Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов’язки акціонерів.

2. Діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, а також державних акціонерних товариств визначаються законами.

3. Особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію. Управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

4. Створення, припинення акціонерного товариства, одержання у власність або в управління акцій та набуття іншим чином права контролю над товариством здійснюється з дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

1. Положення ч. 1 ст. 1 Закону ПАТ [21] визначає коло відносин, які ним регулюються: порядок створення, діяльності, припинення, виділу AT, їх правовий статус, права та обов’язки акціонерів.

Разом з тим, зазначене коло відносин регулюється ще й іншими актами законодавства, зокрема:

— ГК [2]: ч. 2 ст. 80 (містить визначення поняття AT);

— ЦК [4] (статті 152—162); визначають ключові питання створення та діяльності AT, передбачаючи більш ґрунтовне регулювання у формі закону;

— Закону ПІТ [25], який регулює відносини щодо створення, функціонування та припинення господарських товариств, у тому числі AT (статті 24—49); (щодо особливості застосування цього Закону див.

— Закону ПДРРЦП [27], що закріплює основні засади державного регулювання на зазначеному ринку, в тому числі визначає державний орган (ДКЦПФР), який здійснює таке регулювання, та його компетенцію;

— Закону ПНДС [32]: визначає форми цінних паперів (утому числі акцій), види та порядок здійснення операцій з цінними паперами учасниками Національної депозитарної системи, особливості їх правового становища, основні засади державного регулювання Національної депозитарної системи;

— Закону ПЦГІФР [39], що закріплює; поняття фондового ринку, визначає його учасників, у тому числі емітентів цінних паперів (інституційним емітентом акцій є акціонерні товариства), інвесторів у цінні папери (інвесторами в акції є акціонери) — ст. 2; поняття цінних паперів, їх види, типи, форми випуску — ст. 3; закріплює поняття акції як емісійного цінного папера, передбачаючи можливість випуску AT а) лише іменних акцій б) двох типів — простих і привілейованих, а також різних класів привілейованих акцій (ст. 6); встановлює вимоги до професійної діяльності на фондовому ринку та його суб’єктів (статті 16—27), а також до емісії цінних паперів у разі відкритого/ публічного та закритого/приватного їх розміщення (розд. IV, статті 28—-38); визначає основні засади розкриття інформації (р. V, статті 39—46) та регулювання ринку цінних паперів (розд. VI, статті 47—49).

2. Окреслене в ч. 1 цієї статті коло відносин потребує особливого регулювання з огляду на сферу та характер діяльності AT, їх належності до державного чи комунального сектору економіки, участі в трансформаційних процесах, притаманних сучасній вітчизняній економіці, тощо. Частина 2 містить положення щодо специфіки правового регулювання діяльності державних AT і державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів: таке регулювання здійснюється Законом ПАТ з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Водночас передбачається, що спеціальними законами визначаються особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу AT, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг (закони: про страхування [19]; ПВБД [22]; ПФП [37]; ПІСІ [ЗО]), а також державних AT (на жаль, спеціальний закон, що визначає особливості правового становища таких товариств, поки що відсутній, хоча доцільність його прийняття визнається більшістю дослідників акціонерних правовідносин і практичних працівників, які мають справу з діяльністю таких товариств.

3. Особливості притаманні й AT, створеним у процесі приватизації та корпоратизації (створення та функціонування у складі однієї особи — держави чи за переважної участі останньої; особливий порядок формування органів управління та контролю; специфічні механізми захисту прав акціонерів у процесі приватизації та післяприватизаційний період; обов’язок акціонера—промислового інвестора виконати передбачені договором купівлі-продажу контрольного пакета акцій інвестиційні зобов’язання та заборони: а) продажу окремих частин пакета акцій до повного виконання покупцем умов договору купів- лі-продажу об’єкта приватизації та б) подальшого відчуження приватизованого об’єкта без збереження для нового власника зобов’язань, визначених умовами конкурсу, аукціону чи викупу). Відтак, ч. З ст. 1 Закону ПАТ передбачає, що специфіка правового статусу та діяльності таких товариств у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію (в тому числі Законом ППДМ [35] — статті 5, 7, 15, 17, 18; Державною програмою приватизації [40], — пункти 129—130, 138—145; Указом Президента про корпоратизацію підприємств [41]; Положенням про порядок корпоратизації підприємств [42]; Положенням про порядок реєстрації випуску акцій ВАТ, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації [59], тощо).

Абзац 2 ч. З коментованої статті передбачає також визначення законами особливостей управління AT, до статутних капіталів яких входять корпоративні права держави або територіальної громади (незалежно від розміру частки у статутному капіталі/СК AT, відповідно, держави або територіальної громади). До таких актів законодавства належать: ГК (гл. 18, ст. 22, ч. 5 ст. 79, ч. 5 ст. 89), Закон ПУОДВ [36]; Закон ПХК [38] (статті 6—7 щодо особливості управління корпоративними підприємствами державної холдингової компанії); стосовно сплати дивідендів за корпоративними правами держави — закон про Державний бюджет на відповідний рік, положення Закону ПМС [31 ] щодо господарської компетенції місцевих рад та їх виконкомів, у тому числі засновницьких, управлінських та контрольних повноважень стосовно організацій, які створюються та функціонують на базі комунальної власності або в СК яких є частка територіальної громади, — пункти 29—33 ч. 1 ст. 26, ст, 29 тощо).

4. Оскільки AT зазвичай є комерційними організаціями й відповідно — учасниками відносин у сфері економічної конкуренції, το вони (AT), їх засновники та акціонери мають дотримуватися вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Це стосується, зокрема, кваліфікованої економічної концентрації, узгоджених дій тощо, процесів створення, припинення AT, одержання у власність або в управління акцій та набуття іншим чином права контролю над товариством, що відповідно до Закону ПЗЕК [28] (статті 5—6, 11, 24—33) може здійснюватися за умови отримання попереднього дозволу антимонопольних органів у встановленому порядку (згідно з Положенням про концентрацію [49] та Положенням про узгоджені дії [64]).

Слід, однак, зазначити, що особливості корпоративних відносин притаманні господарським організаціям, що, попри можливість використання для їх функціонування форми AT, не згадані у ст. 1 Закону ПАТ. Це стосується некомерційних AT:

а) фондових бірж (останні можуть створюватися у формі AT): їх засновники та учасники повинні бути торговцями цінними паперами, діяти на етапі заснування та у процесі функціонування фондової біржі у складі щонайменше 20 осіб; частка одного торговця цінними паперами не може перевищувати 5 відсотків СК біржі; акціонери як учасники фондової біржі мають виконувати обов’язки, пов’язані з їх членством у біржі-AT, а також реалізовувати специфічні права учасника такої біржі; разом з тим, вони позбавлені права на участь у розподілі прибутку фондової біржі і, відповідно, на отримання дивідендів (оскільки фондовій біржі як некомерційній організації заборонено розподіляти прибуток між и засновниками/учасниками з вимогою спрямовувати його на розвиток біржі); однією з підстав припинення членства у фондовій біржі є анулювання ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданої торговцю цінними паперами (статті 20—25 Закону ПЦПФР [39]);

б) Національного депозитарію: створений у формі відкритого AT з єдиним акціонером — державою — з перспективою відчуження частки держави іншим особам; уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію є ДКЦПФР; Національний депозитарій виконує низку функцій держави щодо регулювання відносин у національній депозитарній системі, в тому числі здійснює стандартизацію депозитарного обліку та документообігу щодо операцій з цінними паперами й нумерацію (кодифікацію) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм (ч.

Деякі особливості також характерні для корпоративних відносин в аудиторських фірмах (у тому числі у випадках, коли вони створюються у формі AT), зокрема: обов’язкова наявність у складі засновників та учасників такої фірми щонайменше од-

ного аудитора, який має виданий Аудиторською палатою сертифікат і включений до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів; при цьому загальний розмір частки засновників/учасників, які не є аудиторами, у СК аудиторської фірми не може перевищувати ЗО відсотків; покладення функцій керівника такої фірми — лише на аудитора, який має відповідний сертифікат (статті 5, 10—12 Закону ПАД [20]).

