7. Розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника

Законодавство про працю Украєни забезпечу§ право вiльного вибору мiсця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку iншу роботу. Тому працюючим нада§ться можливiсть розiрвати трудовий договiр за сво§ю iнiцiативою, що досить часто

називають звiльненням за власним бажанням.

Розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника можливе у випадку, коли трудовий договiр укладено на невизначе-ний строк (ст.

м органу, що здiйсню§ться працiвником за два тижнi про намiр звiльнитися з роботи.

Двотижневий строк попередження встановлю§ться для власника i уповноваженого ним органу, з тим щоб вони могли пiдшукати на робоче мiсце чи посаду, що звiльню§ться, iншого працiвника. При цьому необхiдно наголосити, що обов'язок забезпечення пiдпри§мст

ва кадрами поклада§ться на власника або уповноважений ним орган. Тому цей обов'язок не може перекладатись на працiвника шляхом вимоги знайти для себе замiну на робоче мiсце, що звiльня§ться.

Див.:

Див.:

Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1993. № 8. Ст. 56. Там же. № 9. Ст. 62.

Роздiл VIII. Трудовий договiр

245

Право на розiрвання трудового договору за власним бажанням належить усiм без винятку працiвникам, незалежно вiд посад, якi вони займають. Службове становище працiвника не змiню§ загального правила про свободу розiрвання трудового договору з iнiцiатив

и працiвника.

У заявi, якою працiвник попереджу§ власника або уповноважений ним орган про намiр припинити трудовi вiдносини, зазначення причин такого звiльнення § не обов'язковим. Усе залежить вiд розсуду працiвника. Тому власник або уповноважений ним орган не маю

ть права вiдмовити у прийняттi заяви за мотивами вiдсутностi в нiй вказiвки про причини звiльнення i вимагати вiд працiвника, щоб вiн цi причини зазначив.

Заява про звiльнення може бути подана як у перiод роботи, враховуючи й час випробування, так i при вiдсутностi на роботi, наприклад у перiод вiдпустки чи тимчасовоє непрацездатностi у зв'язку з хворобою.

льним волевиявленням працiвника. При примушеннi працiвника подати заяву про розiрвання трудового договору вiн ма§ право звернутися до районного (мiського) суду з позовною заявою.

Протягом двотижневого строку попередження трудовий договiр зберiга§ свою силу для обох сторiн. Власник або уповноважений ним орган не ма§ права звiльнити працiвника до закiнчення строку попередження. Це не означа§, що власник або уповноважений ним ор

ган до закiнчення не може видати наказ про звiльнення, вказавши датою звiльнення наступний день пiсля закiнчення строку попередження. Така практика § доцiльною, оскiльки для проведення розрахунку з працiвником бухгалтерiя пiдпри§мства повинна мати пе

вний час. Затримка розрахунку може викликати вiдповiдальнiсть власника або уповноваженого ним органу на пiдставi ст.117 КЗпП.

До закiнчення двотижневого строку працiвник також не ма§ Права залишити роботу. Дострокове залишення працiвником роботи да§ право власнику або уповноваженому ним органу розiрвати трудовий договiр за сво§ю iнiцiативою як за прогул без поважних причин.

В межах двотижневого строку працiвнику належить право вiдкликати свою заяву або в iншiй формi повiдомити власника або уповноважений ним орган про змiну свого намiру розiрвати трудовий договiр. В разi вiдмови працiвника вiд ранiше по-

246

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

даноє ним заяви про звiльнення власник або уповноважений ним орган не мають права звiльнити працiвника з посиланням на його iнiцiативу про припинення трудових вiдносин. Виняток зроблено (ч. 2 ст. 38 КЗпП) лише для випадкiв, коли на мiсце працiвника,

який виявив бажання звiльнитись, запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору. Пленум Верховного Суду Украєни в п.12 постанови вiд 6 листопада 1992 р. № 9 <Про практику розгляду

судами трудових спорiв> уточнив, що це може бути тодi, коли на мiсце працiвника, що звiльня§ться, запрошена особа в порядку переведення з iншого пiдпри§мства (ч.

