ПЕРЕДМОВА

У назві цієї книги використано термін «ідентичність фа- хівця», тож, звертаючись до майбутніх читачів пропонованої праці, ми маємо передусім пояснити, у чому тут головний сенс. Ідеться про поняття «ідентичність» як вихідне щодо вка- заного терміна.

У розвідці, що запропонована авторським колективом, ідентичність розглядається як широкий концепт, зміст якого перебуває під значним впливом різноманітних біологічних, психологічних, соціальних і культурних чинників. Слід зазна- чити, що упродовж останніх десятиріч цей концепт відіграє дедалі більшу роль у людинознавстві та суспільствознавстві. Замислимося над тим, чому це відбувається.

Почнемо зі спроби констатувати, що вказаний концепт ві- дображає якість відношення між особою та соціальною спі- льнотою (великою чи малою), до якої ця особа… Хочеться сказати: «належить», але, мабуть, треба сказати: «може чи має належати». Адже річ у тім, що саме цю належність концепт

«ідентичність» ставить під питання, акцентуючи її відносно мінливий суб’єктивний бік. Зазначене питання має принай- мні дві сторони. По-перше, чи справді хочу я бути тим, ким маю бути, відповідно до юридичних документів (паспорта, диплома тощо) або на думку мого оточення? По-друге, якщо хочу, то чи можу? Чи здатен я виконати вимоги, які з визнан- ня належності до певної спільноти випливають? Наприклад, до спільноти патріотів своєї країни або до спільноти профе- сіоналів…

А тепер звернімо увагу на притаманні сучасній епосі уріз- номанітнення соціальних зв’язків і вельми відчутне приско- рення суспільних змін у цивілізаційній (зокрема науково- технологічній), соціально-економічній, політичній, духовній сферах. За цих умов дедалі частіше зазнає змін (до речі, не зав- жди позитивних) набута змалку чи в юнацькому віці ідентич- ність. Так само стають частішими ситуації конфлікту іденти-

чностей, до яких схиляється (а при конфлікті між якими роз- ривається) людина.

У сучасному світі перед людиною постає подвійний ви- клик: вона має бути готовою і до коригування (а іноді й до істотного трансформування) своєї ідентичності там, де це є виправданим, і до її збереження, відстоювання всупереч де- структивним впливам. У цих сторонах готовності знаходять вияв творча й репродуктивна функції людської культури, як її невід’ємні атрибути, а відтак і відповідні функції особистості (котра може бути трактована як індивідуальний модус куль- тури (див. Г. О. Балл, В. О. Медінцев). Зрозуміло, що вказана готовність забезпечується належним ступенем розвитку осо- бистості у її ціннісно-мотиваційних, вольових, когнітивних компонентах.

З ідентичністю, з її збереженням чи вдосконаленням, не- рідко із конфліктом ідентичностей, так чи інакше пов’язані чи не всі сторони особистісного функціонування. Так, буре- мні події останнього часу в Україні засвідчили життєву зна- чущість процесів громадянської ідентифікації, необхідних для становлення політичної нації, і, у надзвичайних умовах, істотно прискорили ці процеси (наочно розкривши водночас багаторічні вади їх суспільного регулювання).

Разом із цим концепт ідентичності стає у пригоді і при психологічному аналізі особистого життя, зокрема кохання. Зазначається, що, «хоч якою малою є група з двох людей, усе

ж таки це теж спільнота, яка вимагає вірності й породжує власні норми» (А. О. Фрумкин.). Норми, уточнимо, які часто не узгоджуються із прийнятими у батьківських сім’ях; звід- си конфлікт ідентичностей, яскраво відображений (звичайно, без вживання цього терміна) у багатьох творах світової літе- ратури.

Безперечно, вельми значущими поняття ідентичності та

ідентифікації є стосовно сфери професійної діяльності та під- готовки до неї про що, власне, детально йтиметься у цій книж- ці. Тут відзначимо, що становлення професійної ідентичності майбутніх фахівців (будь-яких спеціальностей) відбувається нині в Україні у надзвичайно складних та нестабільних умо- вах: як соціально-економічних і військово-політичних, так і соціально-психологічних. Для сьогодення є характерними: злам стереотипів, руйнування традицій, невизначеність соці- ально-рольової структури суспільства. Усе це обмежує адап- таційні можливості людини і створює додаткові труднощі, зо- крема у професійній ідентифікації.

Аналіз стану досліджень з даної проблематики дозволяє виокремити два їх головні напрями відповідно до того, чи роз- глядається професійна ідентичність як складова соціальної ідентичності чи як складова особистості фахівця.

