересам i нахилам, планам i намаганням (<хочу>). Цi якостi повинна виявити у громадянина професiйна орi§нтацiя, основи якоє закладаються в сiм'є i загальноосвiтнiй школi.

Професiйна орi§нтацiя - комплексна проблема, яка ма§ соцiальний, економiчний, психологiчний, медико-фiзiологiчний i педагогiчний аспекти. Вона повинна сприяти морально-психологiчнiй пiдготовцi учнiв до працi, розширяти єх професiйну обiзнанiсть, вихо

вувати iнтерес до суспiльне значущих професiй, озброювати учнiв методам самостiйного пiзнання рiзних професiй.

Саме тому Законом Украєни <Про освiту> в редакцiє вiд 23 березня 1996 р. перед школою поставленi завдання забезпечити всебiчний розвиток дитини як особистостi, єє нахилiв, здiбностей, талантiв, професiйне самовизначення, формування загальнолюдськоє м

оралi, засво§ння визначеного суспiльними, нацiонально-культурними потребами обсягу знань про природу, людину i суспiльство.

Трудовий досвiд визнача§ться потребами конкретного трудового процесу, його умовами, ступенем складностi робiт або трудових завдань. Працiвник може мати тривалий трудовий стаж, досвiд роботи за певною спецiальнiстю, що свiдчить про його професiйну пiд

готовку. Але вiн може не мати досвiду для виконання саме тi§є роботи, що необхiдна власнику або уповноваженому ним органу. Тому при прийняттi на роботу може встановлюватись перевiрка професiйноє вiдповiдностi працiвника для виконання певноє трудовоє

функцiє.

Право займатися трудовою дiяльнiстю вiдповiдно до Закону Украєни вiд 4 лютого 1994 р. <Про правовий статус iноземцiв> мають також iноземцi. Обсяг єх прав залежить вiд того, чи проживають вони в Украєнi постiйно, чи iммiгрували в Украєну для працевлаш

тування.

iноземцi, якi постiйно проживають в Украєнi, мають право працювати на пiдпри§мствах, в установах i органiзацiях або займатися iншою трудовою дiяльнiстю нарiвнi з громадянами Украєни, мають рiвнi з ними права i обов'язки.

iноземцi, якi iммiгрували в Украєну для працевлаштування на визначений термiн, можуть займатися трудовою дiяльнiстю вiдповiдно до одержаного дозволу на працевлаштування. Такий дозвiл оформля§ться за умови, коли в краєнi чи певному регiонi вiдсутнi пр

ацiвники, спроможнi виконувати цей вид

Роздiл IV. Суб'§кти трудового права Украєни

роботи, або § достатн§ обгрунтування доцiльностi використання працi iноземних фахiвцiв. Дозвiл на працевлаштування вида§ться Державним центром зайнятостi Мiнiстерства працi та' соцiальноє полiтики Украєни.

iноземцi не можуть призначатися на окремi посади або займатися певною трудовою дiяльнiстю, якщо вiдповiдно до законодавства Украєни призначення на цю посаду або зайняття такою дiяльнiстю пов'язане з належнiстю до громадянства Украєни.