1. Поняття трудових спорiв та єх класифiкацiя

При здiйсненнi вiдносин людей пiд час трудовоє дiяльностi мiж працiвниками i власниками пiдпри§мств або уповноваженими ними органами можуть виникати й часто виникають рiзного роду непорозумiння.

рiшення яких законодавством про працю передбачено певний порядок, що § досить вiдпрацьованим i сталим.

Час вiд часу бiльшiсть найманих працiвникiв виявляються у такому станi, що крiм вимог загального особистого характеру вони усвiдомлюють, що мають право на одержання вiд своєх роботодавцiв незалежно вiд форм власностi бiльших результатiв вiд сво§є пра

цi, що в оцiнцi єх працi припуска§ться несправедливiсть.

Перебудова виробничих i трудових вiдносин, новi форми застосування i використання працi iстотно вплинули не тiльки на iндивiдуальнi трудовi вiдносини, а й на структуру i змiст органiзацiйно-управлiнських вiдносин, що виникають мiж власником пiдпри§мс

тва або уповноваженою ним особою, з одного боку, i трудовим колективом або органом, що його представля§, - з iншого.

Непорозумiння виникають вже не мiж окремими працiвниками i власниками або уповноваженими ними органами, а мiж групами трудящих, трудовими колективами пiдпри§мства чи навiть кiлькох пiдпри§мств з уповноваженими на управлiння органами i державою як вла

сником цих пiдпри§мств.

Здiйснення вiдносин, як iндивiдуальних, так i колективних, не завжди вiдбува§ться гладко, без розбiжностей i конфлiктiв. Оскiльки ми говоримо про наявнiсть двох видiв вiдносин iз застосування працi робiтникiв i службовцiв на пiдпри§мствах, то вiдповi

дно виникають i два види розбiжностей мiж суб'§ктами цих вiдносин: iндивiдуальнi i колективнi.

В разi виникнення цих розбiжностей сторони намагаються урегулювати єх шляхом переговорiв або через органи, що спецiально створенi державою з цi§ю метою. При зверненнi до цих органiв одного iз суб'§ктiв iндивiдуальних чи колективних вiдносин виникають

трудовi спори (конфлiкти), розгляд i вирiшення

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

448

яких становить певний правовий порядок, спрямований на змiцнення законностi i правопорядку в сферi трудових вiдносин.

Розбiжностi, що виникають мiж суб'§ктами трудового права з приводу встановлення умов працi або укладення трудового договору, а також застосування норм трудового законодавства, прийнято називати трудовими спорами.

льки до розбiжностей мiж окремими працiвниками i власником або уповноваженим ним органом. Поняття трудових спорiв значно ширше: воно включа§ i непорозумiння мiж iншими суб'§ктами трудового права, наприклад мiж трудовим колективом i власником або упов

новаженим ним органом.

Крiм того, спори за своєм характером можуть бути пов'язанi як iз застосуванням норм трудового законодавства (правильним чи неправильним), так i з встановленням нових умов працi, ще не урегульованих нормами трудового права, наприклад у процесi укладен

ня колективного договору.

Нарештi, трудовi спори - це не просто розбiжностi мiж сторонами, а лише тi з них, що переданi на розгляд вiдповiдного юрисдикцiйного органу, тобто органу, уповноваженого державою приймати обов'язковi для сторiн рiшення.

Щоб з'ясувати, до компетенцiє якого юрисдикцiйного органу вiдноситься розгляд того чи iншого спору, необхiдно перш за все визначити вид вiдносин, з яких виника§ спiр, i його предмет (характер).

Основна група спорiв виника§ з трудових правовiдносин. Стороною, трудовi права якоє порушенi, переважно виступа§ працiвник, тому цi спори, як правило, носять позовний характер, § спорами про право.

За ознакою пiдвiдомчостi можна видiлити три види розгляду цих спорiв:

1) в загальному порядку, який включа§ до себе послiдовнiсть розгляду спору в комiсiє по трудових спорах (КТС) i районному судi. Природно, що розгляд цих спорiв може закiнчуватись в комiсiє, якщо сторони не оскаржать єє рiшення i спiр не буде перенесе

ний до суду;

2) в судовому порядку, при якому розгляд трудового спору розпочина§ться безпосереднiм зверненням до суду, минаючи КТС;

3) в особливому порядку, при якому певнi категорiє спорiв або трудовi спори певних категорiй працiвникiв вирiшуються

Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв

449

вiдповiдно до спецiальних правил, визначених процесуальними нормами.

Другу значну групу становлять колективнi трудовi спори, що виникають з органiзацiйно-управлiнських i соцiально-економiчних вiдносин у сферi працi.

етом такого спору можуть бути розбiжностi як з приводу встановлення умов працi, так i в зв'язку iз застосуванням чинного законодавства.

В основi класифiкацiє трудових спорiв може бути також вид правовiдносин, з яких виник спiр, коли слiд говорити про трудовi спори в широкому розумiннi цього поняття, розбiжностi пов'язанi не тiльки з трудовими правовiдносинами, а й з похiдними вiд них

, наприклад процесуальними. У вузькому, власному розумiннi цього поняття пiд трудовим спором слiд розумiти лише непорозумiння мiж сторонами трудових правовiдносин.

Додатково визначальним тут § i суб'§кт (сторона трудового правовiдношення), який заявив про свою розбiжнiсть до вiдповiдного юрисдикцiйного органу. Як i суб'§ктом трудового правовiдношення, суб'§ктом трудового спору може бути тiльки сторона трудового

договору, незалежно вiд того, хто звернувся-до юрисдикцiйного органу за вирiшенням спору, чиє права дiйсно чи гадано (можливо) порушенi.

