Розділ I. РОЗРОБКА КОНЦЕПЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У КОНТЕКСТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОСТІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Сучасні соціальні, політичні, культурологічні та економіч- ні зміни, якими просякнута сучасне суспільство, обумовлю- ють появу нових внутрішньоособистісних, міжособистіс- них та міждержавних проблем та протиріч, які потребують розв’язання.

Це обумовлено глобальною зміною цих сфер життєдіяль- ності, що говорить не просто про новий рівень історичного розвитку, а практично новий етап останнього, якому прита- манні: нестійкість, певний хаотичний стан, неврівноваженість соціального функціонування як окремої людини, так і суспі- льства, в якому вона існує. Зміна багатьох попередніх норм та настанов, зміна цінностей невротизує людину психологічно і на свідомому, і на підсвідомому рівні. Це обумовлює виник- нення певного когнітивного дисонансу, коли з одного боку

— сучасна людина прагне знайти певний прихисток, що захи- стить її відчуття власної цільності від соціально-економічних трансформацій суспільства, а з другого — пошуком свого «Я» у світі, що так змінився та ускладнився. Відповідно, в нових умовах функціонування суспільства відбувається реальне підвищення рівня прояву суб’єктності та суб’єктності сучас- ного члена соціуму.

Становлення професійної ідентичності майбутніх фахів- ців (будь-яких спеціальностей) відбувається в надзвичайно складних та нестабільних умовах. Як соціально-економічних та психологічних, і навіть у військових. Відповідно для сучас- ного сьогодення є характерною особливістю: злом стереоти- пів, руйнування традицій, невизначеності соціально-рольової структури суспільства, спроба деяких учасників використа-

ти сепаратиський фактор як інструмент політичного впливу тощо. Звичайно, такий соціальний вплив на нервову систему молодої людини ускладнює адаптаційні питання й ініціює мо- жливі загострення.

На такому тлі перебіг процесу становлення професійної ідентичності, на думку А. С. Борисюка [3], що вже сам по собі обумовлений проходженням особистості через кризу, виявля- ється ускладненим.

Не випадково, так активно зростає інтерес і науковців, і практиків до проблеми ідентичності та ідентифікації, й постій- но розширюється (та поглиблюється) проблематика дослід- ження вищезазначених феноменів, ролі та місця в розумінні сучасної людини як сучасника трансформаційних соціаль- но-економічних змін.

Водночас криза ідентичності відбувається не лише на тере- нах СНД та країн колишнього Варшавського договору. Як нам здається, цю проблему у більш узагальненому виді сформу- лював американський психолог Р. Дж. Ліфтон [27]. Він ствер- джує, що професійна ідентичність сучасної людини апріорі не може бути стабільною. Це зумовлено такими причинами:

а) цифровою революцією в ЗМІ, коли людина навіть пере- буваючи у власній державі, відповідно — у певному культур- ному середовищі, обов’язково, хоча і різною мірою, опиняєть- ся під впливом із-зовні (супутникове телебачення, Інтернет, мобільний зв’язок тощо);

б) глобальною соціально-політичною кризою, що виникла після розвалу СРСР та Варшавського договору та зникнен- ням двополюсної світової системи, що призвело до кризи сві- домості не тільки мешканців пострадянського простору, але і західних громадян та жителів країн так званого «третього сві- ту», що змушені були «підлаштовуватись» під нову, достатньо аморфну «схему» світу — світ без чітко виписаного «образу ворога»;

в) виникненням у сучасної людини екологічної свідомості, що знаходить свій прояв у виникненні очікування можливо-

го «кінця світу» та появі неусвідомленого почуття провини за власну безпосередню участь у техногенній діяльності, що

«створює певний фон тривожності» [20] як одну із доміную- чих настанов сучасного світогляду.

Якщо ж додати до вищенаведеного переліку ще й перма- нентну світову фінансову кризу, то можна зробити висновок, що у людства є більш ніж достатньо причин для переживання всесвітньої кризи ідентичності.

