/. Періодизація історії формування і розвитку порівняльного правознавства

Загальний огляд історії формування і розвитку порівняльного Правознавства представляється необхідним, оскільки він дозволяє розглянути еволюцію основних напрямів розвитку даної галузі науки з перших днів їх формування і до теперішнього часу.

З Приводу відповіді на запитання, з якого моменту починається формування порівняльного правознавства, серед дослідників, що займаються даною проблематикою, немає єдиної точки зору.

Згідно а першою точкою зору порівняльне правознавство своїм корінням сягає в глиб століть, а точніше в період античності, коли мислителі використовували порівняння як прийом у своїх дослідженнях. Окрім цього, даний прийом був затребуваний і серед законодавців. Як відзначав Р. Давид, порівняння правових систем, що є сусідами на географічній карті, — справа така ж давня, як І сама правова наука»1. Зокрема, прикладом можуть служити старогрецькі закони Солона і Лікурга, розроблення в Стародавньому Римі Законів XII таблиць, утворення римського права. На думку багатьох дослідників, саме в цей період зароджуються порівняльно-правові ідеї. У середні віки, у період формування і розвитку національних правових систем Франції, Німеччини й Англії, дані ідеї отримали подальший розвиток.

Значна роль у розвитку порівняльного правознавства відводиться також великим представникам епох Відродження і Просвітництва, що складали плани суспільних реформ на основі природно-правової доктрини. їх застосовували вчені і мислителі минулих століть, коли зіставлення державних установ і інститутів

' Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М.: НОРМА-М-ИНФРА, 1996. — С 57-58.

1 Давид Р. Основные правовые системы современности. — М.: Прогресс, 1988. - С. 23.

72

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X.

73

давало яскравішу картину. Ш. Монтескье, розробляючи теорію поділу влад, глибоко вивчав досвід стародавніх республік і особливо англійський парламентаризм1.

Таким чином, прихильники даної точки зору пов'язують формування порівняльного права з використанням порівняння як прийому при проведенні різних досліджень.

Згідно з іншою точкою зору, порівняльне правознавство по-чало формуватися в другій половині XIX ст., а саме — в 1869 р. і пов'язано із заснуванням французького Товариства порівняльного законодавства. На думку інших, воно зародилося в 1900 р. і пов'язано з проведенням І Міжнародного конгресу порівняльного права.

Необхідно погодитися з думкою Л.-Ж. Константинеско проте, що, вивчаючи історію порівняльного права, багато дослідників заглиблюються в давноминулі часи, оскільки відносять до нього прояв будь-якого зацікавлення до зарубіжного права, будь-якого прагнення вийти за рамки власного права. Проте це ще не порівняльне право, а лише заготовки до нього. Щоб порівняльне право могло сформуватися як науковий метод або автономна дисципліна, був необхідний довгий шлях дозрівання відповідних структур правопорядку, а також вироблення певного праворозуміння2.

Дж. Майда виділяє чотири умовні стадії розвитку порівняльного правознавства.

На першій стадії розвитку сучасного порівняльного правознавства (приблизно друга половина XIX — початок XX ст.) набули значного поширення ідеї Е. Ламберта і Р. Салейла, що послужили своєрідним імпульсом для міжнародної уніфікації права.

Друга стадія (20-ті—40-ві pp. XX ст.) характеризується як стадія розвитку і досить значного поширення серед учених-компаративістів думки про те, що порівняльне правознавство — це не окрема наука, не самостійна галузь знань, а лише особливий порівняльно-правовий метод дослідження.

' Тихомиров Ю.А. Сравнительное правоведение: развитие концепций и общественной практики // Журнал российского права. — 2006. — № 6 — С.

2 Константинеско Л.-Ж. Развитие сравнительного правоведения // Очерки сравнительного права: Сб. / Отв. ред. В.А. Туманов. — М.: Прогресс, 1981. — С. 104-105.

На третій стадії розвитку сучасного порівняльного правознавства (кінець 40-х—50-ті pp. XX ст.) робляться посилені спроби дослідження його в практичному плані, як «інструменту» виконання повсякденних практичних завдань, і одночасно приділяється підвищена увага порівняльно-правовій освіті, особливо в Європі й Америці.

Четверта стадія розвитку сучасного порівняльного правознавства (60-ті pp. XX ст.) відрізняється, перш за все, тим, що безпосередньо асоціюється із цілеспрямованим розробленням компаративістами різних країн, і в першу чергу відомим французьким ученим Р. Давидом, доктрини «великих систем» — правових сімей1.

На думку О.Ф. Скакун, наука порівняльного правознавства пройшла три етапи свого безпосереднього розвитку:

виникнення як юридичної науки, тобто нагромадження

І систематизація юридичних знань про проблеми застосування

порівняльно-правового методу, вивчення загальних, особливих і

одиничних рис різноманітних правових систем світу;

становлення як самостійної галузі юридичних знань, що

має власний предмет, методи, понятійний апарат і т. ін.;

оформлення юридичної компаративістики як системи

знань, методів, прийомів порівняльно-правових досліджень у

цілісну систему, тобто в теорію правових систем (теорію компаративістики), зростання значущості і визнання результатів цих досліджень2.

Підбиваючи підсумок вищевикладеним періодизаціям історії формування, розвитку порівняльного правознавства, необхідно відзначити, що компаративісти мають підстави для того, щоб почати історію порівняльно-правових досліджень із праць античних авторів. Дійсно, порівняння як прийом вивчення права й удосконалення законодавства існує з незапам'ятних часів. Проте широке і свідоме застосування порівняльно-правового методу і визнання

1 Mayda J. Some Critical Reflections on contemporary comparative Law // Zweigert K.

2 Скакун О.Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юри

дических наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перпективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна; Упоряд. О.В. Кресін, О.М. Редкін. — К., 2006. — С 7.

74

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

75

порівняльного правознавства як самостійного наукового напряму все ж таки наледать до другої половини XIX ст. І на цій підставі можна виділити такі етапи його становлення і розвитку:

етап формування ідей порівняльного правознавства —

спочатку як порівняльно-історичний напрям досліджень, а потім

як практико-прикладний напрям (1800—1900);

етап формування порівняльного правознавства і його

становлення як визнаного наукового напряму — І Міжнародний

конгрес порівняльного права (1900) і подальший його розвиток

(1900—1945);

етап інтенсифікації розвитку порівняльного правознавства після другої світової війни (1945—80-ті роки XX ст.);

сучасний етап розвитку порівняльного правознавства.