Стаття 2 Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) афілійовані одна щодо іншої особи (далі — афілійовані особи);

юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи;

члени сім’ї фізичної особи — чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність;

фізична особа та члени її сім’ї, які спільно провадять господарську діяльність, і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім’ї здійснюють контроль над юридичною особою;

2) викуп акцій — придбання акціонерним товариством за плату розміщених ним акцій;

3) голосуюча акція — акція, власнику якої надається право голосу на загальних зборах акціонерів (далі — загальні збори) для вирішення питань, передбачених законом та статутом акціонерного товариства;

4) значний правочин — правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності;

5) значний пакет акцій — пакет із 10 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства;

6) контрольний пакет акцій — пакет із 50 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства;

7) контроль — вирішальний вплив або можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність суб’єкта господарювання, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною частиною, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування та прийняття рішення органами управління суб’єкта господарювання, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб’єкта господарювання;

8) корпоративні права — сукупність майнових і немайнових прав акціонера — власника акцій товариства, які випливають з

2-9-931 9-932

права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами;

9) кумулятивне голосування — голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами;

10) ліквідаційна вартість привілейованої акції певного класу — сума коштів, яка належатиме власнику такої акції під час ліквідації акціонерного товариства;

11) обов’язковий викуп акцій — обов’язкове придбання за плату та на вимогу акціонера розміщених товариством акцій;

12) особи, що діють спільно, — фізичні та/або юридичні особи, які діють на підставі правочину між ними і узгоджують свої дії для досягнення спільної мети;

13) офіційний друкований орган — одне з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

14) повідомлення акціонерам — повідомлення, що містить передбачену законом та статутом акціонерного товариства інформацію і направляється адресату листом з описом вкладення та повідомленням про вручення;

15) посадові особи органів акціонерного товариства — фізичні особи — голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства;

16) пропорційний викуп акцій — придбання акціонерним товариством розміщених ним акцій пропорційно кількості акцій певного типу та/або класу, запропонованих кожним акціонером до продажу;

17) проста більшість голосів — більш як 50 відсотків голосів акціонерів, які брали участь у загальних зборах;

18) розміщені цінні папери — цінні папери акціонерного товариства, відчужені ним на користь інших осіб у порядку, встановленому законодавством;

19) статутний капітал — капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства;

20) члени виконавчого органу — посадові особи — члени колегіального виконавчого органу.

Стаття 2 присвячена розкриттю термінів, що використовуються в Законі ПАТ:

1. Поняття афшійоеюіної (або пов’язаної особи) міститься не лише в Законі ПАТ, айв інших законах:

— Законі ПОПП [34], відповідно до п. 1.26 ст. 1 якого пов'язана особа — це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім’ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім’ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім’ї;

— Законі ПББД [22], у ст. 2 якого афілійована особа банку визначається як будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку, а в ст. 52 серед чотирьох категорій пов’язаних з банком осіб зазначаються афілійо- вані особи, керівники і власники істотної участі в афілійоваиих особах, а також їх близькі родичі;

— Законі ПЗЕК [28], відповідно до абз. 4 ст. 1 якого поняття контролю розкривається з використанням іншого — пов’язаної особи (такими для цілей цього Закону визнаються юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб’єкта господарювання. Зокрема, пов’язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами), а в ст. 23 Закону ПЗЕК [28] група осіб, пов’язаних відносинами контролю, визнається єдиним суб’єктом господарювання з відповідними наслідками.

Закон ПАТ закріплює подібне, але уточнене для цілей цього нормативно-правового акта поняття афілійованої особи як узагальнене (порівняно із закріпленими в законах ПББД [22] та ПЗЕК [28], і таке, що значною мірою охоплює поняття пов’язаної особи) і, відповідно, таке, що охоплює три категорії осіб: 1) юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи; 2) члени сім’ї фізичної особи — чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність; 3) фізична особа та члени її сім’ї, які спільно прова-

дять господарську діяльність, і юридична особа, якщо ия фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою.

Положення про афілійованих осіб містяться в: ч. 1 от. 39 Закону ПАТ, відповідно до якої посадові особи органів товариства та їх афілійовані особи не можуть бути представниками інших акціонерів товариства на загальних зборах; статтях 64, 65 (щодо порядку та наслідків придбання значного пакета акцій AT за участю афілійованих осіб); статтях 71, 72 (про особливості правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість з огляду на участь у ньому афілійованої особи); ст. 75, відповідно до якої при проведенні обов'язкової перевірки річної фінансової звітності публічного AT незалежним аудитором останнім (аудитором) не може бути: афілійована особа AT та афілійована особа посадової особи AT; ст. 77 (щодо обов’язку AT зберігати перелічені в цій статті документи, у тому числі перелік афілійованих осіб товариства із зазначенням кількості, типу та/або класу належних їм акцій); ч. 4 ст. 78 (щодо обов'язку AT надавати на вимогу акціонера або ДКЦПФР перелік афілійованих осіб та відомості про належні їм акції товариства).

2. Поняття викупу акцій як придбання AT за плату розміщених ним акцій слугує таким положенням Закону ПАТ:

— п. 11 цієї ж статті — щодо обов’язкового викупу акцій;

— ч. 1 ст. 13 щодо обов’язкового зазначення в статуті AT низки ключових відомостей про AT, у тому числі про наслідки невиконання товариством зобов’язань з викупу акцій;

— абз. З ч. 4 ст. 15 — щодо встановлення заборони для AT збільшувати його СК у разі наявності викуплених товариством власних акцій;

— ч. 1 ст. 16 — про форми зменшення СК AT, однією з яких є анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства;

— ч. 1 ст. 17 — про право AT анулювати викуплені ним акції та зменшити СК або підвищити номінальну вартість решти акцій, залишивши без зміни статутний капітал;

— ст. 22 про — розміщення або продаж раніше викуплених AT власних акцій за ціною не нижчою за їх ринкову вартість, що затверджується наглядовою радою, крім визначених у цій статті випадків, але в будь-якому разі — не нижчою за їх номінальну вартість;

— ч. 2 ст. 31 — щодо заборони для AT приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями за наявності передбачених у цій статті обставин, у тому числі якщо товариство має зобов'язання про викуп акцій відповідно до ст. 68 Закону ПАТ;

— ч. 2 ст. 33 — щодо кола питань, які належать до виключної компетенції загальних зборів AT, у тому числі: прийняття рішення про анулювання викуплених акцій (п. 3); прийняття рішення про викуп товариством розміщених ним акцій (п. 13);

— ч. 2 ст. 50 — щодо наявності у акціонера можливості оскаржити рішення загальних зборів з питань, у результаті прийняття яких виникає право вимагати обов’язкового викупу товариством належних акціонеру акцій (ч. 1 ст. 68), виключно після отримання письмової відмови в реалізації цього права або в разі неотримання відповіді на свою вимогу;

— ч. 2 ст. 52 — щодо виключної компетенції наглядової ради AT, у тому числі прийняття рішення про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством акцій (п. 4); прийняття рішення про викуп розміщених товариством інших, крім акцій, цінних паперів (п. 6); визначення ймовірності визнання товариства неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов’язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій (п. 19) ;

— статей 66-—67 — щодо права AT викупити у акціонерів акції за їх {як власників акцій) згодою, порядку його реалізації (ст. 66) з дотриманням встановлених обмежень (ст. 67);

— статей 68—69 — щодо обов’язкового викупу товариством акцій у акціонерів на їх вимогу (ст. 68) та порядку реалізації цього права (ст. 69);

— ч. З ст. 71 — щодо незастосування визначеного цією статтею порядку вчинення правочину з елементами заінтересованості у передбачених випадках, включаючи й пропорційний викуп товариством у акціонерів розміщених ним акцій (п. 2 ч. 3);

— ч. 2 ст. 80 — щодо конвертації акцій товариства, що зазнає реорганізації, в частки (паї, акції) товариства-правонаступника та розподілу їх серед його учасників, за винятком акцій, власниками яких є акціонери, які звернулися до AT з вимогою про обов’язковий викуп належних їм акцій та які мають таке право;

— ч. 4 ст. 83 — щодо анулювання викуплених товариством, яке припиняється в результаті злиття, емітованих ним акцій (відповідно — останні не підлягають конвертації в акції ново- створеного у процесі злиття товариства);

— ч. 6 ст. 83 — щодо процедури злиття AT, яка включає такий етап (третій), як реалізація акціонерами товариства права вимоги обов’язкового викупу належних їм цінних паперів AT у порядку, передбаченому статтями 66, 67;

— ч. 5 ст. 84 — щодо анулювання викуплених товариствами — учасниками приєднання емітованих ними акцій (відповідно — такі акцій не підлягають конвертації в акції товариства, до якого здійснено приєднання);

— ч. 4 ст. 85 — щодо анулювання викуплених товариством, яке припиняється шляхом поділу, емітованих ним акцій (відповідно — такі акції не підлягають конвертації в акції товариств, які виникають у процесі поділу);

— ч. 4 ст. 86 — щодо анулювання викуплених товариством, з якого здійснюється виділ, власних (емітованих ним) акцій;

— ч. 4 ст. 87 — щодо анулювання викуплених товариством, яке зазнає перетворення, емітованих ним акцій, котрі на дату прийняття рішення про припинення товариства шляхом перетворення не продані та/або не погашені у встановленому порядку.