Чинним законодавством про працю встановлено примiрний перелiк випадкiв, коли заява працiвника про звiльнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливiстю продовження подальшоє роботи. У цих випадках згода власника або уповноваженого ним органу

на дострокове припинення трудових вiдносин не потрiбна, бо це питання вирiшено в законодавчому порядку (ч. 1 ст. 38 КЗпП).

Але можлива ситуацiя, коли на прохання працiвника про припинення трудових вiдносин з певноє дати § згода власника або уповноваженого ним органу. На можливiсть такоє ситуацiє вказу§ Пленум Верховного Суду Украєни в п. 8 ч. 2 постанови вiд 6 листопада

1992 р. Пленум вважа§, що <сама по собi згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працiвника на звiльнення до закiнчення строку попередження не означа§, що трудовий договiр припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовлен

остi сторiн про цю пiдставу припинення трудового договору. В останньому випадку звiльнення вважа§ться проведеним з iнiцiативи працiвника (ст. 38 КЗпП)>.

З такою позицi§ю важко погодитись. Ставити пiдставу припинення трудового договору в залежнiсть вiд того, чи обумовив цю пiдставу працiвник при подачi заяви про звiльнення, про iснування якоє бiльшiсть працюючих навiть не знають, навряд чи § правильни

м. Пiдстава припинення трудових вiдносин повинна визначатись фактичними обставинами, що склалися мiж сторонами, а не залежно вiд того, чи знають про цю пiдставу працюючi i чи враховують вони єє при звiльненнi з роботи.

Коли працiвник за вiдсутностi поважних причин просить власника або уповноважений ним орган звiльнити його з робо-

247

Роздiя VIII. Трудовий договiр

ти до закiнчення двотижневого строку i власник або уповноважений ним орган вважа§ за можливе задовольнити прохання працiвника, сторони так само, як вони ранiше досягли угоди при укладеннi цього трудового договору, можуть досягти угоди про його припин

ення.

При цьому мiж сторонами досяга§ться угода не тiльки про строки, а й про саме припинення трудового договору.

ача§ змiст.

Тому за наявностi угоди про припинення трудового договору до закiнчення двотижневого строку з дня подачi працiвником заяви про звiльнення припинення трудового договору з працiвником повинно бути здiйснено на пiдставi п.1 ст.36 КЗпП з наведенням в нак

азi формулювання цi§є пiдстави припинення трудових вiдносин.

За вiдсутностi чiтко вираженоє згоди власника або уповноваженого ним органу на прохання працiвника про припинення трудового договору працiвник, крiм випадкiв, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП, ма§ право вимагати звiльнення тiльки по закiнченнi двотижнев

ого строку попередження. Звiльнення у таких випадках здiйсню§ться з посиланням на ст. 38 КЗпП i формуванням причин звiльнення за цi§ю статтею.

По закiнченнi двотижневого строку попередження власник або уповноважений ним орган вида§ наказ, i працiвник припиня§ виконання своєх трудових обов'язкiв. Якщо працiвник пiсля закiнчення строку попередження не залишив роботи i не вимага§ розiрвання тр

удового договору, власник або уповноважений ним орган не мають права звiльнити його за поданою ранiше заявою, крiм випадкiв, коли на його мiсце запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудово

го договору.

Таким чином, невидання власником або уповноваженим ним органом наказу про звiльнення, якщо працiвник не пiдтверд-; жу§ свого бажання розiрвати трудовий договiр, погаша§ право г власника або уповноваженого ним органу на розiрвання трудового договору.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП передбачено, що у разi, коли заява працiвника про звiльнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливiстю продовжувати роботу (переєзд на нове мiсце проживання; переведення чоловiка або дружини на ро-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

боту в iншу мiсцевiсть; вступ до навчального закладу; неможливiсть проживання в данiй мiсцевостi, пiдтверджена медичним висновком; вагiтнiсть; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирiчного вiку або дитиною-iнвалiдом; догляд за хворим членом

сiм'є вiдповiдно до медичного висновку або iнвалiдом i групи; вихiд на пенсiю; прийняття на роботу за конкурсом або з iнших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розiрвати трудовий договiр у строк, про який просить працiвник.

