Модель професійної ідентичності вихователя дошкільного навчального закладу
На основі аналізу теоретико-емпіричних досліджень та власних узагальнень нами виділено компоненти професійної ідентичності вихователя дошкільного навчального закладу. У створенні та обґрунтуванні структурної моделі професійної ідентичності вихователя ДНЗ ми обрали за основу системний підхід, а саме — цілісний.
При цілісному підході досліджують- ся зв’язки не лише між частинами об’єкта, але і між частинами і цілями. Згідно з генетичними і системними підходами про- фесійна ідентичність розглядається як цілісний феномен, що містить специфічні особливості взаємопов’язаних структур- них компонентів, функціонування і динаміки.У загальній структурі моделі професійної ідентичності ви- хователя ДНЗ нами виокремлено такі компоненти: особисті-
сний, когнітивний, цілісно-мотиваційний, соціальний, опера- ційно-дієвий, адиктивно-оцінковий, досвід.
Особистісний компонент включає в себе Я-концепцію, реф- лексивність, діалогічність, саморегуляцію. Більшість складо- вих презентує професійно значущі якості фахівця вихователя дошкільного навчального закладу. Під професійно значущими якостями ми розуміємо низку важливих якостей спеціаліста, які сприяють успішному виконанню професійної діяльності, ефективному виконанню професійних завдань, особистісно- професійному зростанню, удосконаленню.
Педагогічний професіоналізм охоплює набір професійних властивостей та якостей особистості педагога, що відповіда- ють вимогам учительської професії; володіння необхідни- ми засобами, що забезпечують не лише педагогічний вплив на вихованця, але і взаємодію, співробітництво та співтвор- чість із ним, реалізуючи суб’єкт-суб’єктний підхід.
Для активного співробітництва з вихованцями педагогу не- обхідна мобілізація інтелекту, волі, моральних зусиль, органі- заторського хисту та вміле оперування засобами формування моральних, інтелектуальних і духовних засад дітей.
Він пови- нен володіти широким арсеналом інтелектуальних, мораль- них та духовних засобів, що забезпечують педагогічний вплив на вихованців. До інтелектуальних засобів належить кмітли- вість, професійно спрямоване сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага, виявлення та розвиток творчих здібностей дити- ни. До моральних — любов до дітей, віра у їхні можливості та здібності, педагогічна справедливість, вимогливість, повага до вихованця — все, що складає основу професійної етики.Когнітивний компонент професійної ідентичності об’єднує професійно спрямований стиль мислення та здатність до на- вчання, учіння. Професійно спрямований стиль мислення ві- дображає специфіку професійної діяльності, сприяє досяг- ненню в ній успіху. Ніяка професійна діяльність і особистісні новоутворення в ній неможливі без когнітивної активності суб’єкта, спрямованої як на пізнання професійного світу, так
і на самопізнання. Окрім усвідомлення себе як професіонала, відбувається усвідомлення себе всередині професійного сере- довища, як складової професійного простору.
Одним із критеріїв сформованості професійної ідентично- сті є максимальна відповідність сформованих в індивіда уяв- лень про типового представника професії та уявлень про себе як про професіонала. Невідповідність цих уявлень спричиняє внутрішній конфлікт, відчуття невдоволення собою, знижує самооцінку і перешкоджає прийняттю колективної ідентич- ності професійної спільноти. Крім того, принципові відмін- ності між уявленнями про типового представника та про себе як про професіонала можуть спричинити кризу професій- ного становлення і внаслідок протестних реакцій — відмову від професії. Натомість, коли два окремі уявлення прямують до тотожності, прийняття колективної ідентичності сприяє зміцненню індивідуальної професійної ідентичності і підтри- мує її, навіть незважаючи на окремі суперечності, фрустрації, конфлікти тощо.
Ціннісно-мотиваційний компонент представлений мотива- цією вибору та оволодінням професією, мотивацією трудової діяльності, спрямованістю, професійними цінностями осо- бистості.
Як відомо, на продуктивність будь-якої діяльності значною мірою впливає характер мотивації. Внутрішня пози- тивна мотивація підвищує продуктивність діяльності, сприяє отриманню людиною задоволення, а негативна й зовнішня— знижують, і тоді діяльність сприймається як примус. При- чому внутрішню позитивну мотивацію до самовдосконален- ня, професійного зростання та навчання саму по собі можна розглядати як засіб формування професійної ідентичності.
У процесі оволодіння професією фахівець засвоює систему основних ціннісних уявлень, що характеризують професійну спільноту, на основі яких розвиваються професійно значущі якості, формується професійна придатність, професійна са- мосвідомість, що виявляється в успішній професійній дія- льності, а також задоволенні обраним шляхом. Прийняття
цінностей професійної спільноти, очікування позитивних ре- зультатів своєї діяльності розширюють компетенцію фахівця, знижують імовірність розвитку симптомів вигорання, сприя- ють формуванню професійної ідентичності.
Не менш значущим у структурі професійної ідентичності виступає соціальний компонент, що об’єднує в собі суб’єктивне відчуття приналежності до професійної спільноти, адаптацію до колективу, здатність до конкуренції, здатність до співробіт- ництва, залежність/незалежність від соціальної оцінки, імідж.
Операційно-дієвий компонент реалізується через ступінь засвоєння практичних навичок та умінь, готовність до профе- сійних випробувань, професійну діяльність. Складові опера- ційно-дієвого компонента входять і до професійної компетен- тності.
Афективно-оцінковий компонент включає в себе емоцій- но-позитивне сприяння професії, самооцінку, самоставлення, сприйняття партнерів по комунікативній взаємодії. Емоційна чутливість зумовлює встановлення емпатійних взаємин з ди- тиною. Емоційна стійкість сприяє адекватному, виваженому регулюванню в низці професійних ситуацій. Самооцінка, са- моставлення відображає ставлення до себе як до професіона- ла, професійного Я-образу.
Компонент досвід представлений у моделі життєвим та професійним досвідом, що є складовими життєвого шляху особистості.
Варто зазначити, що поділ компонентів на складові дещо умовний, оскільки одна складова може входити до кількох компонентів. Вищенаведені компоненти виявляються у ста- вленні до себе як до професіонала, у ставленні до професії, у ставленні до професійної спільноти. Зауважимо, що став- лення не обов’язково повинно бути лише позитивним. Це таке ставлення, що уможливлює ідентифікацію.
Подальший дослідницький інтерес являє собою дослі- дження динаміки становлення професійної ідентичності ви- хователя ДНЗ.