3. Поняття голосуючої акції як такої, що надає своєму власнику право голосу на загальних зборах акціонерів для вирішення питань, передбачених законом і статутом AT, необхідно з огляду на можливість випуску AT привілейованих акцій, права голосу за якими надається лише у визначених Законом ПАТ і статутом AT випадках (частини 4, 5 ст. 26); відтак, голосуючою є проста акція, яка надає право голосу з усіх питань, що приймаються загальними зборами AT, а її власник у такий спосіб реалізує своє право на участь в управлінні AT (ст. 25); на відміну від неї, привілейована акція — зазвичай не є голосуючою, за винятком згаданих випадків.

4. Поняття значного праеочину як такого (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), що має певні ознаки: 1) вчинений товариством; 2) ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності); слугує таким положенням Закону ПАТ: щодо порядку вчинення зазначених правочинів (ст. 70); щодо неможливості встановлення статутом приватного AT більшої, ніж передбачена Законом ПАТ, кількості голосів, необхідних для прийняття рішень з питання про звернення з позовом у разі недотримання встановлених при вчиненні значного правочину вимог (ч. З ст. 42); про скликання наглядовою радою позачергових зборів AT на вимоіу виконавчого органу — в разі необхідності вчинення значного правочину (ч. 1 ст. 47); про включення до виключної компетенції наглядової ради AT прийняття рішення про вчинення значних правочинів у передбачених ч. 1 ст. 70 випадках (п. 18 ч. 2 ст. 52); про обов’язок AT забезпечити кожному акціонеру доступ до документів, зокрема тих, що стосуються значних правочинів.

5. Поняття значного пакета акцій як такого, що становить 10 і більше відсотків простих акцій AT, слуїує таким положенням Закону ПАТ:

— ч. 2 ст. 52 — щодо виключної компетенції наглядової ради AT, зокрема надіслання в порядку, передбаченому ст. 65, пропозицій акціонерам про придбання особою (особами, які діють спільно) значного пакета акцій відповідно до встановленого порядку (п. 22 ч. 2 ст. 52);

— ст. 65 — щодо порядку придбання значного пакета акцій товариства, а також контрольного пакета акцій (ст. 66).

6. Поняття контрольного пакета акцій/к. п. а. як такого, що становить 50 і більше відсотків простих акцій AT, пов’язане з поняттям контролю і слугує положенням ст. 65 щодо порядку придбання контрольного пакета акцій; одним з перших актів законодавства, який закріпив зміст поняття к. п. а. було Положення про холдингові компанії (п. 2) [42] (втратило чинність на підставі Указу Президента Ng 640/2007 від 12 липня 2007р.). Цим поняттям оперує приватизаційне законодавство, зокрема Закон ГІПДМ [35] (статті 12, 14, 15, 18); слід, однак зазначити, що до набуття чинності Законом ПАТ контрольний пакет акцій визначався як такий, що забезпечує її власникові (в тому числі холдинговій компанії) можливість здійснювати фактичний контроль над господарюючим суб’єктом і зазвичай перевищує 50 % (або навіть 51 %) голосуючих акцій товариства (абз. З п. 2 згаданого Положення про холдингові компанії в Україні); у подібному значенні використовується поняття корпоративного пакета акцій як різновиду к. п. а. в холдинговій групі (відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону ПХК [38] холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) — пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства).

7. Поняття контролю як вирішального впливу або можливості здійснення такого впливу на господарську діяльність суб’єкта господарювання міститься в низці актів законодавства, зокрема законів: ПЗЕК [28] — статті 1, 23, ПОПП [34] — п. 1.26 ст. 1 та ін. Контроль може здійснюватися по-різному, в тому числі шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною частиною; права вирішального впливу на формування складу, результати голосування та прийняття рішення органами управління суб’єкта господарювання, а також вчинення право- чинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності; давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб’єкта господарювання.

Закріплене в п. 7 ст. 2 Закону ПАТ поняття контролю слутує положенням цього Закону щодо:

— необхідності дотримання законодавства про захист економічної конкуренції при створенні, припиненні AT, у разі одержання у власність або в управління акцій та набуття іншим чином права контролю над товариством (ч. 4 ст. 1);

— визначенню понять афілійованої особи та контрольного пакета акцій (пункти 1 і 6 ст. 2);

— порядку придбання контрольного пакета акцій (ст, 65);

— щодо можливості створення в AT комітетів з питань аудиту та з питань інформаційної політики товариства, що очолюються членами наглядової ради, обраними за пропозицією акціонера, який не контролює діяльність цього товариства (ст. 56).

8. Закріплений в п. 8 ст. 2 Закону ПАТ зміст терміну корпоративні права/к. п. (як сукупності майнових і немайнових прав акціонера — власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що охоплює право на участь в управлінні AT, отримання дивідендів та активів AT у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами) в основному відповідає змісту аналогічного поняття, закріпленого у ст. 167 ГК, в дещо іншій інтерпретації — у Законі ПОПП [34] (п. 1.8 ст. 1) та інших актах законодавства. Положення стосовно корпоративних прав акціонера закріплені в низці статей коментованого Закону, а саме:

щодо комплексу к. п., які належать власникові простих акцій — ст. 25, власникові привілейованих акцій — ст. 26, меншості акціонерів, у тому числі: призначати своїх представників для нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків (ч. 4 ст. 40); вимагати скликання позачергових загальних зборів AT та реалізувати цю вимогу (п. 4 ч. 1 і ч. 6 ст. 47), вимагати проведення аудиторської перевірки діяльності AT (частини 5—6 ст. 75);

щодо закріплення в статуті AT положень про:

права акціонерів — власників привілейованих акцій кожного класу (п. 7 ч. 2 ст. 13);

наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації (ч. 2 ст. 13);

заборону закріплення в статуті AT положень про надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень (ч. З ст. 13);

дію переважного права на придбання акцій, що додатково розмішуються товариством, лише в процесі приватного розміщення акцій (ч. З ст. 15);

посвідчення корпоративних прав акціонера акцією (ч. 1 ст. 20), а також про можливість закріплення в статуті AT кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права (ч. З ст. 20);

порядок реалізації переважного права акціонерів при додатковій емісії акцій (ст. 27 );

захист прав акціонерів — працівників товариства (ст. 28);

порядок реалізації прав на дивіденди (статті ЗО—Зі), на участь у загальних зборах (статті 34—50);

наглядову раду AT як органу, що здійснює захист прав акціонерів товариства (ч. 1 ст. 51), та пов’язані з цим її повноваження (ст. 52);

право акціонера — власника простих акцій вимагати здійснення обов’язкового викупу останніх товариством (AT) за умов та в порядку, визначених статтями 68—69);

порядок реалізації права акціонера на інформацію і відповідного обов’язку AT (ст. 78);

права акціонерів при виділі та припиненні AT (статті 80—89).