Якщо власник або уповноважений ним орган по закiнченнi строку попередження, який обчислю§ться з дня, наступного за днем подачi працiвником заяви, не видав наказ про звiльнення, а працiвник наполяга§ на припиненнi трудових вiдносин, вiн припиня§ робот

у i вимага§ видачi йому трудовоє книжки.

Подача працiвником заяви про розiрвання трудового договору не позбавля§ власника або уповноважений ним орган права звiльнити його за виннi дiє з пiдстав, що передбаченi законом, до закiнчення двотижневого строку попередження, а також застосувати до н

ього протягом цього строку в установленому порядку дисциплiнарного стягнення.

Працiвник не може бути звiльнений за власним бажанням, якщо вiн до закiнчення передбаченого законом строку вiдкликав або просив повернути йому заяву про звiльнення.

Подача працiвником заяви про розiрвання трудового договору повинна бути добровiльною i виражати його волевиявлення на звiльнення з роботи. Якщо ж звiльнення працiвника було вимушеним, власник або уповноважений ним орган примусив його подати заяву про

звiльнення за власним бажанням, то такий працiвник пiдляга§ поновленню на роботi.

Разом з тим посилання працiвника на вимушенiсть поданоє заяви про звiльнення за власним бажанням суд може i не взяти до уваги, якщо заява була подана з метою уникнути вiдповiдальностi за порушення трудовоє дисциплiни чи за появу на роботi в нетрезвом

у станi, i звiльнення сталося з цих пiдстав'. Працiвник по закiнченнi двотижневого строку з дня подачi заяви про звiльнення за власними бажанням ма§ право припи-

Див.: Рад. право. 1988. № 4. С. 89.

Роздiл VIII. Трудовий договiр

нити роботу. У цьому випадку трудовий договiр вважа§ться розiрваним з моменту припинення роботи, а не з дня видання власником або уповноваженим ним органом наказу про звiльнення.

Якщо затримка видання наказу, а вiдповiдно й трудовоє книжки, призвели до вимушеного прогулу, то час вимушеного прогулу на певну кiлькiсть днiв затримки продовжу§ перебування працiвника в трудових вiдносинах з даним пiдпри§мством.

На вимогу працiвника строковий трудовий договiр пiдляга§ розiрванню достроково в разi його хвороби або iнвалiдностi, якi перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективн

ого або трудового договору та з iнших поважних причин.

Працiвник, який бажа§ достроково розiрвати трудовий договiр за сво§ю iнiцiативою, навiть за наявностi поважних причин, не ма§ права на двотижневе письмове попередження власника або уповноваженого ним органу i залишення роботи по закiнченнi цього стро

ку.

Якщо власник або уповноважений ним орган не вида§ на-)саз i не бажа§ звiльняти працiвника з роботи, останнiй може звернутися в органи по розгляду трудових спорiв з вимогою про дострокове розiрвання трудового договору. Це §диний ви-; падок в законодав

ствi про працю Украєни, коли органи по роз-| Гдяду трудових спорiв можуть розглядати спiр про розiрвання i'трудового договору. Судовi органи переважно розглядають тру-Е>вi спори про поновлення на роботi працiвникiв, якi вважа-ггь, що єх неправильно з

вiльнили з роботи.

На вiдмiну вiд трудових спорiв про поновлення на роботi, Всi внаслiдок ст. 232 КЗпП розглядаються безпосередньо рай-iими (мiськими) судами незалежно вiд пiдстав припинення Нового договору, спори про розiрвання трудового договору iшуються в загальному

порядку, встановленому для розгля-Ерудових спорiв, тобто в комiсiє по трудових спорах i район-" ".(мiських) судах.

i^рраво на розiрвання трудового договору мають також тим-зi та сезоннi працiвники. Про бажання звiльнитись вони iiово попереджують власника або уповноважений ним орган днi.

250

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА