До історії дослідження проблеми ідентичності

Ідентичність як характеристика особистості — це широка концепція, що включає в себе всі якості особистісних спо- лучень, обумовлена великим масивом біологічних, психоло- гічних, соціальних і культурних факторів.

ти, що це все-таки більше огляд психоаналітичних концепцій ідентичності. За останні тридцять років, і особливо останнім часом, у психоаналітичній парадигмі ми спостерігаємо шви- дке виникнення ідентичностей різного роду: ядерна іденти- чність, статева ідентичність, рольова ідентичність, гендерна ідентичність тощо.

У працях, базованих на психоаналітичній парадигмі, пе- реважають концепції ідентичності, в основі якої лежить по- няття «Его»-ідентичності, що має безпосереднє відношення до особистісних динамічних структур. Хто саме уперше ввів термін «ідентичність» — дотепер залишається невідомим, але в даний момент, з огляду на хронологію написання наукових праць, з визначеною часткою впевненості можна сказати, що

«піонером» у вживанні терміна був З. Фройд з його терміном

«перцептивна ідентичність». У своїх роботах він згадує іден- тичність, як ми тепер бачимо, у кількох різних змістах.

На подальший розвиток поглядів про ідентичність достат- ньою мірою вплинули філософські вишукування взаємин

«Я» — «Інші» в екзестенціоналістському руслі філософської антропології. Можна навіть сказати, що ці дослідження і за- клали основу сучасного розуміння ідентичності. К. Ясперс у своїй докторській дисертації «Загальна психопатологія» описує ідентичність як одну з чотирьох формальних ознак свідомості «Я». Перша ознака, виділена К. Ясперсом, це по- чуття діяльності — усвідомлення себе як активної істоти, дру- га — усвідомлення власної єдності: «У кожний даний момент я усвідомлюю, що я єдиний». Третя — усвідомлення власної ідентичності, що означає: «Я залишаюся тим, ким був зав- жди»; і четверта — це усвідомлення того, що «Я відмінний від усього іншого світу». Як приклад порушеного усвідомлення власної ідентичності в часі К. Ясперс наводить поведінку хво- рих на шизофренію, які стверджують про своє життя до поча- тку психозу, що це були не вони, а хтось інший.

Серед передумов формування сучасного концепту іденти- чності маємо згадати ідеї представників символічного інтер- акціонізму, що продовжив і поглибив Дж. Мід [29]. Він ствер- джував, що особистість і суспільство мають загальний генезис, і, отже, представлення про ізольоване і незалежне «Его» — це ілюзія. Особистість, з його погляду, фактично визначаєть- ся соціальними умовами. Орієнтиром для «Я — концепції» є «Я — іншої людини», тобто представлення індивіда про те, що думають про нього інші. Дж. Мід першим підкреслив зна- чення суб’єктивно інтерпретованого зворотнього зв’язку, що надходить до нас від інших людей, як головного джерела да- них про власне «Я»: «Що вони про мене думають». Він запро- понував це в теорії «дзеркального Я», що виникає на основі символічної взаємодії індивіда з різноманітними первинними групами, членом яких він є.

Дж. Мід вважав, що становлення людського «Я» як ціліс- ного психічного явища є не що інше, як те, що «у середині» ін- дивіда відбувається соціальний процес, у рамках якого вини-

кають виділені У. Джеймсом «Я» — що усвідомить (I) і Я — як об’єкт (Me). Далі він припустив, що через засвоєння культури (як складної сукупності символів, що володіють загальними значеннями для всіх членів суспільства) людина здатна про- рокувати як поведінку іншої людини, так і те, як ця людина передбачає нашу власну поведінку. Дж. Мід припускав, що са- мовизначення людини як носія тієї чи іншої ролі здійснюєть- ся шляхом усвідомлення і прийняття тих уявлень, що існують в інших людей щодо цієї людини. У результаті, у свідомості людини виникає те, що вчений називав терміном Me, розумію- чи під цим узагальнену оцінку індивіда іншими людьми, тобто

«узагальненим (генералізованим) іншим». Іншими словами, Ме є тим, як виглядає в очах інших «Я — як об’єкт». Дж. Мід вважав, що Ме створюють засвоєні людиною установки (зна- чення і цінності), а I — це те, як людина як суб’єкт психічної діяльності сприймає ту частину власного «Я», що позначена як Ме.

Ще один варіант перекладу цих понять: під терміном «І» можна розуміти імпульсне «Я», а під терміном «Ме» — ре- флексійне «Я». Таким чином, «І» позначає унікальне в собі, а «Ме» — безліч очікувань, що пред’являється суспільством до людини. Дж. Мід вважає імпульсивне «І» постійним дже- релом спроб ліквідувати самоконтроль індивіда. Рефлексія

«Я» або «Ме» відображає «керовану» сторону особи, що за- своєна від суспільства.

Дж. Мід пояснює, як відбувається розвиток міжособисті- сних стосунків у дитини під час гри, коли спочатку вона грає на самоті, імітуючи інших, а потім — у груповій грі, «програє» ролі учасників уявлюваної взаємодії. Така гра дає їй можли- вість випробувати тип відповідної реакції, що викликається в інших його діями. Відсутність таких властивих усім устано- вок, почуттів і дій буде сильно обмежувати спілкування дити- ни з іншими людьми. Програвання дитиною ролі «значущих інших» залишається саме програванням ролі, а не грою в пов-

ному розумінні цього слова, у якій передбачаються партнери, що і роблять її такою; тобто поки вона не навчиться керувати своєю поведінкою, сприймаючи себе із погляду «генералізо- ваного іншого». У такій грі відбувається засвоєння дитиною важливих деталей взаємодії. Ці поступові зміни у формі і ха- рактері гри супроводжуються розвитком образного мислення, мови і формуванням «Я — концепції». Відбувається поступо- ва інтеріоризація соціальних вимог, норм і моделей поведін- ки, що перевтілюються в індивідуальні цінності і включають- ся в «Я — концепцію».