9. Поняття кумулятивного голосування як такого, що застосовується під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу AT, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами, є новим для українського законодавства і слугує таким положенням Закону ПАТ:

— ч. З ст. 53 — про обрання членів наглядової ради публічного товариства — здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування, а приватного — за принципом пропорційності представництва у її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій або шляхом кумулятивного голосування, що має бути передбачено статутом такого AT;

— ч. 7 ст. 53 — про особливість застосування кумулятивного голосування у разі якщо кількість членів наглядової ради становить менше половини її кількісного складу (AT у цьому випадку протягом трьох місяців має скликати позачергові загальні збори для обрання решти членів наглядової ради, а в разі обрання членів наглядової ради шляхом кумулятивного голосування — для обрання всього складу наглядової ради);

— ч. 2 ст. 57 — про особливості застосування кумулятивного голосування у разі прийняття загальними зборами рішення про дострокове припинення повноважень членів наглядової ради, обраних шляхом такого голосування (у даному разі рішення може прийматися тільки стосовно всіх членів наглядової ради);

— ст. 73 — про обов’язковість обрання членів ревізійної комісії в AT з кількістю акціонерів — власників простих акцій понад 100 осіб шляхом кумулятивного голосування.

10. Поняття ліквідаційної вартості привілейованої акції певного класу як суми коштів, яка належатиме власнику такої акції при ліквідації AT, слугує таким положенням Закону⁷ ПАТ:

— ч. 2 ст. 26 —- про визначення у статуті AT обсягу прав, які надаються акціонеру — власнику кожного класу привілейованих акцій, із зазначенням їх ліквідаційної вартості і черговості виплат у разі ліквідації товариства;

— ст. 31 — про обмеження на виплату дивідендів у разі якщо власний капітал товариства менший, ніж сума його СК, РК та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю;

— ст. 67 — щодо обмеження на викуп AT акцій у разі якщо власний капітал товариства є меншим, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, або стане меншим внаслідок такого викупу;

— ст. 89 — щодо черговості задоволення вимог кредиторів та акціонерів товариства у разі його ліквідації, відповідно до якої виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій здійснюються у шосту чергу.

12. Поняття осіб, що діють спільно, як фізичних та/або юридичних осіб, що діють на підставі правочину між ними і узгоджують свої дії для досягнення спільної мети; це поняття є відмінним від іншого — афілійованих осіб (особи, які діють спільно, необов’язково мають бути пов’язаними між собою особами в силу родинних, господарських чи ділових зв’язків — спільність їх дій зумовлена спільністю мети, для досягнення якої вони й узгоджують свої дії, — зазвичай шляхом укладення відповідної угоди в будь-якій формі).

Поняття осіб, що діють спільно, обслуговує такі положення Закону ПАТ:

— ч. 2 ст. 52 — щодо виключної компетенції наглядової ради, зокрема стосовно надсилання в порядку, передбаченому ст. 65, пропозицій акціонерам про придбання особою (особами, що діють спільно) значного пакета акцій відповідно до статей 64 і 65 Закону ПАТ;

— статті 64, 65 — щодо порядку придбання значного, в тому числі контрольного, пакета акцій AT особою чи особами, які діють спільно.

13. Поняття офіційного друкованого органу (о, д. о.) як одного з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або ДКЦПФР використовується в положеннях Закону ПАТ, які в тій чи іншій формі закріплюють принцип публічності діяльності AT як суб’єктів господарювання/підприємництва і, відповідно, — право акціонерів, кредиторів та інших заінтересованих осіб на отримання інформації про діяльність AT, а саме:

— ч. 2 ст. 27 — щодо публікації в о. д. о. повідомлення про можливість реалізації переважного права акціонера за додаткової емісії акцій;

— ч. 1 ст. 35 — про публікацію товариством з кількістю акціонерів — власників простих акцій понад 1000 осіб в о, д. о, повідомлення про проведення загальних зборів;

— ч. 1 ст. 64 — про обов’язок особи (осіб, що діють спільно), яка має намір набути значний пакет акцій товариства, оприлюднити його шляхом публікації повідомлення про свій намір в

о. д. о.;

— ч. 1 ст. 82 — щодо обов’язку AT опублікувати в о. д. о. повідомлення про ухвалене рішення щодо злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення AT як необхідної умови, що дозволяє кредиторам такого товариства захистити свої права.

14. Термін повідомлення акціонерам (п, а.) (як такого, що містить передбачену законом і статутом AT інформацію і направляється адресату листом з описом вкладення та повідомленням про вручення) стосується лише акціонерів, хоча в Законі ПАТ неодноразово згадується про повідомлення інших осіб (кредиторів AT зокрема); п. а. використовується в таких положеннях Закону ПАТ:

— частин 3 і 4 ст. 7 — щодо такої складової порядку відчуження акцій приватного AT, як повідомлення акціонером товариства про свій намір продати акції, обов’язку AT надіслати копії цього повідомлення всім іншим акціонерам товариства для

реалізації ними свого переважного права на придбання цих ак* VJ

Цій;

— ч. 2 ст. 13 — щодо змісту статуту AT, зокрема закріплення в ньому відомостей стосовно порядку повідомлення акціонерів про виплату дивідендів та способу повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів;

— ст. 35 — про надіслання акціонерам письмового повідомлення про проведення загальних зборів;

— ст. 36 — про обов’язок AT після надіслання акціонерам повідомлення про проведення загальних зборів надати їм можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, а також утриматись від внесення змін до цих документів;

— ст. 47 — про надіслання п. а. про скликання позачергових загальних зборів: наглядовою радою, якщо цього вимагають інтереси AT (ч. 5), акціонерами (якщо наглядова рада не виконала їх відповідної вимоги — п. 4 ч. 1, ч. 7 ст. 47);

— ст. 66, що передбачає порядок викупу AT розміщених ним акцій, в тому числі обов’язок AT надіслати акціонерам відповідне повідомлення.

15. Зміст поняття посадових осіб органів акціонерного

товариства (и. о. о. AT) як виключно фізичних осіб, що обіймають посади голови та членів наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора AT, а також голови та членів іншого органу товариства, якщо утворення такого органу пе-

редбачено статутом товариства., — чіткіше (оскільки обмежує коло таких осіб лише фізичними особами), ніж у от. 23 Закону ГТГТ [25]; це поняття використовується в таких положеннях Закону ПАТ:

— п. 20 ст. 2 — щодо визначення змісту терміна членів виконавчого органу як п. о. о. AT;

— ст. 28 — щодо встановлення заборони для п. о. о. AT вимагати від акціонера — працівника товариства надання відомостей про те, як він голосував чи як має намір голосувати на загальних зборах, або про відчуження (чи намір відчуження) акціонером — працівником товариства своїх акцій або вимагати передачі довіреності на участь у загальних зборах;

— ст. 34 — про право бути присутніми на загальних зборах

п. о. о. AT незалежно від володіння ними акціями цього товариства;

— ст. 36 — щодо зазначення у повідомленні п. о. AT особи, відповідальної за порядок ознайомлення акціонерів з документами (використовується скорочений варіант — посадова особа товариства, а не посадова особа органів AT):

— ч. 1 ст. 39 — щодо заборони п. о. о. AT та їх афілійованим особам бути представниками інших акціонерів товариства на загальних зборах;

-— ст. 40 — щодо порядку проведення загальних зборів, у тому числі забезпечення п. о. AT вільного доступу представників акціонерів (акціонера) та/або ДКЦПФР до нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків (ч. 4);

— ч. З ст. 42 ■— щодо неможливості встановлення статутом приватного AT більшої (ніж передбачено Законом ПАТ) кількості голосів акціонерів, необхідних для прийняття рішень з питань дострокового припинення повноважень п. о. о. AT і про звернення з позовом до таких осіб стосовно відшкодування збитків, завданих товариству;

— ч. 4 ст. 52 — щодо забезпечення посадовими особами органів AT членів наглядової ради доступу до інформації в межах, передбачених Законом ПАТ і статутом товариства;

— ст. 58 — щодо обов’язку виконавчого органу на вимогу інших органів та п. о. товариства надати їм можливість ознайомитися з інформацією про діяльність товариства в межах, встановлених законом, статутом і внутрішніми положеннями товариства (ч, 6);

— ст, 62 — щодо вимог до п. о. о. AT;

— ст. 63 — щодо відповідальності п. о, о. AT;

— ст. 71“ про визначення правочину, стосовно якого є заінтересованість, як такого, що може вчинятися в інтересах п. о. о. AT;

— ст. 75 — щодо обов’язку п. о. AT забезпечити доступ незалежного аудитора до всіх документів, необхідних для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності товариства, а також включення до кола обмежень для незалежного аудитора наявності у нього статусу афілійованої особи п. о. AT;

— ч. 1 ст. 81 — про включення до договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення) інформацію щодо запропонованих осіб, які стануть п. о. товариства у підприємницькому товаристві — правонаступнику після завершення злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення, та про запропоновані до виплати таким особам винагороди чи компенсації.

