Збори „Народної Ради“ з p.l892.

B дні 27. грудня 1892. p. відбули ся загальні збори політичного товариства „Народна Рада“ у Львові, на котрих у c т і й н e н о „н a p о д н у п p о г p а м у“ по думці програмових заяв Головної Руської Ради з p.

B основній народній програмі зясовано п p а в н о - д e p ж а в н e c т а н о в и щ e н a p о д у p у c ь к о г о в Г а л и ч и н і: „як части народу p у c ь к о - у к p а ї н - c ь к о г о, що утративши самостійність державну, боров ся віками за свої права державно-політичні, — а ніколи не зрікав ся і не зрікаєть ся прав самостійного народу, — без огляду на час і спосіб ocy- щення своїх прав національних". Ta шляхом до здійснення сього ідеалу нації є: довести наш руський нарід до самосвідомости політичної, щоби ц і л и й н a p і д p у с ь к и й був в силі берегчи і добувати повні свободи.

3 уваги на історичне значіннє подаю дословно першу устійнену народну програму, приняту збором мужів довіря товориства політичного „Народна Рада“ у Львові, дня 24. н. ст. марта 1892, — та опісля загальними зборами „Народної Ради“:

„Ми Русини галицькі, часть народу русько- українського висше 20-ти міліонового, маючого за собою тисячлітну минувшість історичну, — народу, що утративши самодільність державну боров ся віками за свої права державно - політичні, а ніколи не зрік ся і не зрікає ся прав самостійного народу, — як первісні жителі Руси галицької, котру по розборі Польщі прилучено до Австрії, на основі давних претенсій корони угорської, — найшовши в державі австрійській, перше з волі монархів австрійских а відтак силою конституції, услівя до свобідного розвою національного, — придержуючи ся серед тепе- рішних обставин державно-політичних заявлень програмових: „Ради народної руськУі" з року 1848-го, перших загальних зборів „Народної Ради“ з року 1888-го, руських народних послів соймових з року 1890-го і руських послів Ради державної з року 1891-го, — постановляєм:

„1.

„II. Хочемо просвітою будити наш руський нарід до самосвідомости горожанської, помагати йому до дальшого розвою духового і піддержувати почуттє національне, — уважаючи нарід підставою нашої сили.

„III. Хочемо всіми законними средствами двигати наш руський нарід з упадку економічного, а передовсім — стоячи на становиску власности індивідуальної — зміною законодавства в напрямах: рівномірного і справедливого розкладу податків і всіх тягарів публичних, піднесення рільництва і промислу з особлившим узглядненнєм

17*

інтересів нашого селянства і міщанства та взагалі робітничих верств народу, і охорони визискуваних против сильнійших, як також асоція- цією опертою на самопомочи, — і довести всі верстви народу до добробиту яко підстави роз- вою народного.

„IV. Хочемо освідомляти наш руський нарід, з всіми здобутками здорового поступу і науки,

— стоячи на основі п о c т у п о в о - д e м о к p а - тичній.

„V. Хочемо образовати політично маси народу руського і довести їх до самосвідомости політичної, щоби цілий нарід був в силі добувати і берегти повні свободи політичні, зміряючи до иоправи свого биту політичного дорогою самоуправи.

„VI. Бажаннєм нашим єсть: в державі австрійській, — поважній на вні а сильній у внутрі, згодою і задоволеннєм всіх єї народів, — на основі конституційній, законними средствами здобути народови руському таке становиско політичне, яке єму належить ся межи народами сеї держави.

„VII. C т о ї м о при нашій вірі і обряді, — і жадаємо для русько-католицької церкви належних прав.

„VIII. Стоячи на становиску самостійности народу руського, що-до инших сторонництв руських в краю заявляємо, що згода і спільне діланнє можуть наступити лиш з тими, котрі своєю діяльністю не будуть виступати против інтересів справи руської.

