Політика, її сутність та зміст. Політика і економіка. Первинний та вторинний розподіл ресурсів. Поняття політичної еліти. Легітимність політичної влади

У процесі існування суспільства в ньому розвиваються певні форми й принципи організації, за допомогою яких суспільство підтримує свою єдність та життєздатність. В основі цих принципів лежить спосіб розподілу матеріальних ресурсів і духовних цінностей між різними соціальними групами, який здійснюється за допомогою владних відносин.

Основою суспільних відносин є:

• спосіб організації отримання необхідних для існування суспільства матеріальних і духовних благ (т. зв. спосіб суспільного присвоєння чи виробництва);

• місце, яке займають у даному способі присвоєння окремі соціальні групи (т. зв. виробничі відносини);

• порядок доступу окремих членів суспільства та соціальних груп в цілому до матеріальних і духовних благ, які знаходяться у розпорядженні даного суспільства (що становить основу соціальної ієрархії);

• розподіл серед окремих членів суспільства чи серед соціальних груп ресурсів здійснення влади (концентрація політичної влади).

Політика — це конкурентна боротьба за захоплення, здійснення і утримання політичної влади

Політика передбачає не просто здійснення публічної влади, а конкурентну боротьбу між претендентами на панування за право прийняття владних рішень та за панівний статус. У суспільстві, де боротьба за владу відсутня, відсутня і політика як форма суспільної діяльності.

Метою політики, так само як і метою соціальної влади, є контроль над розподілом ресурсів, доступних для даного суспільства. Встановлення такого контролю передбачає підпорядкування суб'єкту політичної влади центрів прийняття владних рішень — як державних, так і недержавних.

У сучасному суспільстві первинний розподіл ресурсів здійснюється в економічній сфері життєдіяльності, за допомогою економічних механізмів - перш за все обміну товарів та послуг чи їх еквіваленту. В результаті цього обміну його учасники отримують індивідуальний доход.

Однак індивідуальні ресурси окремих членів суспільства, що створюються в результаті такого обміну, не в змозі задовольнити потреби відтворення та розширення суспільної інфраструктури. Для цього необхідне об’єднання індивідуальних ресурсів у фонди суспільного споживання. Таке об’єднання можливе лише шляхом відчуження (експропріації) частини індивідуальних ресурсів на суспільні потреби, тобто через вторинний розподіл (перерозподіл) ресурсів. Оскільки цей перерозподіл здійснюється позаекономічним шляхом і не приносить безпосереднього прибутку, значна частина членів суспільства намагається не надавати власні ресурси на загальні потреби, фактично перекладаючи підтримку суспільної інфраструктури на інших.

Тому перерозподіл реалізується за допомогою політичної влади і обов’язково передбачає примус — насильство чи загрозу його застосування у відношенні об’єкта експропріації в разі його опору.

Формування фондів суспільного споживання (вторинний розподіл, тобто перерозподіл ресурсів) відбувається у політичній сфері за допомогою влади. Порядок такого перерозподілу і, відповідно, ієрархія доступу до фондів суспільного споживання підтримуються та регулюються за допомогою політичної влади.

Політика є особливою сферою суспільних відносин, у якій відбувається впорядкування інтересів різних соціальних груп і соціально-економічних класів на основі співвідношення сил між ними на поточний момент. Без політики існування суспільства як цілісної стійкої системи було б неможливим.

Політика є способом з’ясування й упорядкування суспільних справ, що стосуються порядку розподілу ресурсів і цінностей у суспільстві, а також засобів контролю над цим розподілом. Згідно такого підходу політичне життя в сучасному сенсі слова виникає лише в демократичному суспільстві, яке визнає розбіжність групових інтересів і допускає

їх змагання у формі політичного суперництва. Зміст політики визначається інтересами угруповань, соціальних груп, класів та їх союзів — як ситуативних, так і довготривалих.

Політичну владу завжди здійснює привілейована владна меншість — політична еліта.

Функції політичної еліти:

• здійснення політичної влади над соціумом із метою забезпечення його цілісності та стійкого відтворення (оскільки збереження соціуму як джерела вилучення ресурсів є вирішальною умовою збереження елітою свого привілегійованого статусу);

• вироблення стратегії розвитку соціуму та мобілізація суспільства на її реалізацію за допомогою політичних методів і засобів впливу на населення;

• забезпечення (шляхом вилучення з соціуму на користь держави) концентрації ресурсів, необхідної для реалізації виробленої стратегії розвитку та забезпечення цілісності суспільства.

Сутність політики визначається її основними функціями:

• організація суспільства на присвоєння чи створення ресурсів;

• підтримання певного порядку перерозподілу цих ресурсів між різними частинами суспільства.

Співвідношення рівнів політики, влади та управління

Як правило, політична еліта, що здійснює контроль над процесом перерозподілу отримує пільговий доступ до ресурсів, за рахунок порушення прав більшості (котра якраз і видобуває або створює ресурси).

Підтримувати владу над експлуатованою більшістю суспільства можна або за допомогою насильства, або переконавши її у тому, що даний порядок розподілу ресурсів є оптимальним або навіть єдино можливим для даного суспільства. Визнання суспільством права політичної еліти на здійснення влади та права розпоряджатися суспільними ресурсами створює феномен легітимності (законності) влади.

Легітимність влади — це визнання об'єктом влади права суб’єкта на панування, тобто готовність об'єкта влади підкорятися суб'єкту. Системна функція легітимності — зменшення затрат суб'єкта влади на придушення спротиву об'єкта.

Таким чином, політика — це системна діяльність конкуруючих суб'єктів влади з підтримання в суспільстві відносин панування/підкорення, метою якої є вплив на процес розподілу ресурсів і цінностей. Коли контроль над розподілом зосереджує в своїх руках меншість суспільства, результатом цього стає встановлення для неї пільгового доступу до ресурсів за рахунок обмеження доступу для більшості. Це викликає опір із боку більшості, яка вважає даний порядок розподілу несправедливим. Для придушення опору та обмеження конкурентної боротьби за право на панування над нею привілейована меншість вимушена затрачувати значну частину доступних її ресурсів на утримання механізмів забезпечення своєї влади, що організуються у політичні інститути (держава, партії та інші політичні організації).

За допомогою цих інститутів відбувається не лише системне застосування насильства, але й переконування підвладних у тому, що даний порядок розподілу є вигідним для всього суспільства в цілому.

Отже, політика є своєрідною надбудовою над суспільством та економікою. її природа, властивості та функції значною мірою визначаються економічними відносинами, які складають підвалини суспільного устрою (базис суспільства). Але політика стає зрозумілою тільки тоді, коли виявлені її суб'єкти й об'єкти на певному етапі історичного розвитку, тобто визначається сутність політичних відносин між суб'єктами, суб'єктами і об'єктами політики, розкриваються форми їх політичної поведінки тощо.

Сутність політики полягає в конкурентній боротьбі за контроль над перерозподілом суспільних ресурсів за допомогою влади над суспільством. Для здійснення влади

її потенційному суб'єкту необхідно сконцентрувати у своїх руках достатній для цього обсяг ресурсів влади, створюючи феномен легітимності.