16. Поняття пропорційного (тобто такого, що безпосередньо залежить від кількості акцій) викупу акцій (п. в. а.} як придбання AT розміщених ним акцій пропорційно кількості акцій певного типу та/або класу, запропонованих кожним акціонером до продажу, слугує таким положенням Закону ПАТ:

— ч. З ст. 7 — щодо переважного права акціонерів приватного AT на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них;

— ч. 2 ст. 66 щодо обов’язку товариства у разі прийняття загальними зборами рішення про п. в. а. викуп акцій надіслати кожному акціонеру письмове повідомлення про кількість акцій, що викуповуються, їх ціну та строк викупу;

— ч. З ст. 71 — щодо незастосування передбаченого цією статтею порядку вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, стосовно окремих випадків, зокрема пропорційного викупу товариством у акціонерів розміщених ним акцій.

17. Поняття простої більшості голосів (п. б. г.) як такої, що становить понад 50 відсотків голосів акціонерів, які брали участь у загальних зборах, використовується у:

— ч. З ст. 10 — щодо прийняття установчими зборами AT рішень п. б. г. засновників, крім рішень з питань про заснування AT, затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства, та затвердження статуту товариства (потребує одностайності всіх засновників, якщо інше не передбачено засновницьким договором);

— ч. З ст. 40 — щодо підписання переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах, головою реєстраційної комісії, який обирається п. б. г. її членів до початку проведення реєстрації;

— ч. З ст. 42 — про прийняття загальними зборами AT рішень з питання, винесеного на голосування, п. б. г. акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками го-

лосуючих з цього питання акцій, крім встановлених Законом ПАТ випадків;

— ч. 8 ст. 42 — про можливість оголошення у ході загальних зборів перерви до наступного дня у разі прийняття відповідного рішення п. б. г. акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах та є власниками акцій, голосуючих принаймні з одного питання, що розглядатиметься наступного дня;

— ч. 1 ст. 54 — про обрання голови наглядової ради AT членами цієї ради з їх числа п. б. г. від кількісного складу наглядової ради, якщо інше не передбачено статутом товариства або положенням про наглядову раду;

— ч. 4 ст. 55 — про прийняття наглядовою радою AT рішень п. б. г. членів цієї ради, які беруть участь у її засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття рішення статутом або положенням про наглядову раду AT не встановлюється більша кількість голосів;

— ч. 2 ст. 56 — про прийняття (як загальне правило) п. б. г. членів наглядової ради рішення про утворення комітету цієї ради та про перелік питань, які передаються йому для вивчення і підготовки;

— ч. 2 ст. 70 — про прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності АТ, п. б. г. акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій;

— ч. 1 ст. 73 — про обрання голови ревізійної комісії членами цієї комісії з їх числа п. б. г. від кількісного складу комісії, якщо інше не передбачено статутом або положенням про ревізійну комісію AT.

18. Поняття розміщених цінних паперів (р. ц. п.), у тому числі розміщення акцій/p .а., вживається у Законі ПАТ в розумінні емітованих/випущених AT і відчужених на користь інших осіб цінних паперів у встановленому законодавстом порядку і обслуговує значну кількість його (Закону) положень, зокрема:

— ст. 5 — щодо типів AT залежно від порядку розміщення ними акцій: публічне AT може здійснювати публічне та приватне

р. а., а приватне — тільки приватне р. а.;

— ч. 4 ст. 9 — щодо застосування лише закритого (приватного) р. а. при створенні AT шляхом заснування та пов’язаних з цим етапів;

— п. 7 ч. 2 ст. 10 — щодо затвердження установчими зборами AT результатів р. а.;

— ст. 11 — щодо повної оплати засновниками вартості акцій

до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій та наслідків невиконання цього обов’язку засновниками AT;

— ч. 2 ст. 13 — щодо обов’язкового включення до статуту AT відомостей про номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій;

— ст. 15 — щодо такого способу збільшення статутного капіталу AT, як розміщення додаткових акцій;

— ст. 18 — щодо консолідації та дроблення розміщених акцій;

— ч. З ст. 20 — щодо права AT розмішувати акції двох типів — простих і привілейованих;

— ст. 21 — щодо права AT здійснювати емісію акцій тільки за рішенням загальних зборів, а інших, ніж акції, цінних паперів — за рішенням наглядової ради;

— ст. 22 — щодо ціни розміщених акцій, ст. 23 — щодо їх оплати;

— ч. 2 ст. 33 — щодо прийняття рішення про викуп товариством розміщених акцій лише загальними зборами AT (п. 13);

— ч. 2 ст. 52 — щодо прийняття рішення про викуп розміщених товариством інших, крім акцій, цінних паперів виключно наглядовою радою AT (п. 5);

— ст. 66 — щодо порядку викупу AT розміщених ним акцій;

— ст. 67 — щодо обмежень на викуп товариством розміщених ним акцій;

— ст. 68 — щодо обов’язкового викупу AT розміщених ним акцій на вимогу акціонерів.

19. Поняття статутного капіталу (СК) як капіталу AT, що утворюється із суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства, використовується у таких положеннях Закону ПАТ:

—- ч. З ст. 1 — щодо визначення спеціальним законом особливостей управління АТ, у СК яких є корпоративні права держави або територіальної громади;

— ст. З — щодо визначення поняття AT як господарського товариства, СК якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими по- свідчуються акціями;

— ч. З ст. 11 — щодо заборони для AT здійснювати операції, не пов’язані з його заснуванням, до оплати 50 відсотків СК (суперечність, оскільки до моменту державної реєстрації AT ще не існує, а відповідно до статей 9—11 Закону ПАТ СК/акції товариства мають бути сплачені повністю до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій — як 8-го етапу створення AT, що передує його державній реєстрації, визнане- ній як 9-й етап створення AT — пункти 6—9 ч. 5 ст. 9 Закону ПАТ);

— ч. 2 ст. 13 — щодо обов’язкового включення до статуту AT відомостей про розмір його СК (п. 3);

— ст. 14 — щодо мінімального розміру СК AT, його співвідношення з власним капіталом AT, підтримання активів AT на певному рівні (але не менше встановленого Законом мінімального розміру СК), наслідків для AT у разі недотримання цієї вимоги;

— ст. 15 — щодо порядку збільшення СК AT;

— ст. 16 — щодо порядку зменшення СК AT, у тому числі шляхом анулювання викуплених акцій, — ст. 17;

— ст. 19 — щодо співвідношення СК і резервного капіталу AT, а також можливість використання останнього для збільшення СК;

— ч. 5 ст. 20 — щодо частки привілейованих акцій у СК AT (не більше 25 відсотків СК);

— ст. 31 — щодо обмежень на виплату дивідендів у разі загрози зменшення власного капіталу товариства до розміру, що є меншим ніж сума його СК, РК та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю;

— ч. 2 ст. 33 — щодо віднесення до виключної компетенції загальних зборів прийняття рішення про зміну (збільшення чи зменшення) СК AT;

— ст. 67 щодо: 1) обмеження на викуп AT акцій у разі якщо його власний капітал є меншим, ніж сума його СК, РК та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, або стане меншим внаслідок такого викупу; 2) заборони для AT приймати рішення про викуп акцій товариства без їх анулювання, якщо після викупу частка акцій товариства, що перебувають в обігу, стане меншою ніж 80 відсотків СК;

— ст. 68 — щодо права акціонера — власника простих акцій товариства вимагати обов’язкового викупу товариством належних йому акцій у разі прийняття рішення про зміну розміру СК;

— ч. 4 ст. 85,ч.4 ст. 86, ч. 4 ст. 87 щодо розміщення акцій то- вариств-правонаступників (у процесі поділу, виділу, перетворення) з дотриманням співвідношення, що було між частками акціонерів у СК AT, яке припинилося шляхом поділу чи перетворення або з якого здійснено, виділ.