„IX. 3 народом польським хочемо жити в згоді,, на основі повної рівноправности народу руського,

— а тої рівноправности будемо добиватиь всіми силами.

„X. Від правительства жадаємо конституційної оборони прав і інтересів народу руського, і правительство, котре доложить заходів в ціли заспокоєння справедливих жадань народу руського,

— будемо підпирати." (Від Виділу товариства політичного „Народна Рада“ у Львові, дня 1. н. ст. мая 1892 p. д-р Кость Левицький, заступник голови, Антін Дольницький, секретар).

По приняттю всіх частей програми промовив п. Ю - л ї я н P о м а н ч у к як голова парляментарного клюбу, та у своїй промові зясував: ситуацію політичну в теперішній добі. Він сказав: „Народовці поставили домагання, щоб c и c т e м у з м і н e н о та Русинів не уважано за елемент підрядний, але на рівні з иншими народами. Більшість Русинів була тій акції прихильна і правительство згодилось, та як би се було дійсно переведене, то успособленнє Русинів булоб змінилось на користь правительства, але о^идання не здійснились.

„При виборах до Ради державної, казав він далі, правительственні власти не поступали обєктивно, а при виборах до рад повітових і при конскрипції зовсім нелєґально, так що ми відразу пізнали, — що для нас добра не буде. B парляменті станули ми на •становищі вижидаючім, значить, не робимо опозиції, але й не єсьмо правительству віддані, бо акції зі сторони правительства у Відні не було слідно. Правда, в к p а ю д e щ о з p об л e н о в н а ш у к о p и c т ь, як руські написи на деяких будинках, три школи вправ при учительських семинаріях, поворот деяких зато- ченців з Мазурів, і корисна ухвала Сойму в справі руської ґімназії в Коломиї. „Народна Рада“ вислала депутацію до намісника, щоби приспішено виконаннє приречених справ, з кінцем серпня 1892, та наслідом сього отворено паралельні руські кляси при ґімназії в Коломиї та оголошено у c т а н о в л e н н є к а т e - д p и p у c ь к о ї і c т о p і ї на університеті у Львові, а міністер судівництва вирішив справу інтабуляцій в руськім язиці.

„3 приводу e м і ґ p а ц і ї н а ш и x c e л я н з погра- ничних повітів до Росії появив ся рескрипт президії намісництва з неоправданими закидами проти нашого духовенства, наслідом чого вніс наш клюб в парляменті інтерпеляцію до правительства графа Таффого,

бо причиною того еміграційного прояву є економічна недоля і невдоволеннє з поступовання уряду. Один тільки радикальний „Хлібороб" похвалив той рескрипт.

„3 того всього слідує, сказав п. Романчук, що правительство сповнило деякі постуляти Русинів, але н e в д о в о л я ю ч о. Супроти сього мусимо скріпляти ся з долини і при кождій нагоді рішучо виказувати наші жадання. Ha парлямент не можемо покладати великих надій, бо там рішають сторонництва силь- нійші числом як ми, а з Поляками годі порозумітись. A взагалі мож ствердити, що перед двома роками був настрій надто оптимістичний, а тепер є надто пессимістичний".

Звіт п. P о м а н ч у к а з політичної ситуації приняли збори до відома та ухвалили p e з о л ю ц і ї: I в а н а Рудницького, з заявою невдоволення супроти правительства та п.Анатоля Bax- нянина, з зазивом, щоби „Народна Рада" уложила меморіял з зажаленнями Русинів і предложила правительству.

Як з отсего виказуєть ся, в самій народній партії в и c т у п и л о б у л о н e в д о в о л e н н є, бо показа- лося, що правительство і Поляки легковажуть p у c ь к у c п p а в у. Наше політичне представництво· домагалося зміни системи і рівиорядного трактування Русинів і Поляків, а Поляки хотіли задержатн свою геґемонію в краю та руський нарід зацитькувати дрібними уступствами культурними і економічними. B тім лежала ціла суть непорозуміння.

12.