Професійна ідентичність у контексті становлення особистості фахівця

Професійна ідентичність визначається як прийняття про- відних професійних ролей, цінностей та норм, наявність мо- тиваційних структур, котрі спонукають особистість до ефе- ктивної практичної діяльності [30, с.

виявляється у прийнятті індивідом, по-перше, професійної діяльності у якості засобу, форми самореалізації, задоволен- ня своїх потреб та інтересів, а, по-друге, себе як професіонала [33, с. 110]. Ідентифікуючи себе з певною спільнотою, особи- стість набуває певної системи норм, шаблонів поведінки, які виступають для неї як критерії, еталони оцінок.

Для зручності аналізу розмежуємо окремі групи дослі- дження професійної ідентичності у вітчизняній психології. Заздалегідь варто сказати, що виділені нами напрямки дослі- дження професійної ідентичності є досить умовними, і тому неправомірно протиставляти їх одне одному. Разом з тим суто в аналітичних цілях вважаємо цілком виправданим таке роз- межування.

У роботах першого напряму професійна ідентичність по- ряд із національною, етнічною, політичною, гендерною та ін. виступає одним із компонентів соціальної ідентичності. Здебільшого вони ґрунтуються на теорії самокатегоризації Дж. Тернера та Г. Теджфела, а тому акцент робиться на тому, що кожна із соціальних ідентичностей формується як резуль- тат членства у групі і розвивається як протиставлення іншій, зовнішній групі [2; 13; 19; 24; 34 та ін.]. Професійна ідентич- ність розглядається як результат професійної соціалізації.

Висувається думка, що розвиток ідентичності призводить до ієрархічної упорядкованості наявних соціальних ідентич- ностей з погляду їх індивідуальної переваги.

У другій групі робіт професійна ідентичність розглядається в контексті психології професіонала, його професійної прида- тності, в ракурсі проблем спеціаліста, обумовлених професій- ною діяльністю. Даний конструкт пов’язується із необхідніс- тю побудови більш точних моделей професійної придатності та профвідбору [1; 7; 8; 26; 28 та ін.], розглядається як компле- ксна характеристика відповідності суб’єкта діяльності.

Останнім часом спостерігається посилення уваги дослід- ників до особистісних аспектів професійного становлення [6; 7; 26; 34; 36 та ін.] Це зумовлено тим, що формальні харак- теристики підготовки спеціаліста (наприклад, рівень освіти) часто не виправдовують себе, не завжди за ними можна зро- бити висновок щодо професійної придатності людини до пе- вної професійної діяльності. Одним із ключових у наукових розвідках даної групи є поняття «професіонал». Дане поняття змінювало своє змістове наповнення у ході суспільно-історич- них змін. Так, в умовах планової економіки професіоналами вважали спеціалістів, які мали відповідну кваліфікацію. У су- часних умовах під поняттям професіонал розуміється соціа- льно компетентна, психологічно зріла особистість, що відзна- чається високою професійною майстерністю, яка визначає її спосіб життя, особливий професійно орієнтований світогляд, ментальність і почуття приєднання до професійної спільноти [36, с. 49]. Отже, серед ознак професіонала наявна його про- фесійна ідентичність.

Зв’язок особистісного росту з ростом професіоналізму по- казано А. Р. Фонарьовим. Він вказує, що структура професій- ної діяльності та її зміст змінюються з особистісним ростом спеціаліста. Фахівець знаходить нові грані, сенс та форми в рамках професії, тобто перетворює її, поглиблює уявлення про неї. Перетворення професійної діяльності, її якісно новий рівень, в свою чергу, призводять до подальшого особистісного росту, що у свою чергу наповнює професійну діяльність но- вим смисловим навантаженням [32]. Є. В. Чорний чітко наго- лошує, що фундамент професіоналізму — істинна професійна

ідентичність, яка є у певному розумінні результатом успішно- го процесу самоактуалізації. І, можливо, навіть, що це парале- льні і навіть частково співпадаючі процеси [33, с. 38].

Варто зазначити, що наявність професійної ідентично- сті має неоднакове значення для різних професій. Значення професійної ідентичності у структурі особистості професіо- нала зростає із збільшенням продуктивного, творчого начала у професійній діяльності, ролі особистісних факторів у ефек- тивності її виконання.

Важливість дослідження проблеми професійної ідентично- сті спеціалістів тих професій, специфіка яких полягає у від- сутності однозначного результату, а відповідно і чітких, ви- значених критеріїв професійної відповідності, професійної успішності, підкреслюють Ю. В. Власова, О. А. Белобрикіна [7]. У контексті професійної придатності найчастіше вивча- ється професійна ідентичність представників соціономічних професій, зокрема психологів [5; 6; 7; 14; 25; 27; 34 та ін.]. І певною мірою такий перекіс виправданий: особистість спе- ціаліста в даних професіях виступає на перший план і є ін- струментом роботи.

Виходячи з принципу єдності свідомості та діяльності, вве- деного Л. С. Рубінштейном (1946), можна стверджувати, що професійна діяльність накладає певний відбиток на особис- тість професіонала. Зокрема зазначається, що певний профе- сійний профіль обумовлює домінантність розвитку специфіч- них професійно важливих якостей, здатностей та ціннісних орієнтацій особистості [30, с.

фесійних підходів і цінностей, особлива професійна солідар- ність, нечутливість до інших соціальних позицій, виключна захопленість особистості професійною діяльністю [33, с. 52], втрата позитивного ставлення до предмета своєї діяльності [1, с. 88], загострення професійних звичок, стилю мислення та спілкування, перенесення їх на взаємодію з широким колом людей [31, с. 13], зниження самокритичності, розвиток пасив- ного формального ставлення до власної професійної діяль- ності, самовпевненість та переоцінка власного професійного досвіду [3, с. 29] тощо. Найбільше професійна деформація за- грожує спеціалістам, які працюють з людьми. Хоча і в інших сферах така загроза теж є, бо завжди існує певний елемент

«вживання» суб’єкта діяльності у свій об’єкт праці.

Як було показано, проблема професійної ідентичності ле- жить у площині багатьох теоретичних та практичних завдань психології, що стосуються, по-перше, з’ясування місця про- фесійної ідентичності у структурі більш загальної соціальної ідентичності, по-друге, визначення того, яким чином дане утворення пов’язане із ефективним виконанням людиною трудових функцій та самовдосконалення у даній сфері, по- третє, яке місце займає професійна ідентичність у прогнозу- ванні професійної придатності працівників різних типів про- фесій, а також, по-четверте, з’ясування причин та наслідків для розвитку особистості деяких форм негативного її загос- трення тощо.