20. Поняття членів виконавчого органу (ч. в. о.) як таких посадових осіб, що є членами колегіального виконавчого органу AT, використовується в таких положеннях Закону ПАТ:

— ч. 2 ст. 13 — щодо обов’язкового включення до статуту AT відомостей про порядок утворення, обрання і відкликання членів органів AT, порядок зміни їх складу (п, 13);

— ч. 2 ст. 43 — щодо включення до бюлетня для голосування (при обранні членів виконавчого органу) прізвища, ім’я та по батькові кандидата (кандидатів);

— ч. 2 ст. 52 — щодо питань виключної компетенції наглядової ради AT, у тому числі обрання та відкликання повноважень голови і ч. в. о., затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, які укладатимуться з ними, та встановлення розміру їх винагороди;

— ст. 55 — щодо скликання засідань наглядової ради на вимогу ч. в. о. та їх участі в засіданні наглядової ради (на вимогу цієї ради);

— ст. 58 — щодо вимог до ч. в. о., їх прав та обов’язків;

— ст. 59 — щодо: 1) встановлення статутом AT кількісного складу виконавчого органу, порядку призначення його членів; 2) права члена колегіального в. о. вимагати проведення його засідання, вносити питання до порядку денного, ознайомлюватися з протоколом засідання в. о.; 3) умови виконання членом колегіального в. о. повноважень його голови;

— ч. 1 ст. 61 — щодо порядку припинення повноважень ч. в. о.;

— ч. 2 ст. 73 — щодо заборони одночасного виконання обов’язків члена ревізійної комісії/ревізора AT і ч. в. о. AT.

Стаття 3. Правовий статус акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчу- ються акціями.

2. Акціонерне товариство не відповідає за зобов’язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій.

Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, визначених статутом товариства, відповідають за зобов’язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

3. Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство.

Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

З - 9-931

Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

4. Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).

1. Визначення поняття AT як господарського товариства, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями, відповідає в основному відповідним положенням Закону ПГТ [25] (ст. 24), ГК (ч. 2 ст. 80), ЦК (ст. 152) з новаціями, що стосуються посвідчення акціями корпоративних прав. У ч. 1 ст. З закріплені найбільш істотні ознаки AT, що, власне, дали йому цю назву — акціонерне (наявність акцій як найдрібнішої частки статутного капіталу, в результаті володіння якими виникають корпоративні права, що посвідчуються специфічним цінним папером з тією ж назвою — акція).

2. У ч. 2 цієї статті закріплено другу ознаку AT як класичного обєднання капіталів: розмежування відповідальності AT і його акціонерів. Згідно з цим принципом AT не відповідає за зобов’язаннями своїх акціонерів, а також до нього та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції у разі вчинення акціонерами протиправних дій. У свою чергу, акціонери як власники акцій (тобто особи, які вже виконали свій майновий обов’язок перед AT щодо повної оплати акцій) несуть не майнову відповідальність за зобов’язаннями AT, а лише — ризик збитків, пов’язаних з діяльністю AT, у межах вартості належних їм акцій. Цей принцип відповідальності традиційно (в законодавстві країн розвинених ринкових відносин, у вітчизняному — дореволюційному, періоду НЕПу, а у пострадянському, що діяло до набуття чинності ГК та ЦК, тобто до 1 січня 2004 р.) визначається як обмежена відповідальність акціонерів (при цьому мається на увазі не безпосередня відповідальність акціонерів своїм майном/коштами, а так звана опосередкована відповідальність, відповідно до якої акціонер втрачає певні можливості майнового характеру (наприклад повернення сплачених за акції коштів у разі банкрутства AT).

Разом з тим, одна особа — акціонер одночасно може бути:

1) власником акцій (в результаті їх повної оплати) та 2) особою, що придбала акції товариства, які додатково розміщуються в результаті збільшення СК AT чи продаються товариством після їх викупу у акціонерів, сплативши при цьому лише частину їх

вартості (якщо умовами емісії акцій чи їх продажу передбачена їх поетапна оплата). Відтак, цей акціонер (уразі, скажімо, недостатності майна AT, визнаного банкрутом, для покриття заборгованості перед його кредиторами) нестиме відповідальність за зобов’язаннями AT у межах неоплаченої частини акцій, щодо яких він не виконав свого майнового обов’язку перед AT.

3. Створення AT може відбуватися в результаті: 1) його заснування (не передбачає правонаступництва) або 2) реорганізації шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького товариства (господарського товариства іншого, ніж AT, виду чи виробничого кооперативу) або унітарного підприємства/підприємств (державного/державних, коммунального/комунальних тощо) у AT. Порядок заснування AT передбачений статтями 9—11, а реорганізації — статтями 79—87 Закону ПАТ.

За загальним правилом, AT створюється без обмеження строку діяльності, проте його статутом може бути передбачений такий строк (календарний чи обумовлений досягненням товариством певної мети).

Створення AT як юридичної особи завершується його державною реєстрацією в установленому порядку (відповідно до Закону ПДР [26]) і саме з дати такої реєстрації воно вважається створеним і набуває прав юридичної особи.

AT повинно мати повне найменування українською мовою, яке має містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство), а також може мати скорочене найменування українською мовою (наприклад, повне найменування — державне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд», скорочене — компанія «Укр- буд»[1]), повне та скорочене найменування іноземною мовою/мовами (в нашому прикладі: російською мовою: повне — государственное акционерное общество «Строительная компания «Укрбуд»; скорочене — компания «Укрбуд»; англійською мовою: повне — state join t stock compan у «Buildin g compan у «Ukrbud»; скорочене — compan у «Ukrbud»)[2].

Стаття 4. Акціонери товариства

1. Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Акціонерне товариство не може мати у своєму складі лише акціонерів — юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та ж особа.

2. Будь-які обов’язки акціонерів, що суперечать закону, не можуть визначатися статутом або іншими документами товариства.

1. Визначення акціонером товариства будь-якої фізичної чи юридичної особи, держави чи територіальної громади в особі органу, уповноваженого управляти відповідним майном (державним чи комунальним), яка є власником акцій, дозволяє уникнути непорозумінь з визначенням статусу осіб, яке беруть майнову участь в AT. Крім акціонерів як власників акцій, таку участь в AT можуть брати й особи, що придбали (у процесі розміщення додаткових акцій чи продажу товариством викуплених ним у акціонерів акцій) акції товариства на виплату, сплативши за них лише частину вартості, а отже, не набули на них. права власності. Хоча Закон ПАТ не оперує поняттям учасника AT, згаданих осіб умовно так можна назвати, оскільки вони беруть майнову участь у товаристві (а отже, можна визначити сплачену ними частку в СК AT), проте такі особи не є акціонерами — учасниками AT, які водночас є власниками його акцій.

Кореспондуючи закріпленому в ЦК положенню про можливість створення AT однією особою та функціонування у складі однієї особи (ч. 4 ст. 153), Закон ПАТ містить аналогічні норми, зокрема про заборону створення та функціонування AT з єдиним учасником, яке також є товариством однієї особи. Крім того, в ч. 1 ст. 4 Закону ПАТ закріплюється додаткове обмеження: заборона для AT мати у своєму складі лише акціонерів — юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та сама особа. Подібне положення дозволяє запобігти економічній концентрації (в розумінні Закону ПЗЕК [28]), оскільки таке AT та його акціонери (як пов’язані особи) діятимуть на ринку як єдиний суб’єкт, хоча в правовому аспекті є формально самостійними особами.

2. Положення ч. 2 цієї статті, що закріплює заборону фіксації в статуті чи інших документах товариства будь-яких обов’язків акціонерів, які суперечать закону, слід розглядати в контексті ст. 29, котра закріплює обов’язки акціонерів і можливість укладення договору між акціонерами про їх додаткові обов’язки (з відповідним закріпленням у статуті AT такої можливості). У даному випадку йдеться про добровільне взяття акціонерами на себе додаткових обов’язків. (Див. коментар до ст. 29.)

Стаття 5. Типи акціонерних товариств

1. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

2. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства — з приватного на публічне.

Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

1. Поділ AT на публічні (ПуАТ) і приватні (ПрАТ) відповідає практиці регулювання акціонерних відносин у праві Європейського Союзу. Український законодавець до прийняття Закону ПАТ оперував іншими поняттями — відкрите/ВАТ і закрите/ ЗАТ (ст. 25 Закону ПІТ [25], ст. 81 ГК) товариство. І хоча ст. 81 виключено з ГК на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону ПАТ, ст. 25 Закону ПГТ залишилася (вона втратить чинність через два роки після набуття чинності Законом ПАТ). Хоча ВАТ значною мірою подібні до ПуАТ, а ЗАТ — до ПрАТ, однак між ними є деякі відмінності:

1) якщо кількісний склад акціонерів ПрАТ не може перевищувати 100 акціонерів, то щодо кількості акціонерів ЗАТ обмежень не встановлено; однак залишається спільним порядок розміщення акцій ЗАТ і ПрАТ — як перше, так і друге може здійснювати лише приватне (закрите) розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами ПрАТ рішення про здійснення публічного (відкритого) розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, зокрема про зміну типу товариства — з приватного на публічне (щодо ЗАТ такої вимоги Закон ПГТ не встановлює);

2) ПуАТ може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій, ВАТ — відкриту (публічну) підписку на акції.

У зв’язку з виключенням з ГК ст. 81 втратили чинність його положення щодо особливого порядку відчуження акцій ЗАТ (стосовно переважного права на придбання акцій його акціонерами у разі їх відчуження іншими акціонерами цього товариства) . Проте у статуті ЗАТ можуть бути передбачені такі особливості, що було підтверджено рішенням КСУ у справі про права акціонерів ЗАТ [73].

2. Отже, Закон ПАТ закріпив, з одного боку, додаткову відмінність між типами AT (кількісний склад: у ПрАТ — обмежений 100 акціонерами, в ПуАТ — необмежений), з іншого, — дозволив ПуАТ застосовувати як публічне (відкрите), так і приватне

(відкрите) розміщення акцій, а також передбачив наслідки застосування ПрАТ публічного (замість передбаченого Законом приватного) розміщення акцій — зміна типу AT з приватного на публічне з внесенням відповідних змін до його статуту. Якщо Законом ПГТ [25] (ст. 25) зміна виду AT визначається як його реорганізація (хоча й без відповідних для перетворення юридичної особи наслідків), то ч. 2 ст. 5 Закону ПАТ зміну типу AT не оцінює як його перетворення.

Прийняття загальними зборами ПуАТ рішення про зміну його типу (з публічного на приватне) надає акціонеру — власнику простих акцій товариства, який голосував проти прийняття цього рішення, право вимагати обов’язкового викупу товариством належних йому (акціонеру) акцій відповідно до статей 68 і 69 Закону ПАТ. (Див. також додаток 2 «Типи акціонерних товариств».)

Стаття 6. Акціонерне товариство з одним акціонером

1. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

1. Коментована стаття, у доповнення до ст. 4, закріплює положення про можливість створення та функціонування AT у складі однієї особи, що може відбутися в результаті заснування AT однією особою чи придбання одним акціонером усіх акцій товариства. З огляду на цілковиту підконтрольність AT такому акціонеру (а ним може бути інша господарська/підприємницька організація), що може зачіпати інтереси заінтересованих у діяльності AT осіб (у тому числі його кредиторів, контрагентів, конкурентів) і навіть економіки в цілому (з точки зору забезпечення її конкурентности передбачається обов’язкова реєстрація і опублікування відповідних відомостей (про наявність одного акціонера) в порядку, встановленому ДКЦПФР (згідно з абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень/ППП Закону ПАТ згаданий порядок, як й інші підзаконні нормативно-правові акти, передбачені Законом ПАТ, має бути прийнятий ДКЦПФР протягом шести місяців з дня опублікування Закону ПАТ).

Особливості створення та правового становища AT з одним акціонером передбачаються також ч. 4 ст. 10 (щодо прийняття єдиним засновником AT одноособово рішень, які належать до компетенції установчих зборів), ст. 49 (щодо особливості проведення загальних зборів товариством, що складається з однієї особи).

Стаття 7. Порядок відчуження акцій акціонерного товариства

1. Акціонери публічного акціонерного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

2. Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі. У разі, якщо статутом приватного акціонерного товариства передбачено таке переважне право, воно реалізовується відповідно до частин третьої—шостої цієї статті.

3. Акціонери приватного акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право придбання товариством акцій, що продаються його акціонерами, якщо акціонери не використали своє переважне право на придбання акцій.

Переважне право товариства на придбання акцій, що продаються акціонерами цього товариства, може бути реалізовано протягом 10 днів після закінчення строку дії переважного права на придбання цих акцій акціонерами товариства, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Строк переважного права, передбачений статутом товариства, не може бути меншим ніж 20 днів з дня отримання товариством відповідного повідомлення. Строк переважного права припиняється у разі, якщо до його спливу від усіх акціонерів товариства та самого товариства отримані письмові заяви про використання або про відмову від використання переважного права на купівлю акцій.

4. Акціонер приватного акціонерного товариства, який має намір продати свої акції третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це решту акціонерів товариства та саме товариство із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій. Повідомлення акціонерів товариства здійснюється через товариство. Після отримання письмового повідомлення від акціонера, який має намір продати свої акції третій особі, товариство зобов’язане протягом двох робочих днів направити копії повідомлення всім іншим акціонерам товариства. Якщо інше не передбачено статутом товариства, повідомлення акціонерів товариства здійснюється за рахунок акціонера, який має намір продати свої акції.

Якщо акціонери приватного акціонерного товариства та/або товариство не скористаються переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються для продажу, протягом встановленого цим законом або статутом строку, акції можуть бути продані третій особі за ціною та на умовах, що повідомлені товариству та його акціонерам.

5. У разі порушення зазначеного у цій статті переважного права на придбання акцій будь-який акціонер товариства та/або саме товариство, якщо статутом товариства передбачено переважне право на придбання акцій товариством, має право протягом трьох місяців з моменту, коли акціонер чи товариство дізналися або повинні були дізнатися про таке порушення, вимагати у судовому порядку переведення на них прав та обов’язків покупця акцій.

6. Уступка зазначеного переважного права іншим особам не допускається.

7. Зазначене переважне право акціонерів приватного товариства не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи правонаступництва.

8. У разі виникнення права звернення стягнення на акції у зв’язку з їх заставою відчуження таких акцій здійснюється з дотриманням переважного права акціонерів на такі акції.

1. Коментована стаття (додатково до ст. 5) закріплює ще одну відмінність між ПуАТ і ПрАТ в аспекті порядку відчуження акцій кожного з цих типів AT. За акціонерами ПуАТ закріплюється право (як і за акціонерами ВАТ) вільно (на власний розсуд, без згоди інших акціонерів і товариства) відчужувати належні їм акції).

2. Натомість, обіг акцій ПрАТ може бути значно обмежений, якщо в статуті такого AT закріплено переважне право його акціонерів і самого товариства на придбання акцій останнього, які пропонуються їх власником, до продажу третій особі. У цьому випадку реалізація акціонерами такого права має здійснюватися відповідно до частин 3—6 коментованої статті. Проте зазначене обмеження не є обов’язковим, а його наявність/відсутність залежить від засновників ПрАТ (при затвердженні статуту товариства на установчих зборах — п. З ч. 2 ст. 10) або самого товариства в особі його загальних зборів, до виключної компетенції яких належить внесення змін до статуту товариства (п. 2 ч. 2 ст. 33).

3. У разі закріплення у статуті ПрАТ положень щодо переважного права акціонерів на придбання його акцій, що пропонуються до продажу їх власником, реалізація цього права має відбуватися з дотриманням таких умов:

1) акціонери ПрАТ мають право придбати такі акції за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них;

2) строк дії зазначеного переважного права — протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства;

3) у разі невикористання акціонерами протягом встановленого строку свого переважного права на придбання акцій товариства, що продаються його акціонером, саме товариство протягом 10 днів після закінчення зазначеного строку дії (або коротшого строку, встановленого статутом AT) може реалізувати своє переважне право на придбання таких акцій;

4) можливість фіксації у статуті ПрАТ переважного права акціонерів на придбання товариством акцій, які продаються його акціонерами, якщо акціонери не використали своє переважне право на придбання акцій; при цьому таке (передбачене статутом) переважне право може бути реалізовано акціонерами протягом 10 днів після закінчення строку дії передбаченого законом переважного права на придбання цих акцій акціонерами товариства, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства; строк дії передбаченого статутом переважного права не може бути меншим ніж 20 днів з дня отримання товариством відповідного повідомлення і припиняється у разі якщо до його спливу від усіх акціонерів товариства та самого товариства отримані письмові заяви про використання або про відмову від використання переважного права на купівлю акцій. У разі встановлення статутом ПрАТ подібного переважного права акціонерів закріплене в абз. З ч. З ст. 7 Закону ПАТ положення щодо порядку реалізації самим товариством переважного права на придбання акцій, які продаються акціонером товариства, має діяти з моменту закінчення строку дії закріпленого в статуті ПрАТ переважного права акціонерів на придбання акцій товариства;