У роботах першого напряму професійна ідентичність (як це характерно для досліджень із соціальної ідентичності вза- галі) постає результатом професійної, в даному разі, соціалі- зації членів «інгрупи» на противагу «аутгрупі» або «аутгру- пам». Практично для всіх авторів, зорієнтованих та ці погляди, своєрідним «наріжним каменем» є теорія самокатегоризації Дж. Тернера, Г. Теджфела. Необхідно тут вказати також на праці Н. Л. Іванової, які ініціювали цілий «шар» досліджень, що розглядають співвідношення професійних та етнічних стеріотипів як основу для формування толерантності на рі- вні професійного співтовариства. Професійна ідентичність постає у цих дослідженнях одним із різновидів соціальної ідентичності поряд із іншими її складовими. Не заперечую- чи правомірності такого розгляду, відзначимо, що специфічні

особливості професійної ідентичності та характерні ознаки її функціонування тут не розглядаються.

Представники другого підходу поступово переходять, особ- ливо в останнє десятиріччя, від розробки нормативних мо- делей діяльності професіонала до дослідження професійної свідомості та самосвідомості суб’єкта діяльності.

Користуючись результатами досліджень обох окреслених напрямів, автори цієї книжки вважають професійну ідентич- ність системним утворенням, формування якого відбуваєть- ся на базі розгортання когнітивних, мотиваційних, ціннісних механізмів. Ключова роль у перетворенні індивіда на профе- сіонала надається при цьому процесу його становлення як суб’єкта формування професійного шляху.

Викладеними ідеями автори книги керувались, розгляда- ючи під тим чи іншим кутом проблему професійної ідентич- ності.

У перших чотирьох розділах монографії зосереджено її те- оретичне «ядро». Наступні розділи присвячено прикладним аспектам концепції становлення ідентичності професіонала.

У першому розділі «Розробка концепції становлення про- фесійної ідентичності у контексті цивілізаційних викликів сучасності: проблеми і перспективи» (автор В. Л. Зливков) простежено історію становлення поняттєвого апарату дослі- дження ідентичності як такої та професійної ідентичності зокрема; проаналізовано концепції їх вивчення, що знайшли

вияв у дослідженнях різних психологічних шкіл; виокремле- но, з урахуванням процесів трансформації суспільства, ме- тодологічні й теоретичні проблеми, що постали при цьому. Викладаються основи авторської концепції професійної іден- тичності та окреслюються шляхи її конкретизації.

У розділі 2 «Історія становлення категорії «ідентичність» у психологічній науці» (автор Л.

У розділі 3 «Актуальні проблеми дослідженя ідентично- сті у сучасній західній психології» (автори С. О. Лукомська, О. В. Федан) на базі здійсненого аналізу визначено сучасні основні підходи та парадигми перспективних напрямів дослі- дження проблеми професійної ідентичності.

У розділі 4 «Діалого-культурологічні засади та механізми формування ідентичності суб’єкта професійної діяльності» (автор С. О. Копилов) професійна ідентичність аналізується в руслі концепції діалогу культур. Особистість суб’єкта про- фесійної діяльності розглядається як психологічна інстанція самодетермінації, покладання індивідом засад свого буття.

У розділі 5 «Етнокультурні аспекти становлення іден- тичності фахівця системи освіти» (автор Л. М. Михайлюк) на основі аналізу концепцій освіти різних країн виділено такі перспективні напрямки формування ідентичності освітяни- на, які б враховували креативні впливи як педагогіки Заходу (Європи), так і Сходу (зокрема Японії).

У розділі 6 «Психологічні аспекти переструктурування професійної ідентичності викладача мистецьких дисциплін» (автор Т. Д. Морозовська) на основі аналізу стану даної про- блеми показано перспективні напрямки зміни авторитарної парадигми на гуманістичну при наданні допомоги педагогам, які викладають мистецькі дисципліни.

Розділ 7 «Особливості становлення професійної ідентич- ності вихователя дошкільного навчального закладу в умовах

оновлення системи освіти» (автор Н. Н. Хомутиннікова) при- свячено теоретико-емпіричному дослідженню професійної ідентичності працівників ДНЗ, викладено розроблені для них рекомендації та описано відповідну тренінгову програму.

У розділі 8 «Особливості становлення ідентичності психо- терапевта» (автор Н. Б. Кирпач) розглянуто особистість шкі- льного психолога в процесі його самореалізації як фахівця, який надає учням психотерапевтичну допомогу.

Отже, на розгляд читача пропонується робота, присвяче- на як теоретичним, так і практичним проблемам підготовки фахівця завтрашнього дня. Звісно, теоретико-методологіч- ні розробки у психології не можна безпосередньо перенести в процес підготовки майбутніх фахівців. Але такі розробки та відповідні емпіричні розвідки здатні допомогти у побудові гу- маністично зорієнтованих технологій системи освіти.

За науково-професійну підтримку й допомогу в роботі над монографією автори щиро вдячні керівництву Інсти- туту психології імені Г. С. Костюка: директорові академіку С. Д. Максименку, заступнику директора академіку Н. В. Че- пелєвій, вченому секретареві В. В. Турбан, а також усім коле- гам за співробітництво.

Автори вдячні О. В. Федан та С. О. Лукомській за компе- тентну допомогу в оформленні рукопису монографії.