Дж. Мід виділив усвідомлювану та неусвідомлювану іден- тичність. Перша — базується на неусвідомлено прийнятих нор- мах та звичках, що надходять від соціальної групи, до якої належить особа. Друга — пов’язана із розвитком когнітивних процесів та появою рефлексії, коли людина починає аналізу- вати себе як особистість та власну поведінку.

Детальний опис поняття ідентичності був даний у роботах Е.

Ідентичність, з погляду Е. Еріксона, «у самому загальному вигляді збігається, звичайно, багато в чому з тим, що з багать- ма дослідниками включається в поняття «я» у всіляких його формах: «Я — концепції», «Я — системи» чи «Я — досвіду» [26, с. 219]. Але ми повинні сказати і про особливості підходу вченого до вивчення ідентичності, що полягає в потрійному розумінні ідентичності як почуття, процесу і структури. Які ж співвідношення між цими трьома складовими частинами

концепту ідентичності? Потрібно позначити і простежити де- який взаємозв’язок між ними. Перше — це те, що ідентичність виникає в процесі ранніх взаємин, на базі довіри і емпатії, що виникають між дитиною і матір’ю. На цій основі і закладаєть- ся почуття ідентичності особистості як суб’єктивне відчуття тотожності, безперервності і цілісності свого існування в часі і просторі і визнання цієї тотожності навколишніми «значи- мими іншими». Потім, протягом усього дитинства, у складній послідовності взаємно змінюють один одного внутрішньопси- хічні процеси: інтроекції, ідентифікації і формування ідентич- ності; на основі почуття ідентичності відбувається «пробна кристалізація» ідентичності. І хоча Е. Еріксон вважав, що про- цес формування ідентичності продовжується все життя, до кі- нця дитинства досягається визначена цілісність, що містить у собі всі значущі ідентифікації, але змінені у процесі син- тезу і ресинтезу «Его» в єдине і причинно пов’язане.

«гештальт» є щось більше, ніж сума його частин. Він забезпе- чує «вибіркове виділення значущих ідентифікацій протягом дитинства і поступову інтеграцію образів «Я» і досягає сво- єї кульмінації в ідентичності. Ця конфігурація, як і почуття ідентичності, в основному не усвідомлюється і містить у собі, на думку Е. Еріксона, конституціонально обумовлені власти- вості, ідеосинкратичні потреби лібідо, гарні здібності, значущі ідентифікації, ефективні механізми захисту і послідовно при- йняті ролі.

Центральним ядром особистості психолог вважав так звану

«психосоціальну ідентичність». Вона базується на прийнятті особистістю цілісного образу себе в поєднанні з її соціальними зв’язками, і переживається як почуття відповідності вимогам суспільства. За Е. Еріксоном, у структуру ідентичності, поряд із природними задатками, базовими потребами, ефективними

«психологічними захистами», успішними сублімаціями, по- стійними ролями, входять так звані «значущі ідентифікації», які і відіграють визначальну роль у тому, з якими саме мо- ральними цінностями та нормами поведінки індивід вважає за потрібне солідаризуватись [25; 26].

Дж. Марсіа [28] розвиваючи ідеї Е. Еріксона створив свою концепцію, концентруючись на аспекті вирішення проблем становлення ідентичності. А саме, вирішення кожної, навіть незначної життєвої проблеми (підліткам) вносить певний вне- сок до досягнення ідентичності. На його думку, ідентичність виявляється феноменологічно через спостережувані паттерни

«вирішення проблем». У міру ухвалення усе більш різноманіт- них рішень відносно себе і свого життя у підлітка розвиваєть- ся структура ідентичності, підвищується усвідомлення своїх сильних і слабких сторін, цілеспрямованості свідомості жит- тя. Використавши так звані «статуси ідентичності», пов’язані із способами розв’язання проблем, Дж. Марсіа конкретизував теоретичну концепцію ідентичності Е. Еріксона.

А. Ватерман [31] виділяє принаймні 2 аспекти ідентич- ності: процесуальний та змістовий. У першому випадку роз- глядаються ті засоби, за допомогою яких людина засвоює життєві цінності, цілі, переконання. Як другий аспект А. Ва- терман виділяє носіїв змісту, які впливають на формування ідентичності: професія, політичні погляди, переконання, ви- користовувані соціально-функціональні ролі. У роботах цьо- го автора у центрі уваги перебуває ціннісно-вольовий аспект ідентичності. Ідентичність пов’язана із наявністю чіткого са- мовизначення, що включає в себе: цілі, життєві цінності, які людина наслідує упродовж всього життя. А. Ватерман виді- ляє чотири сфери життя, найбільш значимі для формування ідентичності:

1. Вибір професії і професійного шляху;

2. Прийняття і переоцінка релігійних і моральних переко- нань;

3. Вироблення політичних поглядів;

4. Прийняття набору соціальних ролей, включаючи стате- ві ролі і очікування відносно шлюбу та батьківства.