5) дія переважного права протягом встановленого статутом ПрАТ строку з дотриманням його мінімальної межі, визначеної Законом ПАТ (не може бути меншим ніж 20 днів з дня отримання товариством відповідного повідомлення), та, відповідно, — дострокове припинення такого права у разі якщо до спливу зазначеного строку від усіх акціонерів товариства та самого товариства отримані письмові заяви про використання або про відмову від використання переважного права на купівлю акцій; у цьому випадку вирішується доля акцій (їх придбання чи непри- дбання акціонерами та самим товариством) і наявність чи відсутність у акціонера, який продає акції, легальної можливості їх продажу третім особам;

6) дотримання встановленого ч. 4 коментованої ета пі порядку реалізації переважного права на придбання акцій, що про даються акціонером ПрАТ, який передбачає: а) повідомлення акціонером, який має намір продати свої акції третій особі, у письмовій формі решти акціонерів та самого ПрАТ про намір та умови (насамперед ціну) продажу акцій; б) безпосередню участь у цьому ПрАТ, яке після отримання письмового повідомлення від акціонера, який має намір продати свої акції третій особі, зобов’язане протягом двох робочих днів направити копії повідомлення всім іншим акціонерам ПрАТ; в) покладення (як загальне правило — з можливістю встановлення статутом іншого) витрат, пов’язаних із зазначеними повідомленнями, на акціонера, який має намір продати свої акції третій особі; проте статутом ПрАТ може бути визначений інший порядок покриття витрат; г) виникнення у такого акціонера права продати свої акції третім особам на умовах (включаючи й ціну), що були повідомлені іншим акціонерам і товариству, якщо останні не скористалися своїм переважним правом на придбання акцій, що пропонуються для продажу, протягом встановленого законом або статутом строку;

7) порушення встановленого Законом ПАТ і на його підставі — статутом ПрАТ порядку реалізації акціонерами та товариством переважного права на придбання акцій (якщо таке право було передбачено статутом ПрАТ) свідчить про неправомірність договору (як різновиду правочинів) купівлі-продажу акцій з третіми особами (ч. 1 ст. 203 ЦК) і тягне наслідки, передбачені Законом ПАТ (ч. 5 коментованої статті): будь-який акціонер товариства та/або саме товариство, має право вимагати у судовому порядку переведення на них прав та обов’язків покупця акцій (це право має бути реалізовано протягом трьох місяців з моменту, коли акціонер чи товариство дізналися або повинні були дізнатися про таке порушення);

8) дотримання встановленої ч. б коментованої статті заборони уступки зазначеного переважного права будь-яким іншим особам, у тому числі певним акціонерам товариства. Відтак, подібний правочин (у разі його вчинення) суперечить положенням

ч. 1 ст. 203 ЦК з відповідними наслідками (статті 215—216 ЦК);

9) непоширення передбаченого коментованою статтею переважного права акціонерів ПрАТ на встановлені Законом ПАТ (ч. 7 коментованої статті) випадки: переходу права власності на акції в результаті їх 1) спадкування — за заповітом чи за законом (спадкоємець незалежно від віку, стану здоров’я чи інших обставин, що впливають на його дієздатність, набуває статусу акціонера як власник успадкованих акцій) чи 2) правонаступ- ництва (що має місце у разі реорганізації акціонера — юридичної особи).

10) необхідність дотримання переважного права акціонера на придбання акцій ПрАТ (якщо воно передбачено статутом такого товариства) у разі виникнення права звернення стягнення на акції у зв’язку з їх заставою (ч. 8 коментованої статті). Закон ПАТ не містить положень щодо особливості реалізації цього права в подібному випадку (зокрема не визначає особу/ осіб, які мають повідомити акціонера і товариство про намір та умови продажу заставлених акцій). Оскільки реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду, або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 7 ст. 20 Закону про заставу [11]), вважаємо, що саме державний виконавець має зробити відповідне повідомлення. Слід, однак, зазначити, що ст. 21 Закону про заставу передбачає випадки реалізації заставленого майна через аукціони (публічні торги), що потребує відповідних (і, на жаль, відсутніх) положень у Законі ПАТ щодо особливості реалізації переважного права акціонерів ПрАТ на придбання заставлених акцій у разі наявності в законі вимоги щодо їх продажу на конкурентних засадах.

Стаття 8. Визначення ринкової вартості майна

1. Ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства — установчими зборами).

2. Ринкова вартість емісійних цінних паперів акціонерного товариства визначається:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, — як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, — як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

3. Наглядова рада акціонерного товариства (у процесі створення товариства — установчі збори) затверджує ринкову вартість майна (цінних паперів).

1. Проблема визначення ринкової вартості майна в акціонерних відносинах має ключове значення (від її вирішення залежать, наприклад: співвідношення між реальним майном AT та його статутним капіталом; визначення часток акціонера в СК AT; зміна стану майнової бази AT при проведенні ряду операцій з майном/акціями). Ця проблема постає в низці випадків, зокрема у разі: оплати акцій у негрошовій формі (ст. 11); розміщення акцій (ст. 22); оплати цінних паперів AT (ст. 23); надіслання акціонерам пропозиції придбати акції товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій (ст. 65); викупу⁷ товариством розміщених ним акцій (ст. 66); реалізації акціонерами права вимоги обов’язкового викуту товариством належних їм акцій (ст. 69); вчинення значного правочину (ст. 70).

Визначення ринкової вартості майна/акцій (у передбачених законом або статутом товариства випадках) здійснюється за результатами незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну⁷ діяльність (зокрема відповідного Закону⁷ ПОМ [33]). При цьому має бути вирішено питання щодо залучення суб’єкта оціночної діяльності як суб’єкта господарювання до проведення такої оцінки — відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону ПАТ таке рішення приймається наглядовою радою товариства (ч. 2 ст. 52), а у процесі створення товариства — установчими зборами. Однак згідно з п. 2 ч. 2 ст. 10 на установчих зборах вирішується питання про затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства (відтак, рішення про залучення залучення суб’єкта оціночної діяльності має прийматися або засновниками AT, або установчі збори мають проводитися у два етапи, на першому з яких приймається рішення про залучення такого суб’єкта, а на другому — про затвердження проведеної ним оцінки майна). На жаль, законодавець не врахував цієї особливості при прийнятті Закону⁷ ПАТ.

2. Частина 2 цієї статті встановлює особливості визначення ринкової вартості цінних паперів залежно від ринку їх обігу та, відповідно, — можливості застосування конкурентних способів їх реалізації (тобто з можливістю обігу на фондовій біржі чи за відсутності такої можливості). Відтак, ринкова вартість емісійних цінних паперів AT має визначатися відповідно до:

1) законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (зокрема Закону ПОМ [33]), якщо такі папери не перебувають е обігу на фондових біржах,

2) законодавства про цінні папери та фондовий ринок (зокрема Закону ПЦПФР [39]), якщо такі папери перебувають в обігу на фондових біржах (відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону ПЦПФР [39] правила фондової біржі як її обов’язковий внутрішній документ повинні визначати порядок котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу; котируванням згідно з абз. 7

ч. 1 ст. 1 Закону ПЦПФР є механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного папера; більш ґрунтовні вимоги до котирування встановлені розділом VI Положення про функціонування фондових бірж [65]).

3. Визначена згідно із зазначеними вище вимогами ринкова вартість майна/цінних паперів має бути затверджена відповідним органом, що є одним із засобів забезпечення інтересів AT і його акціонерів (у тому числі в разі порушення незалежним оцінювачем порядку проведення оцінки, зловживання своїми можливостями тощо). На етапі заснування AT така вартість затверджується установчими зборами (ч. 1 ст. 8, п. 2 ч. 2 ст. 10), у процесі функціонування товариства — його наглядовою радою (ч. З коментованої статті і п. 7 ч. 2 ст. 52), у разі ж відсутності в AT такої ради — загальними зборами товариства (ч. З ст. 52).