На класифiкацiю вплива§ також характер та предмет спору. За цi§ю ознакою можна видiлити: спори про застосування норм трудового законодавства, колективного i трудового договору;

спори про встановлення нових умов працi, не урегульованих законодавством або iншими нормативними актами; спори, пов'язанi з вiдмовою у прийняттi на роботу.

iндивiдуальнi спори про застосування норм трудового законодавства, колективних i трудових договорiв прийнято називати позовними спорами.

До спорiв непозовного характеру вiдносяться розбiжностi у зв'язку з встановленням умов працi. Вони можуть бути як iндивiдуальними, так i колективними.

Класифiкацiя трудових спорiв ма§ значення для визначення єх пiдвiдомчостi - для кожноє групи встановленi певний порядок розгляду i орган, уповноважений розглядати цей спiр. Причини виникнення трудових спорiв рiзнi. Вони можуть носити суб'§ктивний хар

актер, але можуть мати i об'§ктивно-органiзацiйний характер.

15

14й

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

450

До причин суб'§ктивного характеру слiд вiднести вiдставання правовоє свiдомостi вiд реалiй життя, необiзнанiсть не тiльки працюючих, а й керiвних осiб (власникiв i уповноважених ними осiб) з чинним законодавством, що регулю§ трудовi вiдносини.

особи, що мають вищу неюридичну освiту, пiд час навчання у вузах знайомляться з правом лише за допомогою курсу <Основи права> обсягом бiля 20 годин. Пiсля закiнчення вузiв вони стають керiвниками структурних пiдроздiлiв, а то й керiвниками пiдпри§мс

тв, не маючи достатнiх знань в галузi законодавства взагалi i трудового зокрема.

Лекторiє, семiнари з питань права у даний час не проводяться, нiхто до цього iнтересу не виявля§. Адвокатура наданням правовоє допомоги громадянам не займа§ться, оскiльки така допомога повинна надаватись безоплатно, а адвокатура - органiзацiя госпроз

рахункова.

Причиною виникнення трудових спорiв можуть бути помилки однi§є з сторiн у спорi про наявнiсть чи вiдсутнiсть фактичних обставин, з якими закон пов'язу§ виникнення, змiну чи припинення певних правовiдносин.

Це перша група причин виникнення трудових спорiв.

До другоє групи слiд вiднести причини органiзацiйно-правового характеру, пов'язанi з недолiками в нормотворчiй дiяльностi. На цю причину вказують Основнi напрями соцiальноє полiтики на 1997-2000 роки, затвердженi Указом Президента Украєни вiд 18 жовт

ня 1997 р. Вiдзначено, що за останнi роки захист трудових прав громадян значно погiршився. В цiлому це пов'язано iз змiнами соцiально-економiчних умов, невiдповiднiстю чинних норм трудового законодавства новим соцiальним i економiчним вiдносинам, пос

лабленням державного нагляду i контролю за додержанням законодавства про працю.

Регулювання соцiально-трудових вiдносин у нових умовах, забезпечення захисту трудових прав громадян вимагають оновлення трудового законодавства та прийняття нового Кодексу законiв про працю Украєни.

З метою забезпечення конституцiйних гарантiй кожного громадянина Украєни на працю в безпечних i здорових умовах, а також виконання конституцiйного обов'язку держави щодо визначення, дотримання та захисту прав i свобод людини у сферi працi визнано за

необхiдне прийняти низку законiв та iнших нормативно-правових актiв про працю та охорону працi, забезпечити вiдповiднiсть нацiонального законодавства нормам

Роздiл XIV.

451

мiжнародного права, ратифiкувати найбiльш важливi й актуальнi конвенцiє Мiжнародноє Органiзацiє Працi, а також вжити iншi заходи щодо удосконалення правового регулювання трудових вiдносин.

Третю групу становлять причини органiзацiйно-господарського характеру. Розрив економiчних зв'язкiв, вiдсутнiсть у достатнiй кiлькостi власних енергоносiєв, наявнiсть значноє кiлькостi пiдпри§мств оборонного комплексу, що потребують конверсiє, призвел

и до спаду виробництва, вимушеноє неповноє зайнятостi та безробiття, руйнування соцiальноє iнфраструктури. Внаслiдок цього знизились реальнi доходи значноє частини населення, зросла заборгованiсть iз виплат заробiтноє плати, пенсiй та iнших соцiальни

х виплат.

Зменшення надходжень до бюджету загострило проблему фiнансування бюджетних установ освiти, науки, охорони здоров'я, культури.

Потребами життя § активiзацiя проведення заходiв щодо структурноє перебудови економiки, стимулювання зростання обсягiв виробництва, оздоровлення фiнансового стану пiдпри§мств, пiдтримка iнвестицiйних програм та заохочення iнвестицiй.

Причини, що породжують трудовi спори в сферi застосування працi, вiдомi, i держава намiча§ заходи щодо єх усунення. Як цi заходи впроваджуватимуться у життя i до яких наслiдкiв вони приведуть, покаже майбутн§.

Поряд з причинами виникнення трудових спорiв iснують також приводи єх виникнення, якi слiд вiдрiзняти вiд причин. Приводом § подiя, що безпосередньо переду§ виникненню спору, але не породжу§ його сама по собi. Зв'язок мiж приводом i спором iсну§, але

цей зв'язок зовнiшнiй, неiстотнiй. Зв'язок мiж причиною i наслiдком носить унiверсальний, iстотний характер.

Приводом для виникнення трудових спорiв можуть бути рiзнi дiє або бездiяльнiсть одного iз суб'§ктiв трудових правовiдносин, наприклад видання власником або уповноваженим ним органом наказу про звiльнення працiвника, невиплата заробiтноє плати працiвн

ику тощо.