8. Матерiальна вiдповiдальнiсть пiдпри§мств, установ, органiзацiй за шкоду, заподiяну працiвникам

Закон передбача§ матерiальну вiдповiдальнiсть за завдану шкоду не тiльки працiвникiв, а й пiдпри§мств. Така вiдповiдальнiсть на власника або уповноважений ним орган поклада§ться вiдповiдно до ст.

цтвом або iншим ушкодженням, пов'язаним з виконанням ним своєх трудових обов'язкiв.

На вiдмiну вiд дисциплiнарноє вiдповiдальностi матерiальна вiдповiдальнiсть § двосторонн§ю: кожна сторона трудових вiдносин несе перед iншою вiдповiдальнiсть за завдану шкоду. Особливiсть вiдповiдальностi власника або уповноваженого ним органу перед

працiвником поляга§ у тому, що небезпечнi та шкiдливi умови працi можуть завдати моральноє шкоди працiвнику, порушити його нормальнi житт§вi зв'язки i потребують додаткових зусиль для органiзацiє свого життя.

Роздiл XIII. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiн трудових правовiдносин 445

Тому власник або уповноважений ним орган може нести перед працiвником не тiльки матерiальне, а i моральне вiдшкодування завданих збиткiв.

Питання вiдшкодування заподiяного громадяниновi ушкодження здоров'я цивiльне право розгляда§ також як позадоговiрну, делiктну вiдповiдальнiсть. В юридичнiй лiтературi трива§ дискусiя щодо характеру норм, якi регламентують покриття шкоди, заподiяноє з

доров'ю робiтникiв i службовцiв. Змiст цi§є дискусiє зводиться до того, що цивiлiсти вважають цi норми iнститутом цивiльного права, а науковцi в галузi трудового права - iнститутом трудового права. ¦ третя точка зору, згiдно з якою це <пограничний> м

iж цивiльним i трудовим правом iнститут.

При вирiшеннi цього питання ми виходимо з того, що в рамках трудових правовiдносин кожний суб'§кт ма§ визначенi законом i вза§мною угодою права i обов'язки. Стаття 153 КЗпП передбача§ створення для всiх працюючих здорових i безпечних умов працi, покл

ада§ такий обов'язок на власника або уповноважений ним орган.

Таким чином, право робiтникiв i службовцiв на здоровi i безпечнi умови працi i обов'язок власника пiдпри§мства або уповноваженого ним органу створити такi умови § предметом.

Але коли власник або уповноважений ним орган порушу§ свiй обов'язок, внаслiдок чого робiтнику чи службовцю завда§ться ушкодження здоров'я, висловлюються точки зору, згiдно з якими вiдносини по вiдшкодуванню цi§є шкоди § частиною цивiльно-правового iн

ституту зобов'язань, що виникають внаслiдок заподiяння шкоди.

Такi твердження не можна визнати послiдовними. Якщо права i обов'язки § предметом регулювання однi§є галузi права, то i невиконання чи порушення цих прав i обов'язкiв, правовi норми, що визначають наслiдки такого порушення, вiдносяться до цi§є ж галу

зi права.

Оскiльки права i обов'язки щодо створення здорових i безпечних умов працi визначаються трудовим правом, то i наслiдки єх невиконання також регулюються трудовим, а не цивiльним правом.

Порядок вiдшкодування шкоди, заподiяноє робiтникам i службовцям, регулю§ться Правилами вiдшкодування власни-

446

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ком пiдпри§мства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом шкоди, заподiяноє працiвниковi ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язкiв, затвердженими постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 23 червня 1993 р.

Цi Правила встановлюють порядок розгляду заяв потерпiлих або єх утриманцiв. Заява пода§ться власнику, з вини якого заподiяна шкода. Власник протягом 10 днiв з дня надходження заяви зобов'язаний розглянути єє та прийняти вiдповiднi рiшення. Спори мiж

потерпiлими або iншими зацiкавленими особами i власником щодо права на вiдшкодування шкоди та єє розмiр вирiшуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорiв. Саме цi§ю вказiвкою на порядок розгляду спорiв Кабiнет Мiнiстрiв Украєни визнав

галузь права, якою регулюються цi вiдносини.

Цивiльним правом регулюються тi випадки, коли калiцтво чи iнше ушкодження здоров'я завдано пiдпри§мством, яке не зобов'язане виплачувати за потерпiлого страховi внески, тобто тодi, коли мiж сторонами вiдсутнi трудовi правовiдносини.

Розмiр вiдшкодування втраченого потерпiлим заробiтку встановлю§ться вiдповiдно до ступеня втрати професiйноє працездатностi, що визнача§ться медико-соцiальною експертною комiсi§ю (МСЕК), i середньомiсячного заробiтку, який вiн мав до ушкодження здоро

в'я.

пенсiй та заробiтку.

Потерпiлому вiд нещасного випадку на виробництвi виплачу§ться одноразова допомога, розмiр якоє встановлю§ться колективним договором, вiдшкодовуються витрати на медичну i соцiальну допомогу, якою вважа§ться додаткове харчування, придбання лiкiв, спецi

альний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лiкування, придбання спецiальних засобiв пересування тощо.

МСЕК може бути встановлена потреба у доглядi за потерпiлим i характер цього догляду.

Суми вiдшкодування шкоди не пiдлягають оподаткуванню. Обов'язковi вiдрахування з них провадяться у тому порядку, що й вiдрахування iз заробiтноє плати.