Прояснюваннє новоерської політики.

Сойм галицький, що протягом 1891..p. не був скликаний, зібрав ся на сесію аж в дні 3. марта 1892, котру отворив маршалок краєвий князь E в c ті C а н - ґушко та привитав також послів руської народности, як що року в їх мові і згадав про заяви руських послів при кінці попсредного Сойму, котрі замінені в діло можуть благотворно вплинути на краєві відносини, як будуть служити підставою до щоденного життя.

Коли п. Антоневич і тов&риші·. поставили 11. марта 1892, внесок в справі реформи ордина- ц і ї в и б о p ч о ї до Ради державної, Сойму краєвого і Рад повітових Ha засаді загального права голосування, евентуально безпосередного тайного голосування в курії сільських громад, то сей внесок відразу при першім читанню відкинула польська більшість соймова, не відсилаючи навіть внеску до комісії.

Відтак п. Г у p и к узасаднював свій внесок про знесеннє мит дорогових і мостових, п. O к у н e в - ський про знесеннє патронату церковного, п. д-р

Д-р Дамян Савчак

C а в ч a к про заложеннє одної ґімназії з руським язиком викладовим, та п. K. Телишевський про запровадженнє безпосередних виборів з курії менших посілостей.

Тоді зайшла замітна подія, що не тільки внесок п. Антоневича, але також внески пп. Окуневського і Телишевського відкинула польська соймова більшість від разу без приділення до комісії!

За те в дні 19. марта 1892, ухвалив Сойм майже одноголосно резолюцію в справі заложення руської ґімназії в Коломиї.

П. P о м а н ч у к був тоді недужий і тому відносний внесок ставив п. д-р Савчак. П. о. M. C іч и н - ський звернувся був усвоїй промові доправитель- ства і домагав ся від нього: консеквентного і рішучого ділання, а п. д-р C а в ч а к при кінці тої сесії соймової прихильно розпращав ся з краєвим маршал- ком, польськими послами і намісником (9. квітня 1892), — значить становище наших послів було тоді п p и - хильно-вижидаюче.

B місяці маю 1892, була депутдція парлямен- тарного руського клюбу у президента міністрів графа Таффого, щоб йому представити наші домагання, та граф Таффе відповідаючи сказав депутації наших послів, що він сподієть ся, — що остаточно й p у c ь к а