У сучасному суспільстві структура «Я» його індивідів на- буває найбільшої когнітивної складності у порівнянні із будь- якою історичною епохою.

На думку лорда Дж. Сакса, автора книги «Чесноти від- мінності. Як уникнути зіткнення цивілізацій (The Dignity of Difference: How to Avoid the Clash of Civilizations)», відмін- ність XХI ст. від XX-го в тому, що на зміну політики ідеоло- гії приходить століття політики ідентичності. У контексті постнекласичної парадигми науковий і філософський інте- рес до проблеми ідентичності (особистісної, гендерної, соці- альної, цивілізаційної, культурної, професійної, віртуальної, мобільної, он-лайн-ідентичності) свідчить про необхідність переосмислення фундаментальних характеристик людини (індивіда, суб’єкта, особистості) із врахуванням глобальних трансформацій у сучасному світі.

Для періоду соціальної нестабільності характерні такі яви- ща, як злом соціальних стереотипів, зміна системи цінностей, розмивання соціально-рольової структури суспільства. Всі ці чинники зумовлюють виникнення кризи ідентичності. Особи- стість, зберігаючи право на свою унікальність (залишаючись соціально значущою одиницею суспільства), часто прагне до прийняття ролі, що не відповідає її власним запитам і праг-

ненням, зміщуючи акценти у бік соціальних рамок, установок і «чужих» поглядів. Таким чином, формальне прийняття осо- бистістю загальноприйнятих у суспільстві цінностей, не може змінити світоглядну основу самої людини, а відповідно й сприяти її становленню як фахівця високого рівня, здатного адаптуватися до мінливих умов сьогодення.

Необхідно звернути увагу і на те, що у світі в останні де- сятиліття відбувається зміщення акцентів по відношенню до кризи ідентичності. А саме, якщо 20-30 років тому зміна професійної ідентичності досить часто призводила індивідів до переживання ними почуття дискомфорту, то в даний час виникла інша тенденція у масовій свідомості.

Типовою для сучасного етапу трансформації суспільства стає особистість професіонала, яка змінюючись створює свій внутрішній світ і норми соціальної взаємодії. Головна відмін- ність таких фахівців у порівнянні з їх попередниками кінця XX-го сторіччя — готовність до самостійної смислової інтер- претації соціальної дійсності.

Якщо ідентичність дозволяє індивідові оцінити ступінь власної належності до певної соціальної групи чи спільно- ти, то сам процес такого оцінювання стає можливим завдяки самоідентифікації — особистісній активності, спрямованій на усвідомлення індивідом своєї соціальної сутності, зокрема й у професійному вимірі «самоідентифікація становить пси- хологічний механізм становлення і зміни ідентичності особи- стості» [8].

Сучасна філософія в багатьох працях визначає ідентич- ність як щось таке, що ми можемо визначити, коли порівню- ємо що-небудь з ним же самим, але існуючим в інший час і в іншому місці. Ідентичність — це також те, що ми бачимо в іншому місці й іншому часі, подібне вже наявному. Можна також відзначити, що завдяки ідентичності людина порівнює

дійсний і колишній стан своєї особистості. І на підставі цього порівняння можна зробити висновок, що якщо обидві ці осо- бистості, одна з яких безвідносно іншої існує в часі, перенести в сьогодення, то ми будемо мати два абсолютно однакових ін- дивіда. Але дві абсолютно однакових особистості не можуть існувати в одній тілесній оболонці, і ми робимо висновок, що це та сама людина. На підставі даного міркування ми форму- ємо поняття ідентичності, як щось таке, що співвідноситься і що має відношення до обох цих індивідів і створює їхню нерозрізнену спільність, не дивлячись на перебування в різ- ному часовому і просторовому стані. До даного висновку ми приходимо, виходячи з тези, що ніщо у світі не може мати два початки існування, жодний імпульс не може дати існування двом різним речам. Тому те, що мало той же початок, є тим же самим, і навпаки, що мало різні початкові імпульси, у різний час і в різних місцях, є різним.